Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-7378/11/1370 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2011.
Дата набрання законної сили: 05.11.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
			79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 27 жовтня 2011 р. № 2а-7378/11/1370 
			 17 год. 54 хв. 
			Львівський окружний адміністративний суд у складі:
			головуючого судді -Качур Р. П.,
			суддів -Крутько О.В., Москаля Р.М.
			за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.
			позивача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -
			В С Т А Н О В И В: 
			 4 липня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії.
			З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.10.2011 року позивач просить визнати протиправною бездіяльність начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо ненадання відповіді на інформаційний запит, зобовязати начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області задовольнити інформаційний запиту повному обсязі та стягнути на користь позивача 5000 грн. моральної шкоди.
			Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації»не надав відповідь на інформаційний запит позивача від 15.06.2011 року.
			Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
			Позиція відповідача викладена в запереченні № 16/7690 від 02.09.2011 року (вх. № 39275), де вказано, що відповідь на запит позивача була скерована відповідачем 19.07.2011 року, що підтверджується журналом обліку вихідних та внутрішнього обігу несекретних документів. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.
			Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, про що свідчить розписка про отримання повістки.
			Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини:
			15.06.2011 року позивач, керуючись Законом України «Про інформацію», Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про доступ до публічної інформації», звернувся до відповідача із запитом на інформацію, у якому просив надати копію відповіді постійної комісії депутатської діяльності та законності на її запит № 01-1771 від 11.05.2011 року та надати можливість ознайомитись з матеріалами перевірки звернення постійної комісії депутатської діяльності та законності № 01-1771 від 11.05.2011 року.
			Позивач зазначає про те, що не надавши в установлений законом строк обґрунтованої відповіді на запит від 12 червня 2011 року своєю бездіяльністю начальник ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області унеможливив реалізацію ним, відповідно до законодавства права на отримання інформації, порушивши низку чинних правових норм, включно з нормами Конституції України. Вважає, що його порушене право на інформацію має бути відновлене шляхом визнання бездіяльності начальника ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області протиправною і зобовязанням його надати йому належну обґрунтовану відповідь, задовольнивши його інформаційний запит.
			Таким чином, спір виник щодо правомірності дій відповідача щодо ненадання відповіді на інформаційний запит. 
			Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.
			Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
			Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
			Згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
			Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
			Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інформацію»всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. 
			Згідно ст. 10 цього ж Закону право на інформацію забезпечується, серед іншого, обовязком органів державної влади інформувати про свою діяльність та прийняття рішення. 
			Згідно ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. 
			Згідно п. 1 ч. 3 ст. 10 цього ж Закону розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
			Згідно ст. 13 цього ж Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
			Згідно ст. 14 цього ж Закону розпорядники інформації зобов'язані:
			1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення;
			2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
			3) вести облік запитів на інформацію;
			4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
			5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
			6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
			Згідно ст. 19 цього ж Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
			Як зясовано у судовому засіданні інформаційний запит ОСОБА_1 зареєстровано у ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області 15.06.2011 року за вх. № 1801 (а.с. 30). Зазначений запит направлено у Галицький РВ за резолюцією ОСОБА_4 до виконання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і зареєстрований 20.06.2011 року за вх. № 4213.
			19.07.2011 року за № 67/8300 позивачу надано відповідь на запит від 15.06.2011 року, до якої долучено копію відповіді постійної комісії депутатської діяльності та законності Львівської міської ради на її запит № 01-1771 від 11.05.2011 року. 
			Згідно витягу з Журналу обліку вихідних та внутрішнього обігу несекретних документів Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за 19.07.2011 року, ОСОБА_1 скеровано відповідь на запит за вих. № 4213 (а.с. 43-48). 
			Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень відповідачем Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації». У відповіді на запит на інформацію позивача від 15.06.2011 року про надання копії відповіді постійної комісії депутатської діяльності та законності на її запит № 01-1771 від 11.05.2011 року відповідач вказав, що направляє таку на адресу позивача. Відтак, у відповідності до ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідач надав достовірну, точну та повну інформацію на запит на інформацію позивача.
			Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
			Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.
			Згідно ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
			Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача стосовно надання відповіді на запит позивача на інформацію, оскільки у вказаній відповіді відповідач надав достовірну, точну та повну інформацію стосовно питань, порушених у запиті.
			Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо ненадання відповіді на інформаційний запит та зобовязання начальника Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області задовольнити інформаційний запиту повному обсязі слід відмовити повністю.
			Стосовно позовної вимоги про стягнення на користь позивача 5000 грн. моральної шкоди, така ґрунтується на твердженні про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на інформаційний запит і має похідний характер. За умови, що Судом встановлено відсутність порушень у діях відповідача, підстав для задоволення інших позовних вимог немає. 
			За таких обставин Суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а в задоволенні позову слід відмовити. 
			Судові витрати покладаються на позивача.
			Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
			 П О С Т А Н О В И В :
			 У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
			 Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
			Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
			 Повний текст постанови складено та підписано 1 листопада 2011 року.
			 Головуючий суддя Качур Р.П.
			 СуддяО. Крутько
			 СуддяР. Москаль

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...