Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-716/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 2-716/11 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 11 жовтня 2011 року Баришівський районний суд Київської області в складі: 
			головуючого судді Лисюк О.Д.
			при секретарі Ющенко Л.А.
			розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю " ОВТЗ '' Макс - Авто''" про стягнення заборгованості по трудовому договору, моральної шкоди та витребування майна з чужого незаконного володіння, - 
			 в с т а н о в и в :
			 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом стверджуючи, що з 01 січня 2009 між нею та ТОВ « ОВТЗ Макс-авто» був підписаний трудовий договір згідно якого, вона виконувала роботу працюючи на посаді диспетчера оператора інформаційних послуг. В звязку із невиконанням адміністрації підприємства своїх договірних зобовязань щодо оплати за виконану роботу, та як наслідок цього - важке матеріальне становище, вона звернулася до керівництва підприємства по питанню звільнення її з роботи та проведення відповідних розрахунків. Проте, всі її заяви залишилися без відповідного реагування, що і змусило ОСОБА_1 звернутися з даним позовом до суду.
			Просить суд постановити рішення, яким стягнути із ТОВ « ОВТЗ Макс-авто» заборгованість по заробітній платі в розмірі 12000 грн., спричинену моральну шкоду в сумі 5000 грн. та повернути належним чином оформлену трудову книжку.
			В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі пояснивши, що в жовтні місяці 2007 року вона була прийнята на роботу в ТОВ « ОВТЗ Макс-авто на посаду диспетчера оператора інформаційних послуг. Співбесіду при працевлаштуванні проводив генеральний директор підприємства Курячий Микола Іванович, який проінформував, що її приймають на роботу згідно трудового законодавства, із записом у трудовій книжці, заробітною платою в розмірі 1000 грн. та додатковою оплатою відсотків.
			Після проведеної співбесіди, Курячий М.І. особисто задрав у неї трудову книжку, копію ідентифікаційного коду і в його кабінеті вона написала автобіографію.
			З початку роботи, заробітна плата виплачувалася вчасно та регулярно, згодом почалися затримки із її виплатою. 01 січня 2009 року, з усіма диспетчерами були укладені договори найму, в тому числі і з нею. Згідно даного договору, працівник зобовязується добросовісно виконувати покладену на нього роботу, а роботодавець зобовязується виплачувати працівникові грошову винагороду. Проте, починаючи із вересня місяця 2009 року, заробітну плату перестали платити зовсім, що ставила її в скрутне матеріальне становище в звязку з чим, вона неодноразово подавала до керівника заяви про звільнення, які той при ній рвав.
			Так сталося, що в звязку з відсутністю коштів, в неї не було за що приїхати на роботу. До неї одразу ж зателефонував директор, та запитав причини не виходу на роботу. Після її пояснень та чергового прохання про звільнення, Курячий М.І. погодився на звільнення та запропонував ОСОБА_1 приїхати написати ще одну відповідну заяву та забрати трудову книжку. 
			Через декілька днів, вона приїхала на підприємство, але посилаючись на відсутність секретаря та бухгалтера, відповідні розрахунки з нею не провели при цьому попередивши, що в звязку із звільненням, ОСОБА_1 заробітної плати може і не отримати, як в подальшому і сталося.
			Заборгованість по заробітній платі становить із грудня місяця 2009 року по 28 травня 2010 року, що в грошовому виразі становить 12000 грн.
			Окрім того, відповідач не повернув їй належним чином оформлену трудову книжку в звязку з чим, вона не в змозі належним чином працевлаштуватися маючи при цьому 13 років безперервного трудового стажу, що також негативно впливає та буде впливати на її соціальні права.
			ОСОБА_1 вважає, що невиплатою заробітної плати протягом тривалого часу, неповерненням їй трудової книжки та як наслідок, докладання додаткових зусиль для організації свого життя та життя її неповнолітньої дочки, яка має надзвичайно поганий зір та в будь-який момент може стати інвалідом, діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яку оцінює в сумі 5000 грн.
			Заперечуючи проти задоволення даних позовних вимог, представник відповідача  юрисконсульт Глуходід Михайло Миколайович пояснив суду, що 01 січня 2009 між Позивачем та "ОВТЗ "МАКС-АВТО" був підписаний договір найму за №06-1. Вищезазначений договір відповідно до п.1 є строковим договором цивільно-правового характеру.
			У листі Міністерства праці та соціальної політики від 26.12.2003 N 06/1-4/200 зазначено, що цивільне-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
			Позивач дав свою згоду на укладення цивільно-правового договору від 01.01.2009р., оскільки його задовольняла грошова винагорода і це посвідчується підписами сторін. Таким чином, при укладенні цивільно-правового договору найму від 01.01.2009 року волевиявлення сторін було вільним, відповідало їх внутрішній волі і було спрямоване на реальне настання правових наслідків обумовлених у договорі найму №06-1.
			Відповідно до ч. І ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
			Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
			Пунктом 3 Договору найму №06-1 зазначено, працівник зобов'язується виконувати роботу визначену цим Договором, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові грошову винагороду. Натомість у трудовому договорі, згідно трудового законодавства, роботодавець зобов'язується виплачувати заробітну плату, розмір оплати за трудовим договором - не менше мінімальної зарплати, а у цивільно-правовому договорі визначається в договорі і не залежить від мінімальної зарплати. Строк оплати за трудовим договором - не рідше 2 разів на місяць, а за цивільно-правовим договором - зазначається в договорі. Згідно Договору найму №06-1 винагорода працівнику встановлюється у розмірі 50,00 гривень за один відпрацьований місяць. Підставами для виплати заробітної плати за трудовим договором - табель обліку робочого часу та відповідні накази, а за цивільно-правовим договором - акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Відповідно до Договору найму №06-1 від 01.01.2009 року кожного місяця складалися акти здавання-приймання виконаної роботи (копії додаються), згідно якого роботи за цивільно-правовим договором найму виконано якісно і в повному обсязі. Вищенаведені акти підтверджують отримання ОСОБА_1 грошової винагороди, що визначена у цивільно-правовому договорі найму №06-1 від 01.01.2009 року. Таким чином у ТОВ "ОВТЗ "МАКС-АВТО відсутня грошова заборгованість перед ОСОБА_1
			На початку травня 2010 року Позивач неналежно виконував обов'язки передбачені Договором найму, про що був попереджений щодо можливості розірвання вищенаведеного Договору. Коли підприємство почало перевіряти, як виконує свої обов'язки ОСОБА_1, що обумовлені Договором, то було встановлено, що позивач не добросовісно ставиться до визначених обов'язків, які виразились в наступному: Позивач систематично протягом трьох місяців зливав замовлення не таксистам підприємства, а іншим особам, за що отримувала певну винагороду. Таким чином, завдаючи підприємству матеріальних збитків. Запідозривши те, що генеральному директору підприємства стало відомо про зливання замовлень Позивач взагалі перестав з'являтися на підприємстві та виконувати обумовлену Договором роботу. Після цього всі відносини з Позивачем були припинені. В кінці травня 2010 року ОСОБА_1 з'явилася на підприємстві з трудовою книжкою і вимагала зробити запис у ній, абсолютно не розуміючи стан справ.
			ОСОБА_1 трудової книжки до ТОВ "ОВТЗ "МАКС-АВТО" не здавала, оскільки з нею був підписаний цивільно-правовий договір найму, натомість чинне законодавство України не вимагає та не зобов'язує цього робити. Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993, Інструкції про порядок ведення трудових книжок та Наказу Мінстату України №277 від 27.10.1995 року у ТОВ "ОВТЗ "МАКС-АВТО" заведена Книга обліку і руху трудових книжок (копія додається), яка прошнурована, а сторінки пронумеровані. Крім цього ведуться особові картки типової форми П-2 на всіх працівників. У вищезазначеній книзі прізвище ОСОБА_1 відсутнє, що є доказом того, що Позивач трудову книжку не здавав, та крім цього Книга обліку і руху трудових книжок ведеться з 26.08.2003 року.
			Просить суд постановити рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити. 
			Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних міркувань.
			Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
			Судом встановлено, що 15 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та директором ТОВ « ОВТЗ Макс-авто» Курячим М.І. був укладений трудовий договір згідно якого, ОСОБА_1 зобовязувалася виконувати роботу оператора диспетчерської служби пасажирських перевезень, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства зобовязувався виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. 
			Відповідно до ч.2 статті 24 КЗпП України, при укладенні трудового договору громадянин зобовязаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках передбачених законодавством, - також документ про освіту, стан здоровя та інші документи. 
			Відповідно до частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. 
			Відповідно до частини 4 статті 24 КЗпП, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. 
			Як було встановлено в ході розгляду даної справи, при прийнятті на роботу, ОСОБА_1 були подані відповідні документи, в тому числі і трудова книжка. Дане твердження суду підтверджується показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який пояснив, що особисто при ньому, генеральний директор ТОВ « ОВТЗ Макс-авто» Курячий М.І. в своєму службовому кабінеті проводив співбесіду із ОСОБА_1, після якої, остання написала заяву про прийняття на роботу та оскільки на той момент на підприємстві не було відділу кадрів, то передала свою трудову книжку із заповненою анкетою особисто генеральному директору. Окрім того, даний свідок підтвердив, що при ньому, було вирішено питання оплати ОСОБА_1, яка становила 1000 грн. за місяць з додатковою доплатою 1 грн. за отримане та виконане замовлення.
			01 січня 2009 року ТОВ « ОВТЗ Макс-авто» не розриваючи як того передбачає трудове законодавство трудового договору, не пояснюючи сутності укладення цивільно-правових відносин підписує із ОСОБА_1 договір підряду за № 06-1, який відповідно до п.1 уже є строковим договором цивільно-правового характеру за умовами якого, припиняється дія трудових відносин. 
			При цьому, в своїх запереченнях щодо позовних вимог, представник відповідача зазначає, що позивач, тобто ОСОБА_1 добровільно дала свою згоду на укладення цивільно-правового договору від 01.01.2009 року оскільки її задовольняла грошова винагорода в розмірі 50.00 грн. за місяць, волевиявлення сторін було вільним, відповідало їх внутрішній волі і було спрямоване на реальне настання правових наслідків.
			За нормами Основного Закону, Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян не тільки при прийнятті на роботу, а й при зміні та припиненні трудового договору. Відповідно до статті 22 КЗпП будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлених прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань роду і характеру занять , місця проживання не допускається. 
			Суд вважає, що підписання договору підряду між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ « ОВТЗ Макс-авто від 01.01.2009 року носило формальний характер, і є не що іншим на думку суду, як пряме ухилення ТОВ « ОВТЗ Макс-авто від сплати передбачених законом податків. В підтвердження своєї позиції, суд звертає свою увагу на наявні в матеріалах справи акти здавання  приймання виконаних робіт, які є додатками до договору найму. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, який із червня місяця 2006 по червень місяць 2009 року працював на посаді директора з питань перевезення пасажирів ТОВ « ОВТЗ Макс-авто, ОСОБА_7, по квітень місяць 2010 року працювала диспетчером та ОСОБА_8 пояснили, що ніяких актів ніколи не було в природі і вони їх ніколи не підписували.
			Окрім того, підтверджуючи встановлені судом обставини свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що свою трудову книжку при прийнятті її на роботу, вона особисто віддала ОСОБА_9 і повернули її лише в квітні місяці 2010 року не заповненою, посилаючись на відсутність її документів, які вона писала при прийнятті на роботу. 
			Свідок ОСОБА_8 пояснила, що при прийнятті в її в лютому місяці 2010 року на роботу, свою трудову книжку приносила декілька разів, але оскільки її ніхто не вимагав, то не маючи бажання довго працювати на підприємстві, вона її не здавала.
			Таким чином, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження перебування позивачки ОСОБА_1 в трудових відносинах із ТОВ « ОВТЗ Макс-авто», а тому посилання представника відповідача про цивільно-правовий характер даних відносин на думку суду є безпідставним.
			Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.
			Судом встановлено, що наказом № 59 від 28.05.2010 року ОСОБА_1 звільнена з роботи однак остаточний розрахунок з нею проведений не був і заборгованість по заробітній платі становить 5 місяців, що в грошовому еквіваленті виходячи із її окладу 1000 грн. в місяць складає 5000 грн.
			Відповідно до ст.237-1 Кодексу Законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати номальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. 
			Судом встановлено, що протягом певного часу, відповідач не проводив оплату праці чим порушив законні права ОСОБА_1 на отримання заротної плати. Окрім того, позбавлена можливості купувати продукти харчування, необхідний одяг та взуття для себе та своєї родини, це призвело до моральних страждань і до втрати нормальних життєвих звязків. В звязку з вищенаведеним суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивачки та стягнути з відповідача 3000 гривень заподіяної моральної шкоди.
			Вирішуючи питання витребування трудової книжки ОСОБА_1 від товариства з обмеженою відповідальністю " ОВТЗ '' Макс - Авто'',то суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до повного задоволення.
			Трудова книжка  це основний документ про трудову діяльність працівника, який підтверджує страж роботи, а також дає змогу власнику при прийнятті на роботу мати уяву про досвід роботи працівника. 
			Питання щодо ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і облік регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 „Про трудові книжки працівників" та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110. 
			Чинним законодавством на працівників покладається обовязок при прийнятті на роботу подати власнику чи уповноваженому ним органу належно оформлену трудову книжку, а на власника  забезпечити ведення трудових книжок. 
			Слід зазначити, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад пять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообовязковому державному соціальному страхуванню. 
			На власника або уповноваженого ним органу покладається обовязок щодо видачі працівникові його трудової книжки в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. 
			При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. 
			Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. 
			Чинним законодавством на керівника підприємства, установи, організації покладено відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок. 
			З урахуванням вимог закону, суд вважає за необхідне зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю " ОВТЗ '' Макс - Авто''» повернути ОСОБА_1 її належним чином оформлену трудову книжку.
			Позивачка ОСОБА_1 в своїх позовних вимогах не заявляла питання відповідальності за затримку трудової книжки, тому суд, розглядає позов в межах заявлених позовних вимог.
			Відповідно до ст.89 ЦПК України суд покладає відшкодування судових витрат за рахунок відповідача.
			Керуючись ст.ст. 10,11,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.ст.116, 237-1 КЗпП, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 „Про трудові книжки працівників" та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 суд - 
			 В и р і ш и в :
			 позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю " ОВТЗ '' Макс - Авто''" про стягнення заборгованості по трудовому договору, моральної шкоди та витребування майна з чужого незаконного володіння, - задовольнити частково.
			Зобов'язати товариства з обмеженою відповідальністю " ОВТЗ '' Макс - Авто''" повернути ОСОБА_1 її належним чином оформлену трудову книжку.
			Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " ОВТЗ '' Макс - Авто''» на користь ОСОБА_1 не виплачену їй заробітну плату в розмірі 5000 грн. та заподіяну моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
			Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " ОВТЗ '' Макс - Авто''» на користь держави 51 п'ятдесят одну) грн. державного та 120 ( сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної справи. 
			Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд.
			 
			 
				 
				 Суддя Баришівського 
				районного суду О. Д. Лисюк

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...