Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-165а11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		 31 жовтня 2011 року                                       м. Київ 
		  Верховний Суд України у складі: 
		  головуючого           Терлецького О.О., 
		 суддів:     Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф.,        Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Коротоких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І.,  Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шицького Б.І., Яреми А.Г.,  
		 розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі  управління ПФУ), Івано-Франківського обласного військового комісаріату (далі  Військкомат) про перерахунок пенсії, відшкодування моральної шкоди,  
		 в с т а н о в и в: 
		 У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобовязати управління ПФУ перерахувати та виплачувати пенсію із грошового утримання, яке він отримував до звільнення з військової служби, а також стягнути з Військкомату 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування позову ОСОБА_1 послався на те, що він проходив військову службу в гірській місцевості та у січні 2003 року йому призначено пенсію, однак при її обчисленні не враховано підвищення посадового окладу на 25 відсотків за військову службу у гірській місцевості, яке позивач отримував під час проходження військової служби.  
		Івано-Франківський міський суд постановою від 6 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада  2008 року, позов задовольнив частково, задовольнивши вимогу про перерахунок пенсії та зобовязавши Військкомат надати управлінню ПФУ документи, необхідні для проведення такого перерахунку.   
		Вищий адміністративний суд України постановою від 28 січня 2011 року зазначені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасував та ухвалив нову постанову, якою в позові відмовив.   
		У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.    
		         На обґрунтування зазначеного заявник додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2009 року, в якій, на його думку, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано одну й ту саму норму матеріального права. 
		Так, у справі, рішення в якій надано на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України, вирішуючи спір та погоджуючись із висновками суду першої та апеляційної інстанції, виходив із того,      що у 2003 році позивачу призначена пенсія за вислугу років без врахування щомісячної надбавки за службу в гірській місцевості. Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України  від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»  (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин;       далі  постанова  № 393 )  пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). Пенсії обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується військовослужбовцю на день звільнення зі служби. З огляду на це, на думку касаційного суду, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали неправомірною бездіяльність Військкомату, яка полягала у неврахуванні до грошового утримання позивача при призначенні йому пенсії як військовослужбовцю щомісячної надбавки в розмірі 25 відсотків посадового окладу за службу в гірській місцевості. 
		Заява про перегляд оскаржуваної постанови Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав. 
		У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовляючи у позові, виходив із того, що відповідно до пункту 9 постанови  № 393 особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які одержували перед звільненням зі служби персональні (збережені) посадові оклади, або підвищені посадові оклади за службу у високогірних місцевостях, пенсії обчислюються із звичайних, а не з персональних (збережених) або підвищених посадових окладів. З огляду на це, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що на час призначення пенсії позивачу субєкт владних повноважень діяв відповідно до положень зазначеного нормативного акта. 
		Питання обчислення пенсій для осіб, звільнених з військової служби, регулюється Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі  Закон № 2262-XII). Відповідно до частини третьої статті 43 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.  
		Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей регулюється  постановою  № 393, яка прийнята відповідно до Закону № 2262-XII. 
		Згідно з пунктом 7 постанови № 393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).  
		П остановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 452             "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців" затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до яких надбавка за службу у високогірних місцевостях встановлюється військовослужбовцям (крім строкової служби), які проходять службу на висоті             1 500 метрів над рівнем моря і вище.  
		Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 15 лютого 1995 року      № 56/95-ВР "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) населені пункти, які розташовані на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря і відповідають трьом критеріям цієї статті, набувають статусу гірських. Згідно з частиною другою статті 2 цього Закону перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджується Кабінетом Міністрів України.  
		За змістом абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України         від 11серпня 1995 року № 648 “Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах” у військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, посадові оклади військовослужбовців підвищуються              на 25 відсотків.  
		Суди встановили, що позивач проходив військову службу у військовій частині А1807,  розташованій у смт Делятин Івано-Франківської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 647 із 1 січня       1996 року набуло статусу гірського населеного пункту, та  перед звільненням отримував надбавку за службу у гірській місцевості.  
		Таким чином, у справі, що розглядається, касаційний суд помилково застосував пункт 9 постанови № 393, який регулює порядок призначення пенсії за службу у високогірній місцевості, а не пункт 7 цієї постанови.  
		Відповідно до частини другої статті 243 КАС, якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 
		Оскільки суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, неправильно застосував норми матеріального права, постанова Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2011 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 
		 Керуючись статтями 241244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України 
		 п о с т а н о в и в: 
		 Заяву ОСОБА_1 задовольнити.  
		Постанову Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...