Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-4330/11/1470 : не визначено.
Надіслано судом: 20.12.2011. Зареєстровано: 28.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2011.
Дата набрання законної сили: 02.08.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			Миколаївський окружний адміністративний суд 
			вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002  
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			21.07.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-4330/11/1470 
			м. Миколаїв
			 Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
			За позовом: Фізичної особи ОСОБА_1, м. Миколаїв
			До відповідача: Управління ДАЇ УМВС України в Миколаївській області, м. Миколаїв
			 Головуючий суддя Середа О.Ф.
			Секретар судового засідання Чайкіна М.С.
			 ПРЕДСТАВНИКИ:
			 від позивача: ОСОБА_1
			від відповідача: відсутній
			 Суть спору: про визнання незаконними дій.
			 Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом про визнання незаконними дій старшого інспектора ДПС Коблевської роти у частині прийняття рішення про затримання та переміщення автомобіля на спеціальну стоянку (штраф майданчик) та просить визнати незаконними та скасувати Протокол огляду та затримання транспортного засобу від 16.05.11 р. та Протокол вилучення речей та документів (без дати).
			Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.
			Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
			16.05.11 р. інспектором ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України у Миколаївській області був затриманий автомобіль марки ”Chevrolet Lacetti NF”, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить позивачу.
			На думку позивача, автомобіль було затримано без усіляких причин. Після запитання у державного інспектора про причини зупинки, він відповів, що зупинку здійснено з метою перевірки документів.
			Після перевірки документів, що посвідчують право власності на вказаний вище автомобіль, інспектор ДПС повідомив позивачу, що на транспортний засіб накладено арешт державним виконавцем ДВС м. Миколаїв і повідомив, що буде складати Протокол огляду та затримання транспортного засобу, а також Протокол вилучення речей та документів.
			Позивач вважає дії зазначеного інспектора ДАІ з затримання та переміщення транспортного засобу, а також складені протоколи незаконними та такими, що підлягають, з наступним підстав.
			КпАП України, будь-який інший закон, що регулює процес провадження у справах про адміністративні правопорушення, не передбачає такої процесуальної дії, як затримання транспортного засобу на підставі лише усного пояснення про арешт майна, яка була здійснена, відповідно до протоколу, інспектором ДАІ.
			Відповідно зі статтею 265-2 кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено два можливих варіанти затримання транспортного засобу - шляхом блокування, або шляхом доставляння його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.
			На думку позивача, затримання та зберігання транспортного засобу може бути правомірним лише у разі обов’язкової сукупності наступних чотирьох умов (складових).
			1. Затриманню обов’язково має передувати скоєння одного з правопорушень, передбачених статтею 265-2 КУпАП, а саме:
			- порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п’ятою і шостою статті 121 КУпАП (Порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів);
			- порушення, передбачене статтею 121-1 КУпАП (Експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах);
			- порушення, передбачені статтею 126 КУпАП (Керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред’явили їх для перевірки);
			- порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 КУпАП (Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції);
			- порушення, передбачені статтею 132-1 КУпАП (Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами);
			- порушення, передбачені статтею 206-1 КУпАП (Незаконне перевезення іноземців та осіб без громадянства територією України).
			Даний список є виключним, але позивач зазначає, що не скоював вказаних вище правопорушень.
			2. На місці виявлення адміністративного правопорушення, яке передбачає затримання транспортного засобу, неможливо усунути причину затримання (пункт 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.12. 08 р. № 1102).
			3. Розміщення транспортного засобу у місці затримання суттєво перешкоджає дорожньому руху (частина перша статті 265-2 КУпАП, пункт 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.12. 08 р. № 1102). При цьому, транспортний засіб повинен створювати значні/суттєві перешкоди дорожньому руху, робити неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною автомобільної дороги (пункт 8.1 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 26.02.09 р. № 77).
			Наявність цієї умови є необхідною для затримання шляхом доставляння автомобіля на спеціальний майданчик чи стоянку для подальшого зберігання. За відсутності цієї умови транспортний засіб затримується шляхом блокування. Таким чином, законодавство фактично не надає співробітнику ДАІ права вибору щодо того, який саме захід застосувати при затриманні транспортного засобу - просто заблокувати на місці чи доставити його за допомогою евакуатора для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку. Законом встановлено, що тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставляння його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою евакуатора, можливе лише в тому разі, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху.
			4. Співробітником ДАІ надана водію можливість вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, але водій не скористався цією можливістю. У разі тимчасового затримання транспортного засобу, співробітник ДАІ зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації (частина друга статті 265-2 КУпАП). Ця умова повинна виконуватись при затриманні транспортного засобу як шляхом блокування, так і поставляння на спеціальний майданчик для подальшого зберігання.
			Затримання та доставляння транспортного заходу на спеціальний майданчик за відсутності будь-якої із зазначених складових, є протиправним та неминуче призводить до порушення права власності. Враховуючи те, що, співробітники ДАІ затримують та доставляють транспортні засоби на спеціальний майданчик (по суті вилучення) всупереч волі власника чи користувача, в їх діях вбачаються формальні ознаки злочину, передбаченого статтею 289 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння транспортним засобом). В примітці 1 до цієї статті зазначено, що під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.
			На спеціально обладнаному майданчику примусово переміщений транспортний засіб утримується згідно з Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 115.
			Транспортний засіб видається (повертається) власнику або особі, яка має право на користування цим транспортним засобом, після складання адміністративного протоколу по факту вчиненого ним порушення Правил дорожнього руху, за умови оплати ним робіт з примусового переміщення, зберігання транспортного засобу, а також збору та послуг за паркування (у разі їх необхідності та попередньої несплати).
			В даному випадку транспортний засіб не був переміщений на вказану у наведеному пункті автостоянку, не зберігався на ній, отже, не було підстав для відмови повернути транспортний засіб без оплати.
			Крім того, позивач вказує, що йому було категорично відмовлено у поверненні автомобіля без оплати, що також є незаконним, оскільки відповідно зі статтею 17 Закону України ”Про захист прав споживачів” прямо забороняється примушування споживача до придбання послуг непотрібного йому асортименту. А позивач є споживачем, відповідно до визначення, передбаченого пунктом 22 статті 1 зазначеного Закону. До того ж, стаття 14 цього Закону містить положення, які роблять незаконним спричинення будь-якої шкоди майновим правам споживача. Тому, як примусовість стягнення плати, так і характер встановлення її розміру підпадає під визначення обмежень прав споживача, що заборонено так як умови є недійсними відповідно до статті 18 цього Закону.
			Позивач вважає, що вказані дії інспектора ДПС та складені ним Протоколи суперечать статтям 19, 41, 140 Конституції України, статтям 5, 122, 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України ”Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху” від 05.04.01 р. № 2350-III, статтям 1, 14, 17, 18 Закону України ”Про захист прав споживачів”, статті 15 Закону України ”Про захист економічної конкуренції”.
			Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не є доведеними, виходячи з наступного.
			Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб під керуванням позивача був затриманий інспектором ДПС та доставлений на спец майданчик у зв’язку з прийняттям 09.03.11 р. державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ Постанови про розшук майна боржника та затримання автомобіля марки ”Chevrolet Lacetti NF”, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить громадянину ОСОБА_1 (позивачу по справі).
			Підстава прийняття постанови –примусове виконання виконавчого листа від 10.08.10 р. № 2-1456 виданого Овідіопольским районним судом Одеської області на примусове стягнення з громадянина ОСОБА_1 на користь ТОВ ”Арсенал” боргу в розмірі 68995,39 грн.
			22.04.11 р. вищевказана Постанова надійшла на адресу відповідача для виконання (в подальшому, Постановою державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ від 25.05.11 р. на підставі статті 60 Закону України ”Про виконавче провадження” був знятий розшук автомобіля марки ”Chevrolet Lacetti NF”, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1).
			Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що своїми діями інспектор ДПС не порушував законних прав позивача по справі в частині зупинення транспортного засобу.
			Відповідно із підпунктом 14 пункту 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 14.04.97 р. № 341 підрозділи Державтоінспекції мають права, передбачені Законами України ”Про дорожній рух”, ”Про оперативно-розшукову діяльність”, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність. Зокрема, працівники Державтоінспекції під час виконання службових обов’язків мають право у випадках, передбачених законодавством, затримувати транспортні засоби і доставляти їх, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів, на спеціальні майданчики чи стоянки Державтоінспекції для тимчасового зберігання.
			За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання незаконними дій старшого інспектора ДПС задоволенню не підлягають.
			В частині визнання незаконними та скасування Протоколу огляду та затримання транспортного засобу від 16.05.11 р. та Протоколу вилучення речей та документів (без дати), позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження необхідно закрити.
			Керуючись пунктом 1 статті 157, статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд -
			П О С Т А Н О В И В:
			Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 в частині визнання незаконними дій старшого інспектора ДПС Коблевської роти - не підлягають задоволенню повністю.
			В частині позовних вимог фізичної особи ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасуванні Протоколу огляду та затриманню транспортного засобу від 16.05.11 р. та Протоколу вилучення речей та документів (без дати) - суд закриває провадження, оскільки їх не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
			Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
			Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
			Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
			Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
			Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
			Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
			Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
			У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
			Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
			 
				 Головуючий суддя О. Ф. Середа
				22.07.2011 р.
				 
					 
						 
							 
								 Миколаївський окружний адміністративний суд
								 П О С Т А Н О В А
								ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
								(вступна та резолютивна частина)
								”21” липня 2011 року Справа № 2а-4330/11/1470
								м. Миколаїв
								 Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
								за позовом: Фізичної особи ОСОБА_1, м. Миколаїв
								до відповідача: Управління ДАЇ УМВС України в Миколаївській області, м. Миколаїв
								 Головуючий суддя Середа О.Ф.
								Секретар судового засідання Чайкіна М.С.
								 ПРЕДСТАВНИКИ:
								 від позивача: ОСОБА_1
								від відповідача: відсутній
								 Суть спору: про визнання незаконними дій.
								 Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом про визнання незаконними дій старшого інспектора ДПС Коблевської роти у частині прийняття рішення про затримання та переміщення автомобіля на спеціальну стоянку (штраф майданчик) та просить визнати незаконними та скасувати Протокол огляду та затримання транспортного засобу від 16.05.11 р. та Протокол вилучення речей та документів (без дати).
								Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.
								Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги в частині визнання незаконними дій старшого інспектора ДПС задоволенню не підлягають.
								В іншій частині позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
								Керуючись пунктом 1 статті 157, статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд -
								 П О С Т А Н О В И В:
								 Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 в частині визнання незаконними дій старшого інспектора ДПС Коблевської роти - не підлягають задоволенню повністю.
								В частині позовних вимог фізичної особи ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасуванні Протоколу огляду та затриманню транспортного засобу від 16.05.11 р. та Протоколу вилучення речей та документів (без дати) - суд закриває провадження, оскільки їх не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
								 Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
								Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
								Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
								Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
								Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
								Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
								Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
								У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
								Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
								 
									 Головуючий суддя О. Ф. Середа

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...