Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-34678св11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 У Х В А Л А  
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		7 грудня 2011 року                     м. Київ 
		Колегія суддів cудової палати у цивільних справах  
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:  
		 головуючого                     Дьоміної О.О. 
		суддів:                       Демяносова М.В., Коротуна В.М.,   
		                             Касьяна О.П., Попович О.В., 
		  розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Соболівська сільська рада про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2011року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 03 серпня 2011року,- 
		 в с т а н о в и л а: 
		 
		ОСОБА_3 15.06.2009 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок та земельний пай. Мати дуже хворіла і вона, позивачка, за нею доглядала. Після смерті матері вона і відповідачка подали у нотаріальну контору заяву про приняття спадщини. У кінці листопада 2008 року їй стало відомо, про заповіт матері від 11 березня 2008 року, який був посвідченний у Соловіївській сільській раді секретарем. Вважає, що мати не могла власноручно підписати заповіт,оскільки вона сама нічого не могла робити, і підпис, який вчинено у заповіті підписаний не її матір»ю, а іншою особою. 
		Крім того, позивачка зазначає, що її мати не висловлювала бажання скласти заповіт на іншу особу та завжди заявляла, що все її майно залишиться її дітям, а тому вважає, що волевиявлення матері не було вільним, просила суд визнати його нікчемним. 
		Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2011року, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов           ОСОБА_3 залишено без задоволення. 
		У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2011року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 03 серпня 2011року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Заслухавши доповідача, вивчивши заперечення на касаційну скаргу, перевіривши доводи касаційної скарги наявними матеріалами справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про задоволення касаційної скарги. 
		Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив спір згідно із законом. 
		Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. 
		Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Зазначеним положенням закону судові рішення не відповідають. 
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що заповіт відповідає вимогам щодо форми заповіту та правомірно посвідчений секретарем Соболівської сільської ради у встановленому порядку відповідно до вимог інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад народних депетатів» затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР № 1-5 від 19 счіня 1976 в редакції від 21.04.1986року, де вказано, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах селищних, сільських рад вчиняють голова, замісник голови або секретар виконкому,всі нотаріальні дії реєструються у реєстрі нотаріальних дій. 
		Суди дійшли висновку, що спірний заповіт відповідає вимогам ст.ст.1247, 1251 ЦК України, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні. 
		Проте, з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитися не можна, з наступних підстав. 
		Суди не перевірили чи мала права секретаріат сільської ради посвідчувати заповіт при наявності в населеному пункті нотаріальної контори. 
		Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на  це  посадовою, службовою особою  відповідного  органу  місцевого самоврядування. 
		Згідно з п. 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Народних депутатів у відповідності за ст.37 Закону України «Про нотаріат» мають право посвідчувати заповіти. 
		Вирішуючи питання про правильність посвідчення заповіту секретарем сільської ради, суд повинен витребувати та дослідити рішення виконавчого комітету сільської ради, яке б надавало цій посадовій особі право на вчинення нотаріальних дій, оскільки відповідно до ст. 37 Ззакону України «Про нотаріат», статей 38, 42, 59 Закону україни «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.2 Інструкції про порядок вчинення нотарілаьних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутаітв України у насалених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських , селищних, міських рад, на яких такий обов»язок покладено рішенням виконавчого комтету відповідної ради.  
		Крім того, відповідно до розяснення Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р № 3 «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними ( зі змінами), у разі посвідчення угоди, якою є заповіт, не тим органом або не тією службовою особою, на яких покладено здійснення нотаріальних дій, угода не може вважатися укладеною з додаржанням встановленої нотаріальної форми. 
		Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, спадкодавець проживала у Брусилівському районі Житомирської області на території якого є державний нотаріус, однак заповіт був посвідчений секретарем Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та державний нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області. 
		Відповідно до вимог ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі , із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути підписаний заповідачем, якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої 207 цього кодексу. 
		Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі у порядку затвердженому кабінетом Міністрів України. 
		Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст. 207 ЦПК України. 
		Положенням ст. 1248 ЦК України передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно. Згідно з ч. 2 цієї статті нотаріус на прохання особи може власноручно записати заповіт з її слів. У цьому випадку заповіт повинен бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. 
		Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту повинне відбуватися при свідках. Порядок посвідченя заповіту при свідках передбачено ст. 1253 ЦК України. 
		    Також судами залишено поза увагою та не враховано, що у спірному заповіті не вказано час його складання (годину, хвилини), спадкодавець поставивши підпис не зазначила своє прізвище імя по-батькові, не зясовано чому заповіт складений без присутності свідків, але був у голос прочитаний заповідачу, та чому заповідач власноручно не склала заповіт, якщо вона мала повну цивільну дієздатність. 
		    Крім того, судом не було перевірено чи був спірний заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі державної реєстрації у порядку затвердженому кабінетом Міністрів України. 
		Відповідно до ч. 1 ст.1257 ЦК України нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідча не було вільним і не відповідало його волі. 
		Згідно з вимогами ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у сіді першої інстанції. 
		Апеляційний суд на порушення зазначеної норми закону не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги, у якій ОСОБА_3 зазначала, що її мати була тяжко хвора, а тому не мала змоги підписати спірний заповіт власноруч, волевиявлення, щодо складання такого заповіту не мала, вказувала на чисельні порушення, щодо форми його складання, і допущені судом першої інстанції помилки не виправив. 
		За таких обставин, не можливо визнати ухвалені у справі рішення законними та обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати наведене й залежно від установленого вирішити спір. 
		  Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-  
		                                    
		у х в а л и л а : 
		 Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. 
		Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2011року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 03 серпня 2011року,- скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 Ухвала оскарженню не підлягає.  
		 
		Головуючий  О.О.Дьоміна  Судді:   М.В.Демяносов 
		 О.П.Касьян 
		 В.М.Коротун 
		 О.В.Попович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...