Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11/62-10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			"27" жовтня 2011 р. Справа № 11/62-10 
			Вищий господарський суд України в складі колегії
			 
			суддів:Грейц К.В. - головуючого, 
			Бакуліної С.В.,
			Сибіги О.М., 
			розглянувши касаційну скаргуДержавної екологічної інспекції в Сумській області 
			на постановувід 08.08.2011  
			Харківського апеляційного господарського суду 
			у справі господарського суду міста Сумської області №11/62-10 
			за позовомДержавної екологічної інспекції в Сумській області 
			доДержавного підприємства "Глухівське лісове господарство" 
			треті особи на стороні позивача1.          Слоутська сільська рада
			2.          Червоненська селищна рада 
			простягнення 70269,91 грн., 
			ВСТАНОВИВ:
			Рішенням господарського суду Сумської області від 19.05.2011 у справі №11/62-10 (суддя Левченко П.І.) задоволені уточнені позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Сумській області (далі –позивач) до Державного підприємства "Глухівське лісове господарство" (далі –відповідач) про стягнення в доход місцевого бюджету на користь Слоутської сільської ради 70269,91 грн. шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев.
			Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд справи в зв’язку зі скаргою відповідача, постановою від 08.08.2011 (колегія суддів у складі головуючого судді Бондаренко В.П., суддів Ільїна О.В., Камишевої Л.М.) рішення у справі скасував, в задоволенні позовних вимог відмовив.
			Державна екологічна інспекція в Сумській області з постановою суду апеляційної інстанції не згодна, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість, рішення місцевого господарського суду у справі залишити в силі.
			Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята з порушенням норм матеріального (ст. 19 Лісового кодексу України) та процесуального права (ст. 43 ГПК України), з неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у справі.
			Зокрема, скаржник вважає, що відповідач має відшкодувати заподіяну навколишньому природному середовищу шкоду, оскільки не забезпечив належну охорону лісових насаджень, які знаходяться в його постійному користуванні.
			Відзиву на касаційну скаргу не надходило, в надісланій на адресу Вищого господарського суду України телеграмі від 26.10.2011 відповідач заперечив проти касаційної скарги.
			Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
			Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.10.2011 № 03.08-05/77 у зв’язку хворобою судді Глос О.І. для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.
			 Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
			Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 20.08.2009 посадовими особами Державної екологічної інспекції в Сумській області Бунякіним О.О. та Шимком О.І., в присутності посадової особи відповідача –інженера лісового господарства Ховренко А.І., проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Глухівське лісове господарство" при використанні лісових ресурсів на землях лісового фонду, за результатами якої встановлено факт незаконного порубу дерев до ступеня припинення росту в кварталі 39, виділ 23 Слоутського лісництва (територія Слоутської сільської ради Глухівського району Сумської області), а також у кварталі 56, виділ 6 того ж лісництва, що засвідчено складеним за наслідками перевірки актом від 20.08.2009.
			Розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу в Слоутському лісництві порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконного вирубання дерев до ступеня припинення росту, здійснений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", згідно з якою за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту діаметром 46,1 - 50розмір шкоди складає 3109 грн., а за кожне 1-сантиметрове перевищення 50-сантиметрового діаметра нараховується 105 грн., звідки шкода становить 70269,91 грн., що і обумовило звернення Державної екологічної інспекції в Сумській області до господарського суду з даним позовом.
			Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог.
			Так, місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач, як постійний лісокористувач, в порушення вимог ст. ст. 19, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не забезпечив охорону і збереження лісів, допустивши їх незаконну вирубку на підвідомчій території, що відповідно до приписів ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України є підставою для покладення відповідальності за заподіяну шкоду на відповідача.
			Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з недоведеності позовних вимог, в т.ч. щодо вини відповідача у заподіянні шкоди і її розміру, адже, відсутні матеріали про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, до акту перевірки не додані протоколи вимірювань діаметрів пнів вирубаних дерев, відсутній обґрунтований розрахунок заподіяної шкоди, відсутні докази спірної вирубки дерев саме на території Слоутської сільської ради і саме з вини відповідача, в той час, як відповідно до приписів статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України завдана шкода має відшкодовуватися особою яка її завдала, отже, відповідач може нести відповідальність лише у випадку наявності у його діях чи діях його працівників протиправної поведінки, шкоди, причинного зв’язку між допущеним правопорушенням та шкодою, вини.
			Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що рішення місцевого господарського суду про задоволення позову скасоване внаслідок неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, враховуючи таке.
			У вирішенні спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, місцевий господарський суд правомірно виходив з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України покладено на відповідача як на постійного лісокористувача.
			За приписами ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
			В порушення зазначених нормативних приписів відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки.
			Відповідач цих обставин не заперечив, а суд апеляційної інстанції їх не спростував.
			Згідно з нормою ч. 1 ст. 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть встановлену законом відповідальність. 
			Відповідно до ст. 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
			Факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території Слоутського лісництва, внаслідок чого лісу завдано шкоду в загальній сумі 70269,91 грн., підтверджено складеним за наслідками перевірки актом від 20.08.2009 та доданими до нього розрахунками розміру шкоди, заподіяної лісу в Слоутському лісництві порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконного вирубання дерев до ступеня припинення росту, здійсненими позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.08 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". 
			Даний акт є чинним на час вирішення спору, відповідачем відомості, зазначені в акті, за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, розмір визначеної в розрахунках шкоди не заперечений, контррозрахунок шкоди не подано, відтак, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави відхилення зазначених документів в якості доказів по справі. Посилання суду апеляційної інстанції на брак відомостей в акті перевірки, зокрема, щодо протоколів вимірювань діаметрів пнів вирубаних дерев, не доводить неналежності даного акту як доказу порушення відповідачем лісового законодавства, адже, судом не встановлено ні обов’язковості проведення лабораторно-інструментальних досліджень, ані обов’язковості складення протоколів інструментально-лабораторних вимірювань діаметрів пнів. 
			Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
			Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
			Частиною 1 статті 69 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
			З огляду на зазначене, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач за шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки дерев на підвідомчій лісовому господарству території, повинен нести деліктну відповідальність в повному обсязі без застосування зниження її розміру, згідно зі ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
			Посилання суду апеляційної інстанції на відсутність доказів вини саме відповідача у незаконній порубці дерев колегія суддів вважає хибними, адже, за загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, встановлюється презумпція вини правопорушника, втім, відповідач під час розгляду справи в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не довів, а суд апеляційної інстанції в порушення приписів ст. ст. 38, 43 ГПК України не встановив, що відповідач на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної рубки.
			Інші доводи постанови суду апеляційної інстанції, в т.ч. щодо незастосування позивачем до відповідача заходів адміністративної відповідальності, не є підставою звільнення відповідача від відповідальності, адже, відповідно до ч. 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" застосування заходів адміністративної відповідальності не звільняє від обов’язку компенсації шкоди.
			Отже, постанова суду апеляційної інстанції, прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню, натомість, законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.
			Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України – 
			ПОСТАНОВИВ:
			Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Сумській області задовольнити.
			Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 у справі господарського суду Сумської області № 11/62-10 скасувати.
			Рішення господарського суду Сумської області від 19.05.2011 у цій справі залишити в силі.
			 Головуючий суддя                               К.В. Грейц 
			 Судді           С.В. Бакуліна
			 
			О.М.Сибіга

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...