Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-29805/10-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 У Х В А Л А
		 "15" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-29805/10 
		“15” вересня 2011 року                     м. Київ
		 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		 Головуючого: Маринчак Н.Є.,
		Суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А., 
		 при секретарі Бадріашвілі К.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод»та Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області
		на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року
		та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року
		по справі №2а-45232/09/1670
		за позовом Відкритого акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод»(надалі –ВАТ «Карлівський машинобудівний завод») 
		до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі –Карлівська МДПІ у Полтавській області) 
		про скасування податкових повідомлень –рішень, -
		 встановив:
		 ВАТ «Карлівський машинобудівний завод»звернулось до господарського суду з позовом до Карлівської МДПІ у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0000572301/3 від 09.11.2004 року, №0000122303/1 від 09.11.2004 року, № 0000562301/3 від 09.11.2004 року, № 0001432301/0 від 09.11.2004 року.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що витрати на фінансово-консультаційні, виробничо-консультаційні, інформаційно-посередницькі послуги та послуги з перекладу та публікацій ним правомірно віднесено до валових витрат за відповідний період. Суми податку на додану вартість підприємством віднесено до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Крім того, земельна ділянка придбавалась позивачем разом з нерухомістю, а тому віднесення її вартості до складу валових витрат є правомірним. Крім того, основним видом діяльності підприємства за КВЕД с виробництво машин для перероблення сільгосппродуктів. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є спеціальним Законом і регулює відносини у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Отже, оскільки діяльність підприємства не відноситься до зазначених сфер, то застосування до позивача штрафних санкцій за реалізацію товарно-матеріальних цінностей без застосування реєстраторів розрахункових операцій є неправомірним. Що стосується нарахування штрафних санкцій за порушення норм Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» то позивач зазначав, що об'єктом правового регулювання вказаного Закону є торгівельна діяльність, проте, реалізацію товарно-матеріальних цінностей, а саме: неліквідних матеріалів, що були у використанні, відходи виробництва не можна ототожнювати з торгівельною діяльністю. Таким чином, податковим органом безпідставно застосовано штрафні санкції до підприємства.
		Справа розглядалась судами неодноразово. 
		Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.
		Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з приписів ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, та доведеності відповідачем суду правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. 
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ВАТ «Карлівський машинобудівний завод»про скасування податкового повідомлення-рішення №0000122303/1 від 09.11.2004 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено. В інший частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року залишено без змін. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в спірній частині, колегія суддів апеляційної інстанції з врахуванням ст.250 ГПК України зазначила, що порушення позивачем вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»вчинено у період з 01.10.2002 року по 29.09.2003 року, перевірку дотримання зазначених вимог закону відповідачем оформлено актом від 31.03.2004 року, штрафні санкції застосовано оскаржуваним рішенням лише 09.11.2004 року, а тому застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції у розмірі 219238,90грн. податковим органом здійснено неправомірно. В інший частині колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з рішення суду першої інстанції. 
		Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ВАТ «Карлівський машинобудівний завод»звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.
		Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Карлівська МДПІ у Полтавській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		В письмових запереченнях на касаційну скаргу ВАТ «Карлівський машинобудівний завод», відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом першої інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги ВАТ «Карлівський машинобудівний завод»є необґрунтованими.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Як встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками Карлівської МДПІ була здійсненна комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Карлівський машинобудівний завод»за період діяльності з 01.10.2002 року по 30.09.2003 року, за результатами якої складено акт №60/23-14311169 від 31.03.2004 року. 
		В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги:
		- п.п.4.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат безпідставно включено витрати в сумі 60000,00грн., що пов’язані з купівлею землі;
		- п.5.1, п.п.5,4.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат безпідставно включено вартість отриманих фінансово-консультаційних, виробничо-консультаційних, інформаційно-посередницьких послуг та перекладу технічної документації на суму 279000,00грн.;
		- п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту безпідставно включено ПДВ за грудень 2002 рок, березень 2003 з послуг (фінансово-консультаційних, виробничо-консультаційних, інформаційно-посередницьких) та перекладу технічної документації в загальній сумі 55978,00грн.
		- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, через касу підприємства проводилась реалізація товарів за готівку на суму 67041,87грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій. 
		- ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», в період з 01.10.2002 року по 29.09.2003 року через касу підприємства проводилась реалізація товарів за готівку на суму 67041,87грн. без придбання торгового патенту.
		На підставі зазначеного акту та за результатами процедури апеляційного узгодження відповідачем 09.11.2004 року були прийняті податкові повідомлення рішення №0000572301/3, №0000562301/3, №0000122303/1, №0001432301/0. 
		Судами також встановлено, що 23.04.2001 року між позивачем та ТОВ «Укрмаштрейд»укладено договір №1 про надання послуг (фінансово-консультаційних, виробничо-консультаційних, інформаційно-посередницьких). Відповідно до вказаного договору ТОВ «Укрмаштрейд»зобов’язалось сприяти просуванню продукції ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» на умовах, передбачених договором, а також забезпечувати юридичне обслуговування та консалтингову підтримку позивача з питань укладання договорів на реалізацію продукції. 
		При цьому, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців за ТОВ «Укрмаштрейд»не зареєстровано право займатись будь-якими консультаційними послугами згідно КВЕД. 
		Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
		Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). 
		Оскільки у контрагента позивача - ТОВ «Укрмаштрейд»відсутні права на надання консультаційних послуг за договором №1 від 23.04.2001 року, тому суди попередніх інстанції цілком правильно зазначили, що і у позивача відсутні права на формування податкового кредиту з сум податку на додану вартість, сплачених позивачем ТОВ «Укрмаштрейд»в межах зазначеного договору. 
		Крім цього, згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
		Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). 
		Судами встановлено, що у 4 кв. 2002 року та у 1 кв. 2003 року позивачем віднесено до складу валових витрат консультаційні послуги надані ТОВ «Укрмаштрейд»у зв’язку з чим скориговано податок на прибуток товариства за вказаний період. 
		Як вже зазначалось, згідно КВЕД за ТОВ «Укрмаштрейд»не зареєстровано право займатись будь-якими консультаційними послугами, при цьому, позивачем ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надано доказів фактичного використання таких послуг у власній господарській діяльності. 
		Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат грошових сум, сплачених ТОВ «Укрмаштрейд»за договором №1 від 23.04.2001 року є правильними та обґрунтованими.
		Слід також зазначити, що 19.03.2001 року між позивачем та Карлівською міською радою було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №84. 
		Віднесення позивачем витрат на придбання земельної ділянки до складу валових витрат було відображено у декларації за перше півріччя та 9 місяців 2003 року. 
		Відповідно п.п.8.9.1 п.8.9 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.
		У разі коли витрати (з урахуванням індексації), понесені у зв'язку з придбанням такого об'єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не включається до складу валових витрат та покривається за рахунок власних джерел платника податку. 
		Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанції вірно вказали на те, що договір №84 було укладено 19.03.2001 року, тобто до набрання чинності положень п.п.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому порушення вказаної норми матеріального права є не факт укладання договору, а факт віднесення витрат на таке придбання до складу валових витрати. 
		Отже, позивачем безпідставно було віднесено суму у розмірі 60000,00грн. до валових витрат, скоригувавши податок на прибуток за вказаний період. 
		Окрім цього, згідно статистичної довідки видами діяльності ВАТ «Карлівський машинобудівний завод»є:71130- оптова торгівля недержавних організації, крім споживчої кооперації та 71250 –роздрібна торгівля недержавних операції, крім споживчої кооперації. 
		Судами правильно встановлено, що продукція, яка реалізовувалася за готівку через касу ВАТ «Карлівський машинобудівний завод»не являється продукцією власного виробництва, а тому відповідно п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахункові операції за реалізовані товари повинні проводитися підприємством за готівку із застосуванням РРО. 
		Проаналізувавши такі норми матеріального права, як ст.1 п.1ст.9 п.1ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», суди дійшли цілком обґрунтованого висновку щодо здійснення реалізації позивачем товарів за готівку через касу підприємства без придбання торгового патенту. 
		Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000122303/1 від 09.11.2004 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за реалізацію позивачем товарно-матеріальних цінностей за готівкові кошти через касу підприємства без застосування реєстратора розрахункових операції та без придбання торгового патенту за період з 01.10.2002 року по 29.09.2003 року, то колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне. 
		Фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»є адміністративного-господарськими санкціями у розумінні ст.ст.238, 239 ГК України, а отже повинні застосовуватись у межах строків, визначених 250 ГК України. 
		Статтею 250 цього Кодексу передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, порушення позивачем вимоги Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»вчинено у період з 01.10.2002 року по 29.09.2003 року, перевірку дотримання зазначених вимог закону відповідачем оформлено актом від 31.03.2004 року, штрафні санкції застосовано оскаржуваним рішенням лише 09.11.2004 року.
		Оскільки строки передбачені ст.250 ГК України податковим органом були порушені, тому колегія апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції у розмірі 219238,90грн. здійснено не правомірно.
		Таким чином, суд апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
		Слід також зазначити, що позивачем було надіслано на адресу Вищого адміністративного суду України заяву про поворот виконання рішення, в якій просить повернути з бюджету на рахунок Відкритого акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод»безпідставно стягнуті грошові кошти в сумі 219238,90грн.
		Відповідно до ч.3 ст.265 КАС України якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. 
		Матеріалів справи свідчать, що дана справи розглядалась у господарському суді Полтавської області за №1734, разом з тим, до заяви про поворот виконання рішення позивачем приєднано постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2007 року, виписку по рахунку (Кременчуцька Ф АКБ «Форум») від 20.12.2007 року та платіжну вимогу №30 від 20.12.2007, з яких вбачається, що стягнення грошових коштів в спірній сумі здійснюється по справі за №17/24, що підтверджується наданою позивачем копією постанови господарського суду Полтавської області від 14.06.2007 року, тобто грошові кошти були стягнуті взагалі по іншій справі.
		 
		Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 ухвалив:
		 Касаційні скарги: Відкритого акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод»та Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області –залишити без задоволення. 
		Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року –залишити без змін. 
		Заяву Відкритого акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод»про поворот виконання рішення –залишити без розгляду. 
		 Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України. 
		 Головуючий:                                         ___________________Н.Є. Маринчак 
		          
		Судді:                                         ___________________Л.В. Ланченко 
		 ___________________С.Е. Острович
		___________________О.І. Степашко 
		 ___________________Є.А. Усенко 
		  
			 
				 Суддя Н.Є. Маринчак

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...