Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-98/07 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.11.2011. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 У Х В А Л А
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 "14" жовтня 2011 р. м. КиївК-19732/08 
		 
			 
			Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
			головуючого судді Кобилянського М.Г.
			суддів: Амєліна С.Є., Стародуба О.П., Тракало В.В., Юрченка В.В.,
			 розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу 
			за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації про стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення
			за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року, - 
			 
			В С Т А Н О В И Л А : 
			 У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом. Зазначав, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого за 2004-2006 роки утворилася заборгованість, яку просив стягнути.
			Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації по нарахуванню, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 роки ОСОБА_1, який є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 к спосіб, що не передбачений положеннями ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2421,60 грн. в рахунок недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 роки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
			Відповідач просить скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
			Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
			Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії і на підставі статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яку у 2004-2005 роках сплачено у розмірі 26,70 грн. та за 2006 рік 100 грн. 
			Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачу неправомірно сплачені суми в розмірі, що встановлений постановами Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року №836 та “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12 липня 2005 року №562.
			Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачені компенсації (грошова допомога на оздоровлення) за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника. 
			Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04 січня 2000 року №1, чинним на час спірних правовідносин, було встановлено, що підставою для призначення допомоги на оздоровлення є, зокрема, письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги, та довідка з місця роботи або органу, що виплачує пенсію, із зазначенням терміну останньої виплати допомоги. Термін виплати допомоги визначається за погодженням з громадянином, який звернувся по допомогу.
			Законами України про Державний бюджет на відповідний рік розмір мінімальної заробітної плати встановлювався: з 01 вересня 2004 року - 237,00 грн., з 01 січня 2005 року 262 грн., з 01 квітня 2005 року 290 грн., з 01 липня 2005 року 310 грн., з 01 вересня 2005 року 332 грн., з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн. на місяць.
			Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.
			Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. 
			Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не Постановами Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року №836 та від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
			Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
			За таких обставин, субєкт владних повноважень повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на момент виплати допомоги.
			Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій не встановили чи звертався, якщо звертався, то коли, позивач з письмовою заявою та відповідними документами до відповідача з метою реалізації права на призначення допомоги на оздоровлення у 2004-2005 роках, як того вимагав чинний на той час Порядок виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №1 від 04 січня 2000 року. 
			Від встановлення вказаних обставин залежало визначення того, чи порушені права позивача у зазначені роки. Якщо порушені, то станом на яку дату підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати при розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення.
			Зясування вказаного питання впливає на розмір суми, щодо якої можуть виникнути зобовязання відповідача, але судом касаційної інстанції не може бути здійснено встановлення цих обставин.
			Пунктом 37 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було зупинено на 2006 рік. 
			Протягом дії закону зміни до вказаної правової норми не вносились й відповідач відповідні виплати щодо позивача здійснював у їх відповідності.
			Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни ( у редакції чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) було встановлено, що адміністратив ний позов може бути подано в межах строку звер нення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими зако нами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, сво бод та інте ресів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встанов лено інше, обчи слюється з дня, коли особа дізналася або повинна була діз натися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
			Наслідки пропущення строків звернення до адмініст ративного суду, визна ченні статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задово ленні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (частина перша). Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поваж ною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, вста новленому цим Кодексом (частина друга).
			Відповідно до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина чет верта). Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частина пята).
			Стягуючи з субєкта владних повноважень кошти за 2004-2005 роки суди по передніх інстанцій, в порушення вимог процесуального законодав ства, не зясували дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та думку відповідача щодо можливого застосування положень про цесуального закону встановленого статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни.
			Допущені судами порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 роки і направлення справи на новий судовий розгляд.
			Щодо вимоги позивача про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то в цій частині рішення судів ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для його скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
			Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів
			 
			У Х В А Л И Л А :
			 Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації задовольнити частково. 
			Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року в частині вимог, що стосуються виплат на оздоровлення за 2004-2005 роки скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
			У решті судові рішення залишити без змін. 
			Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
			 
				 
					 
						 ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г. 
						 
							 
								 
									 СУДДІ : Амєлін С.Є.
									 
										 
											 
												 Стародуб О.П.
												 
													 
														 
															 
																 Тракало В.В.
																 
																	 
																		 
																			 
																			Юрченко В.В.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...