Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-12950/11/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2012. Зареєстровано: 30.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2012.

Результат оскарження 09.07.2013 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			12 січня 2012 року 13:04 № 2а-12950/11/2670
			Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
			 
			за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фіма Інтернешнл Київ» 
			доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва 
			провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 05.04.2011р.,  
			за участю:
			позивача Федоришин О.О., Морозенко Ю.Ю.
			відповідач Чайка М.О., Каленик О.М., Маріковський О.О.
			На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
			 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
			 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіма Інтернешнл Київ»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2011р. №0000072201 та №0000362202.
			В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнятті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню. 
			В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. 
			Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнятті відповідачем правомірно. 
			Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
			ВСТАНОВИВ:
			 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіма Інтернешнл Київ» за результатами якої 21.03.2011р. складений акт №47/1-22-10-35138019 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.06.2007р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 07.06.2007р. по 30.09.2010р. (далі по тексту Акт перевірки). 
			Перевіркою встановлені порушення: 
			п.п. 4.1.3, 4.1.6. п. 4.1 статті 4; п.п. 5.2.1., 5.2.5. п. 5.2. п.п. 5.4.7 п. 5.4 статті 5; п.п. 7.6.1., 7.6.3., 7.6.4. п. 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 13648454,0грн., у тому числі, за 1 квартал 2008 року в сумі 316,0грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 1722,0грн., за 2008 рік у сумі 2302,0грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 699,0грн., за півріччя 2009 року в сумі 902018,0грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 1756075,0грн., за 2009 рік в сумі 2825822,0грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 3747987,0грн., за півріччя 2010 року в сумі 9058912,0грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 10820330,0грн.;
			статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»із змінами та доповненнями, а саме здійснення ТОВ «Фіма Інтернешнл Київ»в межах торговельного обороту у валюті України розрахунків з нерезидентами «TD INVESTMENTS LIMITED»(Кіпр), «AL&S Bureau Limited»(Кіпр), «Foyil Services Limited»(Кіпр), «KBS Securities Investment Company Cypres Limited»(Кіпр), «Renaissance Securities (Cyprus) Limited»(Кіпр), «ROINCO ENTERPRISES LIMITED»(Кіпр), «FELIMORE VENTURES LTD»(Кіпр) та «Карменіда Інвестментс ЛТД»(Кіпр) без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
			На підставі встановлених порушень відповідачем 05.04.2011р. винесені податкові повідомлення рішення №0000072201, яким за порушення п.п. 4.1.3, 4.1.6. п. 4.1 статті 4; п.п. 5.2.1., 5.2.5. п. 5.2. п.п. 5.4.7 п. 5.4 статті 5; п.п. 7.6.1., 7.6.3., 7.6.4. п. 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу збільшено грошове зобовязання на загальну суму 17132916,00грн., з яких за основним платежем 13706333,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3426583,00грн. та №0000362202, яким за порушення статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»позивачу нараховано суму грошового зобовязання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства на суму 6619397,59грн.
			Позивачем в адміністративному порядку оскаржені податкові повідомлення рішення, проте скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення  рішення без змін.
			Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
			Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
			Судом встановлено, що в перевіряємий період позивач здійснював експортні та імпортні операції з нерезидентами «TD INVESTMENTS LIMITED»(Кіпр), «AL&S Bureau Limited»(Кіпр), «Foyil Services Limited»(Кіпр), «KBS Securities Investment Company Cypres Limited»(Кіпр), «Renaissance Securities (Cyprus) Limited»(Кіпр), «ROINCO ENTERPRISES LIMITED»(Кіпр), «FELIMORE VENTURES LTD»(Кіпр) та «Карменіда Інвестментс ЛТД»(Кіпр) щодо купівлі продажу цінних паперів українських емітентів, а також надавав нерезидентам брокерські послуги на ринку цінних паперів.
			Так, за вищевказаними договорами позивачем передано нерезидентам цінні папери українських емітентів на загальну суму 1615795,00грн. Виручка від нерезидентів надійшла на рахунок ТОВ «Фіма Інтернешнл Київ»своєчасно та в повному обсязі у загальному розмірі 1615795,00грн.
			За договорами придбання цінних паперів позивачем перераховано нерезидентам кошти у загальному розмірі 6619397,59грн. Цінні папери від нерезидентів отримано своєчасно та в повному обсязі на загальну суму 6619397,59грн. 
			До перевірки позивачем не надано індивідуальні ліцензії Національного банку України на перерахування нерезидентам коштів у національній валюті України.
			На підставі чого відповідачем застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 619397,59грн. за порушення вимог статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
			Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, прав й обовязків субєктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. 
			Відповідно до п. 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
			Згідно з п. 1.2 постанови Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з цінними паперами українських емітентів»індивідуальні ліцензії Національного банку України на переказування іноземної валюти за межі України з метою оплати валютних цінностей видаються для переказування іноземної валюти за межі України з метою оплати валютних цінностей. Не потребують наявності ліцензії операції з переказування резидентами-торговцями, що отримали ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на професійну діяльність на ринку цінних паперів, а саме діяльність з випуску та обігу цінних паперів у межах законодавства України, що регулює випуск та обіг цінних паперів, та генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій у межах валютного законодавства України.
			Відповідно до п.п. «а»п. 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»вивезення, переказування, пересилання за межі України валютних цінностей потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
			Статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами в межах торгівельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
			Згідно з п. 6 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.
			Відповідно до п. 1.3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004р. №485, яке було розроблено відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також статей 7 і 44 Закону України «Про Національний банк України»і регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, ліцензія індивідуальна ліцензія, видана Національним банком резиденту на розміщення валютних цінностей на рахунку (рахунках) відкритому (відкритих) за межами України.
			Розміщення валютних цінностей на рахунку  зарахування валютних цінностей на рахунок резидента чи його відокремленого структурного підрозділу, який згідно із законодавством країни місцезнаходження не є юридичною особою, та/або наявність залишку валютних цінностей на рахунку цього резидента (його структурного підрозділу).
			Дата видачі ліцензії має передувати даті розміщення валютних цінностей на рахунку.
			Пунктом 1.10 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України визначено, що строк дії ліцензії не може перевищувати одного календарного року.
			Початок строку дії ліцензії не може встановлюватися раніше дати видачі ліцензії.
			Відповідно до п. 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.
			Отже, враховуючи те, що позивач переказував за межі України валютні цінності без отримання ліцензії Національного банку України, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 05.04.2011р. №0000362202 діяв на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
			Щодо включення ТОВ «Фіма Інтернешнл Київ»до складу валових витрат суми членських внесків. 
			З Акту перевірки судом вбачається, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.4.7 п. 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем завищені валові витрати на суму перерахованих членських внесків асоціації «Українські фондові торгівці», Асоціації «Перша фондова торговельна система»та Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв у сумі 30243,00грн.
			Позивач в своїх поясненнях зазначає, що членські внески включені останнім до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.2 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
			Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
			Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
			Згідно з п.п. 5.4.7 п. 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат платника податку сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах .
			Членські внески не є товарами (роботами, послугами), і їх сплата не відноситься до складу валових витрат.
			Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат платника податку на прибуток підприємств включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у п. 7.11 ст. 7 Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених п.п. 5.6.2 п. 5.6 статті 5, та внесків, передбачених п.п. 5.2.17 п. 5.2 статті 5 Закону.
			Водночас п. 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено перелік організацій та установ, які з метою оподаткування можуть бути віднесені до неприбуткових, та обумовлено ряд положень, за умови дотримання яких такі установи та організації включаються до Реєстру неприбуткових установ і організацій.
			Виходячи з наведеного, платники податку на прибуток можуть скористатися передбаченою п.п. 5.2.2 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пільгою у разі, якщо перераховані ними кошти отримує установа чи організація, що перебуває в Реєстрі. 
			Підтвердженням статусу неприбутковості є копія рішення органу державної податкової служби про внесення організацій (установ) до Реєстру (додаток 2 до Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ, затвердженого наказом ДПА України від 11.07.97 N 232, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.97 N 291/2095).
			В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що до перевірки позивачем не були надані копії рішень органу державної податкової служби про внесення асоціацій, яким ТОВ „Фіма Інтернешнл Київ" сплачувало членські внески, до Реєстру неприбуткових організацій та установ.
			Щодо операцій з купівлі продажу цінних паперів на Ват «Українська біржа»та ПАТ «Фондова біржа ПФТС».
			ТОВ „Фіма Інтернешнл Київ" проводило операції з купівлі та продажу цінних паперів на ВАТ «Українська біржа»та ПАТ „Фондова біржа ПФТС" без укладання будь-яких договорів та розрахунки по яких здійснювались поза розрахунковими рахунками товариства (згідно виписок по розрахунковому рахунку надходження або списання грошових коштів від купівлі-продажу цінних паперів по даних операціях не встановлено) із відповідним відображенням результатів таких операцій у податковій звітності, а саме Додаток К3 до Декларації з податку на прибуток підприємства.
			Перехід прав власності на цінні папери (акції) підтверджується виписками по Депо рахунку, вартість та кількість куплених та проданих акцій визначена в виписках ВАТ «Українська біржа»та ПАТ «Фондова біржа ПФТС», які наявні в матеріалах даної справи. 
			Таким чином, податковою інспекцією зроблено висновок, що позивачем документально не підтвердженні операції з цінними паперами, що призвело до порушення п.п. 7.6.1., 7.6.2, 7.6.3., 7.6.4. п. 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищені витрати окремого обліку фінансових результатів від операцій з акціями на загальну суму 43294285,00грн., в тому числі по періодах: за півріччя 2009 року 2585045,00грн., за 3 квартал 2009 року 6160657,00грн., за 2009 рік 10481289,00грн., за 1 квартал 2010 року 14166306,00грн., за півріччя 2010 року 35868980,00грн., за 3 квартали 2010 року 43294285,00грн. завищено доходи окремого обліку фінансових результатів від операцій з акціями на загальну суму 53363923,00грн., в тому числі по періодах: за півріччя 2009 року 1567387,00грн., за 3 квартал 2010 року 5184005,00грн., за 2009 рік 9673345,00грн., за 1 квартал 2010 року 13347031,00грн., за півріччя 2010 року 35512771,00грн., за 3 квартали 2010 року 43690578,00грн., що призвело до завищення відємного фінансового результату від операцій з акціями за 3 квартали 2009 року на суму 122510,00грн., заниження відємного фінансового результату від операцій з акціями за 3 квартали 2010 року на суму 396293,00грн.
			Згідно з п.п. 7.6.1 п. 7.6 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових і товарних деривативів. 
			Відповідно до пп. 7.6.3 п. 7.6 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
			Відповідно до п.п. 7.6.4 п. 7.6 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. 
			Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
			Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). 
			Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. 
			Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено: у письмовій формі належить вчиняти: 
			1) правочини між юридичними особами; 
			2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
			Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. 
			Згідно з статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
			Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: 
			назву документа (форми); 
			дату і місце складання; 
			назву підприємства, від імені якого складено документ; 
			зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 
			посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 
			особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 
			У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. 
			Щодо заниження валового доходу в р. 01.6 Декларації з податку на прибуток підприємства у звязку з заповненням Декларації не наростаючим підсумком. 
			Так, судом з Акту перевірки вбачається, що в порушення п.1.5 р.1 наказу ДПА України від 29.03.2003 № 143 „Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271/7592, позивачем занижено задекларовані показники у рядку 01.6 „інші доходи крім визначених у 01.1-01.5" декларації з податку на прибуток підприємства у зв'язку із заповненням Декларації з податку на прибуток підприємства не наростаючим підсумком, а саме: за III квартали 2009 року у рядок 01.6 „інші доходи крім визначених у 01.1-01.5" декларації з податку на прибуток підприємства - 434 000,0грн., а за 2009 рік - 204 479,0грн.
			Згідно письмових пояснень платника (наведеного в додатку до № 7 до акту), даний факт зумовлено тим, що до валових доходів помилково була включена сума позики, отриманої в звітному періоді від фізичної особи-неплатника податку на прибуток в розмірі 229 521,0грн., а в четвертому кварталі 2009 року сума позики згідно умов договору була повернута позичальнику та відображена в декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, в рядку 01.6 у складі валових доходів зі позначкою мінус 229 521,0грн.
			До перевірки та до письмових пояснень не надано документального підтвердження щодо отримання/повернення позики.
			Згідно з п.1.5 р.1 наказу ДПА України від 29.03.2003 № 143 „Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592 „податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п.11.1 статті 11 і п. 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наростаючим підсумком з початку звітного календарного року".
			Відповідно до п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
			Таким чином, ТОВ „Фіма Інтернешнл Київ" в порушення п.16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.1.5 р.1 наказу №143 занижено валові доходи в р. 01.6 Декларації з податку на прибуток підприємства „інші доходи, крім визначених 01.1-01.5" за 2009 рік на суму 229 521,0грн.
			Щодо спливу (закінчення) строку позовної давності застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.
			Згідно преамбули Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. 
			Статтею 13 зазначеного Декрету передбачено, що Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України. 
			Разом з тим, преамбулою Закону України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
			Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. 
			Із вказаної норми вбачається, що порядок накладання штрафних санкцій за порушення валютного законодавства визначено Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а розміри штрафних санкцій за порушення валютного законодавства встановлюються окремим законодавством, зокрема, відповідно до частини другої статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): 
			за здійснення операцій з валютними цінностями, що передбачені пунктом 2 статті 5 цього Декрету, без одержання генеральної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення; 
			за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій; 
			за торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення.
			Таким чином, строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленні статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків валютного законодавства, оскільки спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено строк давності 1095 днів.
			Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.12.2007р. №23/395/06-АП.
			Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
			Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
			На думку суду відповідач виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 05.04.2011р. №0000072201 та №0000362202, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіма Інтернешнл Київ»вважається таким, що не підлягає задоволенню. 
			Оскільки судове рішення ухвалене на користь субєкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
			На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
			 ПОСТАНОВИВ: 
			 В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Фіма Інтернешнл Київ»відмовити повністю. 
			 Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
			Повний текст постанови виготовлений 17.01.2012р.
			 Суддя В.В. Амельохін

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...