16 квітня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі :
головуючого Григор'євої Л.І.,
суддів: Гуменюка В.І., Балюка М.І.,
Барсукової В.М., Косенка В.Й.,-
розглянувши
в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури
Луганської області, управління Державного казначейства України в Луганській
області про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою
прокуратури Луганської області на рішення Ленінського районного суду м.
Луганська від 1 березня 2007 року та
ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 грудня 2007 року,
в с
т а н
о в и
л а :
У липні 2007 року ОСОБА_1
звернувся в суд із позовом до прокуратури Луганської області, управління
Державного казначейства України в Луганській області про відшкодування майнової
та моральної шкоди.
Зазначав, що постановою
Ленінського районного суду Луганської області від 23 березня 2006 року,
залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 5 липня
2006 року, визнано неправомірною бездіяльність посадових осіб прокуратури
Луганської області щодо неприйняття ними рішення відповідно до вимог ст. 97 КПК
України за його заявою від 10 січня 2005 року про підготовку та вчинення
злочину.
Посилаючись на те, що
бездіяльністю посадових осіб прокуратури йому завдано майнової й моральної
шкоди, просив стягнути після уточнення позовних вимог відповідно 510 грн. 25
коп. (витрати на поштові відправлення, переписку та поїздки до суду, пов'язані
з розглядом справи) і 50 тис. грн. (душевні страждання, яких він зазнав у зв'язку
з протиправною бездіяльністю посадових осіб щодо вирішення його заяви та у
зв'язку з невиконанням рішення
суду).
Рішенням Ленінського районного
суду м. Луганська від 1 березня 2007
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26
грудня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано управління
Державного казначейства України в Луганській області відшкодувати за рахунок
державного бюджету позивачу майнову шкоду у вигляді витрат у розмірі 520 грн.
25 коп. та моральну шкоду в розмірі 700 грн., спричинених внаслідок
неправомірної бездіяльності.
У поданій до Верховного Суду
України касаційній скарзі прокуратура Луганської області просить скасувати
рішення Ленінського районного суду
м. Луганська від 1 березня 2007
року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 грудня 2007 року,
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на
неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове
задоволення позовних вимог ОСОБА_1
і стягнення на його користь з управління Державного казначейства України в
Луганській області за рахунок державного бюджету майнову й моральну шкоду, суд
виходив із доведеності факту
неправомірної бездіяльності службових осіб прокуратури, заподіяння позивачу
цією бездіяльністю майновоїта моральної шкоди, яка відповідно до вимог ст. ст.
1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню державою, оскільки за
шкоду, заподіяну рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або
органу місцевого самоврядування чи їх посадовими особами при здійсненні ними
своїх повноважень несе відповідальність держава, незалежно від вини цих органів
і посадових осіб.
З такими висновками погодився апеляційний суд, залишаючи рішення першої
інстанції без змін.
Однак зазначені висновки зроблено з
неправильним застосуванням матеріального права.
Статті 1173, 1174 ЦК України
передбачають спеціальні підстави і умови відповідності при завданні фізичній
або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх
від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної)
відповідальності у цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному
суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих
суб'єктів та характері їх дій (владно-адміністративний, юридично-обов'язковий,
односторонній).
До суб'єктів відповідальності за цими нормами належать створені відповідно
до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим і правових актів
Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України,
Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим органи державної
влади і управління, які реалізують надані державою функції та повноваження у
сфері управління, а також органи місцевого самоврядування, створені на підставі
Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», їх
виконавчі органи та посадові або службові
особи вказаних державних органів.
Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди
фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами
незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності
при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і
законодавством України.
Застосовуючи до спірних правовідносин зазначені правові норми суди не
врахували, що органи прокуратури і їх посадові особи не відносяться до
суб'єктів відповідальності за цими нормами, оскільки органи прокуратури не є
органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Виходячи з положень ст. 121 Конституції України, ст. ст 1, 3, 4, 5, 7, 13
Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури складають єдину
відокремлену централізовану систему державних органів, на які покладено функції
нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів, підтримання державного обвинувачення
в суді та представництво інтересів громадянина або держави в суді у
передбачених законом випадках.
Відповідно до п. 3 ст. 121 Конституції України, ст. ст. 12, 30 Закону
України «Про прокуратуру», здійснюючи свої повноваження щодо нагляду за
виконанням законів органами дізнання, досудового слідства, прокурор
зобов'язаний, зокрема, перевіряти виконання вимог закону про прийом, реєстрацію
і вирішення заяв та повідомлень громадян про вчинені злочини.
Судом установлено, що правовідносини сторін виникли з підстав відшкодування
майнової та моральної шкоди, завданої позивачу бездіяльністю органів
прокуратури області і їх посадових осіб у зв'язку з незабезпеченням нагляду за
діями працівників досудового слідства і прокуратури та невжиття органами
прокуратури заходів щодо розгляду у встановленому законом -(Кримінальним
процесуальним кодексом України) порядку заяви позивача від 10 січня 2005 року
про підготовку та вчинення певними особами злочину, що призвело до смерті його дружини
та втрати майна.
Факт неправомірної бездіяльності посадових осіб прокуратури Луганської
області встановлений судовим рішенням в адміністративній справі, яке набрало
чинності (постанова Ленінського районного суду Луганської області від 23 березня 2006 року), у зв'язку з
чим відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України цей факт не підлягає доказуванню.
Судами також установлено, що внаслідок бездіяльності посадових осіб
прокуратури ОСОБА_1 завдано майнової шкоди, яка полягає в понесенні ним витрат
на поштові відправлення, переписку та поїздки до суду, пов'язані з розглядом
справи, які він змушений був зробити для відновлення свого порушеного права.
Судом правильно на підставі наданих ОСОБА_1 доказів установлено, що ці
витрати складають 510 грн. 25 коп.
Виходячи з вимог ст. 23 ЦК України суд дійшов правильного висновку, що через душевні страждання, які позивач зазнав
у зв'язку з протиправною бездіяльністю посадових осіб прокуратури щодо нього
при вирішенні його заяви від 10 січня 2005 року й наступних звернень, йому
заподіяно моральну шкоду, яку суд, враховуючи
характер правовідносин сторін, обставини справи та засади розумності і
справедливості правильно визначив у розмірі 700 грн.
Правильно встановивши характер спірних правовідносин, обставини справи, суд
неправильно застосував до цих правовідносин норми ст. ст. 1173, 1174 ЦК
України, які їх не регулюють, оскільки органи прокуратури і їх посадові особи
не відносяться до суб'єктів відповідальності, зазначених у цих нормах, за
завдану шкоду. Відповідальність органів прокуратури в данному випадку
регулюється п. 6 ст. 1176 ЦК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або
юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбаченої в чч. 1-5 цієї норми,
незаконної дії або бездіяльності чи
незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства,
прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду
передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких
шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями,
діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових
(службових) обов'язків згідно зі ст. 1172 ЦК України покладається на юридичну
особу, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.
Таким чином, неправильно застосувавши правову норму до спірних
правовідносин, суд безпідставно поклав відповідальність щодо відшкодуванню
шкоди на державу відповідно до ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.
Завдана ОСОБА_1 майнова та моральна шкода підлягає відшкодування на
підставі п. 6 ст. 1176, ст. ст. 1166, 1167, 1172 ЦК України прокуратурою
Луганської області, з вини працівників якої при виконанні ними своїх трудових
обов'язків позивачу завдано цю шкоду.
Оскільки обставини справи судами встановлені повно й правильно, правильно
визначено характер спірних правовідносин, однак допущена помилка в застосуванні
норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, судові
рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1172, ч. 6 ст. 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 5, 5, 7, 12, 13, 30 Закону
України «Про прокуратуру», п. 5 ч. 1 ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу прокуратури Луганської
області задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Луганська
від 1 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26
грудня 2007 року скасувати, ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити
частково.
Стягнути з прокуратури Луганської
області на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 510 грн. 25 коп. і
на відшкодування моральної шкоди 700 грн., у задоволенні позову до управління
Державного казначейства України в Луганській області відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий
Л.І. Григор'єва
Судді:
В.М. Барсукова
М.І. Балюк
В.І. Гуменюк
В.Й. Косенко