Справа № 22-8434/2006 Головуючий по 1 -й інстанції:
Категорія-21 суддя -
Владимирська І.М.
Доповідач: суддя - Стратіло В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний
суд Донецької області у складі головуючого: Шабанової В.О., суддів:
Стратіло В.І., Рєзникової Л.В. при секретарі Драгіч К.О.
з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
представника відповідача Шашкова В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні
апеляційного суду в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і
професійних захворювань України у м. Селидове Донецької області на рішення
Селидівського міського суду від 07 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і
професійних захворювань України у м Селидове Донецької області про
відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідач -
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Селидове
Донецької області подав апеляційну скаргу на рішення Селидівського міського
суду Донецької області від 07 липня 2006 року, яким частково задоволені позовні
вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я
на виробництві. Суд стягнув з відповідача на користь позивача в рахунок
відшкодування моральної шкоди 15 000 грн., тоді як позивач просив стягнути 40
000 грн., а також суд стягнув 150 грн. в рахунок відшкодування витрат позивача
на правову допомогу і 1,50 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи.
Задовольняючи
позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має професійне
захворювання- сілікатоз вузелкової форми 1/1, Р\Р, бронхіт, легеневу
недостатність першого та другого ступеню, яке він отримав під час виконання
трудових обов'язків на ВАТ „Шахтобудівельник" 11.11.2005 року і згідно з
висновками МСЕК йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності у
зв'язку з цим захворюванням та визнано інвалідом третьої групи
Суд, приймаючи
до уваги вказані обставини, зробив правовий висновок, що позивачу заподіяно
моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я умовами виробництва і, посилаючись
на Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які потягли
втрату працездатності", постановив рішення про стягнення вказаної суми в
рахунок відшкодування моральної шкоди
Відповідач, не
погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, вважає рішення
необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню. При цьому апелянт посилався на
те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, оскільки відсутній висновок
МСЕК з цього приводу. Також апелянт вказував, що стягуючи на користь
позивача 15000 грн., суд не навів у рішенні мотиви, відповідно до яких він
прийшов до висновку саме про таку суму відшкодування моральної шкоди. Крім
того, апелянт зазначив, що з 01.01.2006 р. набрав чинності Закон України „Про
Державний бюджет України на 2006 рік", згідно з ч.27 ст.77 якого зупинена
дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної
шкоди застрахованим особам.
У апеляційній скарзі висловлене прохання про скасування рішення суду першої
інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Від позивача письмових заперечень
на скаргу не надійшло.
Заслухавши
доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний
суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення
суду першої інстанції підлягає зміні з таких підстав.
Відповідно до
п.1. ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої
інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування
судом обставин, що мають значення для справи.
Згідно з
вимогами ст.21 Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
(далі Закон) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування
від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та
в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження
його здоров'я, виплачуючи йому зокрема, грошову суму за моральну шкоду за
наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Судом
встановлено, підтверджено наявними у справі доказами і сторонами не
заперечується, що позивач ОСОБА_1 з 1998 року по 2005 рік перебував у трудових
відносинах з підприємством вугільної промисловості - ВАТ
„Шахтобудівельник", де працював прохідником 5-го розряду з повним робочим
днем під землею, що вбачається з копії його трудової книжки ( а.с. 12-15).
Під час
виконання трудових обов'язків він отримав хронічне професійне захворювання-
сілікатоз вузелкова форма 1/1, Р\Р, бронхіт, легенева недостатність
першого-другого ступеню, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від
11.11.2005 року ( а.с. 5-6).
Висновками МСЕК
від 21.12.2005 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної
працездатності у зв'язку з цим професійним захворюванням безстроково та визнано
інвалідом 3-ї групи (а.с. 10-11).
Проти вказаних обставин не
заперечував і відповідач.
Встановлення
Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків
відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого
державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного
захворювання (стаття 3 Закону ).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність
заподіяння позивачу моральної шкоди умовами виробництва, що покладає на
відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду.
Суд першої
інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача в тій частині, що
положення Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку
на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",
які передбачають відшкодування моральної шкоди призупинено Законом України „Про
Державний бюджет України на 2006 рік". Ці доводи не можуть бути підставою
для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до
ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли
з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків,
коли він пом'якшує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні
відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який
втратив в чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав
та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У даному випадку
правовідносини виникли до введення в дію Закону України „Про Державний Бюджет
України на 2006 рік" і тому положення цього закону не мають зворотної сили
щодо вказаних правовідносин.
В той же час з висновками суду щодо
розміру моральної шкоди, який підлягає
стягненню на користь позивача, погодитись не можна.
Відповідно до
роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про
судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31
березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд
визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних
позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному
випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються
характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої
травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих
і виробничих стосунках.
При цьому суд має виходити із засад розумності,
виваженості та справедливості.
Ухвалюючи
рішення про стягнення з Фонду на користь позивача 15000 грн. на відшкодування
моральної шкоди, суд не врахував вказаних вимог.
За таких
обставин апеляційний суд з урахуванням всіх обставин по справі, виходячи з
засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити
розмір стягнутої моральної шкоди до 12000 грн.
Керуючись
ст.ст.303-305, 307, 309, 313, 314,316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну
скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.
Селидове Донецької області задовольнити частково.
Рішення
Селидівського міського суду Донецької області від 07 липня 2006 року змінити.
Стягнути з
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове
Донецької області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 12
000 (дванадцять тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає
чинності з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене протягом двох місяців з моменту набрання ним чинності
безпосередньо до суду касаційної інстанції.