Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-8538/08-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 У Х В А Л А
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 "14" жовтня 2011 р. м. КиївК-8538/08 
		 колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		головуючого-судді: Юрченка В.В.,
		суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П., Тракало В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій незаконними, стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року, 
		в с т а н о в и л а:
		В січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
		Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Проте управління праці та соціального захисту населення Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області здійснювало виплату цієї допомоги в твердих сумах (в 2004 році  21,50 грн., в 2005, 2006, 2007 роках 90 грн. щороку). Просив стягнути з відповідача недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 856,50 грн. за 2004 - 2007 роки. 
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області у виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Стягнуто з відповідача на користь позивача щорічну допомогу на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки у розмірі 3546,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області було залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року без змін.
		Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення.
		Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області за 2004 рік виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 21,50 грн. в липні 2004 року, за 2005 рік 90 грн. в листопаді 2005 року, за 2006 рік 90 грн. в червні 2006 року, за 2007 рік 90 грн. в лютому 2007 року. 
		Згідно з положенням абзацу 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, що стали інвалідами ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
		Вказаною статтею Закону визначено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
		Статтею 62 вказаного Закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
		Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року № 836 було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам IIІ групи - 21,50 грн. Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562 було збільшено розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 90 грн., який також не відповідав розміру, встановленому законами України.
		Відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
		Вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат відповідно до положень статті 48 вказаного Закону виступала мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначений позивачем період часу встановлювався законами України про Державний бюджет на відповідний рік.
		 Пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію абзаців 2 7 частини 1, частини 3, абзаців 2 7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2006 рік.
		Таким чином, у 2006 році щорічна допомога на оздоровлення підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562.
		 Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005 роки, прийшов до висновку про те, що оскільки дія положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на 2004, 2005 роки не зупинялася, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.
		Проте при цьому суд першої інстанції, всупереч вимогам частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, яка зобовязує суд вживати передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, не звернув увагу та не дав жодної оцінки наступним обставинам. Позивач з приводу виплаченої йому в липні 2004 року допомоги на оздоровлення за 2004 рік, а також в листопаді 2005 року допомоги на оздоровлення за 2005 рік звернувся до суду лише 28 січня 2008 року, тобто з пропущенням встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) річного строку для звернення до адміністративного суду. Суд першої інстанції, відповідно до вимог статті 100 цього Кодексу, не зясував ставлення відповідача до пропущеного позивачем строку та, відповідно, не обговорив питання про наявність поважних причин для поновлення пропущеного строку. Та обставина, що позивач 8 січня 2008 року звертався до відповідача щодо виплати сум допомоги на оздоровлення не перериває та не зупиняє строків звернення до суду, встановлених статтею 99 КАС України, які повинні обчислюватись з часу фактичного порушення прав та інтересів позивача, тобто неправильно виплачених сум зазначеної допомоги, а не з часу звернення позивача до відповідача з відповідною скаргою.
		 Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію абзаців 2  7 частини 1, частини 3, абзаців 2 7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік.
		Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до висновку про неправомірність виплати позивачу коштів на оздоровлення у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року № 836, та про наявність законних підстав для виплати позивачу коштів на оздоровлення у розмірах, визначеними статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 
		Проте при цьому суд першої інстанції не дав належної правової оцінки тій обставині, що кошти на оздоровлення на 2007 рік були виплачені позивачу у лютому 2007 року. Наведене свідчить про те, що спірні правовідносини мали місце між сторонами саме в лютому 2007 року, тобто під час дії пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким дію абзаців 2 7 частини 1, частини 3, абзаців 2 7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік.
		Та обставина, що зазначена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратила чинність з 9 липня 2007 року, з дня ухвалення рішення про це Конституційного Суду України, дає підстави для застосування зазначених положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»лише після 9 липня 2007 року, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії у часі. 
		Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Оскільки зазначені порушення щодо строків звернення до суду та причин їх пропущення повязані з необхідністю встановлення обставин у справі, вони не можуть бути усунені судом касаційної інстанції. 
		Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області задовольнити частково. 
		Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає. 
		 
			 Головуючий Юрченко В.В. 
			 
			Судді Амєлін С.Є. 
			 Кобилянський М.Г. 
			 Стародуб О.П. 
			 Тракало В.В.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...