Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 50/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.11.2011. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
			01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 
				 
					 
				
				РІШЕННЯ
			
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 
			Справа № 50/1409.11.11  
				 
			
			За позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Верховної Ради України 
			до 1) ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ; 
			2) товариства з обмеженою відповідальністю "ВК - брок" 
			про визнання недійсним договору іпотеки земельної ділянки
			Колегія суддів у складі:
			 Головуючий суддя: Головатюк Л.Д.
			суддя Бондаренко Г.П.
			суддя Власов Ю.Л.
			 Представники :
			Від прокуратури: Василюк О.Г. (прок. відділу прок. м. Києва , посв. №210)
			Від позивача: ОСОБА_1. (дов. від 02.12.2010 №15/15-2185)
			ОСОБА_2. (дов. від 14.12.2010 №510)
			ОСОБА_3. (дов. від 02.12.2010 №15/15-2187)
			Від відповідача-1: ОСОБА_4.(дов.в ід 06.05.2011)
			 ОСОБА_5.(за довіреністю)
			Від відповідача-2: ОСОБА_6 (дов. від 01.02.2011)
			 В судовому засіданні 09.11.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
			 ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
			Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Верховної Ради України звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання договору іпотеки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046 та має площу 10740 кв. м.(1,0740 гектарів), що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва від 12.07.2009 укладеного між публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" недійсним та накласти арешт на дану земельну ділянку.
			Даний позов обґрунтований тим, що:
			1) рішенням господарського суду м. Києва у справі № 6/140 було задоволено позовні вимоги Позивача і визнано недійсним рішення Київської міської ради № 423/3257 «Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою діяльністю «ВК-Брок»для будівництва та експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщенні громадського та торговельного призначення та підземним паркінгом вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва»і договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 8000000000:91:119:0046 та розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 (далі - «Договір купівлі-продажу»);
			2) рішенням господарського суду м. Києва у справі № 32/454-6/51 були задоволені позовні вимоги Позивача і визнано недійсним рішення Київської міської ради № 429/1090 «Про передачу товариству з обмеженою діяльністю «ВК-Брок»земельної ділянки для будівництва та експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщенні громадського та торговельного призначення та підземним паркінгом вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва», а також визнано за Верховною Радою України право користування вказаною земельною ділянкою.
			Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.12.2010 порушено провадження у справі №50/14 та призначено до розгляду на 19.01.2011.
			19.01.2011 у судове засідання з"явилися представники сторін та дали пояснення по справі.
			Представник відповідача-1 у судовому засіданні подав клопотання, у якому просить зобов"язати прокурора або позивача надіслати на адресу відповідача-1 належним чином оформлену позовну заяву та додані до неї документи. Суд дане клопотання задовольнив.
			Представник позивача у судовому засіданні 19.01.2011 подав клопотання, у якому просить витребувати у відповідачів оригінали та належним чином завірені копії наступних документів:
			- договору іпотеки, укладений між ПАТ "Ерсте Банк" та ТОВ "ВК-Брок", який стосується земельної ділянки по вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва;
			- договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 12.07.2009 року між ПАТ "Ерсте Банк" та ТОВ "ВК-Брок";
			- акт приймання-передачі земельної ділянки по вул. Глибочицька, 73-77, підписаного відповідачами;
			- кредитного договору, укладеного між відповідачами, який в подальшому став підставою для укладення вищезазначених договорів іпотеки та про задоволення вимог іпотекодержателя;
			- державного акту Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 22.11.2009 стосовно земельної ділянки по вул. Глибочицька, 73-77 у м. Києва. Суд дане клопотання задовольнив.
			Розгляд справи було відкладено на 04.02.2011.
			У судове засідання 04.02.2011 представник відповідача-2 не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
			04.02.2011 у судове засідання з"явилися представники прокуратури, позивача та відповідача-1 і дали пояснення по справі.
			Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що сторони всіх вимог попередньої ухвали не виконали.
			Розгляд справи було відкладено на 25.02.2011.
			У судове засідання 25.02.2011 з"явилися представники сторін та дали пояснення по справі.
			Представник прокуратури через канцелярію суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить:
			1. Визнати недійсним договір іпотеки та поруки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва від 15.08.2008, укладений між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок".
			2. Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 80000000000:91:119:0046, яка розташована за адресою: вул. Глибочицька, 72-77 у Шевченківському районі м. Києва від 12.07.2010, укладений між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок". Суд дану заяву прийняв до уваги.
			Крім цього, представник прокуратури подав клопотання про витребування додаткових доказів та залучення третьої особи. Суд дані клопотання прийняв до уваги.
			Представник прокуратури через канцелярію суду подав клопотання про заміну неналежного відповідача - ПАТ "Ерсте Банк" належним відповідачем - ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ. 
			Представник відповідача-1 у судовому засіданні також подав клопотання про заміну первісного відповідача - публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" належним відповідачем - ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ. Дане клопотання обґрунтоване тим, що публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк" не є стороною договору, про визнання недійсним якого йдеться в позовній заяві, оскільки згідно того ж таки договору стороною виступає ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ, що є кредитною установою, створеною та існуючою у відповідності до законодавства Республіки Австрія, зареєстрованою в торговому місті Відень під номером 286283, місцезнаходження (Грабен 21, 1010 Відень, Австрія).
			Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, які не заперечували проти заміни неналежного відповідача, вирішив, що клопотання представників прокуратури та первісного відповідача-1 достатньо обґрунтовані та належно мотивовані, їх слід задовольнити та замінити неналежного відповідача - ПАТ "Ерсте Банк", належним - ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ.
			Відповідно до ч 3 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
			Згідно з ч. 4 ст. 24 ГПК України про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала і розгляд справи починається заново.
			Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.02.2011 суд допустив заміну у справі № 50/14 первісного відповідача-1 - публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" належним відповідачем-1 ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ (Грабен 21, 1010 Відень, Австрія) та відклав розгляд справи на 16.03.2011.
			Представник відповідача-1 у судове засідання 16.03.2011 не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
			У судове засідання 16.03.2011 з"явилися представники прокуратури, позивача та відповідача-2 і дали пояснення по справі. 
			Представник відповідача-2 через канцелярію суду подав клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Суд дане клопотання задовольнив.
			Крім цього, представник відповідача-2 через канцелярію суду подав клопотання про залучення третьою особою без самостійних вимог на предмет спору компанію "Сердфілт Пропертіз Лімітед". Суд відмовив в його задоволенні у звязку з необґрунтованістю залучення вказаної особи.
			Представник прокуратури через канцелярію суду подав заяву про зміну предмету позову, у якій просить: 
			1. Визнати недійсним договір іпотеки та поруки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва від 15.08.2008, укладений між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок";
			2. Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 80000000000:91:119:0046, яка розташована за адресою: вул. Глибочицька, 72-77 у Шевченківському районі м. Києва від 12.07.2010, укладений між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок".
			3. Зобов"язати ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок" повернути Верховній Раді України земельну ділянку кадастровий номер 80000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77, у Шевченківському районі м. Києва.
			4. Зобов"язати Головне управління земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати державний акт серія ЯЖ №007202 від 08.05.2008 про право власності ТОВ "ВК-Брок" на земельну ділянку кадастровий номер 80000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77, у Шевченківському районі м. Києва. Суд дану заяву прийняв до уваги.
			Крім цього, представник прокуратури через канцелярію суду подав клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату та витребувати додаткові докази. Суд, дослідивши дане клопотання, встановив, що воно належно обґрунтоване, достатньо мотивоване, а тому задовольнив його та відклав розгляд справи на 18.07.2011.
			Представник відповідача-2 у судове засідання 18.07.2011 не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
			У судове засідання 18.07.2011 з"явилися представники прокуратури, позивача та відповідача-1 і дали пояснення по справі. 
			Представник відповідача-1 подав клопотання про витребування доказів. Суд задовольнив дане клопотання.
			Розгляд справи було відкладено на 12.08.2011.
			З метою забезпечення неупередженого, повного та обєктивного розгляду справи, а також, зважаючи на ту обставину, що справа № 50/14 відноситься до категорії складних, враховуючи особливу важливість справи, склад учасників справи, значну суму позову, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011(протокол №1 від 03.02.2011), суддя Головатюк Л.Д. звернувся до Голови господарського суду м. Києва із заявою про призначення розгляду справи № 50/14 у колегіальному складі суду.
			Своїм Розпорядженням від 12.08.2011 Голова господарського суду м. Києва розпорядився розглянути справу № 50/14 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Верховної Ради України до: 1) публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "ВК - брок" про визнання недійсним договору іпотеки земельної ділянки, колегіально у складі: Головуючий суддя: Головатюк Л.Д.; суддя Самсін Р.І.; суддя Власов Ю.Л.
			12.08.2011 розгляд справи не відбувся у зв"язку з необхідністю узгодженням з усіма суддями колегії дати розгляду справи № 50/14.
			Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2011 призначено розгляд справи на 19.09.2011.
			В судовому засіданні 19.09.2011 судом було оголошено перерву на 03.10.2011, а 03.10.2011 - на 12.10.2011 для подання додаткових доказів по справі.
			Враховуючи велику завантаженість судді Самсіна Р.І., з метою дотримання процесуальних строків Голова господарського суду м. Києва розпорядився розглянути справу № 50/14 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Верховної Ради України до публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "ВК - брок" про визнання недійсним договору іпотеки земельної ділянки, колегіально у складі:Головуючий суддя: Головатюк Л.Д., суддя Бондаренко Г.П., суддя Власов Ю.Л.
			У судове засідання 12.10.2011 з"явилися представники прокуратури, позивача та відповідачів і дали пояснення по справі. 
			Судом встановлено, що Київська міська рада не виконала в повному обсязі вимог ухвали господарського суду м. Києва від 18.07.2011, а саме не подала всіх витребуваних доказів.
			Крім того, суд прийшов до висновку про витребування додаткових доказів та пояснень.
			Також судом встановлено, що представник прокуратури через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить: 
			1. Визнати недійсним договір іпотеки та поруки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, укладений 15.08.2008 між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ «ВК-Брок».
			2. Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, укладений 12.07.2010 між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ «ВК-Брок».
			3. Зобов'язати ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ повернути Верховній Раді України земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва.
			Розгляд справи було відкладено на 31.10.2011.
			У судове засідання 31.10.2011 з"явилися представники прокуратури, позивача та відповідачів і дали пояснення по справі. 
			Суд прийшов до висновку про витребування додаткових доказів та пояснень.
			Розгляд справи було відкладено на 09.11.2011.
			У судове засідання 09.11.2011 з"явилися представники прокуратури, позивача та відповідачів і дали додаткові пояснення по справі. 
			Представник відповідача-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання.
			Суд зазначає, що неможливість прибути в судове засідання одного представника не перешкоджає юридичній особі уповноважити іншого представника на представництво своїх інтересів в суді. Більш того, суд зазначає, що подальше відкладення розгляду справи тільки затягує її розгляд та призводить до порушення прав та законних інтересів сторін по справі та держави Україна. Крім того, відповідач-2 подавав суду свої письмові пояснення на позовну заяву, його позиція суду зрозуміла.
			Суд запитав сторін про наявність в них клопотань по справі до винесення рішення з даної справи. Сторони в судовому засіданні при проведенні фіксації технічними засобами не заявили будь-яких клопотань, а тому суд направився в нарадчу кімнату для прийняття рішення, після чого 09.11.2011 о 10:03 год. оголосив вступну та резолютивну частини рішення по даній справі.
			Однак, після проголошення судового рішення в той же день о 13:28 та о 15:03(згідно бази «Документообіг господарських судів») товариство з обмеженою відповідальністю "ВК - брок" подало два клопотання про зупинення провадження по даній справі та про відкладення розгляду справи(в суді знаходився один представник ТОВ «ВК-брок», а клопотання подав інший, який в суд не прибув). Суд відмовляє в задоволенні даних клопотань, оскільки вони заявлені вже після винесення рішення з даної справи.
			Представники прокуратури та позивача позовні вимоги прокуратури підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
			Представники відповідачів проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
			Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
			 ВСТАНОВИВ:
			Судами всіх інстанцій у справах господарського суду м. Києва № 6/140 та № 32/454-6/51 встановлено, що правовідносини, які пов'язані з відведенням Президії Верховної Ради Української РСР земельної ділянки площею близько 2,0 га для будівництва автобази по вул. Глибочицькій №№ 79-97 в Шевченківському районі, виникли у 1981 році.
			Зокрема, Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради № 777 від 11.05.1981 (п.1) було дозволено Президії Верховної Ради Української РСР провести проектно-розвідувальні роботи для будівництва нової автобази по вул. Глибочицькій, 79-89 у м. Києві. Також було вирішено зобов'язати Президію Верховної Ради Української РСР виконати умови архітектурно-планувального завдання головАПУ виконкому міськради. Питання відведення земельної ділянки, відселення мешканців та знесення зелених насаджень, що попадають під забудову, згідно з даним рішенням, вирішено відкласти до погодження в головАПУ проекту забудови земельної ділянки.
			З 1981 до 1985 року проводилася робота з відповідними обстеженнями, узгодженнями та висновками, отриманням технічних умов інженерних служб міста тощо. Державним інститутом «Укргіпродор»у 1985 році було розроблено передпроектні пропозиції.
			На підставі вказаних документів 15.05.1986 рішенням № 424/3 Київська міська рада відвела земельну ділянку площею 2,0 га Президії Верховної Ради Української РСР під будівництво автобази по АДРЕСА_1 у м. Києві. Як зазначено у рішенні, дана земельна ділянка відведена за рахунок земель міської забудови.
			Станом на час прийняття виконавчим комітетом Київської міської народних депутатів рішення від 15.05.1986 № 424/3 земельні відносини регулювались Земельним кодексом Української PCP від 08.07.1970.
			Статтею 16 Земельного кодексу УРСР було передбачено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української PCP (ч. 2 ст. 16 Земельного кодексу УРСР).
			Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу УРСР право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української PCP. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.
			Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється (ст. 22 Земельного кодексу УРСР).
			Аналіз наданих доказів свідчить про встановлення відповідними землевпорядними органами меж виділеної Президії Верховної Ради УРСР земельної ділянки в натурі (на місцевості).
			Зокрема, в день прийняття виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів рішення № 424/3 ним було прийнято рішення № 425/7 «Про дозвіл спеціалізованому управлінню протизсувних підземних робіт виконкому міськради здійснити протизсувні роботи по вул. Глибочицькій у Шевченківському районі".
			Рішенням № 425/7 дозволено спеціалізованому управлінню протизсувних підземних робіт виконкому міськради здійснити протизсувні роботи у відповідності з розробленою і погодженою документацією по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі.
			Оцінюючи у сукупності наявні обставини, які полягають у наданні Президії Верховною Ради УРСР дозволу на проведення проектно-розвідувальних робіт, відведення земельної ділянки після здійснення проекту забудови з одночасним наданням дозволу спеціалізованому управлінню протизсувних підземних робіт виконкому міськради на здійснення протизсувних робіт у відповідності з розробленою і погодженою документацією, виникнення та їх здійснення пов'язано з будівництвом Президією Верховної Ради УРСР автобази по вищевказаній адресі.
			Надання дозволу на виконання протизсувних робіт свідчить про встановлення в натурі меж земельної ділянки.
			30.12.1987 прийнято в постійну експлуатацію об'єкт "Комплекс протизсувних заходів на схилах вздовж вул. Глибочицької на дільниці житлових будинків, 79-97" та затверджено акт державної приймальної комісії від 29.12.1987, про що свідчить рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів рішення № 1287 від 30.12.1987.
			Про те, що дані роботи виконувались у відповідності з робочим проектом для підготовки будівельного майданчика під будівництво автобази Президії Верховної Ради УРСР за бюджетні кошти свідчить довідка № 3/556 від 25.07.2008 ВАТ "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт". Вартість основних фондів, переданих на баланс СУППР, складає 827560 грн.
			Президією Верховної Ради УРСР протягом 1985-1987 років витрачено 172,0 тис. крб. для проектування будівництва, які були виділені з державного бюджету. Даний факт підтверджується балансами виконання кошторисів витрат у 1985 р. 1986 p., 1987 р. та пояснювальними записками до них.
			Крім того, на підставі розпорядження Ради Міністрів Української PCP № 142-р від 18.04.1989 було виділено з резервного фонду Президії Верховної Ради УРСР на консервування будівництва вищезазначеного об'єкту (проведення робіт по нульовому циклу та благоустрою території) 100000 крб.
			Вищезазначені обставини та наведені докази свідчать про виникнення у Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з прийняттям виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів рішення від 15.05.1986 № 424/3 певних правовідносин, які пов'язані з реалізацію певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
			Відповідно до Конституції Української PCP від 20.04.1978 Верховна Рада Української PCP була єдиним законодавчим органом. Президія Верховної Ради Української PCP була підзвітним Верховній Раді Української PCP органом, який забезпечував організацію роботи Верховної Ради Української PCP .
			Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правонаступництво України" з моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української PCP. Статтею 4 Закону України "Про правонаступництво України" передбачено, що органи державної влади і управління, сформовані на підставі Конституції Української PCP, діють в Україні до створення органів державної влади і управління на основі нової Конституції України.
			Враховуючи викладене, Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади в Україні, є правонаступником Верховної Ради Української PCP, у тому числі і Президії Верховної Ради Української PCP.
			У 1986 - 1989 роках виконувалися роботи підготовчого періоду: влаштована підпірна стіна вздовж підніжжя гори Щекавиця (300п/м) з буронабивних залізобетонних паль, виконано облицювання стіни гранітом (1300 м2), лотки та дренажні системи для відведення дощових та ґрунтових вод з майданчика забудови, частково виконано фундаменти на влаштованих з/б палях. На виконання робіт підготовчого періоду з державного бюджету витрачено 2,7 млн. карбованців (47,7 млн.грн.).
			Враховуючи обмежені ліміти капітальних вкладень у 1988 році, фінансування будівництва, про яке йдеться, було припинено, а сам об'єкт законсервовано, на що розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 18.04.1989 за № 142-р було виділено 100 тис. карбованців (1,77 млн.грн.) з резервного фонду на проведення робіт з нульового циклу та часткового благоустрою у зв'язку з консервацією будівництва інженерного комплексу по АДРЕСА_1.
			З метою поновлення будівництва на зазначеній ділянці, Управлінням справами Апарату Верховної Ради України та Холдинговою компанією «Київміськбуд»було укладено угоду № 25 від 17.07.2001 та додаткову угоду № 170 від 18.10.2006 про спільну забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 житловими будинками. Пунктом 5.4 угоди № 25 чітко визначено, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за цією угодою третім особам без письмової згоди іншої сторони.
			24.10.2002 рішенням Київської міської ради № 68/228 погоджено місце розташування об'єктів. При укладенні додаткової угоди № 170 від 18.10.2006 із двох запланованих до зведення будинків Управління справами визначено замовником з будівництва житлового будинку № 1 (205 кв.), а Холдингову компанію «Київміськбуд»замовником, інвестором та генпідрядником житлового будинку № 2 (163 кв.) - за кошти населення.
			З 2001 по 2006 рік «Київміськбуд»займався підготовкою документів та узгодженням проекту землеустрою Д-1490.
			Як вбачається з матеріалів справи, з вересня 2006 року по травень 2007 року керівництвом Верховної Ради України та головами депутатських фракцій було надіслано ряд звернень до Київради та її виконавчих органів щодо прискорення розгляду та затвердження проекту землеустрою. На більшість з цих листів відповіді так і не надійшло. А ті, що отримано, містили інформацію про, нібито, планомірне здійснення процедури, підсумком якої стане затвердження на наступній сесії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під житлове будівництво.
			Як виявилося в подальшому, в порушення законодавства та укладених угод керівництво «Київміськбуду»самовільно розпорядилося земельною ділянкою по АДРЕСА_1. 20.03.2007 ОСОБА_7. та ОСОБА_8. письмово звернулися до секретаря Київради Довгого О.С. та голови постійної комісії з земельних питань Євлаха О.Ю. з проханням «скоригувати»межі земельної ділянки в проекті землеустрою Д-1490 до 0,85 га замість 1,8 га.
			29.03.2007 рішеннями Київської міської ради № 429/1090 та № 430/1091 земельну ділянку Верховної Ради України розділили: 1,074 га - відведено ТОВ «ВК-Брок»та 0,85 га - для АТХК «Київміськбуд». Для передачі більшої і кращої частини ділянки ТОВ «ВК- Брок» ніхто не звертався з питанням надання згоди до землекористувача Верховної Ради України. 
			Рішенням Київської міської ради № 429/1090 від 29.03.2007 було вирішено: визнати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 15.05.1986 № 424/3 «Про відведення земельної ділянки Президії Верховної Ради Української РСР для будівництва автобази по вул. Глибочицькій в Шевченківському районі»як таке, що не було виконане; затвердити проект землеустрою щодо відведення земельною ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва; передати товариству з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 1,07 га, в тому числі площею 0,17 га -без права капітальної забудови, для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
			Рішенням Київської міської ради № 429/1091 від 29.03.2007 вирішено: визнати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 15.05.1986 № 424/3 «Про відведення земельної ділянки Президії Верховної Ради Української РСР для будівництва автобази по вул. Глибочицькій в Шевченківському районі»як таке, що не було виконане; затвердити проект землеустрою щодо відведення земельною ділянки акціонерному товариству холдинговій компанії «Київміськбуд»для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва; передати акціонерному товариству холдинговій компанії «Київміськбуд»у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,85 га, в тому числі площею 0,30 га - без права капітальної забудови, для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення на Глибочицькій, 79-97 у Шевченківському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
			Як встановлено судом, при винесенні Рішень Київської міської ради № 429/1090 та № 429/1091 від 29.03.2007 не було взято до уваги листи Голови Верховної Ради України про те, що на об'єкті за рахунок бюджетних коштів виконано значний обсяг будівельно-монтажних робіт. Крім того, саме на цій частині ділянки мав споруджуватися 205-квартирний будинок як службове житло для народних депутатів України.
			Листом за № 15/21-249 від 05.02.2007 Голова Верховної Ради України застерігав Київського міського голову, що в матеріалах, які готуються на сесію, допущено суттєву помилку щодо адреси ділянки по вул. Глибочицькій, 73-77, тому що вона своїми межами охоплює ділянку по АДРЕСА_1.
			У результаті розподілу землі, яка повинна була забезпечувати діяльність парламенту, адреси виявилися підміненими, а саме 73-77 це фактично 73-89, 79-97 -89-97.
			В подальшому, 01.10.2007 Київською міською радою було прийнято рішення № 423/3257 «Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі міста Києва».
			16.11.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»(покупцем) та Київською міською Радою (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 3262.
			Відповідно до п. 1.1 Договору продавець на підставі Рішення продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі міста Києва, площею 1,0740 га, в тому числі площею 0,1700 га без права забудови, кадастровий № 8000000000:91:119:0046 у межах, які перенесені у натурі і зазначені у технічній документації земельної ділянки. Земельна ділянка, що продається, належить до земель державної власності, повноваження щодо розпорядження якими здійснює Київська міська рада.
			15.08.2008 між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ(далі відповідач-1, іпотекодержатель за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»(далі відповідач-2, іпотекодавець за договором) було укладено договір іпотеки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва(далі договір іпотеки).
			Даний договір було укладено на виконання кредитного договору про надання довгострокового кредиту між компанією «Серджфілт Пропертіз Лімітед»(компанія зареєстрована та діюча за законодавство Кіпру) та ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ, тобто австрійський банк надав кредит фірмі Кіпру, за яку поручилось товариство з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок», передавши ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ в іпотеку земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва.
			12.07.2010 між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та товариством з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва(далі договір).
			Відповідно до п. 1.1. вказаного договору іпотекодавець (ТОВ «ВК- Брок») зобов'язується передати, а іпотекодержатель (ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ) зобов'язується прийняти у власність за вартістю і на умовах, визначених цим договором, належну іпотекодавцю на праві приватної власності земельну ділянку, що має загальну площу 10 740 кв. м. (1, 0740 гектарів), кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, та цільове призначення (використання) якої - будівництво, експлуатація та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом.
			Згідно з п. 1.1.2 договору вищевказана земельна ділянка передається у власність іпотекодержателю в рахунок виконання іпотекодавцем як майновим поручителем зобов'язань боржника перед іпотекодержателем за кредитним договором.
			Однак суд зазначає, укладення 15.08.2008 та 12.07.2010 між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та товариством з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»відповідно договору іпотеки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва та договору про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва було здійснено всупереч вимогам чинного законодавства, у звязку з чим вказані договори підлягають визнанню недійсними. Даний висновок суду обґрунтовується наступним:
			Рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2010, у справі № 32/454-6/51 частково задоволено позов Верховної ради України, та визнано недійсним рішення VI сесії V скликання Київської міської ради № 429/1090 від 29.03.2007 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва». Цим же рішенням суду визнано право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за Верховною Радою України згідно із рішенням Київської міської ради народних депутатів № 424/3 від 15.05.1986 «Про відведення земельної ділянки Президії Верховної Ради Української РСР для будівництва автобази по вул. Глибочицькій в Шевченківському районі м. Києва».
			Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 29.04.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2010, у справі № 6/140 частково задоволено позов заступника прокурора м. Києва, визнано недійсним рішення Київської міської ради № 423/3257 від 01.10.2007 «Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі Києва», договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, площею 10 740 кв. м. (1, 0740 гектарів) від 16.11.2007 № 3262, укладений між ТОВ «ВК-Брок»та Київською міською радою.
			Відповідно до ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
			Оскільки, рішення VI сесії V скликання Київської міської ради № 429/1090 від 29.03.2007 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва», рішення Київської міської ради № 423/3257 від 01.10.2007 «Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі Києва»та договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, площею 10 740 кв. м. (1, 0740 гектарів) від 16.11.2007 № 3262, укладений між ТОВ «ВК-Брок»та Київською міською радою визнані недійсними у встановленому законом порядку, то відповідно договори між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та товариством з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»від 15.08.2008 - іпотеки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва та від 12.07.2010 - про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва також є недійсними з моменту їх укладення.
			Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
			Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
			Цивільним кодексом України також передбачено відносини щодо визнання недійсності правочинів. 
			Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
			Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
			Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
			В даному випадку заінтересованою особою є Верховна Рада України, яка у встановленому законом порядку набула права користування спірною земельною ділянкою.
			Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування. 
			Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.
			Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.
			Зобовязання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів. 
			Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. 
			Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.
			Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
			Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.
			Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
			У листі Верховного Суду України від 24.11.2008 „Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів. Якщо під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд має відмовити в задоволенні позову.
			Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
			Згідно з ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
			Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
			У частині 2 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
			Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
			Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
			Суд наголошує, що в момент переходу(12.07.2010) до іпотекодержателя - ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ права власності на земельну ділянку, що має загальну площу 10 740 кв. м. (1, 0740 гектарів), кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2009 по справі № 32/454-6/51 було визнано недійсним рішення, яким іпотекодавцю - товариству з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок» було передано вказану земельну ділянку, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, площею 10 740 кв. м. (1, 0740 гектарів) від 16.11.2007 № 3262, укладений між ТОВ «ВК-Брок»та Київською міською радою та визнано право користування цією земельною ділянкою за Верховною Радою України, а тому товариство з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»не мало права передавати земельну ділянку, що має загальну площу 10 740 кв. м. (1, 0740 гектарів), кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ, що є підставою для визнання недійсним як договору від 12.07.2010 між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та товариством з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, так і визнання недійсним договору від 15.08.2008 між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та товариством з обмеженою відповідальністю «ВК-Брок»іпотеки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва.
			Отже, на час укладання оспорюваних договорів право користування земельною ділянкою належало Верховній Раді України, що встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2009 по справі № 32/454-6/51.
			Згідно зі ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
			Тобто, наслідком укладення Договору купівлі-продажу є виникнення у покупця права власності на спірну земельну ділянку.
			В силу ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
			Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
			Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
			Матеріалами даної справи та рішеннями господарського суду міста Києва по справі 32/454-6/51 від 09.07.2009 та по справі № 6/140 від 29.04.2010 встановлено, що право Верховної Ради України на користування спірною земельною ділянкою не було припинено у передбаченому законом порядку.
			Згідно зі ст. 95 Земельного кодексу України до прав землекористувачів належить, зокрема, право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
			Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
			Оскільки, позивач є користувачем спірної земельної ділянки, її відчуження є порушенням права позивача, яке підлягає захисту.
			Відповідно до ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.
			Отже, з урахуванням всього вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині:
			1. Визнання недійсним договору іпотеки та поруки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, укладений 15.08.2008 між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ «ВК-Брок».
			2. Визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, укладений 12.07.2010 між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ «ВК-Брок».
			Щодо позовних вимог про зобов'язання ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ повернути Верховній Раді України земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, то суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині у звязку з наступним:
			Згідно зі ст. 330 ЦК України добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
			В даному випадку підстава, на якій ТОВ «ВК-Брок», а в подальшому і ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ отримали спірну земельну ділянку у власність відпала, а отже дане майно може бути витребуване у вказаних осіб за окремим позовом в порядку ст. 388 ЦК України.
			За загальним правилом, право користування - це юридично закріплена можливість щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами.
			В даному випадку власником спірного майна є Київська міська рада, вона є правонаступником Київської міської ради народних депутатів, яка своїм рішенням № 424/3 від 15.05.1986 делегувала позивачу право користуватися спірною земельною ділянкою.
			Крім того суд зазначає, що прокурор дану вимогу предявляв як реституцію за спірними договорами, проте реституція передбачає повернення сторонами угоди отриманого одна одній, а Верховна Рада України не є стороною спірних договорів.
			Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обовязків, які вони мають встановлювати, а породжує наслідки, що повязані з його недійсністю. Зазначена норма передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання правочину, а у разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (реституція).
			Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим лише тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).
			В даному випадку власником спірного майна є Київська міська рада, яка не є учасником провадження по даній справі та не заявляла вимог про повернення їй спірної земельної ділянки.
			Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
			Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
			Згідно вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
			Пунктом 3 ч. 1, ч. 2 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
			Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3 рп/99 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.
			Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
			В даному випадку порушення інтересів держави відбулося внаслідок укладення незаконних договорів між відповідачем-1 та відповідачем-2, у звязку з чим Верховна Рада України позбавлена можливості належним чином використати своє право на користування спірною земельною ділянкою для забезпечення своєї діяльності при здійсненні повноважень передбачених ст. 85 Конституції України від 28.07.1996.
			Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
			Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
			Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.
			Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -
			 ВИРІШИВ:
			1. Позов задовольнити частково.
			2. Визнати недійсним договір іпотеки та поруки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, укладений 15.08.2008 між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ «ВК-Брок».
			3. Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва, укладений 12.07.2010 між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ «ВК-Брок».
			4. В частині позовних вимог про зобов'язання ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ повернути Верховній Раді України земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва відмовити.
			5. Стягнути з ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ ("ERSTE BANK DER OESTERREICHISCHEN SPARKASSEN AG")(Graben 21, 1010, Vienna, Austria) в дохід державного бюджету України 42(сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118(сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
			6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВК - брок"(01014, м. Київ, Бульвар Дружби Народів, 19, код ЄДРПОУ 30575142) в дохід державного бюджету України 42(сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118(сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 
			7. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
			8. Копію рішення розіслати сторонам. 
			 
				 Головуючий суддяГоловатюк Л.Д.
				 
					 Суддя Бондаренко Г.П.
					 
						 Суддя Власов Ю.Л.
						 Дата підписання рішення 21.11.2011

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...