Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К/9991/7972/11-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 У Х В А Л А
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 "14" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/7972/11 
		 
			 Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
			Бутенка В.І (доповідач), Малиніна В.В., Лиски Т.О.,
			Ситникова О.Ф., Штульман І.В., 
			розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2003- 2007 роки,
			в с т а н о в и в :
			У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом.
			В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»він має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
			Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому законом, позивач просив зобов'язати відповідача провести донарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2007 роки в розмірі 7206,60 грн.
			Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року, позов задоволено частково. 
			Визнано неправомірною відмову Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області в здійсненні донарахування розміру щорічної допомоги на оздоровнення ОСОБА_6 за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки.
			Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 недоплачену допомогу на оздоровлення за період 2003-2005 та 2007 роки в сумі 5576,60 грн.
			У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
			У касаційній скарзі Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
			Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
			Як було встановлено судами, позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується відповідними посвідченнями. 
			Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що інвалідам ІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
			Частина четверта статті 48 цього Закону упродовж 2003-2005 років була чинною та підлягала застосуванню.
			Обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року №796. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.
			Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач виплачував позивачу зазначену допомогу за 2003-2007 роки, керуючись законами України про державний бюджет України на відповідний рік та постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та №562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.
			З моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними протягом 2003-2007 років. 
			Тому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003-2005, а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 та № 562.
			Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 за 2006 рік, оскільки дії відповідача у відмові донарахувати допомогу на оздоровлення за 2006 рік є правомірними з підстав того, що дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно з п. 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», який не був визнаний Конституційним Судом України неконституційним.
			Стосовно задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог ОСОБА_6 щодо стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2007 рік колегія суддів зазначає наступне.
			Задовольняючи позовні вимоги щодо виплати позивачу недоплачених сум грошової допомоги на оздоровлення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідачів були наявні правові підстави для здійснення таких виплат у 2007 році: щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
			Проте з таким висновком щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення погодитись неможливо, оскільки він зроблений внаслідок неповного зясування дійсних обставин справи і не відповідає нормам матеріального права з огляду на наступне.
			Як вже зазначалось, статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що інвалідам ІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
			Однак, статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
			Задовольняючи позов в частині виплати недоплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2007 рік, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення статті 71 пункту 30, яким зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
			При цьому суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на положення статей 58 і 152 Конституції України, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
			Отже, в період з 01 січня по 08 липня 2007 року Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішень Конституційним Судом України особи мають право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 
			Однак судами не було встановлено, коли саме позивачу здійснювалась виплата зазначеної допомоги, в той час як це є визначальним для вирішення питання про правомірність або неправомірність дій відповідача.
			Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мають особи, які взагалі не отримали їх з різних причин до 08 липня 2007 року.
			Таким чином, судами попередніх інстанцій не було встановлено в повному обсязі всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення даного спору в частині позовних вимог щодо виплати недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, що призвело до ухвалення ними незаконних судових рішень. 
			З огляду на наведене, оскаржені судові рішення відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню в частині задоволенні позовних вимог за 2007 рік, а справа має бути направлена до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. 
			В іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мають бути залишеними без змін.
			Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України, суд, -
			у х в а л и в :
			Касаційну скаргу Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області задовольнити частково.
			Постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року скасувати в частині задоволення позовних вимог за 2007 рік.
			В цій частині справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
			В іншій частині постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року залишити без змін.
			Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
			 С у д д і :

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...