Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-12353/09/1570 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2011. Зареєстровано: 07.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 11.01.2012.
Дата набрання законної сили: 22.12.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
			 
			22 грудня 2011 р.Справа № 2-а-12353/09/1570

Категорія:12,3Головуючий в 1 інстанції:   
				 
			
			Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
			доповідача судді - Турецької І.О.
			суддів Стас Л.В., Косцової І.П.
			при секретарі Скоріній Т.С.
			 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Комінтернівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування наказів та поновлення на посаді,-
			 В С Т А Н О В И В:
			 ОСОБА_1 у листопаді 2009 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України (надалі - МВС України) від 31 серпня 2009 року №2081/ос і наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі - ГУМВС в Одеській області) від 09 жовтня 2009 року про його звільнення, зобовязати поновити його на роботі на посаді заступника начальника сектору карного розшуку Комінтернівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі - Комінтернівській РВ ГУМВС України в Одеській області) та стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09 жовтня 2009 року по час поновлення на роботі. 
			В обґрунтування позивач зазначає, що оспорюванні накази, прийняти з порушенням трудового законодавства, зокрема всупереч норми, яка забороняє звільнення працівника з роботи за ініціативою власника у разі знаходження працівника на лікарняному та у відпустці. 
			Позивач стверджує, що накази про його звільнення були прийняті під час його перебування на лікарняному та у відпустці.
			Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено в повному обсязі.
			Не погоджуючись із судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно є незаконним, необґрунтованим та порушує права позивача, як громадянина України.
			Апелянт в третій раз у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, сповіщався належним чином, просить справу відкласти у звязку з хворобою, однак доказів щодо поважності причин неявки до суду не надав.
			Представник відповідачів просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. 
			Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
			Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах. 
			Так, згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
			Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
			Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
			Колегія суддів вважає, що Одеським окружним адміністративним судом дотримано вищезазначених вимог.
			Зясовуючи обставини справи суд першої інстанції встановив, що наказом ГУМВС України в Одеській області від 10 січня 2007 року № 22 о/с капітана міліції ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника сектору карного розшуку Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області.
			Згідно рапорту оперуповноваженого в ОВС 16-го ВВБ в Одеській області СВБ ГУБОЗ МВС України полковника міліції ОСОБА_3 було проведене службове розслідування за скаргою громадянина ОСОБА_4 щодо застосування до нього працівниками Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області недозволених заходів дізнання, за наслідками яких, було отримання ним тілесних ушкоджень.(Т.2 а.с.73-75). 
			В ході проведення службового розслідування встановлені грубі порушення позивачем Конституції України, Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», а також законодавства України, що регулює порядок проведення досудового слідства, що виразилось у застосуванні до нього незаконних методів дізнання, у внесенні завідомо недостовірних відомостей у процесуальні документи, у незаконному затриманню ОСОБА_4 та притягненню останнього до адміністративної відповідальності.
			Так, службовим розслідуванням встановлено, що Комінтернівським районним судом Одеської області 14 липня 2009 року винесено постанову про проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 (Т.1 а.с.195). 
			У порушення десятиденного терміну виконання слідчих дій, 06 серпня 2009 року групою працівників на чолі з позивачем ОСОБА_1 за зазначеною адресою був затриманий ОСОБА_4 та до нього застосовано спецзасіб наручники. 
			Незважаючи на те, що постанова суду була виконана і місцезнаходження ОСОБА_4 було встановлено, позивач, разом зі співробітником ОСОБА_7 без належного оформлення протоколу, здійснили особистий обшук затриманого, знайшли ключі від його квартири та здійснили там обшук. 
			За результатами проведення обшуку у квартирі ОСОБА_4 був складений протокол, в якому в якості понятих зазначені - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та містяться їх підписи (Т.1 а.с.196-197). 
			Із пояснень ОСОБА_9, які він надав 16 серпня 2009 року у ході проведення службового розслідування вбачається, що в той день, коли відбувалося проведення обшуку у квартирі ОСОБА_4 він в м. Одесі не знаходився, участі в проведенні обшуку, в якості понятого не приймав та протокол обшуку не підписував, підпис на протоколі обшуку не його. 
			Згідно рапортів ОСОБА_1 та ОСОБА_7, ОСОБА_4 був ними запрошений до Комінтернівського РВ для бесіди з приводу порушеної проти нього кримінальної справи.
			Службовим розслідуванням також встановлено, що 06 серпня 2010 року о 19 год. 30 хв. ОСОБА_4 відповідно до протоколу про адміністративне затримання, доставлений до Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області, у звязку з вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП . 
			Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, ОСОБА_4, знаходячись в стані алкогольного спяніння на території Комінтернівського РВ висловлювався на адресу співробітників міліції нецензурними словами, на зауваження не реагував, чим здійснив грубу непокору працівникам міліції. 
			В зазначеному протоколі в якості свідка правопорушення зазначений - ОСОБА_9, якій при опитуванні його в процесі службового розслідування, спростував викладене. 
			Комінтернівській районний суд Одеської області, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, скоєне ОСОБА_4, постановою від 07 серпня 2009 року визнав його винним та наклав на нього стягнення у вигляді арешту строком на 5 діб, у звязку з чим, правопорушник був поміщений до ІТТ Комінтернівського РВ.
			В той же день ОСОБА_4, без дозволу керівництва був виданий позивачу для проведення слідчо оперативних дій.
			Затриманого доставили у підвальне приміщення Комінтернівського РВ.
			В результаті застосування до ОСОБА_4 позивачем та старшим оперуповноваженим СКР ОСОБА_7 незаконних методів дізнання, останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому плечової кості, які відносяться до категорії середньої ступені важкості.
			За результатами службового розслідування 31 серпня 2009 року прийнятий висновок, затверджений начальником 16-го ВВБ (в Одеській області) СВБ ГУБОЗ МВС України Сербіним М.О., яким рекомендовано заступника начальника сектору карного розшуку Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. 
			Міністром внутрішніх справ України 31 серпня 2009 року був виданий наказ № 2081 о/с про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. 
			На підставі вищевказаного наказу, ГУМВС України в Одеській області був виданий наказ № 434 о/с від 09 жовтня 2009 року, відповідно до якого майора міліції ОСОБА_1, заступника начальника сектора карного розшуку Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області звільнено у запас Збройних Сил за п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за дискредитацію).
			Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, вважав, що висновки службового розслідування в ході судового розгляду справи повністю підтвердилися, а тому, згідно п. 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»позивач, якій скоїв вчинок, що дискредитує звання начальницького складу, повинен бути звільнений з органів внутрішніх справ. 
			Колегія суддів, проаналізувавши обставини справи, мотиви, з яких суд першої інстанції виходив при прийнятті рішення, положення законів, якими він керувався, взяв до уваги наступне. 
			Суд першої інстанції правильно встановив у процесі розгляду справи порушення позивачем Закону України «Про міліцію», яке виразилося в тому, що він відповідно до ст. 12 даного Закону, мав право застосовувати силу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю лише у випадках, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції. Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово повинен довести до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві. 
			Також, судом вірно встановлено порушення позивачем статті 14 Закону України «Про міліцію», яка зазначає, що спеціальні засоби, зокрема наручники застосовуються для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі. 
			Відповідно до п. 1, 3, 5, 7 Етичного кодексу працівників органів внутрішніх справ України, схваленого колегією МВС України 05 жовтня 2000 року № 7км/8, працівники органів внутрішніх справ зобовязуються керуватися у службовій діяльності і повсякденному житті та поведінці системою наступних етичних норм. Безперечно і неухильно поважати та захищати права і свободи людини і громадянина, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством за життя і безпеку людей у ситуаціях, що потребують втручання правоохоронців, у своїй роботі неухильно керуватись законодавством України, виконувати норми дисциплінарного статуту, не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, поважати їх природне право на життя, законні права на свободу думки, совісті, самовираження, збереження здоровя, мирного зібрання, володіння майном тощо. Використовувати силу тільки як крайній захід для досягнення законної цілі, в службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, чемності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, і зокрема мовної. 
			Статтею 3 Конвенції про захист прав і основних свобод людини заборонено катування та зазначено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність поводженню або покаранню.
			У справі, яку розглядав Європейській суд (надалі Суд) «Афанасьєв проти України»заявник скаржився на побиття працівниками міліції під час його затримання.
			Незважаючи на те, що заявник не надав жодних незалежних доказів, здатних підтвердити його заяву про те, що ушкодження були завдані працівниками міліції, Суд зауважив, що у сукупності медичні докази, свідчення заявника, факт його перебування в районному відділі міліції та відсутність будь якого іншого вірогідного пояснення щодо походження тілесних ушкоджень заявника, викликають розумну підозру, що ці ушкодження могли бути завдані працівниками міліції.
			Суд наголосив на тому, що Держава відповідає за добробут осіб, взятих під варту, і органи влади зобовязані захищати таких осіб
			Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, про порушення Державою ст.3 Конвенції.
			Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
			Підсумовуючі викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що порушення позивачем вище перелічених норм Закону України «Про міліцію»були підставою для звільнення його з органів внутрішніх справ за дискредитацію.
			Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками Одеського окружного адміністративного суду про здійснення підробки позивачем протоколу обшуку, справи про адміністративне правопорушення, скоєне ОСОБА_4 за ст.185 КУпАП, про фальсифікацію рапорту та підпису ОСОБА_11.
			За скоєння зазначених дії передбачена кримінальна відповідальність і вина особи, яка їх вчинила, може бути встановлена лише - вироком суду.
			 Стверджувати про те, що саме ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження, колегія суддів також вважає не можливим, оскільки вина позивача в цьому не встановлена вироком суду.
			На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги твердження позивача щодо видання наказу Міністра внутрішніх справ про його звільнення від 31 серпня 2009 року під час перебування на лікарняному, тому що звільнення відбулося, згідно наказу начальника ГУМВС України в Одеській області 09 жовтня 2009 року а в цей час позивач не перебував не на лікарняному не у відпустці.
			Також, обґрунтовано судом першої інстанції не прийнято до уваги твердження позивача що при його звільненні не була проведена атестація, оскільки відповідачем наданий атестаційний лист, відповідно до якого, за результатами атестування було зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 заслуговує звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацією за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Даний атестаційний лист підписаний самим позивачем із зазначенням непогодження з ним.
			У суді першої інстанції та в апеляційній скарзі позивач наполягав на тому, що його дії щодо підозрюваного ОСОБА_4 відповідали вимогам Закону України «Про міліцію» та Криминально - процесуальному Кодексу України, а тому звільнення його з посади є незаконним.
			Однак, колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду не приймає до уваги зазначені доводи, та вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та висновків суду першої інстанції не спростовують.
			Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
			 Керуючись 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 п.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, суд, -
			 У Х В А Л И В:
			 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
			Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Комінтернівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування наказів та про поновлення на посаді - залишити без змін.
			 Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
			 
				 Доповідач - суддяІ.О. Турецька
				 
					 суддя Л.В. Стас
					 
						 суддя І.П. Косцова

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...