Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-2970св10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		 
		26 жовтня 2011 року       м. Київ 
		   
		Колегія суддів Верховного Суду України в складі: 
		 
		головуючого Патрюка М.В., суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Жайворонок Т.Є., Онопенка В.В.,- 
		 розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, акціонерного комерційного банку «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання майна спільним майном, поділ майна та визнання недійсним договору іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 10 серпня 2009 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2009року,  
		 в с т а н о в и л а : 
		 У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. 
		Зазначав, що з жовтня 1995 року до 28 серпня 2005 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2, вони проживали однією сімєю в будинку АДРЕСА_1, де він і був зареєстрований, вели спільне господарство, ІНФОРМАЦІЯ_1року у них народився син - ОСОБА_4. Внаслідок спільної праці ними було придбано рухоме і нерухоме майно, яке придбавалося в інтересах сімї, за кошти сімейного бюджету. Проте після припинення фактичних шлюбних відносин згоди про добровільний поділ майна між ними не досягнуто. 
		 Крім того, 2 вересня 2005 року відповідачка уклала з акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» кредитний договір на суму 30 тис. доларів США та договір іпотеки, предметом якого є належне їм на праві спільної сумісної власності нежиле приміщення. 
		 Посилаючись на викладене, просив установити факт перебування його та відповідачки у фактичних шлюбних відносинах з жовтня 1995 року до 28серпня 2005 року, визнати спільною сумісною власністю все майно, придбане ними під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, визнати недійсним договір іпотеки від 2 вересня 2005 року, укладений між відповідачкою та АППБ «Аваль», і поділити спільне майно, виділивши йому майно на загальну суму 1705000 грн., а відповідачці  на загальну суму 1882350 грн. 
		 Справа розглядалася судами неодноразово. 
		 Позовні вимоги позивачем змінювалися та уточнювалися. Остаточно він просив визнати факт його проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 у період з жовтня 1995 року до 28серпня 2005 року; визнати їх спільною сумісною власністю нерухоме майно, а саме: цирульню «ІНФОРМАЦІЯ_2», площею 68,0 кв. м вартістю 304630 грн., продуктовий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» з підвалом, загальною площею 408кв. м, вартістю 631550 грн., бар «ІНФОРМАЦІЯ_2», загальною площею 101,3 кв. м, вартістю 482950 грн., магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», площею 42,25 кв. м, вартістю 297200грн., торгівельний павільйон, загальною площею 46,4 кв. м, вартістю 260 050 грн., нежилу будівлю  кіоск, загальною площею 23,10 кв. м., вартістю 74 300 грн., під'їзд до бару «ІНФОРМАЦІЯ_2» та цирульні «ІНФОРМАЦІЯ_2» вартістю 44850 грн., розташовані за адресою: АДРЕСА_2; домоволодіння АДРЕСА_2, загальною площею 27,2 кв. м вартістю 163 460 грн., домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 80,7 кв. м, вартістю 252620 грн., яке просив поділити порівну, виділити йому в натурі продуктовий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» з підвалом, цирульню «ІНФОРМАЦІЯ_2», під'їзд до бару та цирульні, загальною вартістю 981030грн., а ОСОБА_2 виділити в натурі два домоволодіння, нежилу будівлю-кіоск, торгівельний павільйон, загальною вартістю 1047550 грн., стягнувши з ОСОБА_2 на його користь різницю у вартості майна у розмірі 33260 грн. та судові витрати; визнати бар «ІНФОРМАЦІЯ_2» об'єктом їх спільної сумісної власності у рівних частках та визнати недійсним договір іпотеки від 2вересня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та АППБ«Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу ОСОБА_3 2 вересня 2005 року за № 12817. 
		Останнім рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10серпня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: встановлено факт проживання однією сімєю без укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з жовтня 1995 року до 28серпня 2005 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		 Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17листопада 2009 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано будинок АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю сторін. Визнано за сторонами право власності на Ѕ частину будинку за кожним та залишено будинок у їх спільній частковій власності. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		 У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені судові рішення в частині вимог про визнання майна спільною сумісною власністю, його поділ та визнання недійсним договору іпотеки, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й порушення норм процесуального права, й передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 В іншій частині судові рішення не оскаржуються. 
		 Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7липня 2010 року № 2453VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом. 
		У звязку із цим справа підлягає розгляду в порядку ЦПК України від 18березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453  VI «Про судоустрій і статус суддів». 
		 Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		 Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності  на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.  
		Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. 
		При ухваленні рішення суд зобовязаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. 
		 Проте зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає. 
		 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд керувався нормами Сімейного кодексу України, при цьому взагалі належним чином не зясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються. 
		 Як установлено судом, нерухомість на імя відповідачки, що є предметом спору, була придбана в період з 2000 року до 2003 року, і при вирішенні спору застосуванню підлягають норми матеріального права, що діяли на момент придбання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. 
		Згідно зі ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сімї, є їх спільною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. 
		Проте вищезазначені вимоги закону та розяснення, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», залишилися поза увагою суду. 
		 З огляду на викладене рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обґрунтованим і воно в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду. 
		 Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України 
		 у х в а л и л а: 
		 Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		  Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17листопада 2009 року в частині вимог про визнання майна спільною сумісною власністю, його поділ та визнання недійсним договору іпотеки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до апеляційного суду. 
		 Ухвала оскарженню не підлягає.  
		 
		 
		Головуючий 
		  Судді:                М.В. Патрюк 
		                 В.І. Гуменюк                  Т.Є. Жайворонок 
		                 Н.П. Лященко 
		                 В.В. Онопенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...