Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 28/165пд : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2012. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			"31" січня 2012 р. Справа № 28/165пд   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			головуючого –судді Плюшка І.А.  
			суддів :Самусенко С.С.
			Саранюка В.І. –доповідача у справі 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 
				 Приватного акціонерного товариства
			
			"Луганська вугільна компанія"  
			на рішення
			від
			та на постанову
			відгосподарського суду Донецької області
			03.10.2011 р.
			Донецького апеляційного господарського суду 
			22.11.2011 р. 
			у справі
			господарського суду№ 28/165пд
			Донецької області  
			за позовомПриватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія" 
			до1. Публічного акціонерного товариства "Сведбанк"
			2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно-транспортна компанія" 
			провизнання кредитного договору № КЛЮ-085/08Н від 29.08.2008 р., кредитного договору № КЛЮ-086/08Н від 29.08.2008 р. недійсними

за участю представників сторін 
			від позивача -Романюк Н.С. 
			від відповідача 1 -
			від відповідача 2 -Захарченко Ю.О. 
			не з'явився  
				 
			
			ВСТАНОВИВ:
			Приватне акціонерне товариство "Луганська вугільна компанія" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно-транспортна компанія" про визнання недійсними кредитного договору № КЛЮ-085/08Н від 29.08.2008 р. та кредитного договору № КЛЮ-086/08Н від 29.08.2008 р., укладених між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно-транспортна компанія".
			Рішенням господарського суду Донецької області від 03.10.2011 р. у справі № 28/165пд (суддя Курило Г.Є.) в позові відмовлено.
			Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого-судді Кододової О.В., суддів Азарової З.П., Гези Т.Д.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія", рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2011 р. у даній справі залишено без змін, апеляційнй скаргу –без задоволення.
			У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Луганська вугільна компанія", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2011 р. та рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2011 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. 
			Заслухавши пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи, їх юридичну оцінку та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
			Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
			Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
			29.08.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (на даний час - Публічне акціонерне товариство "Сведбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно-транспортна компанія" були укладені кредитні договори № КЛЮ-085/08Н та № КЛЮ-086/08Н.
			Розмір кредитної лінії за договором № КЛЮ-085/08Н від 29.08.2008 р. становить 8 000 000, 00 доларів США зі строком користування з 29.08.2008 р. по 26.08.2011 р. (п.п. 1.2., 1.3. договору).
			Розмір кредитної лінії за договором № КЛЮ-086/08Н від 29.08.2008 р. становить 2 000 000, 00 доларів США зі строком користування з 29.08.2008 р. по 26.08.2011 р. (п.п. 1.2., 1.3. договору).
			В подальшому до зазначених договорів сторонами укладалися додаткові угоди № 1, 2 від 24.09.2008 р. та від 30.12.2008 р.
			Зобов'язання по наданню кредитних коштів за зазначеними договорами банком були виконані в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними валютними ордерами.
			Пунктом 1.4. кредитних договорів визначено, що плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить відповідно до п. 1.4.1. - 1.4.8. договорів.
			Пунктом 1.4.1 кредитних договорів встановлена процентна ставка - LIBOR + 7 % річних у разі, якщо надходження за попередній місяць по поточному рахунку № 2600404567701, відкритому в ВАТ "Сведбанк" становить не менше 10 000 000 гривень 00 копійок, починаючи з вересня 2008 р.
			Згідно з п.п. 1.4.2. - 1.4.8. кредитних договорів встановлена процентна ставка у вигляді LIBOR + 9 % річних, виходячи з різних умов.
			Відповідно до п. 1.4.10 кредитних договорів, термін "LIBOR" - фінансова індикативна ставка LIBOR, яка розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозицій ресурсів банків-членів Британської Банківської Асоціації. Фіксується на 11.00 годин по Лондонському часу для визначення валюти і строків кредитування. При виконанні даного Договору, ставка LIBOR визначається по даних РЕЙТЕРС на відповідну дату. Також у пункті відображено, що процентна ставка підлягає коригуванню згідно з п. 1.4.11. договору кожний процентний період.
			Згідно з п. 1.4.11. кредитних договорів, за базовий LIBOR сторони приймають ставку LIBOR на строк 6 місяців. При цьому перший процентний період починається з дати підписання договору. Кожний наступний процентний період починається з дня, що слідує за останнім днем попереднього процентного періоду. Протягом кожного процентного періоду застосується процента ставка, що визначається за даними РЕЙТЕРС за 2 банківських дні до дати початку такого процентного періоду.
			17.10.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (на даний час –Публічне акціонерне товариство "Сведбанк"), Закритим акціонерним товариством "Луганська вугільна компанія" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об’єднана вантажно-транспортна компанія" (позичальник) був укладений договір поруки №162/КЛЮ-086/08Н/П, відповідно до умов якого поручитель зобов’язується перед банком відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику в межах кредитної лінії згідно з кредитними договорами № КЛЮ-085/08Н від 29.08.2008 р. та № КЛЮ-086/08Н від 29.08.2008 р. (п. 1.1. договору поруки).
			Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов’язання усім належним йому майном та грошовими коштами.
			Згідно з п. 3 договору поруки, відповідальність поручителя за цим договором обмежується сумою коштів, фактично наданих в рахунок кредитної лінії, згідно основного зобов’язання, нарахованими процентами, пенею, комісіями та іншими платежами, передбаченими основним зобов’язанням.
			За умовами п. 5 договору поруки, у разі невиконання позичальником умов основного зобов’язання в строк, поручитель зобов’язаний погасити суму коштів, наданих в рахунок кредитної лінії, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасну сплату позичальником коштів, відповідно до умов основного зобов'язання, та/або забезпечити наявність коштів на своїх рахунках у розмірі, достатньому для погашення зазначеної заборгованості, за першою вимогою банку протягом одного дня з моменту отримання поручителем надісланої банком за адресою, зазначеною у реквізитах поручителя в цьому договорі, письмової заяви про невиконання позичальником своїх зобов’язань по основному зобов’язанню.
			Кредитні договори та договір поруки підписані всіма сторонами та скріплені печатками підприємств.
			Приватне акціонерне товариство "Луганська вугільна компанія" звернулася з позовом до суду про визнання укладених між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об’єднана вантажно-транспортна компанія" кредитних договорів з посиланням на те, що останні не відповідають вимогам закону. Зокрема, на думку позивача, будь-які грошові зобов’язання на території України, в тому числі і зобов’язання, що виникли між сторонами на підставі кредитного договору, повинні виражатися та виконуватися лише в національній валюті України –гривні. У разі ж використання в таких грошових зобов’язаннях іноземної валюти, така операція потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Також позивач зазначав, що визначення процентної ставки у вигляді LIBOR + суперечить нормам чинного законодавства, оскільки така ставка не є фіксованою.
			Рішення місцевого господарського суду про відмову в позові мотивоване наявністю у банку всіх повноважень здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій. Крім того, судом зазначено, що застосування у кредитних правовідносинах ставки LIBOR + не суперечить нормам чинного законодавства.
			Апеляційний господарський суд, повторно розглянувши справу, дійшов аналогічних висновків.
			В обґрунтування касаційної скарги Приватне акціонерне товариство "Луганська вугільна компанія" посилається на те, що судами неправильно витлумачено норми Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Скаржник наполягає на тому, що вираження грошових зобов'язань за оспорюваними кредитними договорами та їх виконання у іноземній валюті потребувало індивідуальної ліцензії Національного банку України. Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що вираження процентної ставки у вигляді LIBOR + суперечить ст.ст. 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України, що судами не враховано.
			Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, з огляду на наступне.
			Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
			В силу ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
			Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
			Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
			Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
			Аналогічні приписи містяться і в ст.ст. 345, 346 Господарського кодексу України.
			Таким чином, в кредитному договорі повинні бути в обов’язковому порядку визначені положення щодо розміру і порядку нарахування та одержання процентів.
			При цьому як вбачається з умов оспорюваних договорів процента ставка визначена в розмірі LIBOR + 7 %.
			Дана процентна ставка є міжбанківською та розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозицій ресурсів банків-членів британської асоціації.
			Відповідно до діючих норм LIBOR застосовується як Лондонська міжбанківська ставка пропозицій. Вказана ставка застосовується для розрахунків між банками та є величиною, яка свідчить про те, під які проценти банки можуть кредитувати один одного.
			Так, зважаючи на наявний рівень ліквідності банківської системи та прогноз її зміни надалі, беручи до уваги обсяг операцій на міжбанківському кредитному ринку та вартість ресурсів на ньому, керуючись ст. 25 Закону України "Про Національний банк України", ст.ст. 47 та 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положенням про процентну політику Національного банку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.08.2004 р. № 389, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 09.02.2005 р. № 33, якою рекомендовано банкам під час визначення ціни за залученими коштами в національній валюті орієнтуватися на розмір облікової ставки Національного банку України плюс 5-7 відсоткових пункти (в залежності від терміну залучення коштів), в іноземній - на розмір ставки LIBOR плюс 1-3 відсоткових пункти (в залежності від терміну залучення коштів).
			Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 03.08.2004 р. № 363 розмір ставки LIBOR доводиться щоденно службовим розпорядженням Національного банку України "Про офіційний курс гривні до іноземних валют", а також розміщується на офіційному web-сайті Національного банку України.
			З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що застосування у кредитних правовідносинах процентної ставки LIBOR+ не суперечить нормам діючого законодавства щодо цього виду договорів.
			Статтями 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено операції банків із розміщенням залучених коштів від свого імені, на вказаних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
			Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції. Відповідно до п. п. в), г), ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:
			- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;
			- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
			Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).
			Судами встановлено, що банк при укладенні оспорюваних договорів діяв на підставі банківської ліцензії Національного банку України за № 38 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та дозволу НБУ № 38-2 з додатком до нього на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
			З урахуванням наведеного, судами вірно зазначено, що відповідач 1, укладаючи кредитні договори № КЛЮ-085/08Н та № КЛЮ-086/08Н від 29.08.2008 р., мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснювати кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії.
			Відповідно до ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
			Таким чином, укладаючи оспорювані договори, сторони були вільними у визначенні умов останніх.
			Враховуючи, що визначені сторонами умови кредитних договорів не суперечать вимогам чинного законодавства, суди дійшли цілком обґрунтованих висновків про відсутність передбачених ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання їх недійсними.
			За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами повно, всебічно та об'єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності, їм надано вірну юридичну оцінку та правильно застосовано норми матеріального права.
			Відтак, підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2011 р. та рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2011 р. у даній справі колегія суддів не вбачає.
			Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України 
			 ПОСТАНОВИВ:
			Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія" залишити без задоволення.
			Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2011 р. та рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2011 р. у справі № 28/165пд залишити без змін.
			 
				 Головуючий - суддя                                                             І.А. Плюшко
				 Судді                                                                                           С.С. Самусенко 
				                                                                                            В.І. Саранюк

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...