Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц-6262/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2012.
Дата набрання законної сили: 21.12.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу Справа № 
		  АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 22-6262/2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Колодіна Л.В.
		Суддя-доповідач Крилова О.В.
		 
			 РІШЕННЯ
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
			 21 грудня 2011 р. м. Запоріжжя
			 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
			 головуючого: Крилової О.В.
			суддів: Дзярука М.П.
			Дашковської А.В.
			при секретарі Семенчук О.В.
			розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, фермерського господарства «Роса»на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 вересня 2011 року по справі за позовом Кредитної спілки «Азов Кредит»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, фермерського господарства «Роса»про стягнення суми боргу,
			 ВСТАНОВИЛА:
			 У січні 2011 року КС «Азов Кредит»звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 01 червня 2006 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 202. Згідно п. 1.1.цього договору ОСОБА_5 отримав кредит в розмірі 12 225 грн. 00 коп. Отримання кредитних коштів підтверджується видатковим касовим ордером № 146 від 01 червня 2006 року на суму 12 225 грн. 00 коп.
			Згідно п.2.1. кредитного договору строк дії становив 12 місяців, тобто з 01 червня 2006 року по 01 червня 2007 року, але дія встановлена до повного виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_5
			Згідно п.3.1. кредитного договору плата за користування кредитом становила 0,09865 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
			Згідно розділу 4 кредитного договору був затверджений графік погашення кредиту. Згідно п.4.1. кредитного договору ОСОБА_5 було надано право погашення суми кредиту та відсотків в кінці терміну дії договору, що складало загальну суму 16 626 грн. 00 коп. Однак, станом на 02 червня 2007 року з боку ОСОБА_5 не було сплачено жодної суми ані основної кредитної, ані відсотків.
			Згідно п.3.3. кредитного договору при порушенні позичальником графіка погашення кредиту плата за користування становить 50% річних за весь період користування кредиту. При цьому спілка проводить перерахунок сплати.
			На підставі п.3.3. кредитного договору 10 червня 2007 року позивачем був проведений перерахунок процентної ставки з 36% на 50% річних.
			Відповідач ОСОБА_5, дізнавшись про перерахунок, 17 серпня 2007 року здійснив першу оплату за весь час дії кредитного договору в розмірі 4000 грн.
			На виконання умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_5 були сплачені наступні суми: 17 серпня 2007 року - 4000 грн., 23 листопада 2007 року - 1500 грн., 04 квітня 2008 року - 1000 грн., 30 травня 2008 року - 1500 гри., 31 липня 2008 року - 1000 грн., 30 жовтня 2008 року - 2000 грн., 29 грудня 2008 року - 1000 грн., 30 квітня 2009 року - 1000 грн., 08 травня 2009 року - 1000 грн., 29 жовтня 2009 року - 800 грн., 26 лютого 2010 року - 500 грн., 02 червня 2010 року - 500 грн., 16 липня 2010 року -700 грн., 04 жовтня 2010 року-400 грн..
			Таким чином, станом на 02 березня 2011 року заборгованість ОСОБА_5 складає 24 363 грн. 56 коп., з яких розмір заборгованості основної суми складає 12 225 грн. 00 коп., розмір заборгованості по відсоткам складає 12 138 грн. 56 коп.
			Крім того, у забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, 01 червня 2006 року були укладені договір поруки № 202 з ОСОБА_4 та угода поруки № 202/2 з ФГ «Роса».
			Згідно п.2.І. договору поруки № 202 ОСОБА_4 взяв на себе обов'язок за зобов'язаннями ОСОБА_5, що випливають із договору кредиту № 202 від 01 червня 2006 року. Згідно гг.3.2. договору поруки № 202 поручитель ОСОБА_4 та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов'язанням боржника в повному обсязі.
			Згідно п.2.1. Угоди поруки № 202/2 ФГ «Роса»як поручитель взяло на себе обов'язок відповідати за зобов'язанням боржника ОСОБА_5, що випливають з кредитної угоди № 202/2 від 01 червня 2006 року.
			Посилаючись на зазначені обставині просило суд, стягнути з відповідачів солідарно основну суму кредиту в розмірі 12 225 грн. 00 коп. та заборгованість по відсоткам в розмірі 12 138 грн. 56 коп.
			Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
			Сягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «Роса»на користь кредитної спілки «Азов-Кредит»основну суму кредиту в розмірі 12 225 грн. 00 коп. та заборгованість по відсоткам в розмірі 12 138 грн. 56 коп., а всього грошову суму в розмірі 24 363 грн. 56 коп.
			Сягнуто солідарно з ОСОБА_5; ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код -НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «Роса»(код ЄДРПОУ 20480597) на користь кредитної спілки «Азов-Кредит»(розрахунковий рахунок № 265021008 в «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 26469852) судовий збір в розмірі 244 грн. 05 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп.
			Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та господарство «Роса»подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просили рішення суду першої скасувати та ухвалити нове рішення по суті.
			Заслухавши суддю-доповідача, сторони, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
			Судом встановлено, що 1 червня 2006 року укладено кредитний договір № 202 на суму 12225гр зі сплатою відсотків за користування кредитом 4401 гр. разом 16626 гр, які мали були повернені одноразово після закінчення строку кредитування через один рік 1 червня 2007 року.
			Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_3 не виконав своїх зобовязань, а тому згідно з умовами договору підлягають стягненню кредит та відсотки у підвищеному розмірі, оскільки за умовами договору у разі порушення умови про своєчасне повернення кредиту відсотки за користування ним збільшуються.
			Крім того, суд вважав щодоговір є чинним, оскільки строк його дії визначений до повного погашення кредиту.
			Крім того, суд залучив до солідарної відповідальності поручителів, ОСОБА_4 та фермерське господарство «Роса», виходячи з того, що за порушення боржником своїх кредитних зобовязань вони несуть відповідальність та зобовязані солідарно з боржником сплачувати нараховані суми.
			Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
			Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
			Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає.
			 Так, судом встановлено, що кредитий договір, щодо якиого виник спір, датований 1 червня 2006 року. На той час правовідносини у сфері надання фінансових послуг та діяльності кредитних спілок регулювалися законами України: "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про кредитні спілки" та "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
			Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент (тут і далі закони в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
			Фінансова послуга це операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").
			Фінансовою, зокрема, вважається послуга з надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту (п. 6 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону).
			Право на здійснення операцій з надання фінансових послуг належить фінансовим установам, а також якщо це прямо передбачено законом фізичним особам суб'єктам підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 5 Закону).
			Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа (ч. 3 ст. 5 цього ж Закону).
			Згідно з пп. 3, 4 ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
			 Частина 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачає, що здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.
			Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про кредитні спілки" також передбачає, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.
			Згідно із ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
			Абзацом 2 ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону передбачено, що кредитна спілка надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.
			Виходячи з аналізу зазначених правових норм та змісту ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів членам своєї спілки за рахунок капіталу самої кредитної установи (який формується з внесків членів кредитної спілки) не потребує отримання ліцензії, на відміну від діяльності з надання кредитів іншим особам або надання кредитів за рахунок залучених коштів, яка потребує ліцензування.
			Як вбачається з наданої позивачем ліцензії, вона отримана кредитною спілкою «Азов-Кредит»лише на діяльність кредитної спілки по залученню внесків членів кредитної спілки на депозитні рахунки.
			Натомість як вбачається з пояснень представників позивача, відповідачеві надавався фінансовий кредит за рахунок залучених коштів; тому не можна вважати правомірними у звязку із цим дії позивача з надання грошових коштів у позику під проценти (фінансового кредиту).
			Крім того, згідно зі ст. ст. 553, 554, 559 ЦП України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. 
			Задовольняючи позов про стягнення боргу з поручителів суд першої інстанції не врахував того, що того, що умова договору поруки щодо припинення поруки повним погашенням кредитного зобовязання не відповідає правилам ст. 252 ЦК України.
			Умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобовязання перед кредитором або до повного виконання поручителем взятих на себе зобовязань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
			 Оскільки строк договору поруки не встановлено, а кредитор не предявив вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання кредитного зобовязання в задоволенні позову про стягнення боргу з поручителів має бути відмовлено.
			Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_3 на час розгляду справи повернені грошові кошти, які були отримані ним на підставі кредитного договору, підстав для застосування таких наслідків як стягнення відсотків за користування кредитом як з нього так і з поручителів немає, в задоволенні позову має бути відмовлено.
			 Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
			 ВИРІШИЛА:
			 Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, фермерського господарства «Роса»задовольнити.
			 Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 вересня 2011 року у цій справі скасувати.
			Ухвалити нове рішення.
			В задоволенні позову Кредитної спілки «Азов Кредит»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, фермерського господарства «Роса»про стягнення суми боргу відмовити.
			 Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
			 
				 
					 Головуючий: 
					 
						 Судді:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...