Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-393/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2011. Зареєстровано: 04.11.2011. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2011.
Дата набрання законної сили: 11.10.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		 
		   
			 
		
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		11 жовтня 2011 р.  Справа № 37430/11 
		  
			 
		
		Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: 
		головуючого судді Попка Я.С. 
		суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П. 
		розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області на постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 1 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити перерахунок та виплату пенсії,- 
		В С Т А Н О В И Л А: 
		У лютому 2011 року позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у перерахунку та виплаті пенсійних виплат з 1 лютого 2011 року відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо мінімального розміру основної пенсії, виходячи з 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком враховуючи розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»; зобовязати відповідача з 1 лютого 2011 року здійснити йому перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо мінімального розміру основної пенсії, не нижче 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, враховуючи розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та ч.3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум». 
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач, зазначає, що йому з 01.02.2011 року встановлена ІII група інвалідності, пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія для інвалідів IІI групи у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, а ст. 54 вищезгаданого Закону, - в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по ІII групі інвалідності  6 мінімальних пенсій за віком. 
		___________________________________________________________________________________________ Головуючий у І інстанції  Нєвєров І.М. ряд. ст. зв. № 103.2 Суддя-доповідач Попко Я.С. Справа № 2а-393/11/0303 Справа № 37430/11/9104.doc 
		На письмові звернення щодо перерахунку пенсії управлінням Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області відмовлено. Вважає такі дії відповідача неправомірними, а тому просить позов задовольнити. 
		Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 1 березня 2011 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. Зобовязано управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як інваліду 3-ої групи по захворюванню відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з розрахунку пенсії з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», з урахуванням виплаченого, починаючи з 01.02.2011 року по 01.03.2011 року. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, визнаний інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII має право на пенсію, не нижчу шести мінімальних пенсій за віком, і додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. 
		Відповідачем  управлінням Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області неправомірно та всупереч зазначеному Закону № 796-XII здійснено розрахунок пенсії позивача. 
		Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, відповідач оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 1 березня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
		Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що обчислення та виплата пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». 
		Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. 
		Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково з таких підстав. 
		Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції лише частково відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи. 
		Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. 
		Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоровя, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 
		Як безспірно встановлено, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії Б №НОМЕР_1 від 01.07.2009 року, виданим Волинською обласною державною адміністрацією, та згідно із довідкою МСЕК № 046077 визнаний інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Положеннями статті 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 
		Відповідно до статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. 
		Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІI групи, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. 
		За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що позивач має право на призначення основної пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. 
		Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України). 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до вимог ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. 
		Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У своєму рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобовязань (п. 26). 
		Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» звернув увагу на те, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. 
		Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобовязаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. 
		Крім того, згідно із положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. 
		З урахуванням наведеного та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови КМ України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав. 
		У вказаному Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоровя. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень. Отже, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-XII, є неправомірним і безпідставним. 
		Колегія суддів визнає безпідставним покликання відповідача на ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, а також інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком. 
		Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. 
		За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. 
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 
		Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сімям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. 
		Аналіз зазначеної норми, яка носить імперативний характер, на переконання колегії суддів свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму. 
		Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. 
		Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. 
		Тому відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.  
		Колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 28 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакцію ст. 54 Закону № 796-XII та обмежено право на отримання спірної пенсії, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.  
		Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. 
		Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, просить здійснити йому перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії з 1 лютого 2011 року. 
		За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобовязання управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області провести перерахунок та виплату належної йому основної та додаткової пенсії виходячи з вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 1 лютого 2011 року. 
		Колегія суддів зазначає, що проведення перерахунку та виплати позивачу належної йому основної та додаткової пенсії виходячи з вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно проводити до виникнення обставин, з якими закон повязує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин. 
		З огляду на положення ст.ст. 21, 105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобовязання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобовязати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів. 
		Отже, оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування та прийняття нової постанови. 
		Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, п.3 ч.1 ст.198, ч. 4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-  
		П О С Т А Н О В И Л А: 
		Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області задовольнити частково. 
		Постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 1 березня 2011 року у справі №2-а-393/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. 
		Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного згідно із ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 лютого 2011 року. 
		Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 1 лютого 2011 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, та з врахуванням проведених виплат. 
		Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. 
		Головуючий суддя Я.С. Попко 
		Судді Т.В. Онишкевич 
		В.П. Сапіга

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...