Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5023/4165/11 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.12.2011. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		            УХВАЛА          
		 
		 
		19 грудня 2011 р. № 5023/4165/11   
			 
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		
		
		головуючого суддіМалетича М.М., 
		суддів:Владимиренко С.В., 
		Заріцької А.О., 
		Козир Т.П., 
		Панової І.Ю., 
		розглянувши заявуПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" 
		про перегляд Верховним Судом України 
		постановиВищого господарського суду України від 19.10.2011 
		у справі№5023/4165/11 
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" 
		доПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк",
		Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватна фірма "Апія";
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Пранк";
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Тагіт" 
		провизнання недійсним рішення,   
			 
		
		В С Т А Н О В И В:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання та поновлення права власності.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 29.06.2011 у справі №5023/4165/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2011, позовні вимоги задоволено частково: визнано незаконними рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об’єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою: м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; рішення від 06.04.2011 про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об’єкти нерухомості: нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1" загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257; рішення від 07.04.2011 про реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об’єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10441,9 кв.м., що розташована за адресою: м.Харків, вул. Морозова, буд. 13; скасовано записи: № 3090 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк"; № 4017 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1" загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257 за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк"; № 5327 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк"; витребувано із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13; нежитлову будівлю літ. "Х/1-4", загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1" загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257; відновлено становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", яке існувало до порушення права власності шляхом зобов’язання Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на вищеперелічені об’єкти нерухомості за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра", в решті позову відмовлено. 
		Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011 у справі №5023/4165/11 касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 залишено без змін.
		Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2011 у справі №5023/4165/11, в якій просить зупинити виконання судових рішень у цій справі, заяву розглянути у спільному засіданні Судової палати у господарських справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України та Верховним Судом України статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; порушенням норм процесуального права стосовно підвідомчості спору, а також частини другої статті 1117 ГПК України; невідповідністю постанови, про перегляд якої подано заяву, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 6 та статті 1 Протоколу 1 зазначеної Конвенції.
		В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 08.06.2011 у справі №6/438-10(18/106-09), від 21.07.2011 у справі №26/214/10, від 15.06.2011 у справі №4/1, від 17.08.2011 у справі №13/211(2010)(1/374-27/107(1/693-15/217), від 09.03.2011 у справі №45/299-10, від 06.07.2010 у справі №6/177, від 08.04.2010 у справі №54/243-09, від 11.08.2009 у справі №39/190пн, від 28.02.2007 у справі №25/746, від 22.12.2009 у справі №09/339, від 24.11.2009 у справі №10/128-2519, від 15.07.2009 у справі №30/250-08-5160, ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.05.2009, постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.06.2007 у справі №12/249, ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.04.2010 у справі №К-4346/10, від 07.07.2011 у справі №К-24678/09.
		Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
		Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. 
		Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. 
		Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2011 у справі №5023/4165/11, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що предметом позову в цій справі є вимоги про визнання незаконним рішення КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності; скасування записів в книзі реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності; витребування із чужого незаконного володіння об'єктів нерухомості; відновлення становища позивача, яке існувало до порушення права власності шляхом зобов'язання КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості.
		Залишаючи без змін рішення та постанову судів попередніх інстанцій про задоволення позову частково, Вищий господарський суд України виходив з того, що законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин (договори іпотеки укладені у 2008 році на момент дії редакції Закону України "Про іпотеку" від 23.02.2006), не передбачало передачу права власності на іпотечне майно від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження в іпотечному договорі; передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. 
		Водночас у постановах Вищого господарського суду України від 08.06.2011 у справі №6/438-10(18/106-09), від 15.06.2011 у справі №4/1, від 21.07.2011 у справі №26/214/10, від 17.08.2011 у справі №13/211(2010)(1/374-27/107(1/693-15/217), від 28.02.2007 у справі №25/746, від 08.04.2010 у справі №54/243-09, 11.08.2009 у справі №39/190пн, 09.03.2011 у справі №45/299-10, від 06.07.2010 у справі №6/177 та в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.05.2009 судами досліджувалось питання щодо правомірності захисту прав позивача як іпотекодержателя на задоволення його вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на нього саме у судовому порядку за наявності відповідного застереження у іпотечному договорі. У наведених справах суди касаційної інстанції дійшли висновку про те, що положеннями статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.
		Разом з тим, у постановах від 17.08.2011 у справі  
			№13/211(2010)(1/374-27/107(1/693-15/217), від 28.02.2007 у справі №25/746, від 09.03.2011 у справі №45/299-10, суд касаційної інстанції на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин дійшов висновку про правомірність звернення стягнення та визнання права власності на предмет іпотеки з огляду на те, що в порушення вимог умов кредитного договору позичальник не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором (основне зобов'язання), у зв'язку з чим у позивача відповідно до умов іпотечного договору (а також на підставі договору про відступлення права вимоги у справі №13/211(2010)(1/374-27/107(1/693-15/217)) виникло право задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьому судом касаційної інстанції враховано встановлений судами попередніх інстанцій факт направлення іпотекодавцю (боржнику) письмової вимоги про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке задоволено не було.
		
		У постанові від 15.07.2009 у справі №30/250-08-5160, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою у задоволенні позову про визнання за позивачем права власності відмовлено, Вищий господарський суд України виходив з того, що право звернення з даним позовом належить Міністерству транспорту та зв'язку України, а не позивачу, оскільки предметом спору є оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке перебуває у господарському віданні державного підприємства, що входить до сфери управління зазначеного Міністерства. Судом апеляційної інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, провадження у справі в частині вимог про зобов'язання БТІ провести державну реєстрацію права власності припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України з огляду на непідвідомчість зазначеного спору господарським судам України. 
		У постанові Вищого господарського суду України від 22.12.2009 у справі №09/339, предметом спору в якій є вимога про визнання недійсним рішення БТІ та зобов'язання поновити реєстрацію права власності за позивачем, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі, оскільки даний спір не стосується визнання права власності, а відтак, спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, тобто не є підвідомчим господарським судам України.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2010 у справі  
			№К-4346/10 залишено без змін постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов про визнання незаконними дій відповідача (БТІ) щодо відмови в реєстрації за позивачем права власності на нежитлове приміщення та зобов'язано відповідача провести державну реєстрацію права власності. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, зокрема наявності рішень судів, якими визнано право власності на спірне майно за позивачем та встановлено факт права власності на об'єкти нерухомості.
		
		З наведеного вбачається, що приймаючи постанови у цих справах Вищий господарський суд України в межах наданих йому повноважень надав юридичну оцінку встановленим судами попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, з урахуванням чого дійшов відповідних правових висновків. Зазначене не дає підстав стверджувати про наявність у цих справах неоднакового застосування Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права з ухваленням різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Крім того, враховуючи те, що перелік підстав, встановлених частиною першою статті 11116 ГПК України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, доводи заявника щодо неоднакового застосування або порушення судом касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема щодо підвідомчості спору, в будь-якому випадку не можуть бути підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
		Не підтверджує доводів заявника стосовно наявності неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах і постанова Вищого господарського суду України від 24.11.2009 у справі  
			№10/128-2519 (якою рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасовано в частині, що стосується доводів заявника, а справу передано до місцевого господарського суду на новий розгляд) та ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.07.2011 у справі №К-24678/09 (якою скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції та передано справу для розгляду на стадію апеляційного провадження) оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на зазначені судові рішення не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України. 
		
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що до судових рішень, на які в заяві може бути посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах. Таким чином, постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.06.2007 у справі №12/249 не може бути доказом неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
		За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №5023/4165/11 до провадження Верховного Суду України.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
		 У Х В А Л И В :
		 Відмовити Публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" у допуску справи №5023/4165/11 до провадження Верховного Суду України.
		 
			 
			Головуючий суддяМ.Малетич 
				 
					 Судді: 
						 С.Владимиренко

А.Заріцька 
								 
									 
										 
											Т.Козир 
												 
													 
														 
															 І.Панова 
																 
																	 
																		 
																	
																	KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...