Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/2570/5540/2011 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2011. Зареєстровано: 06.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2011.
Дата набрання законної сили: 17.05.2012
Результат оскарження 17.05.2012 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		17.11.2011                                                                                 Справа № 2а/2570/5540/2011 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          16 листопада 2011 р.                                                                                м. Чернігів
		 Чернігівський окружний адміністративний суд у складі: 
		головуючої судді                               Падій В.В.,
		при секретарі                                         Кондратенко О.В.
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі до відділу державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області про визнання дій неправомірними, визнання постанови такою, що суперечить нормам чинного законодавства та її скасування, - 
		 В С Т А Н О В И В: 
		 27.10.2011 року управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі (далі – УПФУ в Бобровицькому районі) звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції про визнання дій начальника відділу державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції щодо винесення постанови від 13.10.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору - неправомірними, визнання вказаної постанови такою, що суперечить нормам чинного законодавства та її скасування. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 04 жовтня 2011 року було відкрито виконавче провадження № 29016152 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/2502/3393/11, виданого 28.09.2011 року Бобровицьким районним судом про зобов'язання УПФУ в Бобровицькому районі здійснити перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1, відповідно до статті 6 Закону України від 18.11.2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 28 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 березня 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням фактично сплачених сум у цей період. Вказаною постановою управлінню було надано семиденний строк для його виконання в добровільному порядку, тобто до 13 жовтня 2011 року. 10 жовтня 2011 року спеціалістами управління був зроблений перерахунок, згідно якого ОСОБА_1 було нараховано до сплати 795,51 грн. Таким чином, рішення суду було виконано в міру можливостей управління на даний час. Вважає, що відсутність коштів на рахунку управління є поважною причиною для невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.
		В судове засідання представник позивача не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
		Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, відповідно до яких просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимоги та пояснив, що відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» 13.10.2011 року державним виконавцем була винесена постанова про стягнення виконавчого збору. Вказана постанова про стягнення виконавчого збору від 13.10.2011 року не суперечить чинному законодавству та винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки з дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем (05.10.2011 року) семиденний термін для добровільного виконання рішення суду становив до 12.10.2011 року. Жодних доказів від УПФУ в Бобровицькому районі про виконання виконавчого листа до відділу в термін до закінчення добровільного строку виконання рішення суду не надходило. Лише 14.10.2011 року до відділу державної виконавчої служби надійшов лист від УПФУ в Бобровицькому районі з додатками про нарахування щомісячної державної допомоги як дитині війни. Але дані докази не свідчать про повне виконання виконавчого листа, у резолютивній частині виконавчого листа міститься вимога «нарахувати та виплатити», тому виконуючи вимогу «нарахування», не можна вважати виконавчий лист виконаний в повній мірі, бо виплата не була здійснена. Крім того зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на 
			відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань. 
		
		Судове засідання здійснювалось в порядку, передбаченому статтею 41 КАС України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Судом встановлено, що на виконання до відділу державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області надійшов виконавчий лист Бобровицького районного суду Чернігівської області від 28.09.2011 року №2-а/2502/3393/11 про зобов’язання УПФУ в Бобровицькому районі здійснити перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1, відповідно до статті 6 Закону України від 18.11.2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 28 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 березня 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням фактично сплачених сум у цей період (а.с.30).
		На підставі виконавчого листа та заяви стягувача (а.с.29) державним виконавцем 04.10.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду (а.с.28).
		Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена УПФУ в Бобровицькому районі до відома та виконання, що підтверджується копією супровідного листа від 04.10.2011 року № 03-29/6081, наявного в матеріалах справи (а.с.27).
		13.10.2011 року в зв’язку з невиконанням боржником у наданий строк рішення суду в повному обсязі державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1360 грн. (а.с.26).
		Копія постанови про стягнення з боржника виконавчого збору була направлена УПФУ в Бобровицькому районі до виконання, що підтверджується копією супровідного листа від 14.10.2011 року № 03-30/305, наявного в матеріалах справи (а.с.25).
		Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне. 
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року №606-XIV „Про виконавче провадження” (далі –Закон № 606-XIV).
		Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. 
		Законом №606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. 
		Відповідно до Закону України від 24.03.1998 року №202/98-ВР “Про державну виконавчу службу” (далі – Закон №202/98-ВР) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. 
		Відповідно до частини 1, 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. 
		В статті 27 Закону № 606-XIV зазначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. 
		Згідно статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. 
		Пунктом 4.16.1 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158 № 74/5 (далі – Інструкція № 74/5) передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а за невиконання рішення немайнового характеру у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення у тому самому порядку стягується виконавчий збір - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника-громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
		Виконавчий збір не стягується із страховиків, які здійснюють державне обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особистим страхуванням, та з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавством, а також за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог.
		Також, пунктом 4.16.2. Інструкції № 74/5 встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. 
		Із системного аналізу наведених вище положень Закону № 606-XIV, а також вимог Інструкції № 74/5, судом встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю, після завершення строку, наданого для добровільного виконання.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що винесена відповідачем постанова від 13.10.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору, є такою, що відповідає вимогам Закону № 606-XIV, оскільки рішення суду позивачем у добровільному порядку, у встановлений строк не виконане, позивач не є страховиком, з якого виконавчий збір не стягується та рішення суду, яке підлягає виконанню не скасоване.
		Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує, що відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду ухвалюється іменем України та є обов’язковим для виконання. 
		Обов’язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб’єктами наділеними владними повноваженнями, покладається також Конвенцією “Про захист прав людини і основоположних свобод”, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов’язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відносяться також і управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
		Також, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, таким чином посилання суб’єктів владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги не приймається. 
		Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. 
		Варто відмітити, що відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону № 606-XIV, проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення. 
		Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та доводяться матеріалами справи, суд дійшов висновку, що дії начальника відділу державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції щодо винесення постанови від 13.10.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору є правомірними, а оскаржувана постанова такою, яка прийнята на підставі Закону № 606-XIV, з дотримання всіх вимог, встановлених цим Законом, а тому в задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі до відділу державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області, необхідно відмовити за необґрунтованістю. 
		Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		 В задоволенні позовних управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі до відділу державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області - відмовити повністю.
		Порядок оскарження постанови суду, передбачений статями 185-186 КАС України.
		 <Поле для вводу тексту >
		 Суддя                                                                                           Падій В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...