Справа № 2-12/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К
Р А Ї Н И
«25 квітня 2008 року Сокирянський
районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого-судді: Побережної О.Д.
при секретарі: Савчук А.П.
з участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2. та його представника -
ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокиряни цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1. 02.10.2007 року
звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про відшкодування матеріальної та
моральної шкоди. Посилається на те, що він є приватним підприємцем. 16.06.2007
року ним було прийнято на роботу на посаду водія-експедитора ОСОБА_2. про що
свідчить наказ № 5 «Про зарахування на роботу з випробувальним терміном» від
15.06.2007 року та трудовий договір №2 (в н т) укладений між ними 15.06.2007
року. Згідно вищезгаданої угоди, ним ПП ОСОБА_1. було надано ОСОБА_2. у
користування автомобіль марки ІЖ 2715-011 1987 року випуску, державний номер
НОМЕР_1, зареєстрований ОРЕВ ДАІ УВС Чернівецької області 12.06.1993 року.
Вищезгаданий автомобіль ним придбано у ОСОБА_4, але через брак коштів договір
купівлі-продажу між ними не було укладено, а було лише оформлено доручення на
право користування та розпорядження вищезгаданим транспортним засобом, який
було нотаріально засвідчений. 04.07.2007 року, керуючи вищезгаданим автомобілем
ОСОБА_2., потрапивши в ДТП пошкодив вищезгаданий автомобіль, що підтверджується
постановою Сокирянського РВ УМВС України в Чернівецькій області від 07.07.2007
року про відмову в порушенні кримінальної справи. Позивачем було запропоновано
відповідачу відшкодували завдану матеріальну шкоду, але він відмовився. Після
цього позивач звернувся до фахівця-автотоварознавця для визначення вартості
завданого йому матеріального збитку у зв`язку з пошкодженням автомобіля. Згідно
звіту №104/07 по визначенню матеріального збитку, нанесеного власнику ТЗ ІЖ
2715-011, державний номер НОМЕР_1, встановлено, що відновлювати вищезгаданий
автомобіль економічно недоцільно, а вартість аварійного пошкодження при ДТП на
час огляду становить 5230 грн. Позивачем було потрачено кошти на послуги
фахівця-автотоварознавця в сумі 250 грн. Згідно п.3.6 трудового договору №2 (в
н т) укладеного 15.06.2007 року між позивачем та відповідачем, останній при
вчиненні ДТП зобов`язаний сплатити за кожен день простою автомобіля кошти в
сумі 100 грн. за один день. Вищезгаданий автомобіль відновляти економічного
недоцільно і тому він змушений був за свої власні кошти купувати інший
транспортний засіб. 02.08.2007 року ним було придбано інший автомобіль марки ІЖ
2715,1992 року випуску. До сьогоднішнього дня пошкоджений автомобіль не
відремонтований, відповідач до нього для того, щоб хоч якось відшкодувати його
матеріальні витрати не звернувся. Він запропонував відповідачу, щоб той
відпрацював вищезгаданий борг у нього на хлібопекарні, але він не погодився і
до сьогоднішнього дня триває простой автомобіля, а саме з 05.07.2007 року по
02.10.2007 року, без врахування вихідного дня - неділі, становить 77 робочих
днів, що складає 7700 грн. матеріальних витрат. ОСОБА_2. йому нанесено і
моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях та моральних переживаннях.
Неодноразові виклики до органів міліції залишили негативний слід у його житті.
Порушились його звичайні життєві стосунки з оточуючими людьми, він змушений був
замість того, щоб проводити більше часу в сім`ї. 10.07. 2007 року, відразу ж
після ДТП, померла його мама - ОСОБА_5. Він здійснював похорон матері, однак
відсутність автомобіля завдала йому додаткових незручностей. Він змушений був
просити друзів, знайомих, родичів та навіть малознайомих людей про те, щоб вони
допомогли йому в розпорядженні похоронами, а саме, привезли продукти та інше
необхідне для проведення похорону і це завдало йому додаткових незручностей,
переживань та страждань. Вважає, що розмір моральної шкоди заподіяної йому
відповідачем становить 5000 грн. Саме така грошова сума дозволить пройти
реабілітаційний курс лікування, яке необхідне йому для того, щоб поновити його
фізичні та духовні сили. Він змушений був звернутися по правову допомогу і
понести ще додаткові витрати в сумі 500 грн.
Просить стягнути з
відповідача на його користь: вартість матеріального збитку в сумі 5230 грн.;
250 грн. за послуги експерта; 500 грн. витрачених ним на надання правової
допомоги; вартість матеріального збитку в сумі 7700 грн.; 433,3 грн. витрачені
на сплату державного мита та витрат на ІТЗ; 5000,0 гривень моральної шкоди, а
всього 19113,30 грн.
Під час судового розгляду
ним було уточнено позовні вимоги: просить стягнути з відповідача на його
користь матеріальні збитки у розмірі 13180 грн., моральну шкоду у розмірі 5000
грн. та судові витрати у розмірі 916 грн.
Позивач у судовому
засіданні, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, підтримав свої
позовні вимоги, просить їх задовольнити. Крім того пояснив, що між ним та
відповідачем була укладений трудовий договір з випробувальним терміном на один
місяць, в якій вони обмовили умови заробітної плати тощо. Відповідач почав
виконувати свої трудові обов'язки з 16.06.2007 року для чого йому було надано
автомобіль ІЖ 2715-011, який був
пристосована для перевезення хлібобулочних виробів. Договір про повну
матеріальну відповідальність між ними не укладався, однак даний автомобіль йому
було передано згідно акту прийому-здачі. Після ДТП він розібрав автомобіль на
запчастини, оскільки він відновленню не підлягає. Між ним та відповідачем
спочатку була домовленість, що він придбає новий автомобіль на якому відпрацює йому
вартість пошкодженого, однак згодом останній передумав, що і змусило позивача
звернутися до суду.
Відповідач та його представник у судовому засіданні
позовні вимоги не визнали, оскільки вважають, що позов поданий неналежним
позивачем, оскільки ОСОБА_1. під час подання позову не було виконано вимоги
ч.ч. 3,4,7 ст. 119 ЦПК України у зв'язку з чим вважає, що у відповідності до
п.2 ч.1 ст. 207 ЦПК України та п.8 ч.1 ст. 207 ЦПК України дана заява підлягає
залишенню без розгляду. Крім того, вважають, що хоча висновком експерта
встановлена вина відповідача у вчиненні ДТП, однак даний висновок зроблений на
неповно досліджуваних матеріалах справи і повинен оцінюватися у сукупності.
Згідно пояснень позивача та свідка ОСОБА_6 до вчинення даного ДТП причетна також
інша особа - водій мотоскутера, який також повинен нести відповідальність в
частині заподіяної ним шкоди. По справі не встановлено реальну суму завданої
шкоди, оскільки позивачем надано автотоварознавче дослідження вартості
завданого збитку, яке не є експертним висновком, тобто ним не доведено
обставину розміру завданого пошкодженням автомобіля матеріальної шкоди Не
доведено заявлену моральну шкоду, оскільки згідно ст.. 42 ГК України
підприємницька діяльність - це діяльність на свій ризик і підприємець як керівник
повинен бути готовим до збитків. Позивач звернувся до суду з позовом виключно з
підстав завдання працівником шкоди під час виконання ним трудових обов'язків.
Автомобіль використовувався для підприємницькою діяльності і його пошкодження
не може відноситися до завдання моральної шкоди. Упущена вигода не
підтверджена. Вважає, що приданих обставинах відповідальність за завдану шкоду
визначається нормами трудового
законодавства, зокрема ст.ст. 130, 132, 134 КЗпП України, згідно яких ОСОБА_2
звільняється від відповідальності заподіяної в стані крайньої необхідності або
завдана ним шкода не може бути більше його середньомісячного заробітку. Договір
про повну матеріальну відповідальність між ПП. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає
вимогам ст.. 135-1 КЗпП України.
Свідок ОСОБА_7. дала покази, що вона працює продавцем у
ПП ОСОБА_1 і в їй відомо про те, що з16.06.2007 року водієм-експедитором
працював ОСОБА_2. У день, коли сталося ДТП вона була присутня на роботі і
бачила, як двоє незнайомих людей притягнули автомобіль.
Свідок ОСОБА_8. у судовому засіданні дав покази, що його
син - ОСОБА_2. працював у ОСОБА_1 водієм-експедитором та продавцем. 04.07.2007
року приблизно о 11 год. він подзвонив йому та повідомив, що потрапив у ДТП на
автодорозі між селами Лопатово та Кормань. Виїхавши на місце ДТП, зі слів сина
дізнався, що йому назустріч виїхав мотоскутер, що і стало причиною аварії.
Після ДТП ОСОБА_1. пропонував їм придбати автомобіль, щоб вони розвозили хліб,
однак вони не погодилися.
Свідок ОСОБА_6. дав покази, що 04.07.2007 року він їхав з
с. Кормань в напрямку с. Лопатово і попереду нього їхав зеленого кольору
«пікап». Назустріч по лівій стороні їхав скутер, «пікап» різко загальмував і
з'їхав вниз, а скутер втік в напрямку лісу. Місце ДТП бачив за метрів 500-600.
Він поїхав далі по своїм справам, а коли повертався, то під'їхав до автомобіля
і його попросили допомогти відвезти його до м. Новодністровськ.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1. здійснює
підприємницьку діяльність, що підтверджується свідоцтва про державну реєстрацію
фізичної особи-підприємця від 21.01.2000 року.
16.06.2007 року позивач прийняв на роботу відповідача
ОСОБА_2., що підтверджується пояснення сторін, а також наказом № 5 від
15.06.2007 року про зарахування відповідача водієм з випробувальним терміном на
один місяць з 16.06.2007 року по 16.07.2007 року, а також трудовим договором №
2 (в н т) від 15.06.2007 року.
Згідно вищезазначеного трудового договору позивач (згідно
договору - «Підприємець») прийняв відповідача (згідно договору - «Виконавця»)
водієм-експедитором та довіряє йому
автомобіль марки ІЖ 2715 д.н. НОМЕР_2. згідно акта № 1 прийому-здачі від
15.06.2007 року у справному стані для перевезення хлібобулочних виробів.
Пунктами 3.6 та 3.7. передбачено, що у випадку невиконання умов договору однією
з сторін, відповідач зобов'язаний передати позивачу такий автомобіль, який був
ним отриманий перед виходом на роботу. У випадку поломки або ДТП по вині
відповідача, він зобов'язаний усунути всі неполадки за свій рахунок, з
урахуванням утримання заробітної плати про невихід на роботу, а також за простій автомобіля з розрахунку
100 грн. за день. Даний договір діє з моменту його підписання.
04.07.2007 року приблизно 8 год. ОСОБА_2. на дорозі сполученням с. Кормань
- с. Лопатово Сокирянського району Чернівецької області, керуючи автомобілем
марки ІЖ-2715, р.н. НОМЕР_2, не врахував дорожню обстановку та не вибрав
безпечну швидкість, різко натиснув на педаль гальма та повернув кермо ліворуч,
внаслідок чого автомобіль перекинувся та отримав механічні пошкодження. Дані
обставини встановлені згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України на підставі постанови
Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23.07.2007 року про
притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП
України.
Власником зазначеного
автомобіля згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серіїї НОМЕР_3, виданого ОРЕВ ДАІ
УВС Чернівецької області є ОСОБА_9, який згідно довіреності, посвідченої
24.02.2006 року приватним нотаріусом Строжинецького нотаріального округу
ОСОБА_10. та зареєстрованої в реєстрі за НОМЕР_4 уповноважив ОСОБА_1
розпоряджатися, у т.ч. керувати, зняти, поставити на облік, продати за ціну та
на умовах на його розсуд, передати в найм, оренду, безоплатне користування
зазначений автомобіль. Для цього надав право представляти його інтереси в
органах нотаріату, відповідних органах Державтоінспекції або в будь-яких інших
установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і
форм власності з усіх питань, пов'язаних з експлуатацією та відчуження автомобіля,
його переобладнанням, ремонтом, проходженням технічного огляду, визначати на
власний розсуд місце стоянки автомобіля, поставити на облік, переоформити
автомобіль, подавати та одержувати необхідні довідки та документи, включаючи
заяви, дублікат реєстраційного документу, в разі його втрати, підписувати
договори цивільно-правового характеру щодо розпорядженням автомобілем,
одержувати належні його за результатами згаданих угод грошові суми; укладати
договори страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту; у
випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті
дорожньо-транспортної пригоди чи заподіяння шкоди повіреною особою іншим
транспортним засобом під час керування автомобілем, як джерелом підвищеної
небезпеки, укладати, якщо в тому буде необхідність від його імені угоди про
відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати по таким угодам
податки та грошові суми в розмірах згідно із калькуляціями, або за
домовленістю, а також виконувати всі інші дії пов'язані з даною довіреністю.
Крім того
24.10.2007 року також було нотаріально посвідчено довіреність від імені
ОСОБА_4. на представництво ОСОБА_1. його інтересів у суді з правами наданими
будь-якій стороні.
Однак, зазначені
довіреності не передбачають повноважень на право подання позову від імені
ОСОБА_1 та на його користь про відшкодування шкоди заподіяної зазначеному
автомобілю внаслідок ДТП. Крім того, відповідачем не доведено суду у
відповідності до положень ч.1 ст. 60 ЦПК України обставини придбання ним даного
автомобіля у ОСОБА_11 на яку він посилається як на підставу своїх вимог у
позовній заяві.
За таких обставин, суд приходить до висновку про
безпідставність та необгрунтованість позовних вимог в частині відшкодування
матеріальних збитків на користь позивача за пошкодження автомобіля.
Згідно ч. ч. 1,2 ст.130 КЗпП України працівники несуть
відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству , установі, організації
внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні
матеріальної відповідальності права та законні інтереси працівників
гарантуються встановленням відповідальності тільки за дійсну шкоду лише в межах
і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна
підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю)
працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною
заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної
шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 132 КЗпП України за шкоду,
заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових
обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну
відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього
місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний
заробіток допускається лише у випадках, зазначених законодавстві.
Статтею 134 КЗпП України передбачено випадки повної
матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну з їх вини
підприємству, установі, організації. Однак, позивачем не доведено суду у
відповідності до положень ч.1 ст. 60 ЦПК України обставин на підтвердження
обґрунтованості його вимог щодо стягнення матеріальних збитків заподіяних при
виконанні відповідачем трудових обов'язків
у повному обсязі.
Разом з тим, суд вважає безпідставними заперечення
відповідача та його представника про незаконність та безпідставність вимог
позивача в частині звільнення відповідача від відповідальності за відшкодування
збитків у зв'язку з перебуванням його в стані необхідності, оскільки ними також
не доведено у відповідності до положень ч.1 ст. 60 ЦПК України зазначеної
обставини.
За таких обставин, суд
приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині відшкодування
матеріальних збитків у розмірі середнього місячного заробітку, який згідно
п.2.1 укладеного між сторонами трудового договору становить 700 грн.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК
України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок
порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях,
яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням
здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з
протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3)
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи
пошкодження її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також
ділової репутації фізичної особи або юридичної особи.
Частиною першою ст. 1167
ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,
діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її
вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд вважає безпідставними
позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди у зв'язку з
тим, що ним підставою для відшкодування зазначеної шкоди було визначено
наявність трудових відносин з відповідачем, однак норми КЗпП України не
передбачають випадків відшкодуванням моральної шкоди заподіяної працівником.
Посилання позивача на заподіяння моральної шкоди у зв'язку з неодноразовими
викликами до органів міліції та відсутності автомобіля під час організації проведення
похорону матері позивача не узгоджується з заявленими ним підставами позову.
Крім того, ним не доведено суду у відповідності до положень ч.1 ст. 61 ЦПК
України обставин заподіяння з вини відповідача душевних страждань та моральних
переживань у зв'язку з якими йому необхідно пройти реабілітаційний курс
лікування вартість якого становить 5000 грн. для поновлення його фізичних та
духовних сил.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в
задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди слід
відмовити за безпідставністю.
Відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України у разі якщо
позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно
до розміру задоволених вимог. За таких обставин з відповідача на користь позивача
підлягають стягненню судові витрати у розмірі 35,08 грн.
На підставі ч.ч.1, 2 ст. 23, ст.1166 ЦК України, ст. ст.
130, 132 КЗпП України та керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 61 ч.4, 88 ч.1,
208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди -
задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 на
користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 м.
Новодністровськ Чернівецької області - 700 (сімсот) гривень відшкодування
матеріальної шкоди, а також судові витрати у розмірі 35 грн. 08 коп.
У задоволенні
позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовити
за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до
Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня
проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього
протягом 20 днів апеляційної скарги або поданням апеляційної скарги у строк,
встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає
законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,
якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк,
встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після
закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його
не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: /підпис/
З оригіналом згідно: