Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2008 року м.
Київ
Колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
|
Гнатенка А.В.,
|
|
|
суддів:
|
Григор'євої Л.І.,
|
Данчука В.Г.,
|
|
|
Гуменюка В.І.,
|
Косенка В.Й.,-
|
|
|
|
|
|
розглянувши в судовому засіданні
справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Факт” до закритого
акціонерного товариства “ПроКредит Банк”, ОСОБА_1 про визнання недійсними
кредитного договору та договору застави майна, визнання укладеним кредитного
договору між відповідачами та за зустрічним позовом закритого акціонерного
товариства “ПроКредит Банк” до товариства з обмеженою відповідальністю “Факт”
про повернення безпідставно отриманих коштів, за касаційною скаргою закритого
акціонерного товариства “ПроКредит Банк” на
рішення Ужгородського міськрайонного суду від 2 серпня 2006 року та
рішення апеляційного суду Закарпатської області
від 23 квітня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2006 року
товариство з обмеженою відповідальністю
(далі -ТОВ) “Факт” звернулося в суд із зазначеним позовом, посилаючись
на те, що 13 квітня 2006 року між закритим акціонерним товариством( далі - ЗАТ)
“ПроКредит Банк” та ОСОБА_1 був
укладений кредитний договір № 21.72,
відповідно до якого ЗАТ “ПроКредит Банк” як кредитор зобов'язувався надати
позивачу кредит у сумі 154 500 грн. на строк користування 24 календарні місяці
зі сплатою 20% річних. У цей же день між
зазначеними особами укладено договір застави майна, що належить позивачу на
праві власності, з метою забезпечення зобов'язань, а саме верстат
повздовжньо-стругальний чотиривісний. Проте зазначене майно на час укладення
договору застави не належало товариству на праві власності. Обидва договори від
імені ТОВ “Факт” були укладені неуповноваженою особою, як зазначено в текстах
договорів - директором ТОВ “Факт” ОСОБА_1, яка директором ТОВ “Факт” не була та
уклала договори з перевищенням обсягу цивільної дієздатності юридичної особи.
Директором ТОВ “Факт” на час укладення оспорюваних договорів був ОСОБА_2
ОСОБА_1., без відповідних повноважень отримавши кошти в сумі 154 500 грн. за
кредитним договором, привласнивши їх, зникла. ТОВ “Факт” просило визнати
недійсними кредитний договір і договір застави від 13 квітня 2006 року як удавані
правочини та доповнило позовні вимоги просило визнати, що кредитний договір був
укладений між ЗАТ “ПроКредит Банк” і ОСОБА_1,
а не ТОВ “Факт”.
ЗАТ
“ПроКредит Банк” звернулося в суд із зустрічним позовом до ТОВ “Факт” про
повернення безпідставно отриманих коштів, посилаючись на те, що відповідно до
кредитного договору № 21.72 від 13 квітня 2006 року на рахунок ТОВ “Факт” ЗАТ
“ПроКредит Банк” були перераховані кошти в розмірі 154 500 грн. Просить
зобов'язати ТОВ “Факт” повернути безпідставно отримані кошти.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської
області від 2 серпня 2006 року, первісний позов задоволено частково, у
задоволенні зустрічного позову відмовлено. Визнано, що кредитний договір №
21.72 від 13 квітня 2006 року на суму 154 500 грн. був укладений між ЗАТ
“ПроКредит Банк” та ОСОБА_1, у решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 23 квітня 2007 року
рішення суду першої інстанції змінено, визнано недійсними кредитний договір №
21.72 від 13 квітня 2006 року й договір застави майна № 21.72 - ДЗІ від 13
квітня 2006 року, укладені між ЗАТ “ПроКредит Банк” та ТОВ “Факт” в особі
ОСОБА_1., у решті - рішення суду залишено без змін.
У
касаційній скарзі ЗАТ “ПроКредит Банк” просить скасувати зазначені судові рішення в частині визначення
наслідків недійсності кредитного договору та відмови в задоволенні зустрічного
позову та ухвалити нове рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду
обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія
суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 13 квітня 2006 року між ЗАТ “ПроКредит Банк”
та ТОВ “Факт” в особі директора ОСОБА_1. був укладений кредитний договір № 21.72, відповідно до якого ЗАТ “ПроКредит
Банк” як кредитор зобов'язувався надати позивачу кредит у сумі 154 500 грн. на
строк користування 24 календарні місяці зі сплатою 20% річних. У цей же день між зазначеними особами
укладено договір застави майна, а саме верстата повздовжньо-стругального
чотиривісного, з метою забезпечення зобов'язань позивача, що випливали з
кредитного договору.
На виконання вказаного кредитного договору
ЗАТ “ПроКредит Банк” 13 квітня 2006 року перерахувало на рахунок ТОВ “Факт”
обумовлену договором суму кредиту, яку ОСОБА_1. по чеку № ЛА 4227869 отримала готівкою на своє ім'я.
Встановивши фактичні обставини справи, суди
дійшли помилкових висновків, щодо застосування норм матеріального та
процесуального права до цих правовідносин.
Як убачається із зібраних по справі доказів,
кредитний договір та договір застави від 13 квітня
2006 року були укладені між ЗАТ “ПроКредит Банк” та ТОВ
“Факт”, а тому в задоволенні позовних вимог ТОВ “Факт” у частині визнання
укладеним кредитного договору та договору застави між ЗАТ
“ПроКредит Банк” та ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у
порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або
оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових,
земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім
випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Справи, в яких сторонами є підприємства, установи,
організації, інші юридичні особи, згідно з положеннями ст. ст. 1, 12 ГПК
України підвідомчі господарським судам.
Оскільки вимоги ТОВ “Факт” до ЗАТ “ПроКредит Банк” про визнання недійсними кредитного договору та договору
застави майна та зустрічні вимоги ЗАТ “ПроКредит Банк” до ТОВ “Факт” про
повернення безпідставно отриманих коштів є
спором між юридичними особами, то даний спір підсудній господарському суду.
З урахуванням наведеного, на
підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України, судові рішення підлягають скасуванню, а
провадження по справі в цій частині - закриттю.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України, -
в и р і ш и л а:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
“ПроКредит Банк” задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 2 серпня
2006 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 квітня 2007 року скасувати та ухвалити
нове рішення.
Товариству з обмеженою відповідальністю “Факт” в частині
вимог про визнання укладеним кредитного договору та договору застави від 13 квітня 2006 року між закритим
акціонерним товариством “ПроКредит Банк” та ОСОБА_1 відмовити.
Провадження в справі за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю “Факт” до
закритого акціонерного товариства “ПроКредит Банк” про визнання недійсними кредитного договору та договору
застави майна та за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства
“ПроКредит Банк” до товариства з обмеженою відповідальністю “Факт” про
повернення безпідставно отриманих коштів закрити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий
|
А.В. Гнатенко
|
Судді:
|
Л.І. Григор'єва
|
|
В.І. Гуменюк
|
|
В.Г. Данчук
|
|
В.Й. Косенко
|