У х в а л а
іменем
україни
14 травня 2008 року
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Пшонки М.П., Берднік І.С.,
Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В.,
розглянувши в судовому засіданні
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору
купівлі-продажу недійсним, визнання переважного права купівлі частини будинку,
переведення прав та обов'язків покупця, визнання права власності, за касаційною
скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Луганської області від 17 липня
2007 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом,
обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй належить 35/100 будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2- 35/100 цього будинку, а
ОСОБА_3- 30/100. Рішеннями Ленінського районного суду м. Луганська від 20
лютого 1990 року та від 15 травня 2003 року власникам виділено у рахунок їхніх
частин конкретні приміщення. У частині будинку, що належить ОСОБА_2, проживала
їхня спільна дочка, ОСОБА_4, з неповнолітнім сином, ОСОБА_5, 1994 року
народження. Але ОСОБА_2 належну йому частину продав ОСОБА_3без її згоди.
Вважаючи, що ОСОБА_2 порушено її переважне право купівлі його частини будинку,
а також права неповнолітнього внука, позивачка просила визнати недійсним
договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами, належної ОСОБА_2частини
будинку, визнати за нею переважне право купівлі цієї частини будинку; перевести
на неї права та обов'язки покупця цієї частини, визнати за нею право власності.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 27 лютого 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 17 липня 2007 року
рішення районного суду змінено. У частині відмови в задоволенні позовних вимог
про визнання недійсним договору купівлі-продажу 35/100 частини жилого будинку
скасовано й у цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним договір
купівлі-продажу 35/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1, укладений 21 червня 2005
року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 14 960 грн., а ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 35/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1. В іншій
частині рішення районного суду залишено без змін.
У
касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення апеляційного
суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу
порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Змінюючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про
визнання недійсним договору купівлі-продажу 35/100 частин будинку, укладеного
між відповідачами, на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України,
апеляційний суд виходив із того, що
ОСОБА_2 не виконана вимога закону щодо письмового повідомлення інших
співвласників про намір продати свою частку, ціну та інші умови.
Проте цей висновок суперечить вимогам закону й матеріалам справи.
Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 на
праві власності належав у розмірі 35/100 частин ОСОБА_1, ОСОБА_2належало 35/100
цього будинку, а ОСОБА_3- 30/100. Рішеннями Ленінського районного суду м.
Луганська від 20 лютого 1990 року та від 15 травня 2003 року зазначеним
власникам виділено в рахунок їхніх частин конкретні приміщення у вигляді
відокремлених квартир.
21 червня 2005 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_3свою частину будинку у вигляді
відокремленої квартири (а. с. 54-55). Тобто відповідачем реалізоване право
власника частини будинку на розпорядження своєю власністю на свій розсуд.
Суд першої інстанції, з'ясувавши обставини
справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого
висновку про те, що після прийняття районним судом рішень про виділ сторонам у
користування в рахунок їхніх частин конкретних приміщень у вигляді
відокремлених квартир право спільної часткової власності на будинок сторін
припинилося на підставі ст. 367 ЦК України.
Таким чином, при укладанні відповідачами договору купівлі-продажу належної
ОСОБА_2частини будинку не було порушене переважне право ОСОБА_1 на купівлю цієї
частини, а в суду апеляційної інстанції не було підстав визнавати договір
купівлі-продажу належної ОСОБА_2частини будинку недійсним.
Безпідставно змінивши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції,
апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та
процесуального закону.
Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із
залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339
ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 344,
345 ЦПК України, колегія суддів Судової
палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу
ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Луганської області від 17 липня 2007 року
скасувати, а рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 27 лютого 2007 року - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
|
М.В. Патрюк
|
Судді:
|
М.П. Пшонка І.С. Берднік
Н.П. Лященко Ю.В.
Прокопчук
|