Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-4584/10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 У Х В А Л А
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 "25" жовтня 2011 р. м. КиївК-4584/10 
		 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		 головуючогоГаманка О.І.
		 суддівЗагороднього А.Ф.
		Заїки М.М.
		Ліпського Д.В.
		Співака В.І.
		 при секретарі Сперкач Т.В.,
		 розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 26 червня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року, касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення заборгованості з виплат пенсії по інвалідності, одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю, та щорічної допомоги на оздоровлення,
		в с т а н о в и л а:
		 У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення заборгованості з виплат пенсії по інвалідності, одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю та щорічної допомоги на оздоровлення. Просив суд: 1) визнати дії управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва по призначенню і виплаті йому пенсії як інваліду другої групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС протиправними; 2) визнати дії управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат по призначенню і виплаті йому одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю, та щорічної допомоги на оздоровлення протиправними; 3)зобовязати управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва встановити йому, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію, в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 19 листопада 2007 року та зробити перерахунок і виплату виниклої заборгованості; 4)зобовязати управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва при зміні розміру мінімальної пенсії, встановленої законом, робити йому перерахунок та виплату пенсії; 5)зобовязати управління праці та соціального захисту населення у м. Києві державної адміністрації здійснити йому, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, нарахування одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 19 листопада 2007 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, та зробити перерахунок виниклої заборгованості; 6)зобовязати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити йому заборгованість по виплаті одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю, та щорічної допомоги на оздоровлення з 19 листопада 2007 року; 7) зобовязати управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації у м. Києві та Київський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат при зміні розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, робити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення враховуючи зазначені зміни.
		Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 26 червня 2009 року позов задоволено частково. 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року скасовано постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 26 червня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду в Дніпровському районі м. Києва у не здійснення перерахунку ОСОБА_4 державної пенсії у розмірах, передбачених ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та додаткової пенсії у розмірах, передбачених ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за періоди з 19 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 29 квітня 2009 року. Визнано бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації у не здійснення перерахунку ОСОБА_4 одноразової компенсації учасникам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірах, передбачених ч.1 ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2007 рік та 2009 рік - протиправними. Зобовязано управління Пенсійного фонду в Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_4 за періоди з 19 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 29 квітня 2009 року: - державної пенсії відповідно до ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком; - щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.Зобовязано управління праці та соціального захисту Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок (з урахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_4 за 2007 та 2009 рік: - одноразової компенсації учасникам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ч.1 ст.48 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 45 мінімальних заробітних плат; - щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Зобовязано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_4: - одноразову компенсацію учасникам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ч.1 ст.48 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 45 мінімальних заробітних плат; - щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. В решті позовних вимог відмовлено. 
		У касаційній скарзі Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
		Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва у поданій касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
		ОСОБА_4 у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 віднесений до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом другої групи.
		З 19.11.2007 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та отримує державну та додаткову пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		Звернувшись до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ОСОБА_4 отримав відмову. 
		Відповідно до статті 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
		Статтею 50 цього Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи призначається у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках, не можуть бути нижчими, зокрема по 2 групі інвалідності, 8 мінімальних пенсій за віком ( стаття 54 Закону)
		Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”).
		Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сімям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
		Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»затверджено наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць: з 01.01.2007 року 380 грн, з 01.04.2007 року -406 грн; з 01.10.2007 року 411 грн.
		Крім того, частиною третьою статті 62 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік” установлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом пятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410, 06 грн. та 415, 11 грн.
		Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік” затверджено наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць: з 01.01.2008 року - 470 грн.; з 01.04.2008 року - 481 грн.; з 01.07.2008 року 482 грн.; з 01.10.2008 року 498 грн.
		Отже, для позивача як інваліда II групи, особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватись виходячи із наведених розмірів.
		Враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
		Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:
		текст ст. 50 закону викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»;
		текст ст. 54 закону викладено у такій редакції: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
		Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
		Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у 2008 році саме з 22 травня дня прийняття Конституційним судом України рішення № 10-рп/2008 - у відповідача виникло зобовязання перерахувати позивачу державну та додаткову пенсію у розмірах, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону до 01 січня 2008 року.
		Щодо позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання дій неправомірними, зобовязання перерахувати та виплатити грошову допомогу, передбачену статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», слід зазначити наступне.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік отримав в розмірі 100 грн, за 2008 та 2009 роки - по 120 грн, а одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоровю за 2008 рік - у розмірі 284 грн.40 коп.
		Позивачу зазначена допомога виплачувалась у розмірах відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
		Таким чином, вихідним критерієм обрахунку одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення виступає мінімальна заробітна плата.
		Законами України про державний бюджет на певний рік встановлювався розмір мінімальної заробітної плати.
		Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26.07.1996 року № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.
		Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 
		Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року № 836 та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Як було встановлено судами та вбачається з обставин справи, одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоровю за 2008 рік позивачу виплачена 04 лютого 2008 року у розмірі 284 грн 40 коп., а щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік позивач отримав 01 квітня 2008 року в розмірі 120 грн.
		Відповідно до розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та статтю 48 викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
		Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), зокрема, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		Отже, на час виплати позивачу одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю, та щорічної допомоги на оздоровлення у лютому та квітні 2008 року відповідно, відповідач діяв згідно з діючим законодавством, оскільки рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у субєкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобовязань по перерахунку допомоги.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо перерахунку та проведення виплат, передбачених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2008 рік.
		Що стосується одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю, та грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, то судами зроблено передчасний висновок щодо стягнення недоотриманих сум на користь позивача.
		Пунктом 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зупинено на 2007 рік.
		Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
		До набрання чинності рішення Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а з 09 липня 2007 року - виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
		Однак, судами не встановлено дату виплати позивачу одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю, та щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році, що має значення для правильного вирішення спору в цій частині. Відсутність даних про час виплати допомоги унеможливлює визначити розмір мінімальної заробітної плати на момент її виплати для здійснення обрахунку.
		Крім цього, судами також не встановлено дату виплати позивачу одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю, та щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 році, що має значення для правильного вирішення спору в цій частині.
		Вказані вище обставини справи потребують повного та всебічного зясування з додержанням вимог допустимості та належності доказів.
		Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
		Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		З огляду на викладене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів 
		 у х в а л и л а:
		 Касаційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 26 червня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення заборгованості з виплат пенсії по інвалідності, одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоровю, та щорічної допомоги на оздоровлення направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
			 Головуючий О.І. Гаманко
			 Судді А.Ф. Загородній
			 
			М.М. Заїка
			  Д.В. Ліпський
			  В.І. Співак

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...