Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11-783/2011 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2011.
Дата набрання законної сили: 21.11.2011
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 копія
		Справа №11-783, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Бондарчук В.В.
		Категорія: ч.2 ст.309, ч.1 ст.311; Доповідач Латюк П.Я.
		ч.ч.2, 3 ст.185;ч.1 ст.263 КК України 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 21 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
		 головуючого судді Латюка П.Я.,
		суддів Задворного О.Л., Цугеля І.М.,
		з участю секретаря Лукґянчук О.М.,
		прокурорів Романова А.І., Павлишина В.І.,
		засудженого ОСОБА_1,
		та його захисника ОСОБА_2,
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 28 липня 2011 року,
		 в с т а н о в и л а:
		 Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:
		- 13 червня 2008 року Новоушицьким районним судом за ч.2 ст.185 КК України на 240 годин громадських робіт; 
		- 23 жовтня 2008 року Новоушицьким районним судом за ч.2 ст.389, ст.ст.71, 72 КК України на 4 місяці арешту, 
		- 19 вересня 2009 року Хмельницьким міськрайонним судом за ч.2 ст.263, ч.1 ст.309, ч.1 ст.311, ч.1 ст.70, ст.75 КК України на 2 роки позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням тривалістю 1 рік 6 місяців;
		- 21 травня 2010 року Хмельницьким міськрайонним судом за ч.1 ст.185, ч.2 ст.309, ч.2 ст.311, ч.ч.1, 4 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням тривалістю 3 роки,
		визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185; ч.2 ст.309, ч.2 ст.311, ч.1 ст.263 КК України, та призначено покарання:
		- за ч.2 ст.185 КК України 2 роки позбавлення волі;
		- за ч.3 ст.185 КК України 4 роки позбавлення волі; 
		- за ч.1 ст.263 КК України 2 роки позбавлення волі; 
		- за ч.2 ст.309 КК України 3 роки позбавлення волі; 
		- за ч.2 ст.311 КК України 2 роки позбавлення волі.
		Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
		На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 21 травня 2010 року, і за сукупністю вироків остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
		Зараховано в строк призначеного покарання час перебування ОСОБА_1 під вартою з 16 жовтня 2010 року по 28 липня 2011 року. 
		Речові докази по справі:
		-дві гальмівні колодки типу «С»залишено вагонній дільниці станції Хмельницький;
		-червону сумку з особистими речами залишено потерпілому ОСОБА_3;
		-16 набоїв калібру 7,62 мм передано УМВС України в Хмельницькій області;
		-одноразовий медичний шприц з особливо-небезпечним наркотичним засобом кустарно виготовленим препаратом з ефедрину, поліетиленовий згорток із прекурсором - перманганатом калію постановлено знищити;
		- диск з відеозаписом огляду ОСОБА_1 постановлено зберігати при справі.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Хмельницькій області 1208 грн. 58 коп. судових витрат. 
		 За вироком суду, «29 травня 2010 року біля 21 год. ОСОБА_1 незаконно, з метою викрадення чужого майна, проник на територію вагонної дільниці станції Хмельницький, що охороняється, звідки таємну повторно викрав дві гальмівні колодки типу «С», чим заподіяв матеріальний збиток на суму 182 грн.
		30 травня 2010 року біля 20 год., на території залізничного вокзалу ст.Хмельницький викрадені гальмівні колодки були виявлені та вилучені у нього працівниками міліції.
		Також 4 червня 2010 року ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні залізничного вокзалу ст. Хмельницький близько 11 год. 30 хв. шляхом вільного доступу таємно, повторно викрав у ОСОБА_3 сумку вартістю 36 грн., в якій знаходились речі: футболка вартістю 32 грн. 50 коп., шорти вартістю 35 грн., зарядний пристрій до телефону «Самсунг»вартістю 44 грн. 80 коп., навушники до телефону «Самсунг», футляр з електричним станком для гоління «Джілет», вологі серветки «Uni»вартістю 3 грн. 50 коп., журнал «Біографія»№4 (41) квітень 2010 року вартістю 12 грн., художня книга автора ОСОБА_4, вартістю 16 грн., металеві манікюрні щіпчики вартістю 18 грн., термокружка вартістю 30 грн., сумка із шкірозамінника, в якій знаходились предмети особистої гігієни, а саме: зубна щітка в пластиковому футлярі, зубна паста в футлярі, дезодорант «Бліц Фреш» в пластиковому футлярі, мильниця із милом, бальзам після гоління «Флорена»та «Арко», чотири пігулки «Темпалгіну», три презервативи в упаковці, які матеріальної цінності для потерпілого не представляли, футляр із шкірозамінника із дзеркалом вартістю, в якому знаходились: дерев'яна щітка, ніж, поліетиленовий пакет, які не становили матеріальної цінності, завдавши матеріального збитку потерпілому ОСОБА_3 на суму 242 грн. 80 коп.
		Крім цього ОСОБА_1 19 червня 2010 року біля 18 год., в порушення вимог Законів України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів»від 15 лютого 1995 року №60/95-ВР, «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів і зловживання ними»від 15 лютого 1995 року №62/95-ВР, перебуваючи поблизу Хмельницької міської лікарні, біля смітника, знайшов таблетки «Т-ефедріну», з яких у дворі будинку №51, що по вул. Шевченка в м. Хмельницькому за допомогою перманганату калію незаконно, повторно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - кустарно виготовлений препарат з ефедрину, маса якого в перерахунку на суху речовину становила 0,435 г., який помістив до медичного шприца місткістю 5 мл. та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.
		В цей же день близько 19 год., у дворі будинку №51, що по вул. Шевченка в м. Хмельницькому шприц із наркотичним засобом був вилучений у ОСОБА_1 працівниками міліції.
		Крім цього, 19 червня 2010 року близько 19 год. у ОСОБА_1. працівниками міліції було також виявлено та вилучено поліетиленовий пакет із прекурсором - перманганатом калію, маса якого становила 4 г., який він зберігав з метою виготовлення наркотичних засобів, повторно.
		24 серпня 2010 року ОСОБА_1, перебуваючи на вул. Заводській в м. Хмельницькому, поблизу сміттєвих баків знайшов 16 набоїв калібру 7,62 мм, які незаконно, без відповідного дозволу привласнив, зберігав і переносив з метою збуту .
		27 серпня 2010, року дані набої були виявлені та вилучені у ОСОБА_1 в приміщенні залізничного вокзалу ст. Хмельницький працівниками міліції».
		 В апеляції, як убачається з її змісту, засуджений ОСОБА_1, просить вирок змінити та помякшити покарання, посилаючись на те, що вину у вчиненні злочинів, за яких його засуджено, визнає повністю, щиро кається, що під час перебування під вартою у нього погіршився стан здоровя.
		 Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого та його захисника, на підтримку апеляції з посиланням й на те, що інкримінованих злочинів ОСОБА_1 не вчиняв, а зізнавальні показання з цього приводу під час досудового слідства дав під тиском та уговорами працівників міліції, які до того ж підкинули йому патрони, наркотичні засоби, психотропні речовини, дві тормозні колодки та сумку, що апеляцію про зізнання у вчиненні цих злочинів писав не він, а поміщена незадовго до цього у камеру Хмельницького слідчого ізолятора, де він утримувався, невідома йому особа, а він її тільки підписав, перевіривши матеріали кримінальної справи, в тому числі шляхом проведення судового слідства, думку прокурора про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч.3 на ч.2 ст.185 КК України, а в решті залишення вироку без зміни, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		 В силу ч.1, п.3 ч.2 ст.370, п.п.1, 4 ч.1 ст.374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні, що вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо порушено право обвинуваченого на захист.
		 Положеннями ст.323 КПК України передбачено, що вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Це означає, що вирок має основуватись на зібраних фактах, повністю та всебічно досліджених та правильно оцінених судом, а висновки про подію злочину, про винуватість або невинуватість підсудного у злочині та інші істотні питання, які виникли у кримінальній справі, мають з достовірністю випливати з матеріалів справи.
		 У даній справі ці вимоги закону не дотримані.
		 Як визначив Європейський Суд з прав людини у справах «Яременко проти України»(п.57 рішення від 12 червня 2008 року), «Вергельський проти України» (п.97 рішення від 12 березня 2009 року), «Олексій Михайлович Захарків проти України»(рішення від 24 червня 2010 року), «Нечипорук і Йонкало проти України»(рішення від 21 квітня 2011 року), у тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони субєктів владних повноважень у порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обовязку держави відповідно до ст.1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування. Розслідування за скаргами заявника про погане поводження є неефективним у звязку зі значною затримкою при порушенні кримінальної справи, нехтуванням твердження заявника щодо незабезпечення безсторонності розгляду його скарг внаслідок їх розгляду прокуратурою тієї області, де працювали відповідні працівники міліції, що основною підставою для висновку щодо необґрунтованості скарги є невизнання оскаржуваного поводження особами, на яких вказував заявник.
		Наведені положення Конвенції та практики Європейського суду, що відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»повинні застосовуються при розгляді конкретних справ як джерело права, проте враховані місцевим судом при розгляді цієї справи не були.
		Так, в суді першої інстанції ОСОБА_1, не визнаючи своєї вини у вчиненні інкримінованих злочинів стверджував, що маючи вади психічного стану, на досудовому слідстві зізнавальні показання давав внаслідок незаконних дій працівників міліції, які за кожен з інкримінованих злочинів давали йому 50 грн., деколи вгощали горілкою та продуктами харчування, а перед тим як провести вилучення бойових припасів, наркотичного засобу, прекурсору, викраденого майна, надавали їх йому, а вже у кімнаті міліції, що на станції Хмельницький, за участю понятих, вилучали. Зазначені обставини ОСОБА_1 підтвердив і в апеляційному суді.
		На спростування таких тверджень суд у вироку послався на висновок службового розслідування від 24 травня 2011 року та постанову старшого помічника прокурора м. Хмельницького від 20 травня 2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за відсутності в їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст.364, 365, 373 КК України, та не звернув уваги на те, що проведені перевірки заяв ОСОБА_1 з цього приводу, у контексті наведених вище рішень Європейського Суду з прав людини не були ефективними, оскільки проводились безпосередніми керівниками цих працівників міліції (службове розслідування), а першим заступником прокурора м. Хмельницького де працює старший помічник прокурора м. Хмельницького, який проводив перевірку заяви ОСОБА_1 в частині незаконних дій працівників міліції по епізоду вилучення у нього наркотичного засобу та прекурсору, затверджувався обвинувальний висновок по справі по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.311 КК України. До того ж доручивши постановою від 11 травня 2011 року Хмельницькому транспортному прокурору провести перевірку зави ОСОБА_1 з приводу застосування до нього працівниками міліції ЛВ на станції Хмельницький незаконних методів дізнання по решті інкримінованих епізодів злочинної діяльності (т.3 а.с.143), поза увагою суду чомусь лишилась та обставина, що цим прокурором така перевірка здійснена не була, процесуальне рішення в порядку ст.97 КПК України не прийнято, а основною і єдиною підставою висновків службового розслідування (т.3 а.с.157-159), постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (т.3 а.с.154-155) щодо необґрунтованості скарг ОСОБА_1 стало невизнання оскаржуваного поводження особами, на яких він вказував. Самі матеріали таких перевірок предметом судового дослідження не були.
		 Відповідно до вимог ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Пленум Верховного Суду України у п.19 постанови №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" вказав, що докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
		Пославшись у вироку, як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні цих злочинів, на протоколи його огляду, під час яких і були вилучені інкриміновані йому наркотичний засіб, прекурсор, набої до вогнепальної зброї, чуже майно, поза належною увагою суду залишились ті обставини, що фактично в цих випадках мало місце не проведення його огляду, а короткочасне затримання та обшук, підстави та порядок проведення яких, виписані у Положенні про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, ст.ст.106, 177, 184 КПК України, які суттєво відрізняються від виписаних у ст.ст.190, 191 цього Кодексу підстав та порядку проведення огляду, і які в даному випадку дотримані не були, оскільки:
		- на порушення вимог ч.3 ст.106 КПК України, ч.1 ст.3, ст.4 Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину протоколи затримання по жодному із інкримінованих ОСОБА_1 епізодах злочинної діяльності не складалися і прокурору не направлялися;
		- на порушення вимог ст.ст.177, 178, 184 КПК України такі процесуальні дії як обшук ОСОБА_1 (крім епізоду по незаконному обігу наркотичного засобу та прекурсору), виїмка у нього предметів проведені поза місцями його затримання, не слідчим, а працівниками органу дізнання. Поняті для таких слідчих дій були запрошені вже тоді, коли ОСОБА_1 з місць затримання було доставлено у кімнату міліції на станції Хмельницький де ці слідчі дії і проводились. 
		 
		Згідно п.2 ч.1 ст.45 КПК України участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обовязковою у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи предявлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад.
		Пославшись у вироку як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185 КК України, на дані протоколу відтворення за його участі обстановки та обставин цих подій, поза увагою суду залишилась та обставина, що така слідча дія була проведена без захисника, хоча у слідства були дані про те, що він перебуває на обліку у психіатричній лікарні з діагнозом легка розумова відсталість, і що до проведення такого відтворення, ще 30 червня 2010 року слідчим СВ ЛВ на станції Хмельницький було призначено судово-психіатричну експертизу (т.2 а.с.87), і згідно її висновку він дійсно виявляв та виявляє аномалію розвитку у вигляді легкої розумової відсталості (т.2 а.с.88-89).
		 Органами досудового слідства дії ОСОБА_1 за епізодом таємного викрадення двох гальмівних колодок кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України за такими кваліфікуючими ознаками як повторність та з проникненням в приміщення (т.2 а.с.118). Перекваліфіковуючи ці його дії на таку кваліфікуючу ознаку цього злочину як таємне викрадення чужого майна з проникненням у сховище, суд такої перекваліфікації у вироку не мотивував, як не мотивував і виключення з кваліфікації кваліфікуючої ознаки - повторність.
		 Відповідно до ст.51 КУпАП, ст.185 КК України, підпунктів 6.1.1. пункту 6.1 ст.6, пунктів 22.4, 25.5 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року з подальшими змінами, на час інкримінованого ОСОБА_1 викрадення цих двох гальмівних колодок, кримінально-карним було таке таємне викрадення чужого майна, в тому числі і з проникненням у приміщення чи сховище, розмір якого перевищував 86 грн. 90 коп.
		Засуджуючи ОСОБА_1 за викрадення 29 травня 2010 року належних вагонній дільниці станції Хмельницький двох гальмівних колодок типу «С»вартістю 182 грн. суд послався на висновок експерта №516 від 23 червня 2010 року (т.2 а.с.24-25), який зроблений на припущеннях останнього, без урахування як зносу цих колодок так і визначення можливості їх подальшої експлуатації, фактично на підставі довідки вагонної дільниці станції Хмельницький про вартість цих колодок без урахування податку на додану вартість (т.2 а.с.13), а відтак не відповідав вимогам ст.ст.1, 3, 12 Закону України «Про судову експертизу».
		 
		Згідно затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у редакції, що діяла до 05 серпня 2011 року, кустарно виготовлені препарати з ефедрину, псевдоефедрину, фенілпропаноламіну (ФПА, норефедрин) було віднесено як до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено (Список №1) так і до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено (список №2), а згідно постанови Кабінету Міністрів України №796 від 27 липня 2011 року «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів»ці кустарно виготовлені препарати з ефедрину взагалі виключені із цих списків.
		Чому експерт, а вслід за ним і суд визнав цю речовину саме наркотичною, а не психотропною, як у висновку експерта (т.3 а.с.17), так і у вироку суду (т.3 а.с.174 176) не мотивовано.
		 В силу ч.2 ст.323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
		Згідно протоколів судових засідань (т.3 а.с.167-173) такі наявні у справі докази як протоколи огляду, відтворення обстановки та обставин події, висновки експертиз у суді першої інстанції взагалі не досліджувались, проте саме ними суд обґрунтував обвинувальний вирок. 
		 
		Вказавши у вступній частині вироку на судимість ОСОБА_1 за ч.2 ст.209 КК України суд не звернув уваги і на те, що матеріали справи його судимість за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом не підтверджують.
		 Наведене свідчить про однобічність та неповноту, як досудового, так і судового слідства, які, зважаючи на обсяг та характер обставин, що підлягають встановленню, спосіб їх встановлення та фіксування, не можуть бути усунуті в умовах судового розгляду справи як апеляційним, так і місцевим судом, оскільки по справі необхідне проведення слідчих та інших процесуальних дій, виконання яких неможливе з додержанням процесуальної форми судового розгляду.
		 За таких обставин вирок не може залишатися в силі, а справа підлягає поверненню на додаткове розслідування, в ході якого слід:
		-провести ефективну та ретельну перевірку, з прийняттям в порядку ст.97 КПК України відповідного рішення, заяв ОСОБА_1 про недозволені методи дізнання та досудового слідства у справі;
		-провести огляд сховища з якого були викрадені (якщо це мало місце) тормозні колодки, з описом його огорожі, та зясувати, у який спосіб проводилася його охорона під час цього викрадення;
		-за участі усіх причетних до цього осіб провести відтворення обставин затримань ОСОБА_1, подальших доправлень до відділень міліції.
		- за участі спеціаліста, а при необхідності і експерта, провести огляд переданих на зберігання вагонній дільниці станції Хмельницький двох тормозних колодок, визначити їх знос (якщо такий був), придатність до подальшої експлуатації;
		- шляхом призначення додаткової чи повторної товарознавчої експертизи визначити вартість цих тормозних колодок на момент викрадення, якщо таке мало місце;
		- призначити та провести додаткову судово-криміналістичну (хімічну) експертизу інкримінованої ОСОБА_1 як незаконний обіг наркотичних засобів, речовини;
		- зясувати у потерпілого ОСОБА_3 у який спосіб та де він 21 червня 2010 року отримував викрадене у нього 04 червня 2010 року майно, адже у цей день він їхав у Росію;
		- виконати інші слідчі дії, які випливають зі змісту даної ухвали, та необхідні для повного, всебічного і об'єктивного розслідування справи.
		 Оскільки досудове слідство у справі провадилося як слідчими Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області (ч.2 ст.309, ч.2 ст.311 КК України) так і слідчими ЛВ на станції Хмельницький (ч.ч.2, 3 ст.185, ч.1 ст. 263 КК України), то колегія суддів вважає за необхідне справу направити прокурору Хмельницької області для визначення органу, який буде провадити досудове слідство.
		 Урахувавши відсутність у ОСОБА_1 постійного місця проживання, а також те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності і обвинувачується у вчиненні злочинів в період іспитового строку, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни йому запобіжного заходу. 
		 
		Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів ,-
		 у х в а л и л а: 
		 
			 Апеляцією засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
			 Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 28 липня 2011 року щодо нього скасувати, а справу повернути прокурору Хмельницької області на додаткове розслідування.
			 Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній тримання під вартою.
			 Судді /підписи/
			Згідно з оригіналом:
			Суддя апеляційного суду
			Хмельницької області П.Я.Латюк

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...