Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-15787/07 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.07.2008. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2008.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 
			УХВАЛА 
			              ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ                  
			19  лютого 2008 року                                                            м.Київ                                                              
			Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду Українив складі:
			 
			        головуючого: судді  Фадєєвої Н.М.
			                 суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Чалого С.Я.
			                  при секретарі: Капустинському М.В.
			 
			за участю представників:
			 Міністра оборони України - Пилипенка Г.М.
			 Генеральної прокуратури України – Спорного І.Г.
			  
			розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Міністра оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2007 року у справі №2-А-147/07 за позовом Генеральної прокуратури України в інтересах Держави в особі Кабінету Міністрів України до Міністра оборони України про визнання наказу незаконним, - 
			 
			ВСТАНОВИЛА:
			 
			У грудні 2006 року заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах Держави в особі Кабінету Міністрів України до Міністра оборони України про визнання незаконним наказу № 556 від 19.09.2005 року «Про додаткове наділення основними фондами державного підприємства "Інвестжитло"», відповідно до якого начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України повинен вилучити з балансу Центрального матеріального складу Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України і безоплатно передати на баланс державному підприємству Міністерства оборони України «Інвестжитло» як основні фонди комплекс будівель згідно з Переліком нерухомого майна, а саме 17 об'єктів нерухомості залишковою вартістю 1198,9 тис. грн., які розташовані на земельній ділянці загального площею 2,34 га у м. Києві по вул. Бориспільський, 14.  Цим Наказом передбачено закріпити зазначене нерухоме майно за державним підприємством «Інвестжитло» на праві господарського відання та утримувати його за рахунок господарської діяльності підприємства. 
			В обґрунтування позовних вимог заступник Генерального прокурора України посилався на те, що Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року №1282 "Про затвердження Порядку вилучення і передачі майна Збройних Сил" передача військового майна на баланс державних підприємств не обумовлена, а тому зазначений наказ Міністра оброни України не відповідає чинному законодавству України та суттєво зачіпає інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки згідно зі ст.ст. 116,117 Конституції України та ст. 33 Закону України "Про власність" безпосереднє управління об'єктами державної власності, у тому числі і військовим майном, здійснює Кабінет Міністрів України, який у межах своєї компетенції видає обов'язкові до виконання постанови та розпорядження,  а  тому  реалізація  оспорюваного  наказу  Міністра  оборони  України порушує права та обов'язки Кабінету Міністрів України щодо управління Держави (військовим) майном.
			Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
			Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено. Скасовано наказ Міністра оборони України від 19 вересня 2005 року №556 «Про додаткове наділення основними фондами державне підприємство «Інвестжитло».
			В касаційній скарзі відповідачпросить скасувати  рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права.
			Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарганепідлягає задоволенню виходячи з наступного.
			Як встановлено судами, Державне підприємство «Інвестжитло» було створене наказом Міністра оборони України № 580 від 01.12.2004 року на основі державної власності. Воно діє як державне унітарне комерційне підприємство згідно Статуту державного підприємств "Інвестжитло". 
			Наказом Міністра оборони України №556 від 19 вересня 2005 року з балансу Центрального матеріального складу Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України було вилучено та безоплатно передано на баланс у якості наділення основними фондами та закріплено за ДП «Інвеситжитло» на праві господарського відання  комплекс будівель по вул. Бориспільській, 14 в м. Києві.
			Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство оборони України уповноважено самостійно приймати рішення та здійснювати передачу у повне господарське відання державним підприємствам, які належать до сфери управління МОУ, військове майно, яке на даний час закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.
			Частиною 2 статті 4 Закону України «Про збройні сили України» та ст. ст.1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління, з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст.3 Закону «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», відповідно до яких передача військового майна здійснюється у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
			Частиною 1 ст.2 зазначеного вище Закону передбачено, що прийняття рішень щодо вилучення і передачі військового майна міністерствам та іншим органам виконавчої влади є компетенцією Кабінету Міністрів України, а в ч.2 ст.6 цього ж Закону зазначено, що рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
			На виконання вказаних положень Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1919 від 28.12.2000 року «Про затвердження Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил» та №1282 від 29.08.2002 року «Про затвердження Порядку вилучення і передачі майна Збройних Сил».
			Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1919 «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил» відчуження військового майна - це вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів), виконавцям робіт, надавачам послуг з метою проведення розрахунків, а також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей. Рішення про відчуження військового майна, згідно пункту 6 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міноборони погодженою з Мінекономіки із затвердженням переліку такого майна.
			Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року №1282 «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил» вилучення військового майна з оперативного управління військових частин - це прийняття Міноборони рішення щодо безоплатної передачі його до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.
			Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що повноваження Міністра оборони України щодо управління військовим майном, передбачені ч.1 ст.2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», встановлюють, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює з дозволу Кабінету Міністрів України управління військовим майном. Міністерство оборони України без дозволу Кабінету Міністрів України закріплює військове майно за військовими частинами у разі їх формування, переформування та розформування, а також приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, а застосування судом першої інстанції загальних норм цивільного права щодо правового режиму військового майна можливо лише з урахуванням особливостей спеціальних норм права, які регулюють правовий режим майна Збройних Сил України.
			Так, Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та постановами Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1919 «Про затвердження Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил» та від 29.08.2002 року №1282 «Про затвердження Порядку вилучення і передачі майна Збройних Сил» передача військового майна на баланс державних підприємств не обумовлена. При передачі військового майна в якості наділення підприємства фондами відбувається зміна правового статусу військового майна, яке в такому випадку переходить з оперативного управління Міністерства оборони України в його господарське відання, а тому відповідно змінюється порядок прийняття рішень по управлінню ним, в тому числі відчуження та вилучення.
			За таких обставин суд апеляційної інстанціїдійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
			Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення  неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права. Зазначена обставина відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень – без змін. 
			Керуючись ст.ст. 220, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 
			УХВАЛИЛА:
			Касаційну скаргу Міністра оборони України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2007 року - без змін.
			Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
			 
			Судді:

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...