Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/2570/4523/2011 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.01.2012. Зареєстровано: 19.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2012.
Дата набрання законної сили: 05.06.2012
Результат оскарження 05.06.2012 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		06.01.2012 Справа № 2а/2570/4523/2011 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 04 січня 2012 р. м. Чернігів
		 Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді Клопота С.Л.,
		суддів: Падій В.В.,
		 Непочатих В.О.,
		при секретарі Герасенко А.В.,
		з участю представників сторін 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Пенсійного фонду України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, про визнання дій неправомірними, вимоги недійсною, рішень нечинними, -
		 В С Т А Н О В И В:
		Фізична особа  підприємець ОСОБА_2 (далі  ФОП ОСОБА_2.) звернулась до суду с адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі  Головного УПФУ), Пенсійного фонду України (далі  ПФУ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, в якому просила:
		1.Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова щодо формування вимоги № Ф-852 від 11.05.2011 року;
		2.Визнати недійсною вимогу про сплату боргу № Ф-852 від 11.05.2011 року управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова;
		3.Визнати неправомірними дії головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області щодо розгляду скарги від 07 червня 2011 року;
		4.Визнати неправомірними дії Пенсійного фонду України щодо розгляду скарги від 28 червня 2011 року;
		5.Визнати нечинними рішення: управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова № 1772/03 від 26.05.2011р.; головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області № 4307/10 від 16.06.2011р.; Пенсійного фонду України № 14946/09-10 від 21.07.2011р.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16 травня 2011 року вона було отримала вимогу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова № Ф-852 від 11.05.2011 року про сплату боргу в сумі 1750 грн. 80 коп., підставою для формування якої став звіт за 2010 рік, зареєстрований 10.03.2011р. в управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова під №7393 та нібито підписаний та поданий ОСОБА_2 Дії управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова щодо прийняття звіту за 2010 рік та формування вимоги № Ф-852 від 
			11.05.2011 року вважає протиправними, оскільки звіту вона не подавала та в ньому не розписувалась. Крім того, вона є приватним підприємцем, платником фіксованого податку та згідно з Указом Президента України від 03.07.1998р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в ПФУ. ФОП ОСОБА_2 не є платником пенсійних внесків, які не внесено до спрощеної системи оподаткування, на якій вона працює і сплачує податки згідно із Указом №727, крім того як власник майна на добровільних засадах вона не здійснювала відрахувань на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування керуючись своїм правом, встановленим ст. 1 та ст. 16 Закону України «Про систему оподаткування», робити такі відрахування у добровільному порядку. Сплативши фіксований податок, до складу якого входить 10 відсотків збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, органу державної виконавчої влади взагалі не має можливості провести донарахування до мінімального внеску 33,2 відсотків від мінімальної зарплатні у відповідності до Закону України № 1058, бо законодавством України не передбачено Порядку таких донарахувань і тому відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України не зобов'язана робити те, що не передбачено законодавством України. Крім того, враховуючи, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік позивач не подавала до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова та в ньому не розписувалась, на підставі нього не можуть бути сформовані боргові зобов'язання.
		
		Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.01.2012 року відповідача управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова замінено на правонаступника  управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі  УПФУ в м. Чернігові).
		Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
		В судовому засіданні представники УПФУ в м. Чернігові та Головного УПФУ позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі та зазначили, що дії відповідачів є правомірними та законними.
		Представник відповідача - ПФУ в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся в установленому порядку, причини неявки суду не відомі. В матеріалах справи наявні письмові заперечення, в яких Пенсійний фонд України позов не визнає, в його задоволенні просить відмовити в повному обсязі, оскільки вимога про сплату боргу від 11.05.2011 № Ф-852 сформована і надіслана управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова позивачці є правомірною. Частиною 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 3 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладання штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 року за № 81/8680, передбачено, що у разі коли страхувальник вважає, що орган Пенсійного фонду України прийняв рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий страхувальник має право оскаржити у вищому органі Пенсійного фонду таке рішення. Відповідно до п. 4.1 Порядку у разі коли регіональний орган Пенсійного фонду надсилає страхувальнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий страхувальник має право звернутися протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до Пенсійного фонду України. Пенсійним фондом України вчасно та всебічно розглянута скарга ОСОБА_2, відповідно до чинного законодавства винесено рішення від 21.07.2011 № 14946/09-10, відповідно до якого скарга Позивачки на рішення головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова - без змін.
		Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова, на підставі звіту ФОП ОСОБА_2 за 2010 рік, сформовано вимогу № Ф-852 від 11.05.2011 року про сплату боргу в сумі 1750 грн. 80 коп.
		На погоджуючись з вищевказаною вимогою, позивач звернулась зі скаргами до відповідачів, за результатами розгляду яких, рішенням управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова №1772/03 від 26.05.2011 року вимогу про сплату боргу №Ф-852 від 11.05.2011 року залишено без змін, а скаргу без задоволення; рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №4307/10 від 16.06.2011 року рішення управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова №1772/03 від 26.05.2011 року залишено без змін, а скаргу без задоволення; рішенням Пенсійного фонду України №14946/09-10 від 21.07.2011 року вищевказані рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі  Закон) страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
		В строки, встановлені чинним законодавством, ФОП ОСОБА_2 до управління було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, в якому нею було нараховано встановленого розміру страхових внесків в сумі 1828,80 грн. Сума фактично сплачених страхових внесків згідно звіту становила 72,00 грн.
		Посилання позивача на те, що звіту вона не подавала до управління та в ньому не розписувалась не підтверджуються жодними можливими доказами.
		Відповідно до пункту 12 розділу XV «Прикінцеві положення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі  Закон) перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.
		Згідно частини 2 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана вести відповідно до законодавства загальний реєстр платників страхових внесків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та у складі цього реєстру - реєстр платників страхових внесків до солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування.
		Згідно пункту 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, 
			містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 № 8-2 
				основними завданнями Управління є облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_2 була зареєстрована як платник страхових внесків в управлінні 29.12.2004 року. 
			
			Обов'язковість сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після внесених змін Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 № 2461, яким підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" передбачив, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
		
		Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
		Згідно статті 11, 14, 15 Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності є платниками страхових внесків до солідарної системи як страхувальники по відношенню до самих себе, як застрахованих осіб.
		Так, страхувальниками відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є: роботодавці - застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону (пункт 5). Згідно пункту 3 статті 11 цього Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
		Мінімальний розмір страхових внесків розраховується шляхом множення мінімального розміру заробітної плати на 33,2%.
		При цьому стаття 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
		Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
		Страхові внески, у відповідності до ч. 5 вищезазначеної статті Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
		Згідно частини 6 зазначеної статті законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
		За таких обставин, позивач, як платник страхових внесків, зобов'язана подавати до органів Пенсійного фонду України звітність в строки та за формою, передбаченими чинним законодавством, та відповідно сплачувати страхові внески в розмірі, що передбачений чинним законодавством, а тому вимога про сплату боргу є правомірною та скасуванню не підлягає.
		Щодо вимог позивача про визнання дій відповідачів протиправними в частині прийняття рішень № 1772/03 від 26.05.2011р.; № 4307/10 від 16.06.2011р.; № 14946/09-10 від 21.07.2011р. суд зазначає наступне. 
		Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121, правління Пенсійного фонду України своєю постановою від 19 грудня 2003 року N 21-2 затвердило Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 за № 81/8680 та визначає процедуру подання та розгляду органами Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд) скарг страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - вимога про сплату недоїмки), оскарженні рішень про нарахування пені та накладення фінансових санкцій, передбачених частиною 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною 10 статті 106 Закону, та організацій, які здійснюють виплату і доставку пенсій, на рішення про накладення штрафів, передбачених частиною 11 статті 106 Закону.
		Так, п. 2 вищезазначеного Порядку передбачено, що у разі коли страхувальник вважає, що орган Пенсійного фонду в районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган Пенсійного фонду) невірно визначив суму недоїмки, такий страхувальник має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога про сплату недоїмки якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги, яка подається у письмовій формі та супроводжується документами (розрахунками, копіями платіжних доручень тощо), що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. Заява повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання страхувальником вимоги про сплату недоїмки. Заява про узгодження вимоги про сплату недоїмки розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів від дня її отримання. 
		Відповідно до п. 2.4. Порядку за результатами розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про нього особу, що подала заяву.
		Згідно п. 3 Порядку у разі коли страхувальник вважає, що орган Пенсійного фонду прийняв рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий страхувальник має право оскаржити у вищому органі Пенсійного фонду таке рішення. Скарга на рішення територіальних органів Пенсійного фонду подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні органи Пенсійного фонду) у письмовій формі та супроводжується документами, що свідчать про неправильність рішення.
		Пунктом 4 Порядку передбачено, що у разі коли регіональний орган Пенсійного фонду надсилає страхувальнику, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий страхувальник, банк, організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право звернутися протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до Пенсійного фонду України.
		В свою чергу пункт 5 Порядку передбачає, що орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.
		Орган Пенсійного фонду, згідно з п. 5.4 Порядку при розгляді скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: 1) залишає рішення, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасовує в певній частині рішення, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, в певній частині; 3) скасовує рішення, яке оскаржується, і задовольняє скаргу страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
		З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 не погоджуючись із вимогою управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова зверталась: 24.05.2011 року із заявою про узгодження вимоги до УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова; 08.06.2011 року із скаргою на рішення № 1772-03 до Головного УПФУ в Чернігівській області та вподальшому із скаргою на рішення № 4307/10 від 16.06.2011 року до Пенсійного фонду України.
		За таких обставин, ПФУ, УПФУ в Деснянському районі, Головне УПФУ в Чернігівській області зобовязані були розглянути скарги страхувальника, у строки, передбачені вищезазначеним Порядком та, як наслідок прийняти відповідні рішення за результатами такого розгляду, а тому відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Враховуючи вищевикладене, відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством, а тому в задоволенні позову фізичної особи  підприємця ОСОБА_2 необхідно відмовити за необґрунтованістю.
		Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		П О С Т А Н О В И В:
		У задоволенні адміністративного позову фізичної особи  підприємця ОСОБА_2 - відмовити. 
		Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 Головуючий суддя: С.Л.Клопот
		 Судді: В.В.Падій,
		  В.О.Непочатих

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...