Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2735/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.11.2011. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		№ 2-2735/11 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 17.11.2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі :
		головуючого судді Плахотнюк К.Г.
		при секретарі Вороні В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору поруки недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором позики,
		встановив:
		 01.03.2011року позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору позики недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що вона з 25.02.2008 року проживала спільно однією сім»єю з ОСОБА_2, в квартирі останнього, за адресою - АДРЕСА_1. З цього ж часу вони з ОСОБА_2 ведуть спільне господарство, мають спільний сімейний бюджет та спільно ним розпоряджаються. 23.07.2010 року між ними був зареєстрований шлюб, а від фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася дочка ОСОБА_6.
		Також зазначила, що 28.05.2010 року між її чоловіком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики за яким ОСОБА_2 передав у тимчасове користування ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 400000,00 грн.. Зазначений договір позики було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, без її на те згоди. Оскільки, зазначені грошові кошти були спільними грошовими заощадженнями її та ОСОБА_2, то укладення даного договору без її на те згоди суперечить інтересам їх сім»ї.
		Просила встановити факт її проживання однією сім»єю без укладення шлюбу з ОСОБА_2, визнати договір позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним, стягнути з ОСОБА_3 на її користь та ОСОБА_2 400000,00грн, а також стягнути солідарно з відповідачів понесені судові витрати.
		Ухвалою суду від 22.06.2011 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4
		Відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором позики.
		 
			 
				 
					 В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначено, що з 25 лютого по 22 липня 2010 року вони з ОСОБА_1 проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу. За час їх спільного проживання основний прибуток у сім»ю приносив він, а ОСОБА_1 постійного заробітку не мала і займалася лише веденням домашнього господарства, а тому грошові кошти передані ним за договором позики ОСОБА_3 є його особистою власністю. При укладенні договору позики він дійсно мав би отримати згоду від ОСОБА_1, то ця обставина є підставою для визнання договору позики недійсним, однак спірні грошові кошти просив стягнути з ОСОБА_3 тільки на його користь.
					До початку судового розгляду справи представник позивача за основним позовом доповнила заявлені позовні вимоги з підстав викладених ОСОБА_1 у позовній заяві та просила: встановити факт проживання однією сім»єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25.02.2008 року по 22.07.2010 року; визнати, що 400000, 00 грн. переданих ОСОБА_2 за договором позики від 28.05.2010 року з спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати договір позики, укладений 28.05.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 недійсним; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 400000, 00 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
					У судовому засіданні ОСОБА_7, представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю, підтримала заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, та обставини зазначені, як підстави для їх задоволення, просила задовольнити їх у повному обсязі.
					ОСОБА_8, представник відповідача ОСОБА_2 за довіреністю, позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково. Не заперечував щодо встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25.02.2008 року по 22.07.2010 року та визнання оспорюваного договору позики недійсним з тих підстав, що він був укладений без згоди на те ОСОБА_1, однак стверджував, що за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, основний прибуток у сім»ю приносив останній, а ОСОБА_1 постійного заробітку не мала і займалася лише веденням домашнього господарства, а тому грошові кошти передані ОСОБА_2 за договором позики ОСОБА_3 є його особистою власністю, отже мають бути стягнуті з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2.
					ОСОБА_7, представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю, у судовому засіданні зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала, просила відмовити в їх задоволенні повністю.
					Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з»явилися повторно, про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, з будь-якими клопотаннями на адресу суду про відкладення розгляду справи не зверталися. 
					Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у судове засідання не з»явилася, направивши на адресу суду свої заперечення, просила розглянути справу за її відсутності.
					 
						 
							 З огляду на викладене, врахувавши думку учасників судового розгляду справи, суд на місці ухвалив розглянути справу за відсутності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на підставі даних матеріалів справи.
							Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1, та безпідставність зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 з наступних підстав.
							За правилами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається к на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Статтею 61 ЦПК України встановлено, що обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
							Так, звертаючись до суду, з вимогою про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу з 25.02.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 22.07.2010 року позивач зазначає підставами для таких вимог їх спільне проживання однією сім»єю з ОСОБА_2, ведення спільного господарства, наявність спільного сімейного бюджету, реєстрацію 23.07.2010 року між ними шлюбу, а також народження від фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 року дочки ОСОБА_6.
							Зазначені обставини, визнані у судових засіданнях ОСОБА_2 та його представником, вони також підтверджуються даними свідоцтв про реєстрацію шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про народження ОСОБА_6 батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.9,10).
							З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25.02.2008 року по 22.07.2010 року підлягають задоволенню.
							За правилами ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
							Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 у частині визнання грошових коштів у сумі 400000, 00 грн., які були предметом договору позики, укладеного 28.05.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останній посилається на те, що за час спільного його проживання з ОСОБА_1, основний прибуток у сім»ю приносив він, а ОСОБА_1 постійного заробітку не мала і займалася лише веденням домашнього господарства, а тому грошові кошти передані ним за договором позики ОСОБА_3 є його ОСОБА_2 особистою власністю.
							Наразі, зазначені заперечення ОСОБА_2 не ґрунтуються на вимогах закону, протирічать правилам ч. 1 ст. 60 СК України, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.
							Отже вимоги ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, грошових коштів у сумі 400000, 00 грн., які були предметом договору позики, укладеного 28.05.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
							Судом встановлено, що 28.05.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 передав у користування ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 400000, 00 грн., що підтверджується розпискою написаною власноручно ОСОБА_3, які останній зобов»язався повернути позичальнику готівкою без сплати відсотків у строк до 28 листопада 2011 року. (а.с.7,8).
							Зазначений договір позики був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №2622.
							Судом також встановлено, що при посвідченні приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зазначеного договору, останнім було отримано згоду на його укладення від ОСОБА_4, яка перебувала в офіційно зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 на час укладення договору (а.с.30,37-38,39,40-41).
							У свою чергу, ОСОБА_2 при укладенні цього ж договору зробив заяву нотаріусу, що посвідчувала його договір позики з ОСОБА_3 про те, що він у зареєстрованому та в цивільному шлюбі не перебуває, особи, які відповідно до ст.ст. 65,67 ЦК України мали б право на частку в спільному майні подружжя, відсутні.
							Разом з тим, як зазначено вище, судом встановлено що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25.02.2008 року по 22.07.2010 року проживали однією сім»єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а грошові кошти, що були предметом договору позики, укладеного 28.05.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були їх спільною сумісною власністю.
							Відтак, при укладенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 28.05.2010 року договору позики, ОСОБА_2 мав би отримати згоду на його укладення від ОСОБА_1.
							Відповідно до вимог ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. 
							Оспорюваний ОСОБА_1 договір позики був укладений його сторонами в письмовій формі, що свідчить про наявність такої домовленості між сторонами.
							Крім того, судом встановлено, що при укладенні договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останнім було дотримано вимог ч. 3 ст. 65 СК України, оскільки згоду на укладення договору в письмовій формі, засвідченій нотаріусом надала на той час його дружина ОСОБА_4.
							Відповідач ОСОБА_2 при укладенні договору не повідомив нотаріуса, що його посвідчувала про те, що він перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 та не отримав від останньої згоди
							Крім того, за правилами ч. 1 ст. 31 ЦК України, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета , який має невисоку вартість.
							З огляду на розмір суми грошових коштів, яка передавалася позикодавцем позичальникові за оспорюваним договором, обрану сторонами за договором письмову форму його укладення, суд приходить до висновку, що договір позики, укладений 28.05.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є дрібним побутовим договором.
							За правилами ч. 2 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
							З урахуванням зазначених норм закону, а також встановлених у судовому засіданні обставин суд приходить до висновку, що укладений 28.05.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір позики є недійсним.
							Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
							Судом достовірно встановлено, що на час укладання договору позики, що за висновками суду є недійсним, позичальник ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_4, договір був укладений за наявності згоди на те його дружини, що оформлена письмово та засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 
							За змістом ч.4 ст 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.
							Зважаючи на те, що ОСОБА_4, в установленому законом порядку дала свою згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_3 договору позики з ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що договір укладався ОСОБА_3 в інтересах сім»ї, а тому відповідати за позовними вимогами про визнання договору недійсним, що тягне за собою застосування наслідків недійсності правочину у частині повернення грошових коштів, які отримані за договором мають солідарно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були подружжям на момент укладання договору.
							Таким чином, солідарно та у примусовому порядку, необхідно стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 400000, 00 грн.. 
							Заявлені ОСОБА_2 зустрічні позовні вимоги про те, що грошові кошти за оспорюваним ОСОБА_1 договором є його особистою власністю та мають бути стягнуті з ОСОБА_3 тільки на його користь не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, повністю спростовані, висновками суду за позовними вимогами ОСОБА_1, а тому задоволенню не підлягають.
							Судові витрати на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно.
							На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 31, 209, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 60,63,65,74 СК України, ст.ст. 3,10,11,60,61,88,208,213,218 ЦПК України, суд -
							 в и р і ш и в :
							 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору поруки недійсним та застосування наслідків недійсності правочину- задовольнити.
							Встановити факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25 лютого 2008 року по 22 липня 2010 року.
							Визнати, що грошові кошти передані ОСОБА_2 за договором позики від 28 травня 2010 року ОСОБА_3 в сумі 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
							Визнати договір позики, укладений 28 травні 2010 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №2622 недійсним.
							Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 андрія Вікторовича грошові кошти в сумі 400000 (чотириста тисяч) грн.. 00 коп.
							Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700, 00 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 ,00 грн., а всього 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн.. 00 коп..
							Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором позики, залишити без задоволення.
							Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
							Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
							Суддя:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...