Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0570/16377/2011 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			Україна 
			ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
				 
					 
						 
					
					П О С Т А Н О В А
				
				І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			
			 
			23 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/16377/2011 
			 приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
			 
				 час прийняття постанови: 12:45
				 Донецький окружний адміністративний суд в складі:
				головуючого судді Єфіменко О.В.,
				розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області - про стягнення примусово сплаченого збору,-
				 в с т а н о в и в :
				 У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 10 березня 2011 року згідно договору купівлі-продажу № 13/03 він придбав новий автомобіль Nissan NOTE за 122000 грн. При постановці автомобіля на облік у ВРЕВ № 1 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області ним був сплачений на рахунок управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька (далі - УПФУ) збір на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % вартості легкового автомобіля відповідно до вимог п. 12 постанови Кабінету Міністрів України N 1740 від 03.11.98 року «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі  Порядок № 1740) та Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України N 335 від 10.04.2002 (далі - Інструкція). Вважає, що вказані Постанова № 1740 та Інструкція суперечать Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», пунктом 7 статті 1 якого передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, а не при їх покупці. З урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з УПФУ через Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області на його користь безпідставно сплачений збір на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 3050 грн. 
				Позивач не прибув на судове засідання, представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві про уточнення позовних вимог від 16.11.2011 просив розглянути справу без його участі у звязку із завантаженістю на роботі. 
				Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача не прибули на судове засідання, представників не направили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причин неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надсилали. 
				За таких обставин суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні у відповідності до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. 
				Судом встановлено, що 10 березня 2011 року позивачем на підставі договору № 13/03, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Алекс», був придбаний автомобіль марки Nissan моделі NOTE 1.4, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 НОМЕР_1, рік випуску 2011. 25 березня 2011 року вказаний автомобіль був переданий ОСОБА_1, що підтверджується актом приймання-передачі в матеріалах справи. 
				24 березня 2011 року ВРЕР №1 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області видало ОСОБА_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки Nissan моделі NOTE 1.4.
				Як видно з матеріалів справи, при реєстрації вказаного автомобіля позивачем сплачено за вимогою співробітників ДАІ з огляду на приписи пункту 12, 13 Порядку № 1740 збір на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 3050 грн. (3% вартості автомобіля), що підтверджується копією квитанції № 12346,1041,3 ДРУ КБ «Приватбанк» та меморіальним ордером № @ 2PL304931 від 24.03.2011. 
				При цьому співробітники Державної автомобільної діяли на підставі на пункту 14 Порядку № 1740, згідно якого державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору та на підставі пункту 3.4. розділу 3 Інструкції.
				Стосовно положень наведеної Інструкції суд зазначає, що згідно з висновком Міністерства юстиції України від 14 лютого 2006 року N 2/60 рішення про державну реєстрацію Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України скасовано та 2 березня 2006 року зазначена Інструкція виключена з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.
				Спірним питанням цієї справи є обовязок позивача сплачувати збір на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% вартості автомобіля при набутті права власності на легковий автомобіль. 
				Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
				Статтею 3 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі  Закон № 400/97-ВР) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.
				Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування є, зокрема, юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
				Пунктом 15 Порядку № 1740 визначено, що суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля. 
				З наведених норм вбачається, що Законом № 400/97-ВР передбачена сплата збору лише при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі (придбанні). Отже, платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є особа, яка відчужує автомобіль.
				З питання застосування у спірних правовідносинах Порядку № 1740 суд вважає за необхідне зазначити наступне. 
				Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. 
				У розясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року N 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. 
				Пунктом 7 статті 1 Закону N 400/97-ВР, якою визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. 
				Проте, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством). 
				Зазначена суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, виходячи з вимог ч.4 ст. 9 КАС України та постанови Пленуму Верховного суду України від 1 листопада 1996 року № 9, свідчить про те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає пункт 7 статті 1 Закону N 400/97-ВР.
				З огляду на зазначене, суд приходить висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 придбав автомобіль, а не відчужував, він не є платником збору з відчуження автомобіля, а тому збір на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 3050 грн. (3% від вартості автомобіля) є таким, що сплачений без наявності законних підстав. 
				Згідно пункту 16 Порядку № 1740 сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються платниками з торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та з відчуження легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій), зараховуються в установленому порядку до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. 
				Оскільки примусово сплачений збір перерахований до Державного бюджету України, а контролюючим органом є Пенсійний фонд України, то слід стягнути з УПФУ збір на обовязкове державне пенсійне страхування в сумі 3050,00 грн., списавши з відповідного розрахункового рахунку Головного управління державного казначейства України в Донецькій області.
				Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
				Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. 
				Керуючись статтями 23, 94, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
				 п о с т а н о в и в :
				 Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області - про стягнення примусово сплаченого збору  задовольнити.
				Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька через Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 примусово сплачений збір на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 3050 (три тисячі пятдесят) грн. 00 коп.
				Присудити ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України.
				Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
				 
					  
					Суддя Єфіменко О.В.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...