Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-3373/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2011.
Дата набрання законної сили: 16.01.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-3373/11 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 грудня 2011 року року Подільський районний суд м. Києва
		в складі головуючого судді: Войтенко Т.В. 
		за участю секретаря: Волошина В.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину будинку,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину будинку.
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка від народження проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1. В цьому будинку народився і все життя жив батько позивачки ОСОБА_5 Даний будинок був збудований на праві забудови згідно договору на право забудови від 27 липня 1940 р. між Житловим Управлінням Петровської райради та громадянами ОСОБА_6 та його дітьми ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. 
		Окрім вказаних в договорі дітей, у ОСОБА_6 була ще одна дочка  ОСОБА_10, якій на момент надання дозволу на забудову не виповнилось 16 років, а тому вона не була включена до договору. ОСОБА_10 є мамою ОСОБА_5 та бабусею позивачки ОСОБА_1.
		Вказаний будинок було збудовано лише у 50-х роках ХХ століття, однак не було введено в експлуатацію. Сини ОСОБА_6  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 участі у будівництві будинку не приймали та отримали державні квартири.
		Дочки ОСОБА_6  ОСОБА_9 та ОСОБА_10 разом з батьками проживали у даному будинку. 
		ОСОБА_9 проживала в одній частині будинку, в іншій частині будинку проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зі своєю сімєю: чоловіком ОСОБА_11 та двома дітьми - ОСОБА_12 та сином ОСОБА_13 (батьком позивачки).
		У 1954 році помер ОСОБА_6 Разом з тим, при введенні в експлуатацію в 1993 році будинку відповідно до Розпорядження Представника Президента №167 від 03.03.1993 р. будинок за адресою: АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. 
		Після смерті ОСОБА_6 його частку (1/4 частину будинку) в порядку спадкування оформила ОСОБА_14  бабуся позивачки.
		У 2004 році помер батько позивачки ОСОБА_13, а у 2005 році  мати позивачки ОСОБА_15 
		07.06.2005 р. ОСОБА_14 подарувала належну їй частину будинку своїй дочці ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла.
		Посилається на те, у звязку з тим, що батько позивачки помер раніше своєї матері, вона втратила законне право успадкувати за ним і за нею частину будинку, в якому проживала з народження. Разом з тим, батько позивачки ОСОБА_13 все життя проживав в спірному будинку, тут народився і помер. Він здійснював догляд за будинком, ремонтував його, оплачував комунальну послуги.
		На даний час в будинку проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які володіють по 3/8 частини будинку кожна на підставі договорів дарування та свідоцтв про право на спадщину.
		Посилаючись на те, що позивачка з народження добросовісно, безперервно і відкрито володіє і користується будинком АДРЕСА_1 в м.Києві, вона звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в м.Києві за набувальною давністю. 
		У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з викладених у ньому підстав. Пояснили, що позивачка все життя проживала у спірному будинку, проживає у ньому разом зі своєю сімєю  чоловіком і дітьми на даний час. Разом з тим, ? частина будинку, яка належала її бабусі і яку повинні були успадкувати її діти  батько позивачки та тітка ОСОБА_2 в рівних долях, тобто по 1/8 частині будинку, належить лише відповідачці. Такий хід подій обумовлений тим, що батько позивачки помер раніше своєї матері та не успадкував оформлену нею 1/4 частину будинку, а також тим, що при введенні будинку в експлуатацію у 1993 році право власності на нього було оформлено не на всіх осіб, які проживали у будинку на той момент, а на осіб, вказаних в договорі на право забудови від 27 липня 1940 року, не дивлячись на те, що ОСОБА_6 вже помер.
		Відповідачка ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала. Пояснила, що правомірно отримала у власність ? частину будинку за договором дарування від матері, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
		Треті особи по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечували. Пояснили, що є дітьми ОСОБА_16  другої дочки ОСОБА_6 та власниками іншої частини будинку. Пояснили, що позивачка дійсно народилася та проживала у спірному будинку разом з батьками, потім після шлюбу у 2003-2007 роках у спірному будинку не проживала, після розірвання шлюбу та смерті батьків знову повернулася жити у спірний будинок. Разом з тим, позовні вимоги вважають таким, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що бабуся позивачки ОСОБА_14 правильно розпорядилася належною їй ? частиною будинку, оскільки мала намір забезпечити житлом свого онука  сина відповідачки ОСОБА_2, оскільки вважала, що позивачка ОСОБА_1 житлом забезпечена, оскільки її мати  ОСОБА_17 отримала державну квартиру, яка перейшла у спадок позивачці.
		Заслухавши пояснення сторін та представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у звязку з наступним.
		З матеріалів справи вбачається, що 27 липня 1940 року між Житловим управлінням Петровської районної ради м.Києва та ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений та нотаріально посвідчений договір, за яким Житлове управління надало даним особам під індивідуальну забудову житлового будинку земельну ділянку площею 932 кв.м. по АДРЕСА_2 в м.Києві (на даний час  АДРЕСА_1).
		Як пояснили сторони, будинок було збудовано лише у 50-х роках ХХ століття, однак введено в експлуатацію було лише у 1993 році на підставі розпорядження Подільської районної державної адміністрації м.Києва від 3 березня 1993 року та зареєстровано право власності на нього в Київському міському БТІ. 
		Як встановлено у судому засіданні з пояснень сторін та копії рішення Подільського районного суду м.Києва від 15 липня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, після введення в експлуатацію спірного будинку право власності на нього було оформлене в Київському міському БТІ у рівних частках по ? частини за 4 особами, вказаними у договорі про право на забудову від 1940 року: вже померлим у 1954 році ОСОБА_6 та ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8
		Правильність оформлення права власності на спірний будинок за ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не є предметом даного судового розгляду, позивачка та її представник відмовилися від клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання недійсним розпорядження Подільської районної державної адміністрації м.Києва від 3 березня 1993 року, а відтак при постановленні даного рішення у справі суд виходить з того, що первинними власниками даного будинку були ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8
		Як вбачається з копії рішення Подільського районного суду м.Києва від 9 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про поділ будинку в натурі, належні ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 частки будинку перейшли в порядку спадкування та на підставі договорів дарування третім особам по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
		Як пояснила позивачка та не заперечувалось усіма учасниками судового розгляду, дочка ОСОБА_6  ОСОБА_10 права власності на спірний будинок при введенні його в експлуатацію не набула. 
		Разом з тим, право власності на ? частину будинку вона оформила у 1997 році як спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6 Дані обставини справи підтверджуються копією договору дарування від 7 червня 2005 року, відповідно до якого вбачається, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_14 є власницею ? частини спірного будинку.
		Як пояснили сторони, спірний будинок був поділений на дві квартири, в одній з яких проживала сімя ОСОБА_16, в іншій  ОСОБА_6 та сімя ОСОБА_14  чоловік ОСОБА_11 та діти ОСОБА_13 та ОСОБА_2
		Позивачка по справі  ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_13 та онукою ОСОБА_14, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про народження та про укладення шлюбу. 
		Сторонами не заперечувалося, що позивачка від народження разом зі своїми батьками ОСОБА_13 та ОСОБА_17 проживала у спірному будинку за виключенням декількох років з 2003 року, коли перебуваючи у шлюбі та у звязку з тяжкою хворобою батьків проживала окремо. 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько позивачки та син ОСОБА_14  ОСОБА_13
		ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла мати позивачки ОСОБА_17
		7 червня 2005 року ОСОБА_14 подарувала належну їй ? частину будинку своїй дочці ОСОБА_2  відповідачці по справі. 
		Відповідно до довідки Київського міського БТІ від 22 вересня 2011 р. ? частина будинку належить на праві власності ОСОБА_2, інші  ОСОБА_3 та ОСОБА_4
		Посилаючись на те, що все життя позивачка відкрито та безперервно володіла та користувалася частиною будинку, а відтак набула права власності на неї за набувальною давністю, однак після смерті батька та баби право власності оформлене за відповідачкою, ОСОБА_1 і звернулася до суду з даним позовом. 
		Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Правила цієї статті поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності ЦК України, 2003 року.
		Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
		Право власності за набувальною давністю базується на сукупності обставин, передбачених ст. 344 ЦК України, а саме тривалості, безперервності, добросовісності і відкритості володіння майном як своїм власним.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірну частину будинку вперше було зареєстровано у 1993 році, у 1997 році перереєстроване за ОСОБА_14, яка відкрито та безперервно володіла та користувалася ним.
		Проживання позивачки у спірному будинку разом з батьками та бабусею  власницею ? частини будинку, не свідчить про володіння позивачкою частиною будинку як своїм власним. Позивачка проживала у будинку бабусі як член сімї власника, а відтак лише користувалася, а не володіла належною бабусі ? частиною будинку.
		На підставі договору дарування ? частини будинку у 2005 році право власності на неї перейшло від ОСОБА_14 до ОСОБА_2, яка також відкрито володіє та користується цією частиною будинку.
		Проживання позивачки у спірній частині будинку разом з ОСОБА_2 знову ж таки не свідчить про володіння позивачкою цією частиною будинку як своїм власним, а лише підтверджує факт користування ним. 
		За таких обставин, проживаючи у будинку з моменту оформлення на нього права власності, ОСОБА_1 лише користувалася частиною будинку разом з його власниками, а відтак не володіла ним як власним протягом останніх десяти років, у звязку з чим і не набула нього права власності за набувальною давністю.
		За таких обставин, суд вважає безпідставними вимоги позивачки про визнання за нею права власності на 1/8 частину будинку за набувальною давністю, у звязку з чим у задоволенні позову відмовляє.
		Керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 328, 344 ЦК України, ст.ст. 3,10,11, 60, 61, 209, 213-215, 294 ЦПК України, -
		 ВИРІШИВ:
		 ОСОБА_1 у задоволенні її позову  відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		 
			 СУДДЯ Войтенко Т. В.

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...