Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22/287 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору комісії.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14.12.2011 № 22/287
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:Тищенко О.В.
		суддів: 
		при секретарі Кривошея О.В.
		 за участю представників
		від позивача: ОСОБА_1 дов. Від 05.11.2009 року 
		від відповідача: ОСОБА_2 дов. Від 07.12.2011 року
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард”
		на рішення Господарського суду м. Києва
		від 07.11.2011 року 
		у справі № 22/287 (суддя Самсін Р.І.)
		за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард”
		про стягнення заборгованості 
		 СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:
		 На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард” про стягнення заборгованості в сумі 143847 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 09/52-00/1351 від 07.08.2009р. зобовязання щодо оплати комісійної винагороди за прийом платежів виконані не в повному обсязі, та не сплачено комісійну винагороду за формування виписок. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені нарахування якої передбачено договором. 
		Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідної якої останній просив суд стягнути з відповідача 137155, 60 грн. заборгованості, з яких 123800, 03 грн. заборгованість по комісійній винагороді за прийом платежів; 700 грн. заборгованість по комісійній винагороді за формування виписок, 12655, 57 грн. пеня за несплату комісійної винагороди за прийняття платежів та формування виписок. 
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.11.2011 р. у справі № 22/287 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард” на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції 123800, 03 грн. заборгованості по комісійній винагороді за прийом платежів, 700 грн. заборгованості по комісійній винагороді за формування виписок, 12655, 57 грн. пені, 1371, 55 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 
		Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що банком надано послуги за договором № 09/52-00/1351 від 07.08.2009р. по прийманню платежів на користь ТОВ “Форвард”, що підтверджується виписками з транзитних рахунків. Проте, відповідачем зобовязання за спірним договором щодо здійснення оплати комісійної винагороди за прийом платежів та формування виписок (п.4.1, п. 4.2 Договору) не виконано. 
		Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2011 р. у справі №22/287, прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що відсутні належні докази, які б підтверджували суми прийнятих платежів на користь ТОВ “Форвард”. Виписки з транзитних рахунків не можуть бути належним підтвердженням заборгованості відповідача перед банком, оскільки згідно Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року єдиним підтвердженням прийнятих платежів банком є заява на переказ готівки. Проте, в матеріалах справи відсутні зазначені заяви на переказ готівки. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2011 року.
		14.12.2011 року представником відповідача у судовому засіданні було подано уточнення вимог апеляційної карги.
		Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 14.12.2011 року було оголошено перерву до 15 години. 
		Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги з урахуванням уточнень підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2011 р. у справі №22/287 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. 
		Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2011 р. у справі № 22/287.
		Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
		Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
			 ВСТАНОВИВ:
			 
				 07 серпня 2009р. між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”та ТОВ “Форвард” укладено договір № 09/52-00/1351.
				Згідно з п. 1.1 підприємство доручає, а банк зобовязується своїми силами і засобами приймати та перераховувати на користь підприємства готівкові кошти у національній валюті, що надходять від клієнтів підприємства фізичних осіб та юридичних осіб як оплата за товар. 
				У відповідності до п.2.3. договору грошові кошти від клієнтів повинні 
					прийматися касами позивача на підставі платіжного документу, встановлено 
						Національним Банком України зразка.
					
					Пунктом 3.2.3 договору (згідно із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 30.09.2009р.) позивач зобов'язався до 10 числа кожного місяця формувати підприємству консолідовану виписку (довідку) за прийнятими платежами, де зазначена сума прийнятих банком платежів на користь підприємства та сума комісійної винагороди банку. Формування консолідованої виписки (довідки) відбувається кожного місяця по платежам, що були прийняті від клієнтів на користь підприємства з дати набуття чинності цим договором (для першого формування консолідованої виписки (довідки), або з дати формування останньої консолідованої виписки (довідки), а також направляти підприємству інформаційно-дебетове повідомлення. 
				
				Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору (згідно із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 30.09.2009р.) комісійна винагорода за послуги банку складає 0,4% від суми прийнятого платежу, але не менше 7 грн. за кожен платіж; комісійна винагорода за формування консолідованої виписки (довідки) за платежами на користь підприємства становить 100 грн. за календарний місяць та сплачується підприємством разом з комісійною винагородою, яка вказана в п. 4.1 договору. 
				Відповідно до п. 4.3 договору ( згідно із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 30.09.2009р.), комісійні винагороди за послуги банку (п. 4.1, 4.2 договору) сплачуються підприємством не пізніше 20 числа кожного місяця за платежами та в сумах, зазначених в отриманій від банку згідно п. 3.2.3 договору, консолідованій виписці (довідці); у разі несплати підприємством послуг банку в цей строк підприємство вважається таким, що прострочило суму сплати комісійної винагороди банку. 
				Згідно п. 5.5 договору (із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 30.09.2009р.) у разі порушення підприємством строків оплати послуг, наданих банком, відповідно до п. 4.1-4.3 договору, або в разі їх часткової оплати підприємство починаючи з 21-го числа місяця наступного за звітним сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від не перерахованої або несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення. 
				Позивач стверджує, що на виконання умов договору банком надано послуги по прийманню платежів на користь ТОВ “Форвард”, що підтверджується виписками з транзитних рахунків, які наявні в матеріалах справи. Проте, відповідачем зобовязання за спірним договором щодо здійснення оплати комісійної винагороди за прийом платежів та формування виписок (п.4.1, п. 4.2 Договору) не виконано.
				У звязку чим позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 137155, 60 грн., з яких 123800, 03 грн. заборгованість по комісійній винагороді за прийом платежів; 700 грн. заборгованість по комісійній винагороді за формування виписок, 12655, 57 грн. пеня за несплату комісійної винагороди за прийняття платежів та формування виписок (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог). 
				 
					 Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.
					 
						 Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
						Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
						Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
						Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
						Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
						Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
						За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 
						Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
						Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
						Як вже зазначалось вище, у відповідності до п.2.3. договору грошові кошти від клієнтів повинні прийматися касами позивача на підставі платіжного документу, встановлено Національним Банком України зразка. Інформація має бути викладена чітко, без помарок і виправлень.
						Згідно п. 1 глави 1 розділу 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 р. N 337, яка діяла на час дії договору та приймання платежів позивачем на користь відповідача, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10), грошовий чек (додаток 11). а також- рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.
						Відповідно до п. 2 глави 2 розділу 3 Інструкції про касові операції в банках України, приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами:
						за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказу без відкриття рахунку.
						Додатком 6 до Інструкції про касові операції в банках України, затверджено Заяву на переказ готівки та Квитанцію, що підтверджує внесення відповідної суми готівки від будь якої третьої особи.
						Згідно п. 8 глави 2 розділу 3 Інструкції про касові операції в банках України, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. 
						Отже, перша частина прибуткового касового документа, а саме Заява на переказ готівки, залишається в банку і служить єдиним підтвердженням прийнятих платежів на користь ТОВ «Форвард». Зазначені документи оформляються в єдиному примірнику і зберігаються в банку.
						Таким чином, висновок суду першої інстанції, що виписки з транзитних рахунків, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами, що підтверджують надання банком послуг за договором № 09/52-00/1351 від 07.08.2009р. по прийманню платежів на користь ТОВ “Форвард” є хибним, не може бути прийнятий судовою колегією з огляду на вищевикладене. 
						Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
						Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
						Матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних доказів, які би підтверджували суми прийнятих та перерахованих платежів на користь ТОВ «Форвард», а саме, позивачем не надано належним чином завірених копій заяв на переказ готівки, які б підтверджували надання банком послуг. 
						Також, відповідно до п. 4.1, 4.2 договору (згідно із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 30.09.2009р.) комісійна винагорода за послуги банку складає 0,4% від суми прийнятого платежу, але не менше 7 грн. за кожен платіж; комісійна винагорода за формування консолідованої виписки (довідки) за платежами на користь підприємства становить 100 грн. за календарний місяць та сплачується підприємством разом з комісійною винагородою, яка вказана в п. 4.1 договору. 
						Відповідно до п. 4.3 договору ( згідно із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 30.09.2009р.), комісійні винагороди за послуги банку (п. 4.1, 4.2 договору) сплачуються підприємством не пізніше 20 числа кожного місяця за платежами та в сумах, зазначених в отриманій від банку згідно п. 3.2.3 договору, консолідованій виписці (довідці); у разі несплати підприємством послуг банку в цей строк підприємство вважається таким, що прострочило суму сплати комісійної винагороди банку. 
						Пунктом 3.2.3 договору (згідно із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 30.09.2009р.) позивач зобов'язався до 10 числа кожного місяця формувати підприємству консолідовану виписку (довідку) за прийнятими платежами, де зазначена сума прийнятих банком платежів на користь підприємства та сума комісійної винагороди банку. Формування консолідованої виписки (довідки) відбувається кожного місяця по платежам, що були прийняті від клієнтів на користь підприємства з дати набуття чинності цим договором (для першого формування консолідованої виписки (довідки), або з дати формування останньої консолідованої виписки (довідки), а також направляти підприємству інформаційно-дебетове повідомлення. 
						Проте, матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних в розумінні ст.. 33, 34 ГПК України доказів направлення відповідачу інформаційно  дебетових повідомлень, доказів надання позивачем відповідачеві консолідованих виписок (довідок).
						Таким чином, вимоги позивача про стягнення 123800,03 грн. заборгованості є не обґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню. 
						 Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів зазначає наступне. 
						Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
						Враховуючи те, що вимога позивача про стягнення пені є похідною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості за спірним Договором. І оскільки вимоги позивача про стягнення 1213 900,03 грн. заборгованості за Договором № 09/52-00/1351 від 07.08.2009р задоволенню не підлягають, то вимоги позивача про стягнення пені в сумі 12655,57 грн. є необґрунтованими, та задоволенню не підлягають.
						 Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 
						1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 
						2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 
						3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 
						4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. 
						Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
						Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард” підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, та прийняттям нового рішення про відмову в позові. 
						Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача. 
						Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
						 ПОСТАНОВИВ:
						 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард” задовольнити.
						Рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2011 року у справі № 22/287 скасувати.
						Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. 
						Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул. Лєскова 9, ідент. код юрид. особи 14305909) в особі Львівської обласної дирекції (79000, м. Львів, вул. Матейка 8, ідент. код 20846070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард» (юрид. адреса: 01011, м. Київ, вул. О. Копиленка 3, кв. 7, ідент. код 32294783) 1371,56 грн. (тисяча триста сімдесят одна грн. 56 коп.) судового збору за розгляд апеляційної скарги. 
						Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.
						Матеріали справи № 22/287 повернути до Господарського суду м. Києва.
						Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
						 
						 
						Головуючий суддя 
						 Судді

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...