Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/2570/6166/2011 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2012. Зареєстровано: 30.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2012.
Дата набрання законної сили: 19.04.2012
Результат оскарження 19.04.2012 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		19.01.2012 Справа № 2а/2570/6166/2011 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		<Список >
		 
		16 січня 2012 р. м. Чернігів
		 Чернігівський окружний адміністративний суд у складі: 
		головуючої  судді Соломко І.І.,
		за участю секретаря Розмовенко А.О.,
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом субєкта господарювання  фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Ніжині Чернігівської області про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії, -
		 
			 В С Т А Н О В И В : 
			 позивач, субєкт господарювання  фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.), звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Ніжині Чернігівської області (далі - УПФУ у м. Ніжині Чернігівської області), в якому просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо передачі вимоги № Ф 2500 У від 04.05.2011 року про стягнення боргу для примусового стягнення до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області та зобовязати відповідача відкликати вимогу № Ф 2500 У від 04.05.2011 року з відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області.
			Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Законом України № 3609 від 07.07.2011 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» доповнено частину 15 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», згідно якої фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються, а тому дії відповідача щодо передачі до відділу державної виконавчої служби на примусове виконання вимоги від 04.05.2011 року про сплату боргу в сумі 1742,80 грн. позивач вважає незаконними та такими, що суперечать статті 19 Конституції України.
			В судове засідання позивач не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. 
			Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення, в яких просив розглянути справу у його відсутності, а також зазначив, що примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощений спосіб оподаткування, не застосовуються щодо стягнення фінансової санкції та пені. Що стосується заборгованості зі сплати страхових внесків, то вказані стягнення здійснюються органами виконавчої служби за вимогами та судовими рішеннями на загальних підставах.
			Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
			Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
			Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як субєкт господарювання  фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Ніжинської міської ради Чернігівської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № НОМЕР_1 від 23.05.2006 року та сплачує фіксовану плату прибуткового податку за патент в розмірі 150 грн., що підтверджується копією патенту серії ПАЄ № НОМЕР_2 від 05.01.2011 року (а.с.9, 10).
			У звязку з несплатою ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків за період липень-грудень 2010 року, 04.05.2011 року УПФУ у м. Ніжині Чернігівської області винесена вимога № Ф2500 про сплату боргу зі страхових внесків в сумі 1742,80 (а.с.11).
			18.07.2011 року УПФУ у м. Ніжині Чернігівської області на адресу відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції направлена вимога № Ф-2500 від 04.05.2011 року для примусового виконання.
			20.07.2011 року на підставі заяви про примусове виконання рішення від 18.07.2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 27755444(а.с.4).
			Статтею 5 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
			Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
			Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України. 
			Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. 
			Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, використання повноваження з метою з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийнятого рішення.
			Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхові внески  це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
			У статті 18 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обовязкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство; іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та пслати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
			Згідно зі статтею 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
			Отже, обовязок сплачувати страховані внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як субєкта підприємницької діяльності.
			Дана позиція висвітлена в рішенні Верховного суду України від 15.05.2007 року № 21-1142во06.
			Відповідно до частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
			Відповідно до пункту 8.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованим особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
			Відповідно до пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованим особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
			Таким чином, позивачем направлена вимога Ф-2500 від 04.05.2011 року до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції в порядку та строки, визначені вищевказаними нормативно-правовими актами, які діяли в редакції на час виникнення спірних правовідносин.
			Законом України № 3609 від 07.07.2011 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» доповнено частину 15 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», якою зазначено, що фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
			Редакція вищевказаного Закону діє з 06.08.2011 року.
			За загальновизнаним принципом права, закріпленим у статті 58 конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної дії застосовується той закон або нормативно-правовій акт, під час дії якого вони настали. Дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
			Як вбачається з матеріалів справи, у позивача виник борг по несплаті страхових внесків за період липень-грудень 2010 року, вимога УПФУ у м. Ніжині Чернігівської області № Ф 2500 винесена - 04.05.2011 року, до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції передана  18.07.2011 року, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 27755444(а.с.4), тобто до набрання чинності Закону України № 3609 від 07.07.2011 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України».
			За таких обставин, відповідач передавши 18.07.2011 року вимогу Ф-2500 від 04.05.2011 року до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції діяв на підставі законів, які діяли в часі та не порушив права позивача, а тому позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо передачі вимоги № Ф 2500 У від 04.05.2011 року про стягнення боргу для примусового стягнення до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області є безпідставними і задоволенню не підлягає.
			Щодо стосується позовних вимог про зобовязання відповідача відкликати вимогу № Ф 2500 У від 04.05.2011 року з відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, то суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки вказані позовні вимоги є похідними від першої вимоги, яка задоволенню не підлягає, то в цій частині позивачу також необхідно відмовити.
			Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
			Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
			Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимоги субєкта господарювання  фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Ніжині Чернігівської області. 
			Згідно із частиною 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони  субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
			Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 71, 158 - 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
			 П О С Т А Н О В И В :
			 В задоволенні позову субєкта господарювання  фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Ніжині Чернігівської області про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
			Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
			Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
			 Суддя Соломко І.І.

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...