ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025,
м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
|
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К
Р А Ї Н И
місто
Київ
14
год. 19 хв.
20.05.2008 р.
№ 3/92
Окружний
адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є.,
суддів Добрянської Я. І., Кочана В. М., при секретарі Серпутько Т. С.
За
результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
за
позовом Спілки громадських організацій
«Асоціація козацьких товариств «Січ»,
ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3
до Державної служби з
питань культурної спадщини Міністерства культури
і туризму України
Треті
особи Міністерство культури і туризму
України,
Управління
культури і туризму Одеської обласної
державної
адміністрації,
Одеська міська
рада
про визнання недійсними
наказу і дозволу
На
підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в
судовому засіданні 20 травня 2008 року проголошено вступну та резолютивну
частини Постанови.
В С Т А Н О В И В
Спілка
громадських організацій «Асоціація козацьких товариств «Січ», ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі -
Позивачі) звернулися з позовом до Державної служби з питань культурної спадщини
Міністерства культури і туризму України (надалі -Відповідач) про визнання
нечинними та скасування Наказу № 9 від 17 квітня 2007 року «Про надання дозволу
на переміщення пам'яток місцевого значення в м. Одеса»(надалі -Наказ № 9 від 17
квітня 2007 року) та Дозволу на переміщення пам'яток місцевого значення № 9/24 від 18 квітня 2007 року (надалі
-Дозвіл № 9/24 від 18 квітня 2007 року) у частині, що стосується пам'ятки «Потьомкінцям -нащадки».
Ухвалою
суду від 07 листопада 2007 року до участі у справі було залучено Міністерство
культури і туризму України, Управління культури і туризму Одеської обласної
державної адміністрації, Одеську міську раду та Приморську адміністрацію
Одеської міської ради в якості третіх осіб на стороні Відповідача, які не
заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Свої
позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що прийняття Відповідачем оскаржуваних
Наказу № 9 від 17 квітня 2007 року та Дозволу № 9/24 від 18 квітня 2007 року
суперечить статті 11 Конституції України, статті 2 абзацу 3 Основ законодавства
України про культуру, абзацу 2 статті 2 та частині 2 статті 13, а також статті
22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пункту 1 розділу ХV «Перехідні
положення»Конституції України.
Відповідач
проти позовних вимог заперечував та зазначив, що прийняття Наказу № 9 від 17
квітня 2007 року та надання Дозволу № 9/24 від 18 квітня 2007 року жодним чином
не порушує прав і законних інтересів як самого Позивача, так і фізичних осіб в
інтересах яких подано позов. Відповідач
зазначає, що згідно з статтею 104 Кодексу
адміністративного судочинства України передбачається, що до адміністративного
суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових
відносин. Водночас у позові відсутні обґрунтування порушення прав та
охоронюваних законом інтересів як юридичної особи -Позивача, так і фізичних
осіб - членів Спілки, в інтересах яких подано позов, з огляду на що немає правових підстав для його задоволення.
Щодо
суті позову Відповідач стверджує, що прийняття Наказу № 9 від 17 квітня 2007
року та надання Дозволу № 9/24 від 18 квітня 2007 року було здійснено в межах
його компетенції відповідно до статей 5, 22 Закону України «Про охорону
культурної спадщини». Відповідач зазначає, що він діяв на підставі
чинного законодавства, в межах своїх повноважень та не порушував права
та охоронювані законом інтереси позивача у справі та фізичних осіб в інтересах
яких подано позов. При цьому Відповідач посилається на те, що рішенням Одеської
міської ради від 04 липня 2007 року № 1401-У заплановано провести комплексну
реставрацію та благоустрій Катерининської площі м. Одеси з відтворенням її історичного
вигляду. В рамках цих робіт відтворено споруджений на честь 100-річчя Одеси у
1894-1900 роках та демонтований в 1920 році пам'ятник «Засновникам Одеси», який
за своїм загальним видом, розмірами, пропорціями гармонічно вписується в
невелику трикутну площу Катерининського скверу. Водночас пам'ятник
«Потьомкінцям-нащадки», ні за масштабністю, а ні за стилістикою, а ні за
історичними обставинами не вписується у архітектурний простір камерної
Катерининській площі. Пам'ятник дуже громіздкий, не сумісний з масштабом
оточуючої забудови та дисонує своєю стилістикою з вишуканістю архітектурного
середовища площі. Історично успадкований вигляд площі, її історична назва та
об'ємно-просторова структура суперечать місцю розташування 9-тиметрового
монументу, присвяченого революційним подіям. Таке становище не відповідає
хронології часу і перебігу історичних подій. Вказані обставини, які
підтверджуються і проведеними дослідженнями з вивчення та фіксації пам'ятки,
свідчать про неможливість зберегти пам'ятник «Потьомкінцям-нащадки»на
Катерининській площі і доцільність перенесення його на портове узбережжя на ріг
вулиці Приморської, Польського та Деволанівського узвозів біля Одеського
морського торговельного порту, оскільки саме це місце пов'язане з
потьомкінськими революційними подіями.
Відповідач
зазначає, що доцільність перенесення пам'ятника
«Потьомкінцям-нащадки»підтверджена також президією Науково-методичної ради з
охорони культурної спадщини Міністерства культури та туризму України (витяг з
протоколу № 3 від 17 липня 2006 року) та Консультативною радою з питань охорони
культурної спадщини Одеської області (витяг з протоколу № 04/07 від 13 квітня
2007).
З
урахуванням зазначеного Відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши
подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників
сторін та Третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на
яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне
значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до
наступних висновків:
Спірні
правовідносини регулюються Конституцією України, Основами законодавства України
про культуру, введеними в дію Постановою Верховної ради України N 2141-XII від
19 лютого 1992 року, Законом України «Про охорону культурної спадщини»,
Положенням про Міністерство культури і туризму України, затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1566, Положенням про
Державну службу з питань національної культурної спадщини, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року № 336.
Згідно
з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -
КАСУ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних
повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб,
що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з
метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх
обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У
відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади
та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.
Стаття
9 КАСУ визначає, що суд при вирішенні справи керується вищевказаним принципом
законності, щодо зобов'язання органів державної влади діяти лише на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як
свідчать матеріали справи, 17 квітня 2007 року Державною службою з питань
національної культурної спадщини Міністерства культури та туризму України було
видано Наказ № 9 «Про надання дозволу на переміщення пам'яток місцевого
значення у м. Одесі».
Згідно
з пунктом 1 цього Наказу надано дозвіл на переміщення пам'ятки історії,
монументального мистецтва, містобудування та архітектури місцевого значення
-пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки»(1965 р., скульптор В. Богданов, архітектори
Ю. Лапін, М. Волков) з Катерининської площі на ріг вулиці Приморської,
Польського та Деволанівського узвозів у м. Одесі відповідно до наданих
проектних пропозицій з урахуванням вимог законодавства.
Крім
того, 18 квітня 2007 року Державною службою з питань національної культурної
спадщини Міністерства культури та туризму України було видано Дозвіл № 9/24 на
переміщення пам'яток місцевого значення -пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки»та
пам'ятника В.П.Глушку у м Одесі.
У
вказаному Дозволі зазначено про те, що відповідно до Закону України «Про
охорону культурної спадщини»Державна служба з питань національної культурної
спадщини у межах повноважень, визначених постановою Кабінету Міністрів України
від 15 березня 2006 року № 336, з урахуванням рішень президії
Науково-методичної ради з охорони культурної спадщини Міністерства культури і
туризму України (витяг з протоколу №3 від 17 липня 2006 року) Консультативної
ради з питань охорони культурної спадщини Одеської області (витяг з протоколу
№04/07 від 13 квітня 2007 року), а також беручи до уваги рішення Одеської
міської ради від 27 червня 2006 року № 97-V та № 98-у надає дозвіл на
переміщення пам'ятки історії, монументального мистецтва, містобудування та
архітектури місцевого значення -пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки»(1965 р.
скульптор В. Богданов, архітектори Ю. Лапін, М. Волков) з Катерининської площі
на ріг вулиці Приморської, Польського та Деволанівського узвозів в м. Одесі
відповідно до наданих проектних пропозицій з урахуванням вимог законодавства.
Роботи виконувати відповідно до затвердженої проектної документації під
наглядом місцевого органу охорони культурної спадщини - Управління з питань
охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради.
Враховуючи
те, що предметом адміністративного позову є визнання нечинними та скасування
саме вказаних вище рішень Відповідача, а не визнання неправомірними дій щодо
встановлення на місці переміщеного пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки»пам'ятника
«Засновникам Одеси», дослідженню та оцінці з точки зору відповідності
законодавства та встановленій компетенції Відповідача в межах цієї справи
підлягають лише спірні рішення суб'єкта владних повноважень - Відповідача, а не
події, які відбувалися у зв'язку з їх прийняттям. А тому посилання Позивача на
неправомірність, та історичну і культурну необґрунтованість встановлення на
Катерининській площі в місті Одеса пам'ятника «Засновникам Одеси»не відносяться
до предмету розгляду цієї справи, а тому судом не приймаються до уваги.
Статтею
54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що
становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну
культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові,
організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної
спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у
суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах
нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону
культурної спадщини».
Статтею
1 вказаного Закону визначене поняття охорони культурної спадщини, у
відповідності до якої - це система правових, організаційних, фінансових,
матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку
(виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання
руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання,
відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації,
пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Об'єктом
культурної спадщини є визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль),
їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти,
інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від
стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного,
естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового
чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомим об'єктом
культурної спадщини є об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений
на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного,
етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи
художнього погляду та збереження своєї автентичності; рухомі предмети,
пов'язані з нерухомими об'єктами культурної спадщини - це елементи, групи
елементів об'єкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього,
але складають з ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати
археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької,
наукової або культурної цінності об'єкта; пам'яткою визначається об'єкт
культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток
України (ст. 1 Закону).
Згідно
з прикінцевими положеннями Закону України «Про охорону культурної спадщини»,
об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури
відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток
історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до чинного
законодавства. Пам'ятник «Потьомкінцям - нащадки», згідно з рішенням Одеського
облвиконкому від 27 грудня 1991 року № 580, є пам'яткою архітектури та містобудування,
а відповідно до рішення Одеського облвиконкому від 27 липня 1971 року № 381
-пам'яткою монументального мистецтва місцевого значення. Вказаний факт
Позивачем не заперечується. Таким чином, пам'ятник «Потьомкінцям -
нащадки»визнається пам'яткою відповідно до чинного Закону України «Про охорону
культурної спадщини», оскільки його було визнано пам'яткою архітектури та
містобудування, а також пам'яткою монументального мистецтва. Відповідно, всі
положення Закону України «Про охорону культурної спадщини», в тому числі й
положення статті 22, яка регулює порядок переміщення пам'яток, повною мірою
розповсюджуються й на пам'ятник «Потьомкінцям - нащадки».
Відповідно
до статті 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини»пам'ятки, їхні
частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити,
змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Переміщення
(перенесення) пам'ятки на інше місце допускається як виняток у випадках, коли
неможливо зберегти пам'ятку на місці, за умови проведення комплексу наукових
досліджень з вивчення та фіксації пам'ятки (обміри, фотофіксація тощо). Таким
чином, єдиною підставою для переміщення пам'ятки на інше місце, може бути
виключно неможливість збереження пам'ятки на тому місці, на якому вона знаходиться.
Проведення відповідних наукових досліджень є лише додатковими необхідними
елементами процедури переміщення пам'ятки на інше місце. Відповідачем не було
надано жодних пояснень та доказів стосовно неможливості збереження пам'ятки
«Потьомкінцям-нащадки»на Катерининській площі у місті Одеса, тобто на тому
місці, де пам'ятка «Потьомкінцям-нащадки»знаходилась станом на 17-18 квітня
2007 року, тобто на дату прийняття Наказу № 9 від 17 квітня 2007 року та
надання Дозволу № 9/24 від 18 квітня 2007 року.
Відповідно
до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна
сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та
заперечення.
На
підставі вищевикладеного, статті 54 Конституції України, статті 22 Закону
України «Про охорону культурної спадщини», керуючись статтями 69-71, 94,
160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний
адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В
1. Адміністративний позов задовольнити
частково.
2. Визнати нечинним та скасувати Наказ
Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства
культури і туризму України від 17 квітня 2007 року № 9 «Про надання дозволу на
переміщення пам'яток місцевого значення у місті Одесі»в частині надання дозволу
на переміщення пам'ятки історії, монументального мистецтва, містобудування та
архітектури місцевого значення -пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки»(1965 року,
скульптур В. Богданов, архітектори Ю. Лапін, М. Волков) з Катерининської площі
на ріг вулиці Приморської, Польського та Деволанівського узвозів у місті Одесі.
3. Визнати нечинним та скасувати Дозвіл
Державної служби з питань культурної спадщини Міністерства культури і туризму
України від 18 квітня 2007 року № 9/24
на переміщення пам'яток місцевого значення в частині переміщення
пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки».
Постанова
відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства
України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було
подано.
Постанова
може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її
складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства
України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне
оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання
заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча
Суддя
Н. Є. Блажівська
Суддя Я.
І. Добрянська
Суддя
В. М. Кочан