Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К/9991/49769/11-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 У Х В А Л А
		 "09" листопада 2011 р.                               м. Київ                              К/9991/49769/11 
		 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		головуючого –Черпака Ю.К., 
		суддів: Зайцева М.П., Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., Шведа Е.Ю., 
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату щомісячної додаткової пенсії, 
		за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 9 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2010 року,
		встановив:
		У грудні 2009 року ОСОБА_1 пред’явив позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок і виплату щомісячної додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 9 грудня 2009 року.
		Вимоги обґрунтував тим, що має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом II групи. Відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач всупереч зазначеним нормам закону не виплачує йому пенсію у відповідному розмірі.
		Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 9 лютого 2010 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2010 року, позов задоволено: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області щодо відмови в перерахунку додаткової пенсії ОСОБА_1; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії та виплачувати її ОСОБА_1 відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та статті 1 Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”, починаючи з 1 грудня 2009 року.
		У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що стаття 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не є нормою прямої дії, оскільки не встановлює механізму її реалізації. Натомість порядок обчислення пенсії даній категорії громадян визначений Кабінетом Міністрів України, зокрема, в постанові від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та від 16 липня 2008 року № 654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи, у зв’язку з чим відповідач виплачує йому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 20% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
		Відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” інвалідами II групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
		Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 всупереч вимогам Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що інвалідами II групи, віднесеним до категорії 1, виплачується щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. 
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654, починаючи з 1 липня 2008 року, пенсія в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, інвалідів II групи повинна досягати 1090 грн.
		Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
		Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії позивачу застосуванню підлягає стаття 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
		Суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Уряду не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
		Стосовно розміру мінімальної пенсії за віком, яка береться за основу при нарахуванні пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки відсутність іншого розміру такої пенсії не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбаченого статтями 49, 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
		Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачу перерахунок додаткової пенсії з 1 грудня 2009 року, оскільки відповідно до вимог частини 4 статті 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
		З матеріалів справи вбачається, що за перерахунком пенсії позивач звернувся 9 грудня 2009 року, тобто в даному випадку перерахунок пенсії необхідно проводити з 1 грудня 2009 року.
		Слід також зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсія –це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом. 
		Отже, цей вид виплат не є строковим, тому не може бути обмежений певною кінцевою датою. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії чи її перерахунок. 
		Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень. 
		Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 9 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2010 року –без зміни.
		Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 Суддя Ю.К. Черпак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...