Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-9480/11/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2011.

Результат оскарження 10.01.2019 Верховний Суд: скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій повністю і закрито провадження у справі
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			31 жовтня 2011 року 14 год. 23 хв. № 2а-9480/11/2670
			 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Головань О.В., Добрянської Н.Є., при секретарі судового засідання Яремій Г.В.,
			 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
			 
				 
				За позовом ОСОБА_1,
				ОСОБА_2 
				 до
				 Треті особи Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
				 ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»,
				Головне управління юстиції в місті Києві,
				ОСОБА_3,
				ОСОБА_4  
					провизнання незаконним та нечинним з дати прийняття розпорядження   
						 
							 
						
						У судовому засіданні 31 жовтня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
					
					О Б С Т А В И Н И С П Р А В И
				
				  ОСОБА_1 (надалі також «Позивач 1»), ОСОБА_2 (надалі також «Позивач 2») звернулися до суду з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (надалі також «Відповідач»), за участю ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»(надалі також «Третя особа 1»), Головного управління юстиції в місті Києві (надалі також «Третя особа 2»), ОСОБА_3 (надалі також «Третя особа 3»), ОСОБА_4 (надалі також «Третя особа 4») про визнання незаконними та нечинними з дати прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2011 року № 857 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням»в частині Тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим; від 31 травня 2011 року № 858 «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для проведення розрахунків з населенням та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення»в частині Тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. 
				 Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані в частині розпорядження Відповідача є протиправними та підлягають визнанню незаконними та нечинними з моменту прийняття, оскільки, при їх прийнятті Відповідач вийшов за межі наданих йому чинним законодавством України повноважень, оскільки до повноважень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не віднесено встановлення тарифів на комунальні послуги на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення. 
				 Представник Відповідача Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.
				 Додатково представник Відповідача звернув увагу на те, що оскільки тарифи на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення для потреб населення з розрахунку на одну особу не встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України, то зазначені тарифи мають встановлюватися виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно із статтями 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», статтями 7 і 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
				 Представники Третьої особи 1 та Третьої особи 2  в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених представником Відповідача.
				 Третя особа 3  ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
				На думку ОСОБА_3, при прийнятті оскаржуваних розпоряджень Відповідач діяв не як орган місцевого самоврядування, а як місцевий орган виконавчої влади, якого чинним законодавством України не наділено повноваженнями щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги.
				 Третя особа 4  ОСОБА_4, в судове засідання 31 жовтня 2011 року не зявився та подав заяву про розгляд справи без його участі.
				 В матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_4, в яких він посилається на незаконність оскаржуваних в частині розпоряджень та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
				 Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача 1, представника Позивача 2, представників Відповідача та Третіх осіб 1, 2, Третю особу 3, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
				 В С Т А Н О В И В 
				 Відповідно до вимог частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
				 Таким чином, особа має право оскаржити нормативно-правовий акт не лише тоді, коли щодо неї застосовано цей акт, а й на майбутнє щоб запобігти такому застосуванню, але за умови, що така особа є субєктом відповідних правовідносин. 
				 Враховуючи вимоги вищевказаного положення Кодексу адміністративного судочинства України, позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що він є субєктом відповідних відносин, на які поширює дію цей акт.
				 З огляду на те, що оскаржуваними в частині розпорядженнями встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для населення, колегією суддів встановлено, що Позивачі є субєктами правовідносин, в яких застосовуються оскаржувані в частині розпорядження (копії паспортів містяться в матеріалах справи). 
				 Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2011 року № 857 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням»(надалі також «Розпорядження № 857»), зокрема:
				2. Встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, та введено в дію з 1 липня 2011 року, що додаються.
				 Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2011 року № 858 «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для проведення розрахунків з населенням та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення»(надалі також «Розпорядження № 858»), зокрема:
				2. Встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, та введено в дію з 1 липня 2011 року, що додаються.
				 Позивачі вважають Розпорядження № 857 та № 858 (в оскаржуваній частині) незаконними та такими, що підлягають визнанню нечинними з дати їх прийняття.
				 Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання незаконними та нечинними Розпорядження № 857 та Розпорядження № 858, як рішень субєкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. 
				 Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				 Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
				 Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
				 Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.
				 Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, колегія суддів звертає увагу на наступне.
				 Основними вимогами до рішення субєкта владних повноважень в спірних правовідносинах є законність такого рішення (тобто правильне застосування норм матеріального права) та дотримання при його прийнятті вимог процесуальних норм (тобто, норм, які встановлюють процедуру прийняття даного рішення).
				 Відповідно до вимог чинного законодавства України рішення субєкта владних повноважень повинно відповідати як вимогам законності (тобто правильне застосування норм матеріального права), так і бути прийнятим у точній відповідності до встановленої законом процедури (дотримання процесуальних норм).
				 Дотримання процедури при прийнятті субєктом владних повноважень оскаржуваного рішення перевіряється адміністративним судом з огляду на дотримання ним вимог частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				 «На підставі»означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
				 «У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. 
				 «У спосіб»означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
				 Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі. 
				 Так, пунктом 2 Розпорядження № 857 встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, та введено в дію з 1 липня 2011 року.
				 Згідно преамбули зазначеного розпорядження його прийнято відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України», «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», з метою приведення до законодавства.
				 Пунктом 2 Розпорядження № 858 встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, та введено в дію з 1 липня 2011 року. 
				 Як зазначено в преамбулі даного розпорядження, його прийнято відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України», «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду та питне водопостачання», з метою приведення до законодавства.
				 Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
				 Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що система місцевого самоврядування включає: 
				- територіальну громаду; 
				- сільську, селищну, міську раду; 
				- сільського, селищного, міського голову; 
				- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; 
				- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; 
				- органи самоорганізації населення.
				 Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
				 Відповідно до пункту 1.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003(справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади Кабінету Міністрів України.
				 Таким чином, виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) виконує як функцію державного органу виконавчої влади, так і функцію органу місцевого самоврядування. 
				 Види актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
				 Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
				 Згідно з частиною 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
				 В той же час, види актів місцевих державних адміністрацій визначено статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
				 Так, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження (частина 1 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»). 
				 Колегія суддів також звертає увагу на те, що Вищим адміністративним судом України при розгляді адміністративної справи № К-37740/10 (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2011 року) було висловлено правову позицію, відповідно до якої підсудність адміністративної справи визначається формою акту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
				 Так, як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2011 року № К-37740/10, «з огляду на те, що предметом оскарження є розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а не його рішення, тому даний позов предявлено до відповідача як до державного органу виконавчої влади, а не як до органу місцевого самоврядування».
				 Враховуючи вищевикладене, та, зокрема, вимоги чинного законодавства України та позицію Вищого адміністративного суду України, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що якщо виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято акт у формі рішення, то, приймаючи даний акт, виконавчий орган дії як виконавчий орган місцевого самоврядування. 
				 У випадку ж прийняття акту у формі розпорядження виконавчий орган діє як місцевий орган державної влади.
				 Таким чином, специфіка чинного законодавства України в спірних правовідносинах передбачає відповідне розмежування статусу, в якому діє Київська міська державна адміністрація, в залежності від форми акту, який нею прийнято.
				 Як встановлено колегією суддів, оскаржувані в даній адміністративній справі рішення субєкта владних повноважень прийнято у формі розпоряджень, які підписано головою О.Поповим. 
				 Таким чином, враховуючи форму прийнятих актів, Суд приходить до висновку про те, що, приймаючи оскаржувані в частині розпорядження, Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) діяв як місцевий орган державної влади, а не як виконавчий орган місцевого самоврядування.
				 Відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень, зокрема, Київської міської державної адміністрації у сфері житлово-комунальних послуг належить: 
				1) забезпечення дотримання вимог законодавства у цій сфері; 
				2) розроблення і реалізація регіональних та місцевих програм, участь у розробленні і реалізації державних програм у цій сфері; 
				3) ліцензування певних видів господарської діяльності відповідно до закону; 
				4) взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень; 
				5) залучення небюджетних джерел фінансування для забезпечення виконання державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг; 
				6) здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторингу стану розрахунків за них; 
				7) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.
				 Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг визначено статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
				 До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: 
				1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм; 
				2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; 
				3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; 
				4) визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; 
				5) управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; 
				6) забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості; 
				7) встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців; 
				8) інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам; 
				9) укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг; 
				10) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг; 
				11) проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства; 
				12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.
				 Відтак, Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України про житлово-комунальні послуги імперативно розмежовує повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у цій сфері.
				 Зокрема, повноваження щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»надано органам місцевого самоврядування. В той же час, місцевим органам виконавчої влади (та, зокрема, Київській міській державній адміністрації) таких повноважень не надано, оскільки відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»Київській міській державній адміністрації надано право здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторингу стану розрахунків за них.
				 Оскаржуваними в частині розпорядженнями було встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (Розпорядження № 857) та тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води (Розпорядження № 858).
				 Разом з тим, колегія суддів звертає увагу і на те, що згідно з пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних в частині розпоряджень) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.
				 Відповідно до абзацу восьмого частини 1 статті 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних в частині розпоряджень) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання належать встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України).
				 Згідно з статтею 13 Закону України «Про теплопостачання»до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
				 Статтею 16 Закону України «Про теплопостачання»до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, належать, зокрема:
				- ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);
				- встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.
				 Таким чином, повноваження на встановлення тарифів на комунальні послуги тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення (що встановлено оскаржуваними в частині розпорядженнями) надані Національній комісії регулювання ринку комунальних послуг України (Закон України «Про теплопостачання»та Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»).
				 Відтак, Суд акцентує увагу також і на тому, що повноваження органів місцевого самоврядування у сфері встановлення тарифів на відповідні види житлово-комунальних послуг є законодавчо обмеженими.
				 В той же час, приймаючи оскаржувані в частині розпорядження, Відповідач діяв як місцевий орган державної виконавчої влади, якого, як встановлено в ході розгляду справи, чинним законодавством не наділено такими повноваженнями.
				 Доказів на підтвердження того, що Київську міську державну адміністрацію у встановленому чинним законодавством порядку (чи шляхом делегування відповідних повноважень органом місцевого самоврядування) було уповноважено на встановлення тарифів на відповідні види житлово-комунальних послуг суду не надано.
				 Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що в преамбулі оскаржуваних в частині розпоряджень Відповідач, як на одну з підстав їх прийняття, посилається на Закон України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України».
				 В той же час, згідно інформації з офіційного веб-сайту Верховної Ради України, парламентом не приймався закон «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України», а лише 8 липня 2010 року прийнято Постанову Верховної ради України «Про прийняття за основу проекту Закону України про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України».
				 З огляду на вищевикладене, посилання Відповідача в преамбулах оскаржуваних в частині розпоряджень, як на закон України, на акт правотворчості, який не прийнято законодавчим органом у формі закону України, є протиправним.
				 Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що, приймаючи Розпорядження № 857 та № 858 в їх оскаржуваній частині, Відповідач, який в спірних правовідносинах діяв як місцевий орган державної виконавчої влади, перевищив межі наданих йому повноважень, що є безумовною підставою визнання незаконними та нечинними Розпорядження № 857 та Розпорядження № 858 в їх оскаржуваній частині з моменту прийняття. 
				 Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. 
				 Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивачів є обґрунтованими та доведеними, і відповідно такими, що підлягають задоволенню. 
				 Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
				 На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
				 П О С Т А Н О В И В
				 1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
				  2. Визнати незаконним та нечинним з дати прийняття Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2011 року № 857 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням»в частині Тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
				  3. Визнати незаконним та нечинним з дати прийняття Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2011 року № 858 «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для проведення розрахунків з населенням та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення»в частині Тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. 
				  4. Стягнути 3,40 грн. судових витрат з рахунків Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2.
				 
					 Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
					 
						 
							 Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
							 Судді О.В.Головань
							 Я.І. Добрянська

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...