Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1806/1-84/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2014.
Дата набрання законної сили: 22.03.2012
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 1806/1-84/11 
		                               
		ВИРОК
		                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                            
		 20.12.2011 року                                                                                 м.Суми          
		                              
		Ковпаківський районний суд міста Суми в складі:
		                    головуючого – судді Рунова В.Ю.
		при секретарі – Дегтяренко В.М.
		з участю прокурора – Ворфоломеєвої Н.П.
		потерпілого – ОСОБА_1
		захисників – адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальну справу про обвинувачення 
		ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 «г» кв.85, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого першим заступником начальника – начальником кримінальної міліції ОСОБА_5 УМВС України в Сумській області, раніше не судимого
		за ст.ст.368 ч.2, 15 ч.2, 368 ч.2 КК України, -
		ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого начальником сектору карного розшуку ОСОБА_5 УМВС України в Сумській області, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого
		за ст.ст.368 ч.2, 15 ч.2, 368 ч.2 КК України, -
		в с т а н о в и в:
		          Органом досудового слідства ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються в тому, що обіймаючи посади: ОСОБА_4 – першого заступника начальника – начальника кримінальної міліції, а ОСОБА_6 – начальника сектору карного розшуку ОСОБА_5 УМВС України в Сумській області, здійснюючи функції представників влади та будучи службовими особами, які займали відповідальне становище, всупереч положенням Конституції України, Закону України "Про міліцію", інших законів України, нормативних документів МВС та особистих службових обов’язків вчинили тяжкі злочини за наступних обставин.
		Так, 07.02.2010 р. до чергової частини ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області від громадянина ОСОБА_7 надійшло повідомлення про незаконну порубку лісу невідомими особами. Для проведення перевірки до с. Косівщина Сумського району виїхали ОСОБА_4 та оперуповноважений сектору карного розшуку ОСОБА_8 Під час перевірки на місці злочину був виявлений автомобіль ВАЗ 21043 д.н. ВМ 2078 AO, який належав ОСОБА_1 Як пояснив директор ДП «ОСОБА_5 агролісгосп» ОСОБА_9, у багажнику цього автомобіля знаходились бензопили, якими ОСОБА_1, його брат ОСОБА_10, їх знайомий ОСОБА_11 та ще одна невстановлена особа без дозвільних документів пиляли дерева у лісопосадці поблизу с. Косівщина. У зв'язку з цим, ОСОБА_4 було прийнято рішення про вилучення даного автомобіля ВАЗ та залишення його на території ОСОБА_5 райвідділу міліції, після чого проведення перевірки було доручено начальнику сектора карного розшуку ОСОБА_5 ОСОБА_6
		В подальшому ОСОБА_4 і ОСОБА_6 не було встановлено достатніх даних щодо використання ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та невстановленою особою автомобіля ВАЗ 21043 д.н. ВМ 2078 AO як знаряддя злочину. ОСОБА_1 ж бажав повернути свій автомобіль і звертався з вказаним питанням до ОСОБА_12 та ОСОБА_6, у зв'язку з чим у останніх у невстановлений слідством день виник умисел на одержання від ОСОБА_1 хабара за повернення вилученого автомобіля. 
		10.02.2010 р. після 09-55 години ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в службовому кабінеті останнього у приміщенні ОСОБА_5 райвідділу міліції, за попередньою змовою між собою, повідомили присутньому там ОСОБА_1, який в черговий раз звернувся з питанням про повернення автомобіля, що свій автомобіль він зараз не отримає, оскільки по матеріалам про вчинений злочин проводиться перевірка, а тому останній повинен подумати, що йому необхідно зробити, щоб вони допомагали йому у вирішенні цих матеріалів на його на користь. 
		12.02.2010 р. після 15-40 години ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_6 та домовився про зустріч, а близько 19-00 години цього ж дня зустрівся в приміщенні ОСОБА_5 з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Дізнавшись, що ОСОБА_1 бажає повернути вилучений у нього автомобіль, ОСОБА_4 завів його до кабінету ОСОБА_6, де у цей час перебував останній, та за попередньою змовою з ним, повідомив ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи за фактом викрадення дерев і що вилучений автомобіль є знаряддям злочину, який можна конфіскувати, а можна і не конфісковувати. 
		Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_6 створили умови для передачі їм ОСОБА_1 хабара за вирішення питання щодо повернення автомобіля, а також за звільнення від кримінальної відповідальності за незаконну порубку та викрадення лісу.
		Продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на вимагання та одержання хабара, ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та в присутності останнього, написав на екрані свого мобільного телефону цифру 10 і показав її ОСОБА_1, уточнивши, що це 10000 грн., яку той повинен передати за повернення свого автомобіля та за не притягнення до кримінальної відповідальності. ОСОБА_1 відмовився передавати таку суму хабара, мотивуючи це їх відсутністю, та повідомив про готовність передати гроші в сумі 5000 грн., на що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 погодились і близько 19-30 години на автомобілі НОМЕР_1 приїхали разом з ОСОБА_1 до останнього додому до будинку № 31 по вул. Ковпака в м. Суми. Після цього ОСОБА_6 залишився в автомобілі чекати, а ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 пішли до його квартири. Прийшовши ОСОБА_4 став чекати ОСОБА_1 біля сходів, а останній пішов до квартири. Коли ОСОБА_1 повернувся, то повідомив про відсутність у нього 5000 грн. і наявність швейцарських франків, які він може віддати в сумі еквівалентній 5000 грн., але ОСОБА_4 відмовився на його пропозицію і запропонував ОСОБА_1 поміняти їх та привезти наступного дня до ОСОБА_5 після 09-00 години.
		13.02.2010 р. близько 09-50 години ОСОБА_1 прийшов до ОСОБА_5, де за вказівкою ОСОБА_6 почав чекати в коридорі на другому поверсі. Після 10-00 години на другий поверх зайшов ОСОБА_4, який зайшов до кабінету ОСОБА_6, а потім через декілька хвилин вийшов до ОСОБА_1 і пересвідчився, що той приніс гроші в сумі 5000 грн., після чого за попередньо узгодженим з ОСОБА_6 планом, вказав ОСОБА_1 покласти гроші в заздалегідь обумовлене з ОСОБА_6 місце – під дерев'яну частину лавки, що стояла в коридорі за дверима біля його кабінету. Після того, як ОСОБА_1 поклав гроші у вказане місце, вони разом з ОСОБА_4 вийшли у двір ОСОБА_5, де ОСОБА_1 почав прогрівати двигун свого автомобіля ВАЗ 21043. У цей час ОСОБА_6, діючи у відповідності із заздалегідь обумовленим із ОСОБА_4 планом, забрав гроші в сумі 5000 грн., які знаходились під дерев'яною частиною лавки, переніс та поклав їх у невстановлене в ході досудового слідства місце. Коли ОСОБА_1 прогрів двигун свого автомобіля, то на пропозицію ОСОБА_4 вони разом пройшли до кабінету заступника начальника – начальника слідчого відділення ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області ОСОБА_13, де ОСОБА_1 написав розписку про отримання ним автомобіля. Поки ОСОБА_1 виїжджав із території ОСОБА_5, то ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6, забрав гроші із невстановленого в ході досудового слідства місця, однак змушений був залишити їх через проведення співробітниками УСБУ в Сумській області перевірки за фактом отримання хабара.
		Дії підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_6 органом досудового слідства були кваліфіковані за ст.368 ч.2 КК України як одержання службовими особами, які займають відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, хабара в розмірі 5000 грн. за виконання дій в інтересах того, хто дає хабар, з використанням свого службового становища, поєднаного з вимаганням хабара.
		Крім того, дії ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були кваліфіковані і за ст.ст.15 ч.2, 368 ч.2 КК України як закінчений замах на одержання службовими особами, які займають відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, хабара в розмірі 10000 грн. за виконання дій в інтересах того, хто дає хабар, з використанням свого службового становища, поєднаного з вимаганням хабара, але не довели злочин до кінця з причин, які не залежали від їх волі, хоча і виконали всі необхідні дії.
		На підтвердження та обґрунтування вказаного вище обвинувачення ОСОБА_4 і ОСОБА_6 за ст.ст.368 ч.2 і 15 ч.2, 368 ч.2 КК України органом досудового слідства були зібрані і надані суду такі докази, як численні показання потерпілого ОСОБА_1; показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 і ОСОБА_25; показання експерта ОСОБА_26; записи розмов на оптичному диску, які надав співробітникам УСБУ в Сумській області ОСОБА_1 (т.1 а.с.36-39); протоколи слідчих дій – протоколи огляду предметів від 13.02.2010 р., від 01.04.2010 р. (т.1 а.с.40-47; т.2 а.с.111-124), огляду та вручення грошових коштів від 13.02.2010 р. (т.1 а.с.49-50, 51-61), огляду місця події від 13.02.2010 р. (т.1 а.с.62-66), огляду відеокасети із записом огляду місця події від 29.03.2010 р. (т.1 а.с.70-84), огляду документів (т.2 а.с.192-225); очних ставок (т.1 а.с.192-198, 199-206), відтворення обстановки і обставин події за участю потерпілого (т.1 а.с.207-213); записи у журналі відвідувачів ОСОБА_5 УМВС України в Сумській області (т.1 а.с.114-160); висновком службового розслідування від 26.02.2010 р. (т.2 а.с.10); висновки експертизи спеціальних хімічних речовин від 28.04.2010 р. №№ 19-21 (т.2 а.с.70-71, 80-81, 90-91), судово-фоноскопічних експертиз від 21.07.2010 р., 22.07.2010 р. (т.2 а.с.149-162, 176-184); інформація з каналів зв'язку (т.2 а.с.25-63); протокол № 1 за результатами проведення оперативно-розшукового заходу від 03.03.2009 р. (т.1 а.с.106-110), а також речові докази.
		Збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом.
		Доказами в кримінальній справі, відповідно до положень закону, закріплених у ст.65 КПК України, є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів та іншими документами.
		Перелік суб’єктів, які можуть подавати докази, визначений у ст.66 КПК України.
		Відповідно до вимог ст.67 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили.
		Ретельно дослідивши та перевіривши в ході судового слідства усі наявні у справі та надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про недоведеність участі ОСОБА_4 і ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.368 ч.2 і 15 ч.2, 368 ч.2 КК України, за обставин, викладених в їх обвинуваченні, оскільки в ході як досудового, так і судового слідства були отримані фактичні дані, які викликають сумніви у винуватості підсудних, всі можливості для усунення цих сумнівів судом вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про доведеність участі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
		Так, підсудний ОСОБА_4 свою вину у скоєному при вказаних вище обставинах в повному обсязі не визнав та суду пояснив, що дійсно працював з вересня 2009 р. першим заступником начальника – начальником кримінальної міліції ОСОБА_5 УМВС України в Сумській області і в його підпорядкуванні знаходяться сектор карного розшуку, сектор БНОН та сектор кримінальної міліції у справах неповнолітніх, а до кола службових обов'язків входить організація оперативно-розшукової діяльності, розкриття злочинів, організація роботи вказаних секторів райвідділу міліції.
		07.02.2010 р. до чергової частини ОСОБА_5 надійшло повідомлення, що невстановлені особи займаються незаконною порубкою дерев у лісосмузі між селами Косівщина та Солідарне. Він разом з оперуповноваженим ОСОБА_8 та слідчим Міщенко-Коров’яковською Н.А. виїхали на вказане місце пригоди, де в районі звалища сміття був виявлений автомобіль ВАЗ 2104 білого кольору. Представник ОСОБА_5 агролісгоспу ОСОБА_9, який був на місці пригоди, пояснив, що ним виявлені чотири невідомі йому особи, автомобіль ВАЗ 2104 білого кольору, в багажному відділенні якого знаходились дві бензопили, а також автомобіль ЗІЛ «самоскид», завантажений дровами твердих порід дерев. Поки останній намагався з'ясувати звідки були завантажені на «самоскид» дрова, один з невідомих чоловіків разом з бензопилами зник з місця події. Через чергову частину райвідділу стало відомо про власника автомобіля ВАЗ 2104 – ОСОБА_1 Оскільки представник агролісгоспу наполягав на тому, що в автомобілі ВАЗ були бензопили, якими пиляли дрова, то він дав вказівку оперуповноваженому ОСОБА_8 залишити автомобіль ВАЗ на території райвідділу міліції для проведення подальшої перевірки. Після цього, матеріали були передані іншій особі для здійснення перевірки і він до них відношення не мав. 
		12.02.2010 р. у відношенні ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та невстановленої особи слідчим райвідділу була порушена кримінальна справа за ст.185 ч.2 КК України і в цей же день близько 19-00 години у службовому кабінеті начальника СКР ОСОБА_6 він зустрів ОСОБА_1, який цікавився долею матеріалів та попросив повернути йому вилучений автомобіль ВАЗ 2104. В ході бесіди він повідомив ОСОБА_1 про порушення справи. Питання про повернення автомобіля можливо вирішити лише наступного дня, коли буде слідчий. Коли ОСОБА_1 дізнався, що він і ОСОБА_6 поїдуть в напрямку вул. Курської, то попросив довезти його додому на вул. Ковпака, на що він погодився. Приїхавши до будинку, ОСОБА_1 попросив його вийти з автомобіля щоб переговорити віч-на-віч. В під'їзді у них знову відбулася розмова з приводу подальшої долі автомобіля ВАЗ і він запропонував ОСОБА_1 приїхати наступного дня до райвідділу для вирішення цього питання. Після цього він та ОСОБА_6 поїхали у власних справах.
		Наступного дня 13.02.2010 р. близько 10-00 години ранку він побачив ОСОБА_1 в приміщенні райвідділу в коридорі на другому поверсі. ОСОБА_1 сказав йому, що хоче забрати свій автомобіль. Після цього вони вийшли у двір райвідділу, де знаходився автомобіль. ОСОБА_1 перевірив чи все на місці, а потім завів двигун автомобіля. Він запропонував ОСОБА_1 разом піти до заступника начальника райвідділу по слідству ОСОБА_27 та з'ясувати чи можна повернути автомобіль. В кабінеті заступника начальника райвідділу по слідству ОСОБА_1 написав розписку про отримання автомобіля і про відсутність претензій до міліції. Потім він вивів ОСОБА_1 знову у двір райвідділу, де сказав йому виїхати з двору та відмітитись у чергового, що той і зробив, а сам зайшов до службового кабінету ОСОБА_13 В цей час йому повідомили, що на подвір'ї знаходяться працівники СБУ. Він разом із ОСОБА_13 вийшли у двір, де напроти входу у райвідділ стояв чоловік і знімав на відеокамеру приміщення райвідділу. Цей чоловік повідомив, що він співробітник СБУ і що його керівник знаходиться на другому поверсі райвідділу. Після цього він піднявся на другий поверх, де співробітники СБУ повідомили йому про проведення перевірки за фактом отримання ним і ОСОБА_6 хабара.
		Заперечуючи свою вину у вчиненні злочину, ОСОБА_4 вказав, що спілкувався з ОСОБА_1 виключно з питань вчинення останнім злочину, ніяких грошових коштів у нього він не вимагав і будь-яких грошей від нього не отримував. Автомобіль був вилучений та повернутий ОСОБА_1 виключно на законних підставах, будь-яких обіцянок ОСОБА_1 про вирішення питання про закриття відносно нього кримінальної справи не давав і ніяких дій з цього приводу не вчиняв і не збирався вчиняти. За своєю посадою він не мав права вирішувати будь-які питання про повернення речових доказів чи знарядь злочину у порушеній кримінальній справі.
		Підсудний ОСОБА_6 свою вину у скоєному при вказаних вище обставинах також не визнав та суду пояснив, що дійсно з 05.02.2010 р. обіймав посаду начальника сектору карного розшуку ОСОБА_5 УМВС України в Сумській області і до його службових обов'язків входила організація оперативно-розшукової діяльності в секторі, розкриття та проведення дослідчої перевірки, контроль за дисципліною та додержанням законності з боку співробітників ввіреного йому підрозділу. Його безпосереднім керівником був начальник райвідділу, а куратором сектору – перший заступник начальника райвідділу, в даному випадку ОСОБА_4
		На початку лютого 2010 р. до сектору карного розшуку надійшли матеріали щодо крадіжки лісоматеріалів ОСОБА_5 агролісгоспу неподалік с. Косівщини мешканцями цього села ОСОБА_10, ОСОБА_1 і ОСОБА_11 На місці пригоди знаходились навантажений дровами автомобіль ЗІЛ та автомобіль ВАЗ 2104. Проведення перевірки по даному факту було доручено оперуповноваженому СКР ОСОБА_8 Кілька разів долею матеріалів у нього цікавився ОСОБА_10, на що він повідомив, що за матеріалами перевірки буде порушена кримінальна справа у відношенні всіх причетних до крадіжки осіб. 
		12.02.2010 р. ближче до вечора йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_1 і запропонував зустрітись, на що він погодився. В цей день близько 18-00 години ОСОБА_1 приїхав до райвідділу міліції. Перебуваючи у нього в службовому кабінеті, ОСОБА_1 почав цікавитися подальшою долею матеріалів, на що він повідомив останнього про порушення слідчим відділенням кримінальної справи. В ході їх розмови до його службового кабінету заходив ОСОБА_4, який також підтвердив порушення справи. Більше ніяких розмов з ОСОБА_1 з приводу кримінальної справи вони не проводили. Почувши, що ОСОБА_4 підвезе його до вул. Курської, ОСОБА_1 попросив останнього підвезти його на вул. Ковпака, на що вони погодились.
		Приїхавши на вул. Ковпака ОСОБА_1 і ОСОБА_4 вийшли з автомобіля, але де вони знаходились він не бачив, оскільки на дворі вже було темно, а вікна в автомобілі тоновані. Через нетривалий час ОСОБА_4 повернувся і вони поїхали у своїх справах.
		Наступного дня 13.02.2010 р. близько 09-00 години біля чергової частини він побачив ОСОБА_1 і привітався з ним. Більше в цей день він ОСОБА_1 не бачив, хоча останній йому і телефонував, але він був зайнятий. Приблизно о 10-00 годині на другий поверх райвідділу забігли натовп молодих людей у кількості близько 6-7 чоловік, які представились співробітниками СБУ та заблокували вихідні двері з другого поверху і нікого не випускали. Останні шукали старшого та питали, хто відповідав за роботу сектору карного розшуку. В цей час він знаходився у своєму службовому кабінеті № 31. Коли він вийшов з кабінету і повідомив, що займає посаду начальника сектора карного розшуку, то йому повідомили про отримання працівниками міліції хабара в сумі 5000 грн.
		Заперечуючи свою вину у вчиненні злочину, ОСОБА_6 вказав, що не вимагав від ОСОБА_1 ніякого хабара і відповідно не отримував від останнього будь-яких грошових коштів в якості хабара, а також вважає, що пред'явлене йому обвинувачення не відповідає дійсності і не підтверджується жодними наявними у справі доказами. Після порушення кримінальної справи ні він, ні ОСОБА_4 не мали повноважень щодо долі речових доказів чи знарядь вчинення злочину, а тому і не могли приймати рішення про повернення ОСОБА_1 його автомобіля. 
		Послідовні, аналогічні показання підсудні ОСОБА_4 (т.3 а.с.21-26, 32-33, 36-39, 40-42, 56-58) та ОСОБА_6 (т.3 а.с.146-150, 156-158, 162-165, 166, 180-182) давали і під час досудового слідства, в тому числі в ході очних ставок з потерпілим ОСОБА_1 (т.1 а.с.192-198, 199-207). 
		Зазначені вище показання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 об'єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі, які були досліджені та перевірені в судовому засіданні.
		Зокрема, свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що працював оперуповноважений ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області і 07.02.2010 р. у складі слідчо-оперативної групи виїжджав разом із ОСОБА_4 в район між селами Косівщина та Солідарне Сумського району для перевірки факту самовільної порубки та викрадення лісу. На місці події ними був виявлений автомобіль ВАЗ 21043, представник агролісгоспу та раніше невідомий йому ОСОБА_11 Зі слів представника агролісгоспу стало відомо, що четверо невідомих чоловіків за допомогою бензопил пиляли ліс у лісосмузі, а спиляний ліс вантажили на автомобіль ЗІЛ-130. На місці події бензопил вони не знайшли. Після проведення оперативно-розшукових заходів на місці події, вони всі разом поїхали до приміщення ОСОБА_5 райвідділу міліції, де всі учасники події дали свої пояснення. Після цього усі були відпущені додому. За розпорядженням ОСОБА_4 автомобіль ОСОБА_1 ВАЗ 21043 був поміщений на територію ОСОБА_5 райвідділу міліції.
		Аналогічні показання в судовому засіданні дала і свідок ОСОБА_28, яка також у складі слідчо-оперативної групи виїжджала на місце пригоди поблизу с. Косівщина Сумського району Сумської області.
		Допитана в якості свідка ОСОБА_16 суду пояснила, що працює слідчим СВ ОСОБА_5 УМВС України в Сумській області і 12.02.2010 р. за наслідками перевірки матеріалів за фактом викрадення лісу в порядку ст.97 КПК України вона порушила кримінальну справу у відношенні ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та невстановленої особи за ст.185 ч.2 КК України. Матеріали були передані їй для прийняття рішення заступником начальника ОСОБА_5 ОСОБА_13 Документи про вилучення у ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ 21043 були відсутні, а тому ніякого рішення з цього приводу вона не приймала.
		Як пояснив суду свідок ОСОБА_13 він працював заступником начальника ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області – начальником слідчого відділення і 12.02.2010 р. для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України до слідчого відділення надійшли матеріали перевірки за фактом крадіжки 20 дерев ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_29 та невстановленою особою, які були передані ним цього ж дня слідчому Дерев'янко І.І., яка в свою чергу у цей день порушила кримінальну справу стосовно вказаних осіб за ст.185 ч.2 КК України. Будь-яких документів про вилучення у ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ в матеріалах перевірки не було. 13.02.2010 р. до нього зайшли ОСОБА_4 і ОСОБА_1 ОСОБА_4 повідомив його, що ОСОБА_1 хоче забрати свій автомобіль ВАЗ 21043, та чи не проти він цього. Переглянувши матеріали кримінальної справи, він з'ясував, що автомобіль офіційно не вилучався і речовим доказом у справі не визнаний, а тому він дав згоду на повернення вказаного автомобіля власнику. Він дав ОСОБА_1 аркуш паперу для написання розписки про отримання автомобіля. Написану ОСОБА_1 розписку він долучив до матеріалів кримінальної справи.
		Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що працював помічником начальника відділу – оперативним черговим ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області і 07.02.2010 р. він знаходився на службі у черговій частині ОСОБА_5 Як потрапив на територію райвідділу автомобіль НОМЕР_2 пояснити не зміг. 13.02.2010 р. він також був на службі і перший заступник начальника ОСОБА_5 ОСОБА_4 повідомив його, що з території райвідділу буде виїжджати автомобіль ВАЗ 21043. Хто безпосередньо відкривав ворота він не пам’ятає, але одразу після того, як виїхав автомобіль ВАЗ 21043, до райвідділу увірвались співробітники УСБУ в Сумській області. Будь-які документи про вилучення, перебування на території райвідділу, а також про виїзд вказаного автомобіля ВАЗ 21043 не складалися.
		Аналогічні показання суду дав і свідок ОСОБА_21, який також працював помічником начальника відділу – оперативним черговим ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області і 08.02.2010 р. ніс чергування у ОСОБА_5 Як потрапив та на підставі чого на території райвідділу знаходився автомобіль НОМЕР_2 пояснити не зміг. Чи виїжджав або ж в'їжджав даний автомобіль на протязі дня до райвідділу не пам’ятає. 
		Дані показання свідків підтверджуються протоколом огляду документів від 02.03.2010 р. – матеріалів кримінальної справи № 10160051, порушеної 12.02.2010 р. у відношенні ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_29 та невстановленої особи за ознаками злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, згідно яких відсутні будь-які документи про вилучення у ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ 21043, але знаходиться розписка останнього про отримання цього автомобіля від 13.02.2010 р. (т.2 а.с.192-225).
		Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що працював оперуповноваженим сектору карного розшуку ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області і за ним був закріплений службовий автомобіль НОМЕР_3. Під час розслідування даної справи слідчий прокуратури давав йому прослухати через комп’ютер якийсь звукозапис і повідомив, що це зафіксована на диктофон розмова між його керівником ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Запис був дуже поганої якості і неможливо було зрозуміти чиї на ньому записані голоси та що відбувається, про що він повідомив слідчого. Хто такий ОСОБА_1 він взагалі не знав. Протокол його допиту він підписав, оскільки довірився слідчому прокуратури, який запевнив його, що на запису голос ОСОБА_6
		Як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_22 від 27.07.2010 р. (т.1 а.с.277-279), останній після прослуховування відрізку звукозапису повідомив слідчого прокуратури, що не пам’ятає суті тієї розмови, яка була ним прослухана. Хоча потім пояснив, що на звукозаписі зафіксоване розпорядження начальника сектору карного розшуку ОСОБА_6, яке останній надавав йому. Після цього, ОСОБА_22 знову пояснив, що вже не пам’ятає, коли і за яких обставин відбулася розмова між ним і ОСОБА_6, оскільки подібні розмови відбувалися між ними майже щодня.
		Вказані показання свідка ОСОБА_22, дані ним в ході досудового слідства та оголошені в судовому засіданні, суд не може прийняти до своєї уваги і взагалі розцінити їх як доказ вини підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, оскільки вони отримані органом досудового слідства в порушення вимог ст.ст.68 ч.3 і 70 ч.1 КПК України, згідно яких не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме, і особа, викликана органом дізнання як свідок, зобов’язана дати правдиві показання лише про відомі їй обставини в справі.
		На думку суду таким невідомим джерелом якраз і є відрізок невстановленого звукозапису, який був наданий слідчим прокуратури при допиті свідку ОСОБА_22 із застосуванням для прослуховування невідомої апаратури, а сам свідок ОСОБА_22 не був і не міг бути об'єктивно тією особою, яка мала право, відповідні знання і технічну можливість ідентифікувати вказаний запис, тим більш через сплив значного проміжку часу. 
		Під час розгляду справи в суді свідок ОСОБА_22 однозначно висловився щодо наданого йому для прослуховування відрізку звукозапису та ролі слідчого прокуратури при цьому, а тому суд вважає за необхідне покласти в основу вироку показання цього свідка, наданих останнім виключно в судовому засіданні. 
		Свідок ОСОБА_30 суду пояснив, що працював дільничним інспектором Сумського РВ ГУМВС України в Сумській області і 13.02.2010 р. знаходився на чергуванні по охороні адміністративної будівлі райвідділу, коли близько 11-00 години до приміщенні забігли співробітники УСБУ, які відтіснили його від входу. Він доповів про це черговому. 
		Аналогічні показання суду дав і свідок ОСОБА_31, який працював заступником начальника ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області – начальником громадської безпеки і 13.02.2010 р. був відповідальним по райвідділу.
		Згідно запису у журналі відвідувачів ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області (т.1 а.с.114-160), 13.02.2010 р. о 09-50 годині потерпілий ОСОБА_1 зайшов до приміщення райвідділу міліції як відвідувач до ОСОБА_6 і в цей день о 10-20 годині ОСОБА_1 виїхав з території райвідділу через транспортні ворота.
		Допитаний у якості свідка ОСОБА_11 суду пояснив, що він знайомий з братами ОСОБА_25 (ОСОБА_1 та ОСОБА_6) і 07.02.2010 р. ОСОБА_1 попросив його допомогти розвантажити сміття із автомобіля ЗІЛ-130, на що він погодився. За кермом автомобіля ЗІЛ-130 був ОСОБА_10. Вони поїхали на звалище сміття неподалік с. Косівщини. Біля звалища вони побачили дві купи дров, які вирішили забрати собі та навантажили їх на автомобіль ЗІЛ-130. Коли ОСОБА_10 вже збирався їхати додому, до них підійшли працівники агролісгоспу та працівник міліції, які почали з'ясовувати, звідки взялися навантажені на ЗІЛ-130 дрова. ОСОБА_10 поїхав до с. Косівщина, а він разом з ОСОБА_1 залишились розмовляти з представниками агролісгоспу та міліції. Потім до них під'їхали ще три працівники міліції і вони всі поїхали до ОСОБА_5 райвідділу міліції, де у них відібрали пояснення, а автомобіль ВАЗ 21043 залишили на території райвідділу. Будь-яких документів про вилучення автомобіля не складалось. Після цього його більше до міліції не викликали, а 12.02.2010 р. пізно увечері йому зателефонував ОСОБА_1 і попросив позичити 5000 грн. Зі слів останнього гроші йому потрібні були для того, щоб забрати свій автомобіль. Приблизно о 22-30 годині ОСОБА_1 приїхав до нього додому на таксі і він йому передав обумовлену суму грошей. Через кілька днів ОСОБА_1 повідомив його, що затримали співробітників міліції, які вимагали у нього гроші за повернення автомобіля.
		Із показань свідка ОСОБА_10, даних ним під час досудового слідства (т.1 а.с.263-266) та оголошених в судовому засіданні, вбачається, що 07.02.2010 р. він разом зі своїм братом ОСОБА_1 та знайомим ОСОБА_11 вивозив сміття на звалище поблизу с. Косівщина. Біля звалища вони побачили дві купи дров, які вирішили забрати собі та завантажили на їхній автомобіль ЗІЛ-130. У цей час до них підійшов спочатку представник агролісгоспу, а потім працівник міліції, які почали з'ясовувати, звідки у них дрова. Він поїхав на ЗІЛ-130 додому, а його брат ОСОБА_1 та ОСОБА_11 залишились біля звалища. В с. Косівщина в автомобілі ЗІЛ-130 закінчився газ та потекло масло з радіатора, тому він зупинився на вулиці. Через деякий час до нього під'їхав перший заступник начальника ОСОБА_5 ОСОБА_4 разом з іншим працівником міліції. Працівники міліції оглянули дрова в автомобілі ЗІЛ, після чого всі учасники події поїхали до приміщення ОСОБА_5, де у них відібрали пояснення. У його брата ОСОБА_1 вилучили автомобіль ВАЗ 21043. Ніяких документів про вилучення автомобіля співробітники міліції не складали. Зі слів свого брата ОСОБА_1 він дізнався, що працівники міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вимагали у нього гроші за повернення автомобіля, а також за надання допомоги під час проведення досудового слідства у справі.
		Із показань свідка ОСОБА_19, даних нею в ході розслідування справи (т.1 а.с.260-262) та перевірених під час судового слідства, вбачається, що вона є дружиною потерпілого ОСОБА_1 і мешкає разом з ним та двома дітьми АДРЕСА_1. 07.02.2010 р. їй стало відомо про те, що у її чоловіка ОСОБА_1 забрали автомобіль. 12.02.2010 р. її чоловік зайшов до квартири і розмовляв с кимось по телефону, а їй сказав, що йому потрібні швейцарські франки. Коли вона пішла за франками, то її чоловік вийшов з квартири, а через деякий час повернувся. На її питання для чого йому потрібні гроші, чоловік відповів, що гроші вимагають за автомобіль. Хто вимагає гроші він не пояснював. Потім чоловік знову кудись пішов, а коли повернувся вона не знає. 
		Що стосується висновку службового розслідування від 26.02.2010 р. за результатами перевірки обставин вилучення співробітниками ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області автомобіля ВАЗ 21043 у громадянина ОСОБА_1 (т.2 а.с.10), то суд не може прийняти цей висновок як доказ якихось неправомірних дій з боку підсудних ОСОБА_4 і ОСОБА_6 по утриманню на території райвідділу без складання відповідних процесуальних документів автомобіля ВАЗ 21043, що належав ОСОБА_1, оскільки самим же органом досудового слідства, за вказівкою якого і проводилось службове розслідування, цей факт не знайшов свого підтвердження.
		Зокрема, постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Сумської області ОСОБА_32 від 26.07.2010 р. матеріали справи стосовно службових осіб ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області за фактом зловживання ними своїм службовим становищем при вилученні та поміщенні до ОСОБА_5 райвідділу міліції автомобіля ВАЗ 21043, що належав ОСОБА_1, за ознаками злочину, передбаченого ст.364 ч.3 КК України, були закриті за відсутністю складу злочину (т.2 а.с.247-250). 
		Тобто, висновок службового розслідування від 26.02.2010 р. та постанова слідчого від 26.07.2010 р. суперечать один одному і різняться за встановленими в ході перевірки фактами, а тому посилання органу досудового слідства на даний висновок службового розслідування як на доказ вини ОСОБА_4 і ОСОБА_6 у вчиненні ними злочинів та обґрунтування цим висновком пред’явленого їм обвинувачення за ст.ст.368 ч.2, 15 ч.2, 368 ч.2 КК України, на думку суду, є недоречним.
		          На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що наведені вище докази взагалі ніяким чином ні тільки не підтверджують, а деякі й навпаки, спростовують одержання ОСОБА_4 і ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою хабара в розмірі 5000 грн. з використанням своїх службових становищ, поєднаного з вимаганням хабара, а також вчинення ними закінченого замаху на отримання хабара в розмірі 10000 грн.
		Як вбачається із показань допитаних вище свідків і дослідження письмових доказів (документів), вони встановлюють лише певні факти, як то знаходження на місці пригоди ОСОБА_1, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, їх автомобілів ЗІЛ-130 з навантаженими дровами і ВАЗ 21043, а також свідчень директора ДП «ОСОБА_5 агролісгосп» ОСОБА_9 про неправомірні дії останніх; як то вилучення 07.02.2010 р. у ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ 21043 і поміщення його до 13.02.2010 р. на території ОСОБА_5 райвідділу міліції без оформлення відповідних процесуальних документів; як то порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та невстановленої особи за ст.185 ч.2 КК України; як то повернення 13.02.2010 р. ОСОБА_1 його автомобіля ВАЗ 21043, які ніким, в тому числі і ОСОБА_4 та ОСОБА_6, не заперечуються.
		Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 взагалі є особами зацікавленими, оскільки були підозрюваними у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, і намагалися уникнути у будь-який спосіб кримінальної відповідальності за крадіжку лісу. 
		При цьому, слід зазначити, що вказані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10, а також свідок ОСОБА_19 не були безпосередніми очевидцями тих подій, за яких працівники міліції ОСОБА_4 і ОСОБА_6 вимагали у потерпілого ОСОБА_1 грошові кошти на суму 10000 грн., а також за яких отримали від останнього хабара в розмірі 5000 грн. Все що стосується вимагання хабара їм відомо лише зі слів самого ОСОБА_1
		З огляду на це, показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_19 самостійно не мають ніякої доказової бази для даної кримінальної справи і їх потрібно оцінювати разом з іншими доказами по справі, в тому числі і з показаннями потерпілого ОСОБА_1, у їх сукупності, як того вимагають положення ст.ст.67 ч.2 і 68 ч.3 КПК України. 
		Відповідно до приписів п.2 ст.101 КПК України, органами дізнання є органи безпеки – у справах, віднесених законом до їх відання, а згідно ст.102 цього Кодексу органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки.
		Відповідно до ст.103 КПК України, на органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно повідомляє прокурора, а згідно ч.2 ст.104 цього Кодексу, у разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов’язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у межах строків, передбачених ч.2 ст.108 КПК України.
		Як було встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів кримінальної справи, 12.02.2010 р. близько 12-00 години ОСОБА_1 звернувся до свого знайомого ОСОБА_24, який був співробітником відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Сумській області, якому повідомив, що працівники ОСОБА_5 райвідділу міліції ОСОБА_4 і ОСОБА_6 безпричинно вилучили у нього автомобіль і вимагають гроші за повернення цього автомобіля. 
		В порушення вимог ст.ст.94, 95 і 97 КПК України, ОСОБА_24 як представник органу дізнання не прийняв та не зафіксував усне повідомлення ОСОБА_1 про злочин, а також не спрямував дане повідомлення у письмовій формі за належністю та не повідомив негайно прокурора про виявлений ним злочин. При цьому, співробітник УСБУ ОСОБА_24 чомусь не втратив цікавості щодо розвинення подальших подій, для чого узяв номер мобільного телефону ОСОБА_1, на який неодноразово телефонував останньому протягом дня та керував його діями. 
		          В послідуючому цього ж дня 12.02.2010 р. близько 21-00 – 21-30 години оперуповноважений 4-го сектору ВБКОЗ УСБУ України в Сумській області ОСОБА_24 знову зустрівся за його пропозицією з потерпілим ОСОБА_1 та зареєстрував письмову заяву останнього про злочин (т.1 а.с.35; вх. № 68/А-4/110 від 12.02.2010 р.) та відібрав письмові пояснення (т.1 а.с.36-39). При цьому, ОСОБА_1 також надав оптичний лазерний диск із записом розмов якихось невідомих осіб, які з його слід були зафіксовані ним особисто на власний диктофон.
		Але знову про виявлений злочин та почате дізнання співробітники ВБКОЗ УСБУ в Сумській області, в тому числі і ОСОБА_24, не повідомили негайно відповідного прокурора.
		З протоколу № 1 за результатами проведення оперативно-розшукового заходу, складеного 03.03.2010 р. оперуповноваженим 4-го сектору ВБКОЗ УСБУ України в Сумській області ОСОБА_24 (т.1 а.с.106-110), вбачається, що 12.02.2010 р. заступником голови Апеляційного суду Сумської області був наданий дозвіл терміном на 30 діб на застосування технічних засобів одержання інформації у відношенні ОСОБА_4 і на виконання цієї постанови 13.02.2010 р. був здійснений оперативно-технічний захід, в ході якого було записано розмову ОСОБА_4 та ОСОБА_1
		Однак суд зазначений протокол не може прийняти до відома як доказ у справі, оскільки відповідно до вимог закону як докази можуть бути використані тільки вірогідні дані, отримані у встановленому законом порядку, і не можуть бути використані як докази відомості, джерело і спосіб отримання яких невідомі, або які отримані незаконним шляхом.
		В судовому засіданні при розгляді справи суду так і не вдалося з'ясувати, яким же чином була реалізована постанова заступника голови апеляційного суду та у який спосіб, які саме оперативно-технічні заходи були задіяні і ким, як саме відбувався запис розмови між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 та яким технічним засобом це фіксувалося і на якій носій, чи були дотримані при цьому права та законні інтереси всіх учасників подій.
		На думку суду як докази у даній кримінальній справі можуть бути використані тільки такі результати оперативно-розшукових заходів, які можливо перевірити виключно процесуальним шляхом, що повністю узгоджується з вимогами ст.ст.65, 66 і 82 КПК України, з положеннями Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», з Європейською Конвенцією про захист прав і основоположних свобод 1950 р. та з практикою Європейського суду з прав людини.
		Крім того, як зазначалося вище співробітник УСБУ ОСОБА_24 лише о 21-30 годині 12.02.2010 р. отримав письмову заяву ОСОБА_1 та оптичний диск із записами розмов, а потім ще відбирав від останнього письмові пояснення та з'ясовував інші питання.
		Як вбачається з постанови апеляційного суду, то вона також датована 12.02.2010 р. При цьому, 12.02.2010 р. – це п’ятниця, останній робочий день неділі, який закінчується в апеляційному суду об 16-00 годині, а тому виходить, що станом на 16-00 годині 12.02.2010 р. співробітник ВБКОЗ УСБУ ОСОБА_24 вже отримав відповідний дозвіл заступника голови апеляційного суду на застосування технічних засобів, хоча і не мав при цьому ще письмової заяви ОСОБА_1
		У зв'язку з цим, суд вважає, що оперативно-розшукові заходи та дізнання у дійсності розпочалися набагато раніше, ніж письмове звернення ОСОБА_1 до свого знайомого співробітника ВБКОЗ УСБУ ОСОБА_24 і судом повністю не виключається ситуація, що саме ОСОБА_24 запропонував потерпілому ОСОБА_1 назбирати доказів та зробити записи розмов з працівниками міліції на технічний засіб, який зі слів ОСОБА_1 так і не змогли найти у нього працівники міліції, хоча ретельно і професійно його обшукували. 
		Дослідивши в судовому засіданні надані потерпілим ОСОБА_1 оптичний лазерний диск із записом розмов (файл 1022М002 і файл 1022М003) «Verbatim CD-R 700 MB 52x speed vitesse 80 min» (т.1 а.с.48), диктофон Transcend T. sonic 650 (т.2 а.с.125), а також відповідні протоколи огляду предметів – диску «Verbatim CD-R 700 MB 52x speed vitesse 80 min» від 13.02.2010 р. (т.1 а.с.40-48), суд також не може прийняти їх та накопичену на них інформацію як допустимі докази по справі, оскільки як докази можуть бути використані тільки ті відомості, які були одержані з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.
		При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього та подані в порядку ст.66 КПК України, необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.
		Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 20.10.2011 р. № 12-рп/2011 (справа № 1-31/2011) визначився, що подані будь-якою фізичною чи юридичною особою згідно з ч.2 ст.66 КПК України речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених законодавством України, а також дійшов беззаперечного висновку, що положення ст.62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а тому положення першого речення частини третьої цієї статті «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		Крім того, ідентифікацію осіб, розмови яких були зафіксовані на вказаних вище носіях, проводив виключно потерпілий ОСОБА_1 
		З висновків судової криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео-звукозапису № 3580 від 21.07.2010 р. (т.2 а.с.149-162) вбачається, що в області даних цифрового диктофона «Transcend T. sonic 650» в папці «MICIN.DIR» містяться три звукових файли. Визначити належність слів (фраз, реплік), записаних на фрагментах фонограм № 1-3 не представилося можливим у зв'язку з непридатністю мовного матеріалу до проведення інструментального ідентифікаційного фоноскопічного дослідження, а також через їхню стислість, незадовільну якість їхнього запису (запису на тлі супутніх шумів), крім розмов, зафіксованих на фрагменті фонограми № 1 й позначеної у текстах розмов як «Неизв.1» – належать ОСОБА_1
		Як вбачається з висновків судової криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео-звукозапису № 3581 від 22.07.2010 р. (т.2 а.с.176-184) вбачається, що фонограма № 1, зафіксована на стороні «А» аудіокасети «VS С90» інв. № 15, записана на магнітофоні «MARANTZ PMD-222N» № А1030508001624, а фонограма № 2, зафіксована на стороні «А» аудіокасети «TDK-FE 90» інв. № 21, записана на магнітофоні «ОСОБА_9 308-1» № 31167, і є оригіналами. Встановити належність слів (фраз, реплік), позначених у текстах розмов як: «Неизв.1», «Неизв.2», записаних на фрагментах фонограм №№ 1-2, не представилося можливим у зв'язку з непридатністю мовного матеріалу до проведення інструментального ідентифікаційного фоноскопічного дослідження. 
		У разі виникнення сумнівів стосовно достовірності певного джерела доказів відповідно зростає необхідність підтвердження його доказами з інших джерел… (п.49 мотивувальної частини Рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 р. (справа Луценко проти України).
		Як пояснив суду потерпілий ОСОБА_1, 07.02.2010 р. він разом зі своїм братом ОСОБА_10 та їх знайомим ОСОБА_11 вивозили на власному автомобілі ЗІЛ-130 сміття на звалище поблизу с. Косівщини в напрямку с. Солідарне. На звалище він їхав на своєму автомобілі ВАЗ 21043, а на автомобілі ЗІЛ-130 зі сміттям їхав його брат ОСОБА_10 Неподалік від звалища вони помітили дві кучі дров та вирішили їх забрати, завантаживши на автомобіль ЗІЛ-130. Потім їх помітив представник ОСОБА_5 агролісгоспу, який почав стверджувати, що завантажені на ЗІЛ-130 дрова незаконно зрубані ними у лісосмузі. Коли на місце події приїхали працівники ОСОБА_5 райвідділу міліції, то сказали їм, що вони вчинили крадіжку лісу, а тому автомобілі забирають. На своєму автомобілі ВАЗ-21043 він разом з братом ОСОБА_10, представником агролісгоспу та працівником міліції ОСОБА_4 поїхав до ОСОБА_5, де після відібрання пояснень від усіх учасників події ОСОБА_4 залишив його автомобіль ВАЗ 21043 на території райвідділу. Будь-яких документів про вилучення автомобіля не складались.
		08.02.2010 р. він разом з братом ОСОБА_10 приїхали до приміщення райвідділу, де їх по черзі запрошували до кабінету ОСОБА_6, в якому був і ОСОБА_4 Їм повідомили, що за матеріалами перевірки була порушена кримінальна справа за фактом крадіжки, а тому обидва автомобілі ЗІЛ-130 та ВАЗ 21043 залишаються у них. Потім на своєму автомобілі ВАЗ за вказівкою ОСОБА_6 він відвозив членів слідчо-оперативної групи на звалище для проведення додаткового огляду місця події, а після повернення автомобіль залишився в райвідділі. 
		При його зверненні до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 09.02., 10.02. та 11.02.2010 р. останні пояснили, що поки автомобіль залишається в райвідділі, а 12.02.2010 р. він зрозумів, що йому не віддадуть просто так його автомобіль і що працівники міліції вимагають у нього гроші. З цього приводу в цей же день він близько 12-00 години звернувся до свого знайомого ОСОБА_24, який працював в УСБУ в Сумській області. Останній сказав йому, що у нього недостатньо доказів для підтвердження вимагання хабара. Після цього він зателефонував ОСОБА_6 та домовився з останнім про зустріч в райвідділі о 18-00 годині. На зустріч з ОСОБА_6 він узяв свій власний диктофон, щоб записати розмову.
		Прибувши 12.02.2010 р. об 18-00 годині до ОСОБА_5 райвідділу міліції, він зателефонував ОСОБА_6, який сказав йому чекати біля чергової частини. Приблизно через годину мимо чергової частини проходив ОСОБА_4, який і провів його на другий поверх. Через деякий час у нього відбулася розмова з ОСОБА_4 і ОСОБА_6, які повідомили йому про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки лісу і те, що його автомобіль є знаряддям злочину, який можна конфіскувати або не конфісковувати. Коли він спитав, яким чином можна вирішити справу і повернути йому автомобіль, то ОСОБА_4 на своєму мобільному телефоні написав цифру «10», повідомивши йому, що це «українських» і з трьома нулями. Зрозумівши, що від нього вимагають за повернення автомобіля грошові кошти в сумі 10000 грн., він відповів, що така сума для нього завелика, таких грошей він не має і що він може передати лише 5000 грн. за закриття справи та повернення його автомобіля, однак зразу, оскільки така сума є у нього вдома. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запропонували йому разом з ними поїхати до нього додому. Потім його провірили на предмет наявності записуючої апаратури, але його диктофон не знайшли. 
		До його будинку по вул. Курській вони їхали втрьох на автомобілі ОСОБА_4, а коли приїхали, то останній разом з ним піднявся до його квартири. Потім він зайшов до своєї квартири, а ОСОБА_4 залишився чекати біля квартири. В квартирі він попросив дружину дати йому швейцарські франки в сумі еквівалентній 5000 грн. В цей час він розмовляв по мобільному телефону із ОСОБА_24, який розповів, що йому робити. Повернувшись до ОСОБА_4, він запропонував йому швейцарські франки, але останній не погодився їх брати. Вони домовились, що наступного дня він поміняє швейцарські франки на гривни і принесе 5000 грн. у райвідділ. Після того, як ОСОБА_4 і ОСОБА_6 поїхали, він повернувся додому переписав з диктофона на лазерний диск через ноутбук запис його розмов із ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а потім через деякий час поїхав до ОСОБА_24 в УСБУ в Сумській області, де написав заяву та надав останньому вказаний диск із записаними на ньому розмовами. Крім того, ОСОБА_24 сказав йому, щоб він прийшов до УСБУ наступного дня о 07-00 годині ранку.
		Наступного дня 13.02.2010 р. близько 07-00 години він прийшов до УСБУ і передав його співробітникам гроші в сумі 5000 грн., які позичив у ОСОБА_11 Вказані гроші були скопійовані на ксероксі, переписані (записані серії та номери купюр) та помічені спеціальним порошком, про що був складений протокол. Потім гроші поклали у целофановий файл і передали йому для вручення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Отримавши зазначений пакет, він поїхав до ОСОБА_5, до якого прибув близько 09-00 години. Зачекавши біля чергової частини приблизно 25-30 хвилин, по нього прийшов працівник міліції і відвів на другий поверх райвідділу у кабінет ОСОБА_6, але останній попросив його почекати в коридорі. Через декілька хвилин з кабінету ОСОБА_6 вийшов ОСОБА_4, який відкрив свій кабінет, запросив його і показав йому свою долоню з розжатими пальцями, питаючи таким чином, чи приніс він 5000 грн. Він відповів, що все нормально і запитав про свій автомобіль. ОСОБА_4 повідомив, що автомобіль стоїть у дворі і показав його. Потім він із ОСОБА_4 вийшли з кабінету, він залишився чекати в коридорі, а ОСОБА_4 пішов до кабінету ОСОБА_6 Через деякий час ОСОБА_4 знову вийшов із кабінету ОСОБА_6, знову відкрив двері до свого кабінету, закривши таким чином лавку і його від сторонніх в коридорі. Потім ОСОБА_4 показав йому, що гроші необхідно покласти на каркас лавки під дошку, на якій сидять, що він і зробив. Після цього вони пішли по коридору вниз і вийшли у двір райвідділу до автомобіля. Сівши в автомобіль та завівши його, він став прогрівати двигун, а ОСОБА_4 на нетривалий час відлучився. Коли він зупинився неподалік воріт, то вийшов з автомобіля та запитав ОСОБА_4, що далі його чекає. ОСОБА_4 відповів, що справу не закриють, а буде лише штраф. Далі ОСОБА_4 сказав йому написати розписку за автомобіль. Вони разом зайшли до кабінету начальника слідчого відділення на першому поверсі, де він і написав розписку про отримання свого автомобіля. Потім він із ОСОБА_4 знову вийшли у двір, де він сів в автомобіль і виїхав з двору. При цьому він зателефонував співробітникам СБУ і повідомив, що гроші він передав.
		Аналогічні показання потерпілий ОСОБА_1 дав і на досудовому слідстві (т.1 а.с.165-172, 173-177, 179-182, 183-187, 188-190, 192-198, 199-206; т.2 а.с.), в тому числі і під час відтворення обстановки та обставин події 27.04.2010 р., в ході якої останній показав на місці як відбувалися події 13.02.2010 р. (т.1 а.с.207-219).
		Що стосується зазначених показань потерпілого ОСОБА_1, то суд не може прийняти їх до уваги і прийняти як доказ вини ОСОБА_4 і ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, оскільки останній є зацікавленою особою, а його пояснення не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та суперечать наявним доказам.
		Зокрема, потерпілий ОСОБА_1 є особою, у відношенні якого була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, і яка була підозрюваною у вчиненні крадіжки дров, а тому останній намагався у будь-якій спосіб уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, що йому фактично і вдалося, оскільки до теперішнього часу кримінальна справа відносно нього за ст.185 ч.2 КК України ні тільки не знайшла свого вирішення по суті, а й навпаки, постановою прокуратури Сумської області від 10.10.2011 р. постанови про притягнення як обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 були скасовані (т.4 а.с.179, 189).
		Крім того, ОСОБА_1 так і не зміг пояснити суду, чому він, якщо вважав себе непричетним до вчинення злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, і вважав дії працівників міліції по вилученню його автомобіля неправомірними, то не звернувся офіційно із заявою про повернення вилученого у нього автомобіля безпосередньо, а ні до начальника ОСОБА_5 ГУМВС України, а ні до прокуратури Сумського району (на неправомірні дії працівників міліції), а ні до іншого компетентного органу, а навпаки звернувся неофіційно до свого знайомого співробітника УСБУ ОСОБА_24
		Взагалі є незрозумілими для суду стосунки, які склались між потерпілим ОСОБА_1 та співробітником ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_24, який розпочав допомагати йому у заборонений законом спосіб, оскільки хід та результати діяльності зі збирання, отримання та дослідження доказів повинні чітко відображатися виключно у процесуальних документах і у встановлений законом порядок. 
		Потерпілий ОСОБА_1 так і не зміг пояснити суду також різницю у своїх поясненнях стосовно кольору спеціального хімічного порошку – люмінофору, яким помічалися грошові кошти, що підлягали врученню підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_6 як хабар.
		Так, при наданні 13.02.2010 р. оперуповноваженому 4 сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_24 своїх детальних письмових пояснень у вільній формі (т.1 а.с.89-93), ОСОБА_1 наполягав, що порошок, яким були помічені грошові кошти на суму 5000 грн., в ультрафіолетовому випромінюванні світився жовтувато-зеленуватим кольором, але потім чомусь змінив свою позицію і при його додатковому допиті вже в якості потерпілого 29.05.2010 р. (т.1 а.с.183-187) вказав, що порошок на грошових коштах під ультрафіолетовим випромінюванням світився вже світло-голубим кольором.
		Суд вважає, що орган досудового слідства під час розслідування справи не вжив як того вимагає ст.22 КПК України всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, об'єктивно не вивчив всі сумніви у справі та не дослідив усі сторони події, що розслідувалася, внаслідок чого виключно однобічно підійшов до розслідування даної справи і навіть не намагався усунути виявлені у показаннях потерпілого зазначені вище суперечності, хоча пред'явлене ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачення по даній справі повинно бути підтверджено достатньою і незаперечною сукупністю достовірних доказів. 
		Об'єктивність дослідження у свою чергу означає неупередженість осіб, які здійснюють розслідування справи, встановлення та перевірку всіх обставин справи як тих, що викривають особу у вчиненні злочину, так і тих, що виправдовують. 
		Встановлення дійсного кольору порошку (люмінофору), яким фактично помічалися грошові кошти для передачі в якості хабара, на думку суду, має істотне значення для правильного вирішення даної кримінальної справи, оскільки сукупність зібраних доказів повинна давати можливість зробити суду однозначний висновок як по кожному елементу предмета доказування, так і по справі в цілому та виключити будь-які сумніви. 
		Як було встановлено в ході судового слідства, при помітці грошей не тільки потерпілий ОСОБА_1 розгледів колір та відтінок спеціального хімічного порошку (люмінофору), який світився в ультрафіолетовому випромінюванні «жовто-зеленим кольором», а ще й інші особи, які були присутніми при даних подіях, в тому числі і співробітники УСБУ в Сумській області. 
		          Зокрема, як вбачається із показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, даних ними 17.06.2011 р. в ході виконання органом досудового слідства судового доручення в порядку ст.3151 КПК України (т.4 а.с.62, 73-78, 79-84) та досліджених в судовому засіданні, вони вже не пам'ятають у дрібницях тих подій, що відбувалися 13.02.2010 р. і що були пов'язані з поміткою грошових коштів, які ОСОБА_1 повинен був передати працівникам міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Разом з тим, вказані свідки наполягали на правдивості попередніх своїх показань та повністю підтримали всі ці свої показання, які вони надали 13.02.2010 р. співробітнику УСБУ в Сумській області та 12.04.2010 р. слідчому прокуратури Сумської області. 
		Із показань свідків ОСОБА_14 (т.1 а.с.221-225) та ОСОБА_15 (т.1 а.с.226-230), даних ними 12.04.2010 р. в ході досудового слідства та оголошених в судовому засіданні, вбачається, що вони проходили строкову військову службу у військовій частині № 3051 в м. Сумах і 13.02.2010 р. вранці були запрошеними співробітниками УСБУ в Сумській області для участі в проведенні ряду слідчих дій та оперативних заходів, пов'язаних з виявленням факту хабарництва з боку працівників міліції. Спочатку співробітники УСБУ у їхній присутності помітили спеціальним порошком грошові кошти в сумі 5000 грн. купюрами по 50 та по 100 грн. Даний порошок під ультрафіолетовим випромінюванням світився жовто-зеленим кольором. Потім ці грошові кошти були вручені громадянину для передачі їх працівникам міліції в якості хабара. В послідуючому вони разом зі співробітниками УСБУ поїхали на вул. Баумана в м. Суми, де чекали в автомобілі сигналу. Через деякий проміжок часу вони всі разом зайшли на другий поверх приміщення ОСОБА_5 райвідділу міліції, де співробітниками УСБУ був проведений огляд трьох службових кабінетів, частини коридору біля вікна, де знаходилась лавка, а також автомобіля працівника міліції ОСОБА_4 на вулиці. Під час огляду помічені порошком грошові кошти виявлені не були. Потім вони як поняті підписали відповідний протокол. 
		Аналогічні пояснення вказані вище свідки ОСОБА_14 (т.1 а.с.99-101) та ОСОБА_15 (т.1 а.с.102-104) дали і в ході дослідчої перевірки при детальному опитуванні їх оперуповноваженим 2 сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області і наполягали на тому, що при освітленні ультрафіолетовою лампою помічені співробітниками УСБУ гроші відсвічувались виключно жовто-зеленим кольором. Жовто-зеленим кольором відсвічувалися і долоні рук ОСОБА_6, а також долоня лівої руки ОСОБА_4, в ході огляду місця події.
		Всі ці свої показання свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 неодноразово підтвердили суду в повному обсязі (т.4 а.с.56, 64-67, 68-71).
		Допитаний судом свідок ОСОБА_33 пояснив, що працював оперуповноваженим ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області і 13.02.2010 р. знаходився в приміщенні райвідділу на чергуванні у складі слідчо-оперативної групи, коли на другий поверх забігли співробітники УСБУ та почали шукати кабінет ОСОБА_6, а потім почали проводити там обшук. Він був присутній при обшуку як представник райвідділу. Перед обшуком один із співробітників УСБУ був оглянутий ОСОБА_6, який знайшов у нього грошові кошти в сумі 270 грн. і передав ці гроші йому. Він переписав купюри і віддав ці гроші іншому співробітнику УСБУ. Співробітники УСБУ відмовились просвітити дані купюри. Огляд кабінету ОСОБА_6 оперативні працівники проводили без рукавичок і нічого там не знайшли. Крім того, світили руки і одежу ОСОБА_6 та ОСОБА_4 У ОСОБА_4 і ОСОБА_6 на одній з рук світилися плями зеленого кольору, а у ОСОБА_4 також світився карман на одежі. При цьому, один з співробітників УСБУ відмовився просвітити свої руки, хоча його руки також світилися, коли на них посвітив ОСОБА_6 Потім співробітники УСБУ оглянули кабінети ОСОБА_17 та ОСОБА_4, але там теж нічого не знайшли, а в коридорі оглянули лавку і зробили з неї змиви. 
		Вказані свідки випадково (ситуативно) потрапили на проведення оперативно-розшукових та слідчих дій: одні – як ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в якості понятих, а другий – як ОСОБА_33 в якості представника ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області, тому вони є особами об'єктивно не зацікавленими у наслідках вирішення справи і їхні показання, на думку суду, у зв'язку з цим мають дуже важливе значення для повного та всебічного розгляду справи і постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку, а будь-яких підстав не довіряти їхнім показанням судом не встановлено.
		Суд не може прийняти до уваги та використати як доказ по даній справі і протокол огляду та вручення грошових коштів від 13.02.2010 р. (т.1 а.с.49-50, 51-61), оскільки цей процесуальний документ не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи та суперечить дослідженим доказам.
		Зокрема, у вказаному протоколі зазначено, що в променях освітлювача препарат «люмінофор», яким були помічені купюри на загальну суму 5000 грн., визиває «голубе» свічення.
		Як було встановлено судом препарат «люмінофор» в ультрафіолетовому випромінюванні світився «жовто-зеленим» кольором, а не «голубим», що було підтверджено незаперечними і неспростовними доказами – первинними поясненнями самого потерпілого ОСОБА_1, показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_33, а також відеозаписом огляду місця події, де був зафіксований вислів оперативного співробітника ВБКОЗ УСБУ України в Сумській області, який проводив огляд рук і одежі підсудного ОСОБА_4 та який казав, що «зеленого свічення не видно» (запис 0:48:23:22). 
		Крім того, у суду викликають цілком обґрунтовані сумніви щодо достовірності підписів понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_14, дійсність яких перевірити в судовому засіданні не виявилося можливим, оскільки вони різняться візуально з їхніми підписами на інших документах.
		З аналогічних підстав суд не може також прийняти як допустимий і достовірний доказ протокол огляду місця події від 13.02.2010 р. (т.1 а.с.62-66), оскільки він не відповідає дійсності, повноті подій, які відбувалися, та кількості учасників (ст.ст.85 і 195 КПК України), а також складений не уповноваженою особою.
		Так, згідно положень ч.1 ст.112 КПК України у справах про злочини, передбачені ст.368 КК України, а також у всіх справах про злочини, вчинені працівниками правоохоронних органів досудове слідство провадиться слідчими прокуратури.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.190 КПК України, з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення та документів, а згідно ч.2 цієї статті огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події.
		Виходячи з приписів вказаних вище норм закону, огляд – це виключно слідча дія, суть якої полягає в безпосередньому сприйнятті, виявленні, вивченні і фіксації слідчим (особою, яка проводить дізнання) станів, властивостей і ознак матеріальних об’єктів, які, можливо, пов'язані з вчиненням чи приховуванням злочинів. Іншими словами, метою огляду місця події є знайдення слідів злочину та інших речових джерел доказової інформації, з'ясування обстановки події, а також інших обставин, що мають значення у справі.
		Таким чином, як зазначалося вище, співробітники ВБКОЗ УСБУ в Сумській області про виявлення 12.02.2010 р. злочину та почате дізнання повинні були повідомити відповідного прокурора і огляд місця події 13.02.2010 р. в цьому випадку повинен був проводити виключно слідчий прокуратури із залученням спеціаліста-криміналіста (останнього при необхідності), які мають необхідні й достатні знання, а не оперуповноважені ВБКОЗ УСБУ в Сумській області. 
		Не дотримання вказаних вище вимог закону призвело, на думку суду, до неякісного і некомпетентного огляду місця події, виявлення і вилучення сумнівних речових доказів, виникнення непотрібних розбіжностей і суперечностей між учасниками огляду, які вже неможливо ніяким чином усунути в ході судового розгляду справи.
		До таких сумнівних речових доказів наприклад можна віднести ватні тампони зі змивами з рук підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а також ватний тампон зі змивом з одежі ОСОБА_4 та лавки в коридорі, оскільки та інформація, яка повинна була би бути зафіксованою на цих носіях, не відповідає фактичним обставинам справи і дослідженим доказам. 
		В судовому засіданні було встановлено, що місцем події була частина коридору на другому поверсі адміністративної будівлі ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області по вул. Баумана, 11 в м. Суми, де біля вікна в районі службового кабінету ОСОБА_4 знаходилася лавка, під дерев'яну частину якої ОСОБА_1 (з його слів) поклав грошові кошти в сумі 5000 грн. в якості хабара.
		          Разом з тим, співробітники ВБКОЗ УСБУ в Сумській області не зрозуміло з яких причин розпочали свої дії не з огляду вказаного місця події, а фактично з обшуків службових приміщень райвідділу, зокрема тамбуру, кабінетів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і лише потім перешли до огляду місця події, в якому за цей час сталися певні зміни. 
		Відповідно до вимог ч.3 ст.177 КПК України, обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи, а згідно ч.4 цієї статті у невідкладних випадках обшук може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати.
		Порядок проведення обшуку регламентується ст.ст.181, 183, 184, 186, 188 і 189 КПК України, які також не в повній мірі були дотримані співробітника УСБУ. 
		Під час огляду місця події 13.02.2010 р. співробітником УСБУ велася відео зйомка, про що був складений відповідний протокол огляду відеокасети із записом огляду місця події від 29.03.2010 р. (т.1 а.с.70-84), який також з незрозумілих причин не містить в собі необхідної інформації і є неповним з огляду на зафіксовані на відеокасетах №№ 1 і 2 Sony Premium DVM60 ME60 (LP-90) Mini DV події, які на думку суду мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Зокрема, під час перегляду вказаних вище відеокасет в судовому засіданні візуально було встановлено, що одна із рук підсудного ОСОБА_4 дійсно під ультрафіолетовим випромінюванням відсвічувалася плямами зеленого кольору, що повністю підтверджує показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_33, а також первинні пояснення і потерпілого ОСОБА_1 
		До даного протоколу огляду відеокасети не ввійшла також фраза одного із співробітників ВБКОЗ УСБУ України в Сумській області, який проводив огляд рук і одежі підсудного ОСОБА_4, про те, що «зеленого свічення не видно» при огляді (касета № 1 запис 0:48:23:22), що свідчить, як вже зазначалося раніше, про упередженість досудового слідства. 
		Викликає занепокоєння і той факт, що при проведенні огляду підсудний ОСОБА_6 поставив слушне питання про перевірку рук співробітника ВБКОЗ УСБУ України в Сумській області ОСОБА_25, які світилися під ультрафіолетовим випромінюванням, на що всі співробітника УСБУ чомусь дуже активно й емоційно заперечили (касета № 1 запис 0:29:23:00), хоча дана конфліктна ситуація могла вирішитися без будь-яких проблем, якщо б ОСОБА_25 для більшої об’єктивності і усунення сумнівів у учасників огляду дозволив би на камеру посвітити ультрафіолетом на свої руки.
		Разом з тим, вказані сумніви так і залишилися не спростованими і можливість це зробити втрачена, хоча судом і були допитані усі учасники огляду місця події. 
		Не знайшли свого відображення в протоколі огляду відеокасети і зміна положення лавки (спочатку відео зйомки дерев'яна кришка знаходилася на металевому каркасі, хоча і була трохи зміщена вправо, а потім на початку її огляду – кришка стояла окремо під стіною в коридорі); відсутність грошових коштів в сумі 5000 грн. на тому місці, куди їх поклав ОСОБА_1 (з його слів); початок дослідження рук та одежі на предмет випромінювання і проведення змивів у відсутності на руках рукавичок та без відібрання зразків ватних тампонів та люмінофору, яким помічалися грошові кошти.
		Цікавим є факт, яким чином проводились змиви з рук ОСОБА_6, у якого при попередньому дослідженні світилася лише одна права рука. Огляд одежі на наявність свічення не проводився. 
		          Як вбачається з відеозапису співробітник УСБУ одним і тим же ватним тампоном робить змиви спочатку з лівої руки, а потім цим же тампоном робить змиви з правої руки ОСОБА_6 і опечатує цей речовий доказ як змив з правої руки ОСОБА_6 (касета № 1 запис 0:31:43:21; 0:32:04:21). Потім робиться змив з лівої руки і опечатується як змив з лівої руки ОСОБА_6 (0:33:27:08). 
		          Такі непрофесійні дії співробітника УСБУ повністю викривили реальну дійсність і позбавили можливості в подальшому використати вказані змиви з рук ОСОБА_6 як речовий доказ. 
		          У ОСОБА_4 при дослідженні світилися обидві руки. Змиви робилися спочатку з лівої руки, а потім з правої. Після цього, у ОСОБА_4 були зроблені змиви із зовнішнього лівого нижнього карману куртки.
		          Відповідно до висновків експертиз спеціальних хімічних речовин № 20 від 28.04.2010 р. (т.2 а.с.70-71), № 19 від 28.04.2010 р. (т.2 а.с.80-81) та 21 від 28.04.2010 р. (т.2 а.с.90-91):
		- на поверхні ватних тампонів зі змивами з лівої руки ОСОБА_4, з лівої кишені куртки ОСОБА_4 та всередині нижньої лівої кишені куртки ОСОБА_4 маються нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має загальну родову приналежність із наданими зразками спеціальної хімічної речовини, що використовувалось для мічення грошових коштів;
		- на поверхні ватних тампонів зі змивами з рук ОСОБА_6 маються накладення спеціальної хімічної речовини, що має спільну родову приналежність з наданими зразками спеціальної хімічної речовини, за допомогою якої проводилось мічення грошових купюр;
		- на поверхні ватного тампону зі змивами з лавки маються нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має спільну родову приналежність з наданими для дослідження зразками речовини.
		Як пояснила в судовому засіданні експерт ОСОБА_34, вона працює начальником сектору НДЕКЦ УМВС України в Харківській області і однією із властивостей спеціальної порошкоподібної речовини, яка застосовується при помітці грошей, є така властивість як добре переноситись при механічному контакті з однієї поверхні предмета на іншу поверхню предмета. Також повністю підтвердила свої експертні висновки та зазначила, що колір порошку, який поступив до неї на дослідження, при його свіченні в ультрафіолеті був «голубий». Дослідження проводилося нею відповідно до родової належності речовини і хімічний склад цієї речовини не досліджувався, оскільки порошки мають різні властивості і різняться не лише за кольором, а й за структурою (основа речовини може бути одна, а добавки до неї – різні). 
		Відповідно до ст.199 КПК України, у разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. Про відібрання зразків складається протокол.
		Разом з тим, слідчий прокуратури в порушення вказаних вище вимог закону 19.02.2010 р. направив листа до УСБУ України № 06/3-1208-10 (т.2 а.с.64), яким і витребував з УСБУ зразки спеціальної хімічної речовини, якою нібито були помічені грошові кошти – предмет хабара.
		В судовому засіданні було встановлено, що ні при помітці грошових коштів, ні при огляді місця події, співробітниками УСБУ не вилучалися у передбачений законом спосіб контрольні зразки ні спеціальної речовини «люмінофору», який світився при освітленні «жовто-зеленим кольором», ні чистих ватних тампонів без змивів, а тому походження наданої на експертизу спеціальної хімічної речовини «люмінофору» та контрольного зразку ватного тампону без змивів є сумнівними, що в свою чергу викликає цілком обґрунтовані сумніви і щодо змивів з рук підсудних ОСОБА_4 і ОСОБА_6, а також лавки, наданих на експертизу, зокрема їх достовірність і відповідність тим змивам, які реально були проведені під час огляду місця події.
		Вказані сумніви викликані перш за все тим, що при неодноразовому освітленні співробітниками УСБУ лавки ультрафіолетовим випромінюванням не було видно ніякого свічення, хоча цей предмет і мав первинний контакт зі спеціальною хімічною речовиною, якою були помічені гроші, а тому сліди цієї речовини, виходячи із її властивостей, повинні були мати місце. По-друге, при ультрафіолетовому випромінюванні не співпадає колір тієї хімічної речовини, якою в дійсності були помічені грошові кошти (жовто-зелений), та колір, тієї хімічної речовини, яка була направлена на дослідження (голубий). 
		Визнаватися допустимими (законними) і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженими на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
		З огляду на викладене, суд не може визнати вказані вище висновки експертизи спеціальних хімічних речовин №№ 19, 20 і 21 від 28.04.2010 р. допустимими і використати їх як докази в кримінальній справі, оскільки на дослідження експерту була надана інформація, яка не відповідала дійсності та була отримана не у процесуальний спосіб.
		З аналогічних вище підстав суд не може прийняти до уваги і показання свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_35, які, крім іншого, є оперативними співробітниками ВБКОЗ УСБУ України в Сумській області і є особами, які прямо зацікавлені в наслідках розгляду справи і притягненні ОСОБА_4 і ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у будь-якій спосіб.
		Що стосується інформації, отриманої з каналів зв'язку, як під час досудового слідства (т.2 а.с.27-63), так і в ході розгляду справи в порядку ст.3151 КПК України (т.121-170), то вона також не дозволяє суду зробити беззаперечний і однозначний висновок про доведеність участі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, виходячи із досліджених вище доказів по справі у їх сукупності.
		Як вбачається з наказів начальника ГУМВС України в Сумській області № 176 о/с від 11.09.2009 р. (т.3 а.с.108) та № 18 о/с від 05.02.2010 р. (т.3 а.с.225), ОСОБА_4 був призначений на посаду першого заступника начальника ОСОБА_5 районного відділу – начальника кримінальної міліції з 04.09.2009 р., а ОСОБА_6 був призначений на посаду начальника сектору карного розшуку ОСОБА_5 районного відділу з 05.02.2010 р.
		Згідно функціональних обов'язків першого заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції ОСОБА_5 ГУМВС, затверджених наказом № 162 від 23.09.2009 р. (т.3 а.с.97-98), ОСОБА_4, займаючи вказану посаду, здійснював керівництво діяльністю відділу у межах делегованих начальником повноважень; у разі відсутності начальника відділу виконував його обов'язки; забезпечував ефективне виконання покладених на відділ завдань щодо розкриття та запобігання злочинам і правопорушенням на підвідомчій території, дотримання прав і свобод людини і громадянина; координував діяльність всіх служб кримінальної міліції райвідділу у виконанні завдань із боротьби із злочинністю; забезпечував постійне відстеження результатів діяльності структурних підрозділів відділу, дотримання законності та усунення недоліків у роботі особового складу; контролював підбір та раціональне використання негласних джерел оперативної інформації, ведення справ оперативного обліку, здійснював заходи, спрямовані на удосконалення оперативно-розшукової роботи, підвищення її якості; організовував, координував та контролював діяльність сектору карного розшуку, сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків, відділу кримінальної міліції у справах дітей із своєчасного запобігання, припинення і розкриття злочинів, розшуку злочинців та осіб, які пропали без вісти тощо.
		Згідно функціональних обов'язків начальника сектору карного розшуку ОСОБА_5 ГУМВС, затверджених наказом № 162 від 23.09.2009 р. (т.3 а.с.214-215), ОСОБА_6, займаючи вказану посаду, здійснював координацію, методичне та практичне керівництво діяльністю сектора, розподіляв обов'язки між особовим складом, очолював та контролював його роботу; забезпечував ефективну реалізацію завдань щодо боротьби із злочинністю, захисту інтересів суспільства і держави від протиправних посягань у межах повноважень; ніс персональну відповідальність за результати роботи особового складу сектора, виконавську та службову дисципліну, дотримання режиму секретності, конспірації та законності у службовій діяльності, прав та свобод людини та громадянина; організовував підбір і раціональне використання негласних джерел оперативної інформації, ведення справ оперативного обліку, оперативне супроводження розслідування кримінальних справ; брав участь у організації розвідувальних заходів у кримінальному середовищі з виявлення діючих на території обслуговування злочинних елементів; регулював роботу з ефективної взаємодії сектора з іншими структурними секторами та відділеннями райвідділу при вирішенні питань правоохоронної діяльності, що належать до напрямів роботи карного розшуку тощо.
		Таким чином до функціональних обов’язків як ОСОБА_4, так і ОСОБА_6 та їх службових повноважень не входило здійснення контролю за діями слідчих по розкриттю злочинів і правильністю провадження ними досудового слідства у кримінальних справах, перевірки кримінальних справ, давання будь-яких вказівок слідчим про провадження досудового слідства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення тощо, в тому числі і вирішувати долю вилученого в рамках порушеної кримінальної справи майна, в даному випадку автомобіля ВАЗ 21043 д.н. ВМ 2078 AO, який належав на праві власності ОСОБА_1
		Відповідно до положень ст.368 КК України, відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, якщо службова особа одержала його за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням свого службового становища, тобто як дія, так і бездіяльність, які обумовлені хабаром, службова особа могла чи повинна була вчинити з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків. Інакше кажучи, діяння, вчинене винним за хабар, повинне бути пов’язане з його службовим становищем. 
		З огляду на викладене, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не можуть бути суб’єктами злочинів за тих обставин, які були викладені органом досудового слідства в їх обвинуваченні, оскільки після порушення кримінальної справи ніяким чином не могли безпосередньо вплинути на долю вилученого у ОСОБА_1 автомобіля, повернувши його власнику без дозволу компетентної особи (в даному випадку начальника слідчого відділення чи слідчого, в провадженні якого перебуває справа), хоча б і за одержання хабара. 
		Відповідно до приписів ст.62 Конституції України, ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Тобто, іншими словами, обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних в результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких ОСОБА_36 України (Конституція) допускає такі обмеження.
		Аналіз вказаних вище положень Конституції України дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними у незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
		Таким чином, проведення оперативно-розшукових заходів або використання засобів для отримання фактичних даних повинно відбуватися виключно з дотриманням прав і свобод людини і громадянина, у передбачених законом випадках та у відповідному процесуальному порядку особами або підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Недотримання Конституції України та порушення особами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, вимог Кримінально-процесуального кодексу та інших законів України при одержанні фактичних даних є підставою для визнання зібраних у такий спосіб доказів недопустимими. 
		Враховуючи наведені вище результати дослідження, аналізу, оцінки і перевірки доказів, вимоги закону, суд приходить до переконання, що зібрані по справі докази не підтверджують пред'явлених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачень за ст.ст.368 ч.2 і 15 ч.2, 368 ч.2 КК України і всі можливості для збирання будь-яких додаткових доказів вичерпані, а тому вважає за необхідне визнати ОСОБА_4 і ОСОБА_6 невинними та виправдати останніх за недоведеністю їх участі у вчиненні даних злочинів. 
		При цьому, всі наявні у даній кримінальній справі сумніви щодо доведеності обвинувачення, в тому числі і сумніви стосовно допустимості й достовірності наявних у справі та наданих доказів, тлумачаться судом виключно на користь підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_6, оскільки ці сумніви неможливо усунути ніяким чином ні в ході досудового слідства, ні в судовому засіданні (вичерпані усі можливості усунення), а обвинувачення відповідно до вимог закону повинно ґрунтуватися виключно на сукупності неспростовних та достовірних доказах.
		Іншими словами, недоведена винуватість дорівнює доведеній невинуватості (ст.327 ч.4 КПК України).
		Постановами слідчого в ОВС СВ прокуратури Сумської області від 30.07.2010 р. (т.3 а.с.11, 137) був накладений арешт на майно ОСОБА_4 – грошові кошти в сумі 300 грн. та майно ОСОБА_6 – грошові кошти в сумі 200 грн., які були поміщені на депозитний рахунок прокуратури Сумської області (т.3 а.с.12, 138).
		Постановами слідчого в ОВС СВ прокуратури Сумської області від 19.02.2010 р. (т.3 а.с.254), від 07.03.2010 р. (т.3 а.с.13) та від 31.03.2010 р. (т.3 а.с.241) був накладений арешт на все майно ОСОБА_4, в тому числі на мобільний телефон «Samsung SGH-E200», який був поміщений на зберігання до камери зберігання речових доказів прокуратури Сумської області, та на 1/4 квартири АДРЕСА_2, а також на годинник, пилосос, праску, електром’ясорубку та набір стаканів (т.3 а.с.255-256).
		Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Сумської області від 19.02.2010 р. (т.3 а.с.264) був накладений арешт на все майно ОСОБА_6, в тому числі мобільний телефон «Nokia 6100», чайник, часи наручні, відеомагнітофон і радіотелефон (т.3 а.с.265-266).
		Постановами слідчого в ОВС СВ прокуратури Сумської області від 11.06.2010 р. (т.3 а.с.82-83, 206-207) ОСОБА_4 був відсторонений від посади першого заступника начальника – начальника кримінальної міліції ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області, а ОСОБА_6 був відсторонений від посади начальника сектору карного розшуку ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області.
		Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були визнані невинними у вчиненні інкримінованих їм злочинах і виправдані, то суд вважає за необхідне скасувати зазначені вище заходи забезпечення конфіскації майна та зняти арешт з майна ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а грошові кошти ОСОБА_4 в сумі 300 грн. і ОСОБА_6 в сумі 200 грн., які знаходяться на депозитному рахунку прокуратури Сумської області, та мобільний телефон «Samsung SGH-E200» ОСОБА_4, який знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів прокуратури Сумської області – повернути їх власникам.
		Також суд вважає за необхідне із вказаних вище підстав скасувати й відсторонення від займаних посад ОСОБА_4 і ОСОБА_6
		На підставі ст.81 КПК України, речові докази по справі (т.1 а.с.48, 69, 111; т.2 а.с.125; т.3 а.с.7) суд вважає за необхідне:
		-          оптичний диск Verbatim CD-R 700 MB 52x speed vitesse 80 min (т.1 а.с.48); ватні тампони із змивами з рук ОСОБА_4 та ОСОБА_6, з лавки у коридорі, а також зразок люмінофорного порошку (т.1 а.с.69); аудіокасету VS C90, реєстраційний № 15 та аудіокасету TDK SE 90, реєстраційний № 21 (т.1 а.с.111); дві відеокасети №№ 1 і 2 Sony Premium DVM60 ME60 (LP-90) Mini DV (т.1 а.с.84) – залишити в матеріалах кримінальної справи;
		-          диктофон Transcend T. sonic 650 зі шнуром USB (т.2 а.с.125) – повернути ОСОБА_1;
		-          куртку чорного кольору (т.3 а.с.7) – повернути ОСОБА_4
		Керуючись ст.ст.323 і 324 КПК України, суд, -
		з а с у д и в:
		ОСОБА_4 в пред'явленому обвинуваченні за ст.ст.368 ч.2 і 15 ч.2, 368 ч.2 КК України визнати невинним і по суду виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.
		Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасувати.
		ОСОБА_6 в пред'явленому обвинуваченні за ст.ст.368 ч.2 і 15 ч.2, 368 ч.2 КК України визнати невинним і по суду виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.
		Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасувати.
		Арешт, накладений постановами слідчого в ОВС СВ прокуратури Сумської області від 30.07.2010 р., 19.02.2010 р., від 07.03.2010 р. та від 31.03.2010 р. на усе майно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 – скасувати, а грошові кошти ОСОБА_4 в сумі 300 грн. (т.3 а.с.11) і ОСОБА_6 в сумі 200 грн. (т.3 а.с.137), які знаходяться на депозитному рахунку прокуратури Сумської області (т.3 а.с.12, 138), та мобільний телефон «Samsung SGH-E200» ОСОБА_4, який знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів прокуратури Сумської області – повернути їх власникам ОСОБА_4 та ОСОБА_6
		Відсторонення від займаних посад: ОСОБА_4 – першого заступника начальника – начальника кримінальної міліції ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області, а ОСОБА_6 – начальника сектору карного розшуку ОСОБА_5 ГУМВС України в Сумській області, застосованих на підставі постанов слідчого в ОВС СВ прокуратури Сумської області від 11.06.2010 р. (т.3 а.с.82-83, 206-207) – скасувати.
		Речові докази (т.1 а.с.48, 69, 84, 111; т.2 а.с.125; т.3 а.с.7):
		-          оптичний диск Verbatim CD-R 700 MB 52x speed vitesse 80 min (т.1 а.с.48); ватні тампони із змивами з рук ОСОБА_4 та ОСОБА_6, з лавки у коридорі, а також зразок люмінофорного порошку (т.1 а.с.69); аудіокасету VS C90, реєстраційний № 15 та аудіокасету TDK SE 90, реєстраційний № 21 (т.1 а.с.111); дві відеокасети №№ 1 і 2 Sony Premium DVM60 ME60 (LP-90) Mini DV (т.1 а.с.84) – залишити в матеріалах кримінальної справи;
		-          диктофон Transcend T. sonic 650 зі шнуром USB (т.2 а.с.125) – повернути ОСОБА_1;
		-          куртку чорного кольору (т.3 а.с.7) – повернути ОСОБА_4
		На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
		 
			  
			 Суддя                                                                                                              В.Ю. Рунов

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...