Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-247/11/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2011.
Дата набрання законної сили: 03.04.2012
Результат оскарження 03.04.2012 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			13 грудня 2011 року <Час проголошення >№ 2а-247/11/2670
			 
			 
			 
				 
					 Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качур І.А., при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, Приватного підприємства ,,Компанія Фах,, до Київської міської державної адміністрації, Голови КМДА Попов О.П., про визнання нечинними скасування розпоряджень.
					На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.12.2011 року в 11год 14 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
					В С Т А Н О В И В:
					ОСОБА_1 (надалі позивач1), Приватного підприємства ,,Компанія Фах,, (надалі позивач2) звернувся до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації (надалі відповідач1), Голови Київської міської державної адміністрації Попова О.П. (надалі відповідач2) про визнання нечинними розпоряджень КМДА.
					В обґрунтування позовних вимог позивачі покликаються на те, що оскаржувані розпорядження суперечать нормам чинного законодавства України та порушують їхні охоронювані законом права та інтереси. Позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.
					Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а оспорюванні розпорядження на його думку відповідають нормам матеріального та процесуального законодавства України, а відтак визнанню нечинними та скасуванню не підлягають.
					Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову, з огляду про наступне.
					06.10.2011р. через канцелярію суду надійшла заява від позивачів про зміну позовних вимог, в якій просили: визнати незаконними або невідповідними акту вищої юридичної сили і нечинними з дати прийняття або такими, що не набрали чинності Розпоряджень КМДА №1222 від 29.12.2010р., №1221 від 29.12.2010р., №1220 від 29.12.2010р.,1164 від 24.12.2010р., №1241 від 30.12.2010р., №1242 від 30.12.2010р., №505 від 08.07.2010р., №553 від 27.07.2010р., №621 від 17.08.2010р., №676 від 30.08.2010р.
					В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивачами не доведено, що до них застосовуються оскаржувані розпорядження (що вони є споживачами), а також те, що вони є суб'єктами правовідносин у яких будуть застосовуватись оскаржувані розпорядження. Хоча, відповідно до частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
					Позивачами не надано жодних документів, які підтверджували застосування безпосередньо до них оскаржуваних розпоряджень та документів, які б підтверджували факт внесення ними плати відповідно до оскаржуваних розпоряджень. Враховуючи викладене, позивачами не доведено факт застосування до них оскаржуваних розпоряджень, а тому цілком очевидно, що вони не є суб'єктами правовідносин, у яких застосовано оскаржувані розпорядження.
					Відповідно до статей 118, 140 Конституції України особливості здійснення виконавчої влади і особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві, який відповідно до частини третьої статті 133 Конституції України має спеціальний статус, визначаються окремим законом України. Законом, який визначає особливості здійснення виконавчої влади і особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві, є Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ». Відповідно до статті 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України. Що, власне, і не заперечували позивачі у своєму позові. В свою чергу, відповідно до статті 10 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам. Так, на V сесії Київської міської ради VI скликання прийнято рішення від 27.05.2010 № 805/4243 «Про оптимізацію структури виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)»затверджено перелік структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які також є виконавчими органами із спеціальною компетенцією.
					Таким чином, виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, а Київська міська рада може, також, створювати інші виконавчі органи, які є підзвітними та підконтрольними Київраді, і які мають іншу компетенцію ніж Київська міська державна адміністрація.
					Тобто, Київська міська державна адміністрація, після прийняття Закону України від 07.09.2010 № 2500-VI «Про внесення змін до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»щодо порядку утворення районних рад»не потребує утворення Київською міською радою і здійснює повноваження виконавчого органу Київської міської ради визначені статтями 27-40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»і повноваження виконавчого органу). До прийняття зазначеного Закону, Київська міська державна адміністрація як виконавчий орган Київської міської ради була утворена рішенням Київради від 20.06.2002 № 28/28 «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності», і здійснювала, також, повноваження її виконавчого органу згідно із статтею 10 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ». При цьому, рішення Київради від 11.03.1999 № 161/262 «Про виконавчий орган Київської міської ради»є рішенням про формування виконавчого органу Київської міської ради на базі існуючого в той час місцевого органу виконавчої влади - Київської міської державної адміністрації. А рішення Київської міської ради від 07.02.2002 № 239/1673 «Про затвердження структури та загальної чисельності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»та рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 721/1382
					 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», за предметом правового регулювання, є рішеннями про затвердження структури та загальної чисельності виконавчого органу, а не про його утворення.
					В свою чергу відповідно до підпункту 2 пункту «а»частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги. Зазначена норма підтверджується, також, пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якою до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
					Таким чином, виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) встановлено тарифи на житлово-комунальні послуги в межах своєї компетенції.
					Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Враховуючи, що відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» повноваження встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги є повноваженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), то відповідно до статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) має право встановлювати порядок оплати тарифів на житлово-комунальні послуги, зокрема і від термінів оплати споживачами, як це встановлено оскаржуваними розпорядженнями від 29.12.2010 № 1221 та №1222.
					Право встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги у розмірі меншому ніж економічно обґрунтований прямо встановлено частиною 4 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а враховуючи принцип закріплений в пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»пільгові тарифи (без урахування прибутку підприємств (рентабельності) встановлені тільки для споживачів, які своєчасно розраховуються за спожиті житлово-комунальні послуги (20 числа місяця, що наступає за розрахунковим).
					Щодо пункту 2 оскаржуваного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2010 слід зазначити, що відповідно до пункту 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529, витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, у розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення їх періодичної повірки, обслуговування і ремонту, у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг. Розглядаючи зазначено норму в розрізі частини 3 статті 28 Закону «Про метрологію»слід зазначити, що проведення періодичної повірки,обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії,у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки здійснюється за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати понесені виконавцем включаються у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та сплачуються споживачем щомісячно.
					Таким чином, виходячи із меж позовних вимог, системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято у спосіб передбачений законодавством України, повністю відповідає нормам чинного законодавства та в ніякій мірі не порушує охоронювані законом права та інтереси позивачів.
					Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
					Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
					Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
					При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
					Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.
					При цьому суд бере до уваги те, що відповідачем як субєктом владних повноважень доведено правомірність оскаржуваних розпоряджень, які були ним прийняті у спосіб, на підставах та у межах, визначених нормами чинного законодавства.
					Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 КАС України, адміністративний суд, -
					ПОСТАНОВИВ:
					У задоволенні позову ОСОБА_1, Приватного підприємства ,,Фах,, до Київської міської державної адміністрації, Голови Київської міської державної адміністрації Попова О.П. про визнання нечинними та скасування розпоряджень, - відмовити.
					 Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
					Суддя І.А.Качур

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...