Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-44753св11 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А 
		І м е н е м  У к р а ї н и 
		 
		 21 грудня 2011 року                   м. Київ 
		 Колегія суддів судової палати у цивільних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		 
		Головуючого: Сімоненко В.М., суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,  
		Дербенцевої Т.П., Олійник А.С.,  
		 розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_7, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Макротрейд» про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 18 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 березня 2010 року, якими вжиті заходи про забезпечення позову, 
		в с т а н о в и л а: 
		 У грудні 2009 року ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа ТОВ «Торговий дім «Макротрейд» про стягнення частини заборгованості за кредитним договором. 
		 Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 січня   
			2010 року, залишено без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від   
				4 березня 2010 року, вжито заходи забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження права виїзду за межі України до закінчення провадження у справі. 
			
			 
		
		У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судових ухвал про вжиття заходів забезпечення позову. 
		 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		 Судом встановлено, що у грудні 2009 року ПАТ «Сбербанк Росії» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа   
			ТОВ «Торговий дім «Макротрейд» про стягнення частини заборгованості за кредитним договором, укладеним 8 серпня 2008 року між ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та ТОВ «Торговий дім «Макротрейд», відповідно до якого ТОВ «Торговий дім «Макротрейд» отримав кредит на суму   
				69840000 грн. на строк до 7 серпня 2015 року із сплатою відсотків в розмірі 19,5 % річних. На забезпечення виконання зобовязання між ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та ОСОБА_7 укладено договір поруки, згідно з яким боржник та поручитель ОСОБА_7 відповідають за виконання кредитного договору як солідарні боржники. 
			
			 Боржник ТОВ «Торговий дім «Макротрейд» не виконує зобовязанння за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 14099370, 81 грн., яка включає в себе 12733106, 07 грн.  прострочені проценти за користування кредитними коштами та 1366264, 74 грн.  пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом. 
		
		 18 січня 2010 року ПАТ «Сбербанк Росії» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження   
			ОСОБА_7 права на виїзд за межі України до часу виконання ним зобовязань за договором поруки від 8 серпня 2008 року. 
		
		 Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 січня   
			2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від   
				4 березня 2010 року, заяву про забезпечення позову задоволено, ОСОБА_7 обмежено право на виїзд за межі України до закінчення провадження у справі. 
			
			 Задовольняючи заяву ПАТ «Сбербанк Росії», суд першої станції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження виїзду відповідача може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. 
		
		 Однак з зазначеними висновками не можна погодитись з таких підстав. 
		Підставою для застосування  вказаних  заходів  суд  зазначив  ч.  3  ст. 151, п. 2 ч.1 ст. 152 ЦПК України та ст. ст. 1, 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України”. 
		 Однак із зазначеними висновками не можна погодитись із таких підстав.  
		 Закон України “Про судоустрій і статус суддів” визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст. 8 Конституції України. 
		 Відповідно до ст. ст. 1, 2 цього Закону судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та у межах наданих повноважень. 
		 Стаття 7 цього Закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.  
		Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обовязків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.  
		 У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін “суд встановлений законом” поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: “Сокуренко і Стригун проти України”  від  20 липня 2006 року та “Лавентс проти Латвії” від 7 листопада 2002 року). 
		 Повноваження судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову. 
		 Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити  передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову . 
		 Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України. 
		 Серед видів такого забезпечення ст. 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України. 
		 Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом. 
		 Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України “Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України”. 
		 Стаття 6 цього закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.   
		 Таким чином, ураховуючи, що в Цивільному процесуальному кодексі України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 151-153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у звязку з порушенням у суді цивільної справи, слід дійти висновку про те, що суди застосували зазначений спосіб забезпечення позову з порушенням норм Цивільного процесуального кодексу України виходячи за межі своїх процесуальних повноважень. 
		 Порушення судами зазначених вимог є порушенням принципу верховенства права, проголошеного Конституцією України, та вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення справи судом, встановленим законом, оскільки ухвала про забезпечення позову прийнята судом поза межами його компетенції, тому в розумінні цих норм не можна визнати, що ухвала постановлена “судом, встановленим законом”. 
		 Відтак, ураховуючи те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність і що відповідно до   
			ст. 2 Закону України “Про судоустрій України” суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів суспільства і держави, при постановленні зазначених ухвал суди діяли всупереч нормам процесуального законодавства та поза межами своїх процесуальних повноважень,  колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості касаційного оскарження таких ухвал не є перешкодою для їх перегляду в касаційному порядку, тому що заборона  такого перегляду стосується ухвал, постановлених судом у межах своїх повноважень. 
		
		 Таким чином, оскільки ухвали щодо застосування способу забезпечення позову постановлені попередніми судовими інстанціями з перевищенням передбачених законом процесуальних повноважень, вони підлягають скасуванню. 
		 Таким чином, оскільки ухвали щодо застосування способу забезпечення позову постановлені попередніми судовими інстанціями з перевищенням передбачених процесуальним законом повноважень, вони підлягають скасуванню. 
		 Керуючись ст.ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів  
		 у х в а л и л а : 
		 Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити. 
		Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 18 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 березня 2010 року скасувати. 
		У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Дочірні банк Сбербанку Росії» про забезпечення позову шляхом обмеження громадянину України ОСОБА_7 права виїзду за кордон України до закінчення провадження у справі відмовити. 
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 Головуючий                В.М. Сімоненко 
		 Судді                    В.І. Амелін 
		                     
		                     В.П. Гончар 
		                      Т.П. Дербенцева 
		                      А.С. Олійник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...