Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-936/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: не визначено.
Дата набрання законної сили: 08.02.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №  2-936/11  
		 Роздільнянський районний суд Одеської області 
		 РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ 
		 27 січня 2012 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі: 
		головуючого судді                  Теренчук Ж. В.,              
		при секретарі                               Ніколас С.О.,   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального підприємства «Гармонія» про поновлення на роботі  стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,  
		В С Т А Н О В И В:  
		          В серпні 2011  року позивач ОСОБА_1    звернулася в суд з позовом до комунального підприємства «Гармонія»  (далі КП «Гармонія» )про поновлення на її на роботі на посаді  інженера по техніці безпеки  , з якої вона була незаконно звільнена відповідачем з 27 липня 2011 року  за ст.40 КЗпП України в зв»язку з скороченням штату , так як на час звільнення мала статус одинокої матері, була інвалідом 2-ї групи та вагітною,  а також стягнути на її користь заборгованність по заробітній платі за липень 2011 року,  середній заробіток за час вимушеного прогулу , а також  в рахунок заподіяної  незаконним звільненням з роботи моральної шкоди 5000  грн. 
		Відповідач КП «Гармонія» позов не визнали. 
		В судовому засіданні  ОСОБА_1 позов підтримала , суду пояснила, що з 2009 року працювала інженером по техніці безпеки в КП «Гармонія», останнім часом працювала на 0,25 % ставки . Вона є одинокою матір»ю, виховує самостійно неповнолітню дитину, крім цього їй встановлено безстроково  2 групу інвалідності , крім цього  з весни 2011 року  цього перебуває в стані вагітності . В березні 2011 року її ознайомили на роботі з розпорядженням про звільнення  в зв»язку зі скороченням її посади , з яким вона не погодилась. Тривалий час вона була на лікарняному, а коли вийшла на роботу 27.07.2011 року її ознайомили з наказом про звільнення з роботи за ст..40 ч.1 КЗпП України. Вважає, що її звільнення проведено з грубим порушенням вимог ст..184 КЗпП України, яка встановлює заборону на звільнення з роботи одиноких та вагітних жінок за ініціативою адміністрації . Крім цього при звільнення їй не запропонували іншу посаду ,зокрема контролера , яка на то час була вільною. 
		Вважає її звільнення незаконним , а тому просила суд поновити її на роботі на посаді інженера по техніці безпеки , стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути на її користь 5000  грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. 
		Представник відповідача  ОСОБА_2 , директор КП «Гармонія» позов не визнав, суду пояснив, що адміністрація підприємства не мала інформації від ОСОБА_1 про те, що вона знаходиться в стані вагітності, ніяких медичних довідок вона  не надавала, а тому при виході ОСОБА_1 на роботу після тривалої хвороби та відпустки  було проведено процедуру звільнення її  з роботи в зв»язку з скороченням її посади, про що ОСОБА_1 була попереджена в березні 2011 року . Згідно законодавства України в їх підприємстві не передбачена обов»язкова посада інженера по техніці безпеки. При  звільнені дотримана процедура , передбачена ст.. 40 ч.1 КЗпП  України та повністю виплачено розрахункові кошти. 
		Заслухавши пояснення позивача , вивчивши матеріали справи, давши оцінку обгрунтованності заявлених вимог,  суд вважає, що позов  ОСОБА_1 .  підлягає  задоволенню виходячи з наступного. 
		Судом в ході розгляду справи встановлено, що наказом №33 від 01.06.2009 року ОСОБА_1 прийнята на постійну роботу в КП «Гармонія» на посаду інженера по техніці безпеки з оплатою праці і відповідною зайнятістю на роботі на 0, 5 посадового окладу .(а.с.5) 
		Згідно штатного розпису на 2011 рік  з 1 січня 2011 року ОСОБА_1 працювала на вказаній посаді з оплатою праці  0,25 відсотків посадового окладу.(а.с.20,21,22) 
		Наказом КП «Гармонія» №5 від 03.03.2011 року було прийнято рішення про скорочення на підприємстві двох посад, зокрема і посади інженера по техніці безпеки .(а.с.7) 
		03.03.2011 року ОСОБА_1 була ознайомлена з даним наказом і не погодилась зі своїм звільненням, про що зробили відмітку на наказі . 
		Наказом КП «Гармонія» №23 від 27.07.2011 року  ОСОБА_1 було звільнено з посади інженера по техніці безпеки  за ст..40 п.1 КЗпП України у зв»язку зі скороченням штату працівників з 27.07.2011 року .(а.с.6) 
		Суд вважає, що дане звільнення було проведено з порушенням трудового законодавства України виходячи з наступного. 
		Відповідно до ст..184 КЗпП України  звільнення вагітних жінок  і жінок, які мають дітей  віком до трьох років , одиноких матерів  при наявності  дитини віком до 14-ти років  з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається , крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов»язковим працевлаштуванням . 
		Судом по справі встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи , яка з 16.03.2011 року встановлена їй безстроково.(а.с.24) 
		Крім цього позивачка є одинокою матір»ю, яка виховує дитину віком до 14 років ,  що підтверджується свідоцтвом про народження її сина ОСОБА_3, 06.02.2006 року та копією його актового запису про народження , в якому відомості про батька записані зі слів матері в порядку ст..135 СК України  . (а.с.8,9) 
		Також згідно довідки  Роздільнянської ЦРЛ від 26.07.2011 року на час звільнення ОСОБА_1 знаходилась в стані вагітності . (а.с.10) 
		Таким чином , адміністрація підприємства , звільняючи ОСОБА_1 , яка на час звільнення  була інвалідом 2-ї групи , одинокою матір»ю та вагітною порушила вимоги ст.184 КЗпП України , яка забороняє  звільнення таких жінок  з роботи без працевлаштування, в тому числі і в зв»язку зі скороченням штату та чисельності працівників на підставі ст..40 п.1 КЗпП України. 
		Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення працівника без законної підстави , працівник повинен бути судом поновлений на роботі. 
		Оскільки звільнення з роботи ОСОБА_1 . проведено незаконно, скасуванню підлягає наказ  про її звільнення № 23 від 27.07.2011 року і  ОСОБА_1 належить поновити на роботі з вказаної дати , тобто з 27.07.2011 року. 
		Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі  орган , який розглядає трудовий спір  одночасно приймає  рішення про виплату  працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу  або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. 
		Оскільки ОСОБА_1 суд поновлює на роботі , то і  підлягають задоволенню і її вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		Згідно довідки Роздільнянської ЦРЛ ОСОБА_1 перебувала в допологовій відпустці з 26 листопада 2011 року, 17.01.2012 року народила дитину, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу належить стягнути з відповідача за період з 27.07.2011 року по 25 листопада 2011 року . 
		Кількість днів вимушеного прогулу складає – 121 день. 
		При визначенні розміру середнього заробітку, необхідного для обчислення розміру оплати за час вимушеного прогулу суд приймає до уваги , що відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року  середній заробіток за час вимушеного прогулу обраховується   виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню або за фактично відпрацьований час, якщо працівник працював менше двох місяців(якщо на протязі двох місяців не працював – виходячи з виплат за попередні два місяці ), якщо і впопередніх двох місяцях не мав заробітку , тоді виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) . 
		Із наданої суду довідки про заробітну плату за останні шість місяців роботи  ОСОБА_1 встановлено , що в квітні , травні , червні , липні 2011 року  ОСОБА_1 була на лікарняному, таким чином не працювала. В березні місяці 2011 року була у відпустці, а тому за останні п»ять місяців у ОСОБА_1 заробіток відсутній, а тому при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з посадового окладу ОСОБА_1, який складав 290 грн(0,25 % посадового окладу). 
		Розмір оплати за час вимушеного прогулу складає : 290 грн 630 днів х 121 день = 1170 грн. 
		Таким чином з відповідача на користь ОСОБА_1 належить стягнути в рахунок оплати часу вимушеного прогулу з 27.07.2011 року по 25.11.2011 року 1170 грн. 
		Згідно ст.237 КЗоТ України за порушення законних  прав працівника, які привели до моральних страждань, власник  або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати працівникові моральну шкоду. 
		Позивач у судовому засіданні пояснювала, що діями відповідача їй завдано моральної шкоди , так як  мало місце незаконне звільнення її з роботи і вона вимушена була звертатися до суду за захистом порушених прав, перенесла нервові стреси. 
		Судом встановлено, що дійсно відповідачем порушено трудові права ОСОБА_1, мало місце порушення трудового законодавства при її звільненні. 
		Однак суд вважає, що дані порушення сталися в зв»язку з тим, що ОСОБА_1 несвоєчасно надала по місцю роботи документи , які давали їй можливість не допустити її звільнення з роботи. 
		Так судом встановлено, що тільки 16.03.2011 року ОСОБА_1 отримала безстроково групу інвалідності, однак довідку про це по місцю роботи не надала. 
		Перебуваючи в стані вагітності , повідомила про це роботодавця лише в день звільнення , надавши довідку від 26.06.2011 року. 
		Тому суд вважає, що  в даному випадку порушення трудових прав мало місце,однак відповідач не знав про всі обставини життя ОСОБА_1, які мали суттєве значення при вирішенні питання щодо можливості її звільнення з роботи, а тому не має вини підприємства в заподіянні моральної шкоди ОСОБА_1 
		Тому суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди належить відмовити. 
		Також в ході розгляду справи судом не встановлено і наявність заборгованості по заробтінійц платі за липень 2011 року, так як ОСОБА_1 в липні 2011 року перебувала на лікарняному . 
		Судовий збір по справі складає  214,60 грн,  який належить стягнути з відповідача на користь держави . 
		На підставі викладеного, ст. п.1ч.1 ст.40, 184,   233,  235, 237-1 КЗпП України,  керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, 
		          В И Р І Ш И В: 
		          Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Гармонія» про поновлення на роботі ,  стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково. 
		Визнати незаконним  та скасувати наказ комунального підприємства «Гармонія «№23 від 27 липня 2011 року про звільнення з роботи з посади інженера по техніці безпеки ОСОБА_1  за ст.40 п.1 КЗпП України . 
		Поновити ОСОБА_1  на роботі на посаді інженера по техніці безпеки комунального підприємства «Гармонія» з 27 липня  2011 року з оплатою праці в розмірі 0,25 відсотків посадового окладу згідно штатного розпису  . 
		Стягнути з комунального підприємства «Гармонія»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 липня 2011 року по  25 листопада 2011 року в сумі 1170 грн. 
		В іншій частині позовних вимог відмовити. 
		Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах місячного платежу та в частині поновлення   на роботі  ОСОБА_1   звернути до негайного виконання. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до  апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		          Суддя                                                                                                     Ж.  В.  Теренчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...