Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-899/11/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2012.

Результат оскарження 12.07.2012 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передано справу повністю на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			26 грудня 2011 року письмове провадження № 2а-899/11/2670
			 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу
			 
			за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"  
			до Національної комісії регулювання електроенергетики України 
			Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 
			провизнання протиправною та скасування постанови № 889 від 27.07.2010року  
				 
			
			Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування з дати прийняття постанови НКРЕ № 889 від 27.07.2010р. «Про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ «Укрнафта»(далі постанова № 889 від 27.07.2010р.).
			В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що оскаржувана постанова порушує законні права та охоронювані інтереси ПАТ «Укрнафта», прийнята Національною комісією регулювання електроенергетики України всупереч вимогам законодавства, не у спосіб, передбачений законом, ціна, встановлена в оскаржуваній постанові не забезпечує позивачу можливості отримання прибутку достатнього для забезпечення виконання інвестиційної програми (плану капітальних інвестицій), є економічно необґрунтованою.
			Відповідач проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, надав письмові заперечення проти адміністративного позову. відповідач зазначив, що приймаючи оскаржувану постанову № 889 від 27.07.2010, НКРЕ діяла відповідно до та у межах повноважень, визначених законодавством, а саме ч. 2 ст.19 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а ціна, встановлена постановою № 889 від 27.07.2010р., є економічно обґрунтованою, розрахована відповідно до норм чинного законодавства, яке регулює порядок та спосіб встановлення цін на природний газ власного видобутку, зокрема відповідно до норм Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для субєктів господарювання, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2009р. № 35. 
			Обґрунтовуючи правомірність зменшення ціни на газ для позивача у порівнянні із заявленим позивачем рівнем, відповідач також посилався на порушення позивачем п. 3 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. № 1269, яке полягає у ненаданні позивачем інвестиційної програми (плану капітальних інвестицій), затвердженої та погодженої у встановленому порядку, ненаданні техніко-економічних розрахунків або бізнес планів, якими підтверджується ефективність передбачуваних капіталовкладень, висновків комплексної державної експертизи Укрдержбудекспертизи Мінрегіонбуду або її місцевого підрозділу та кошторисів витрат до проектів капітального будівництва. 
			Відповідач вважає, що оскільки позивач є прибутковим підприємством, зменшення ціни на газ не призводить до порушення інтересів позивача, а скасування постанови від 27.07.2010р. № 889 призведе до дефіциту газу власного видобутку для потреб населення та до суттєвого підвищення роздрібних цін на газ.
			Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2011р. у справі призначалася судово-економічна експертиза, на вирішення якої ставилися наступні питання:
			«- чи відповідає здійснений Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта»розрахунок ціни на природний газ вимогам законодавства України, в тому числі ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», в частині врахування витрат:
			- по статтях собівартості «електроенергія», «витрати на оплату праці», «відрахування на соціальні заходи», «амортизація», «збір за ГРР», «плата за надра», «плата за землю»«рентна плата», «інші податки, збори і платежі за рахунок собівартості», «техобслуговуванні і ремонт ОЗ», «діагностика та опосвідчення обладнання», «витрати на зв'язок», «послуги автотранспорту», «геофізичні роботи», «витрати на обов'язкове страхування», «витрати на охорону праці та техніку безпеки», «витрати на відрядження», «витрати на пожежну охорону», «витрати на забезпечення безпеки», «підготовка та компримування газу», «інші витрати», «витрати на збут», «інші операційні витрати»;
			-по статті собівартості «матеріали і паливо»;
			-по статті собівартості «адміністративні витрати»? 
			Якщо не відповідає, то в чому саме?
			2) чи є ціна, вказана Національною комісією електроенергетики України у постанові № 889 від 27.07.2010, такою, що визначена відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», при врахуванні витрат:
			- по статтях собівартості «електроенергія», «витрати на оплату праці», «відрахування на соціальні заходи», «амортизація», «збір за ГРР», «плата за надра», «плата за землю»,«рентна плата», «інші податки, збори і платежі за рахунок собівартості», «техобслуговування і ремонт 03», «діагностика та опосвідчення обладнання», «витрати на зв'язок», «послуги автотранспорту», «геофізичні роботи», «витрати на обов'язкове страхування», «витрати на охорону праці та техніку безпеки», «витрати на відрядження», «витрати на пожежну охорону», «витрати на забезпечення безпеки», «підготовка та компримування газу», «інші витрати», «витрати на збут», «інші операційні витрати»;
			-по статті собівартості «матеріали і паливо»;
			-по статті собівартості «адміністративні витрати»? 
			Якщо не відповідає, то в чому саме?».
			На час проведення судово-економічної експертизи провадження у справі зупинялося до отримання результатів експертизи.
			21 листопада 2011р. до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов висновок судово-економічної експертизи № 3823/11341/11-44 від 28.10.2011р.
			У судовому засіданні, яке відбулося 07.12.11р., позивач повідомив про зміну найменування, спрямовану на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства», з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»та просив враховувати це при подальшому розгляді справи. 
			Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив залучив до участі у справі у якості другого відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
			Представником відповідача було заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з тим, що Указом Президента від 23.11.2011р. N 1059/2011 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики»Національну комісію регулювання електроенергетики України було ліквідовано. 
			Представник позивача проти клопотання заперечував з огляду на те, що відповідачем не надано належних доказів ліквідації НКРЕ.
			Суд вважає, що передбачені у п.5 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України обставини не поширюються на ліквідацію субєкта владних повноважень, тому підстави для закриття провадження у справі відсутні. 
			Незважаючи на належне повідомлення відповідача 2 про день і час слухання справи, на засідання він не зявився, про причини неявки суд не повідомив. У звязку з цим, відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.
			Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне. 
			Відповідно до статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.
			Відповідно до частини 3 статті 10 цього Закону дія цієї статті поширюється виключно на тих учасників договорів про спільну діяльність, відповідно до яких вартість вкладу підприємств, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарських товариств, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств становить 50 відсотків та більше загальної вартості вкладів учасників договорів про спільну діяльність.
			Позивач, відповідно до наданих ним установчих документів, а також рішень господарських судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій належить до господарських товариств, на яких поширюється дія статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу».
			Стаття 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»визначає, що підприємства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за ціною (яка повинна забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат видобутку та отримання прибутку), затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики України для кожного суб'єкта господарювання, визначеного в абзаці першому частини першої цієї статті.
			У наведеній вище статті встановлено вимоги, що мають бути дотримані Національною комісією регулювання електроенергетики України під час визначення ціни, за якою, зокрема, позивач мав здійснювати продаж суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення.
			Відповідно до статті 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», який діяв на момент прийняття оскаржуваних постанов, визначає, що ціна на газ повинна забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат видобутку та отримання прибутку.
			Відповідно до ст.191 Господарського кодексу України така ціна є регульованою фіксованою ціною, тому при її визначенні має бути також врахована вимога щодо надання дотацій відповідному субєкту господарювання у разі, якщо такі ціни унеможливлюють отримання прибутку субєктами господарювання. 
			Формування закупівельної ціни має здійснюватися згідно з Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України.
			27 липня 2010 року відповідач прийняв оскаржувану постанову № 889 про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ «Укрнафта»в розмірі 458 грн. 00 коп. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ).
			Під час розгляду справи суд встановив, що підставою для здійснення відповідачем розрахунку ціни на природний газ була Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.01.2009 № 35, якою затверджено Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.
			Зазначена постанова відповідача згідно з п.13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженим Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95 (в редакції Указу Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98) є формою рішень, що ним приймаються, та є обов'язковою для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.
			Згідно Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
			Відповідно до п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731 на державну реєстрацію не подаються акти: а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
			Із наведеного слідує висновок, що обовязковість виконання зазначеної вище Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.01.2009 № 35 настає з моменту дотримання вимог щодо її державної реєстрації у Міністерстві юстиції України.
			Разом з тим, судом встановлено, що така постанова не передавалася для державної реєстрації, що свідчить про те, що відповідач здійснив розрахунок ціни на природний газ власного видобутку для позивача на підставі нормативно-правового акта, який не набрав чинності, і не міг бути застосований (абз. 2 п.15 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731).
			Відповідно до матеріалів, що містяться у справі з метою встановлення для позивача економічно обґрунтованого рівня ціни на газ власного видобутку позивачем було надано до НКРЕ розрахунок вартості 1 тис. м. куб. газу товарного-горючого природного за 2008 і 2009 роки та план на 2010 рік по ВАТ «Укрнафта»(лист № 15-ПЕ-55 від 16.07.10 з додатками).
			За розрахунком позивача собівартість готової продукції (газу природного товарного) при рентабельності у «0»відсотків складає 815,08 грн. за 1000 м. куб. ( з урахуванням ПДВ), та відповідно 679,24 грн. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ), тоді як оскаржуваною постановою встановлено ціну на природний газ, видобутий позивачем, в розмірі 458 грн. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ).
			В той же час, як видно з оскаржуваної постанови, встановлена відповідачем ціна на придбання у позивача природного газу власного видобутку, є значно нижчою.
			Згідно з висновком експерта № 3823/11341/11-44 від 28.10.2011, наданого на виконання ухвали суду від 10.03.2011 у справі № 2а-899/11/2670 в частині врахування відповідачем витрат: 
			-по статтях собівартості «електроенергія», «витрати на оплату праці», «відрахування на соціальні заходи», «амортизація», «збір за ГРР», «плата за надра», «плата за землю», «інші податки, збори і платежі за рахунок собівартості», «техобслуговування і ремонт 03», «діагностика та опосвідчення обладнання», «витрати на зв'язок», «послуги автотранспорту», «геофізичні роботи», «витрати на обов'язкове страхування», «витрати на охорону праці та техніку безпеки», «витрати на відрядження», «витрати на пожежну охорону», «витрати на забезпечення безпеки», «підготовка та компримування газу», «інші витрати», «витрати на збут», «інші операційні витрати», ціна, вказана Національною комісією електроенергетики України у постанові НКРЕ від 27.07.2010 № 889, визначена відповідно до вимог Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, зокрема (П(С)БО) 16 «Витрати»(П(С)БО), (П(С)БО) 7 «Основні засоби», Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій»;
			- по статтях собівартості «матеріали і паливо», «адміністративні витрати»ціна, вказана Національною комісією електроенергетики України у постанові НКРЕ від 27.07.2010 № 889, визначена з порушенням вимог Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, зокрема (П(С)БО) 16 «Витрати»(П(С)БО), Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій». 
			У висновку експерта також зазначено, що при розрахунку та встановленні ціни НКРЕ необґрунтовано не включено до ціни газу весь обсяг рентних платежів, які знаходять відображення у формі № 2 «Звіт про фінансові результати»і сплачуються до бюджету як загальнодержавні обовязкові платежі з вартості обсягів нафти, природного газу і газового конденсату, видобутих у межах території України, та не враховано в ціні на газ витрати на капіталовкладення
			Згідно з пунктами 2.1-2.3, а також 2.6 Порядку формування цін на природний газ, яким керувався відповідач, визначення ціни здійснюється відповідно до чинного законодавства України на підставі річних планів з видобутку природного газу (обсягів товарної продукції видобутку), економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених державними нормативами (нормами) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, визначених виходячи з прогнозних індексів цін виробників промислової продукції, затверджених в установленому порядку постановою Кабінету Міністрів України на відповідний рік. 
			Основними аналітичними показниками при визначенні цін на природний газ є економічно обґрунтовані витрати, пов'язані з видобутком природного газу, та обсяги його товарної продукції. 
			Витрати, які не включаються до валових витрат або перевищують визначені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" розміри, не включаються до розрахунку ціни на природний газ.
			Планування витрат для включення їх до повної планованої собівартості видобутого природного газу здійснюється з урахуванням витрат, пов'язаних з операційною діяльністю, та фінансових витрат (крім фінансових витрат на створення кваліфікаційних активів), пов'язаних з діяльністю по видобутку природного газу. 
			До планованих витрат, пов'язаних з операційною діяльністю, включаються: планована виробнича собівартість видобутого природного газу; адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати.
			Як свідчать наведені вище обставини, відповідач під час зменшення наданих позивачем розмірів витрат, які мали бути враховані при формуванні ціни на природний газ власного видобутку, навіть не врахував вимог розробленого ним Порядку формування цін на природний газ, затвердженого Постановою НКРЕ від 22.01.2009 № 35. В судовому засіданні не було доведено, що надані позивачем витрати не належали до валових витрат або є такими, що їх перевищують.
			Таким чином, відповідач, під час визначення ціни на природний газ власного видобутку для позивача, керуючись нечинним нормативно-правовим актом порушив не лише вимоги статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а й порушив вимоги власного Порядку.
			Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. 
			Відповідно до п.2 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень. 
			Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
			Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
			На підставі частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача 1, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
			Відповідачем не доведено відповідність постанови № 889 від 27.07.2010 вимогам Законів України «Про засади функціонування ринку природного газу»та «Про Державний бюджет на 2010 рік»та відповідне не спростовано доводів позивача по справі. З огляду на це, суд доходить висновку, що заявлений позивачем адміністративний позов є обґрунтованим.
			Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України. 
			Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
			 ПОСТАНОВИВ: 
			1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»задовольнити повністю. 
			2. Визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України № 889 від 27 липня 2010 року Про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ «Укрнафта».
			3.Судові витрати в сумі 3,40 грн., понесені позивачем, присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»за рахунок Державного бюджету України.
			 Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
			 Суддя Р.О. Арсірій

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...