Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 37260/09 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 У Х В А Л А
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 "08" грудня 2011 р. м. КиївК-37260/09 
		 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		 
		головуючого Білуги С.В.,
		суддів Гаманка О.І.,
		Загороднього А.Ф,
		Заїки М.М.,
		Співака В.І.,
		 розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення моральної шкоди, -
		 встановила:
		 У квітні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 - 2007 роки та стягнення моральної шкоди. 
		Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.10.2008 позов ОСОБА_4 було задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_4 заборгованість з виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки в сумі 4528грн. В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди було відмовлено. 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2009 апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області було задоволено частково. Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.10.2008 в частині задоволення позовних вимог скасовано. Прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову суду залишено без змін. 
		ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2009 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
		Перевіривши наведені доводи в касаційних скаргах, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи та інвалідом ІІ групи. На підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Оскільки розмір допомоги на оздоровлення виплачувався позивачу відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач звернулася до суду.
		Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам ІІ групи пяти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
		Таким чином, вихідним критерієм обрахунку одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення виступає мінімальна заробітна плата.
		Законами України про Державний бюджет на певний рік встановлювався розмір мінімальної заробітної плати.
		Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26.07.1996 року № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.
		Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 
		Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року № 836 та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562.
		Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення щорічної грошової допомоги за 2005 рік, суд апеляційної інстанції вірно застосував статтю 100 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідач наполягав на застосуванні строків звернення до суду передбачених статтею 99 вищенаведеного Кодексу. 
		Пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію абзаців 2 7 частини 1, частини 3, абзаців 2 7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2006 рік.
		Таким чином, у 2006 році щорічна допомога на оздоровлення підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562.
		Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зупинено на 2007 рік.
		Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
		До набрання чинності рішення Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 09 липня 2007 року, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам, вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
		Однак в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції відсутні дані щодо дати нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році, що має значення для правильного вирішення спору в цій частині. Відсутність даних про час виплати допомоги унеможливлює визначити розмір мінімальної заробітної плати на момент її виплати для здійснення обрахунку.
		За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		ухвалила:
		 Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.10.2008 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення моральної шкоди скасувати.
		Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 Головуючий С.В. Білуга
		 Судді О.І. Гаманко
		 А.Ф. Загородній 
		 М.М. Заїка 
		 В.І. Співак

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...