Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11-1508/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.02.2012. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2012.
Дата набрання законної сили: 16.11.2011
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу Справа № 11-1508/11 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
			 Справа № 11-1508/11Головуючий в 1 інстанції Піх Ю.Р.
			Категорія ч.1 ст.121, ч.1 ст.135,Доповідач в 2 інстанції Алейніков Г.І.
			ч.2 ст.309 КК України
			 
				 УХВАЛА
				ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
				 16 листопада 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:
				головуючого Алейнікова Г.І.,
				суддів Дадашева С.В., Булейко О.Л.
				за участю прокурора Стоматової В.П.
				засудженого ОСОБА_2,
				захисника-адвоката ОСОБА_3,
				розглянула в м.Запоріжжя у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та захисника-адвоката ОСОБА_3, на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04 липня 2011 року, яким
				ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Запоріжжя, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
				- 25.11.2008 року Жовтневим районним судом м.Запоріжжя за ч.1 ст.190, ч.2 ст.186 КК України на 1 рік позбавлення волі;
				- 20.01.2009 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік 1 місяць позбавлення волі; звільнений 14.09.2009 року по відбуттю строку покарання,
				засуджений:
				- за ч.1 ст.121 КК України на 6 років позбавлення волі;
				- за ч.1 ст.135 КК України на 2 роки позбавлення волі;
				- за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі.
				На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.
				Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, залишений попередній тримання під вартою. Строк відбування покарання постановлено обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 16.02.2010 року.
				Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області, в рахунок виконаної експертизи №397 від 26.02.2010 року, - 345 грн. 18 коп.
				Питання щодо речових доказів вирішено у відповідності зі ст.81 КПК України.
				 
					 Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 14.02.2010 року, у денний час, маючи намір на незаконне придбання без мети збуту особливо небезпечної наркотичної речовини, діючи повторно, на зупинці громадського транспорту «Родом»по вул.Чумаченко у м.Запоріжжя в невстановленого на досудовому слідстві особи, незаконно, без мети збуту, придбав медичний шприц ємністю 5 мл., у якому, згідно висновку експерта №397 від 26.02.2010 року, знаходилася рідина темно-коричневого кольору обємом 1,0 мл., яка у своєму складі має особливо небезпечну наркотичну речовину опій (ацетильований опій), маса якого, у перерахунку на суху речовину, становить 0,285 гр., після чого, незаконно без мети збуту, зберігаючи при собі в одязі, переніс за місцем проживання в АДРЕСА_1, де продовжував зберігати до 15.02.2010 року, коли вищевказана особливо небезпечна наркотична речовина була виявлена і вилучена працівниками міліції.
					Крім того, 14.02.2010 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, маючи намір на заподіяння тілесних ушкоджень, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, у ході сварки з ОСОБА_4, що виникла на ґрунті спільного вживання спиртних напоїв, наніс останньому чисельні удари в різні частини тіла кулаками й ногами, фрагментом гумового шлангу, а також обухом сокири, у результаті чого, згідно висновку експерта № 627 від 30.03.2010 року, заподіяв легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я; середнього ступеня важкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя, але потягли за собою тривалий розлад здоров'я більше 21 дня, а також тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
					Також, 14.02.2010 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, обухом сокири наніс чисельні удари в різні частини тіла гр.ОСОБА_4, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, після чого, усвідомлюючи, що потерпілий у результаті його злочинних дій одержав значні тілесні ушкодження й сам, без сторонньої допомоги, не може вжити ефективних заходів по самозбереженню, свідомо залишив без допомоги ОСОБА_4, який перебував у небезпечному для життя стані, не викликавши потерпілому швидку допомогу, залишив лежати на підлозі в кімнаті до ранку 15.02.2010 року, після чого витяг ОСОБА_5, який знаходився без верхнього одягу, на вулицю й залишив там, де потерпілий пролежав при температурі нижче 0 градусів по Цельсію не менше години до приїзду, викликаної сторонніми особами, швидкої допомоги в 11 годин і надання йому медичної допомоги.
					В апеляції та доповненні до неї, засуджений ОСОБА_2 не погодившись з вироком суду, просить його скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. Але в доповненні до апеляційної скарги від 21.09.2011 року, засуджений ОСОБА_2 змінив свої апеляційні вимоги та просив скасувати вирок суду першої інстанції, а матеріали справи направити прокурору на додаткове розслідування. Посилається на те, що показання свідків та потерпілого ОСОБА_4 сфальсифіковані та не відповідають дійсності; в порушення вимог ч.1 ст.290 КПК України, потерпілий у судовому засіданні так і не був допитаний; клопотання про огляд у судовому засіданні речових доказів так як і клопотання по епізоду ст.309 КК України, судом не вирішені; в матеріалах справи відсутня дактилоскопічна експертиза, яка б підтвердила, або спростувала відношення ОСОБА_2 до епізоду по ст.309 КК України, а також дані про проведення обшуку під час затримання останнього. Крім того, вказує на п.10 ч.2 ст.370 КПК України, як на підставу скасування вироку районного суду.
					Також, до Апеляційного суду Запорізької області від завідуючого відділом кримінального права Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, надійшла заява ОСОБА_2, в якій він посилається на ті ж доводи, які викладені в його апеляції та доповненнях до неї.
					В апеляції та доповненні до неї, адвокат ОСОБА_3 просить вищевказаний вирок суду скасувати, через односторонність та неповноту як досудового так і судового слідства, та матеріали кримінальної справи направити прокурору на додаткове розслідування. Посилається на те, що судом не прийняті до уваги показання підсудного щодо невизнання їм своєї вини в повному обсязі через застосування до нього працівниками міліції недозволених методів ведення слідства; залишені судом без задоволення і клопотання про допит в якості свідків працівників міліції, понятих, експерта. Крім того, органами досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист, а саме: факт визнання ОСОБА_2 у повному обсязі своєї вини, не знайшов підтвердження під час судового розгляду справи та потягнув за собою зміну обвинувачення. Також вказує: на показання свідків, які дані у судовому засіданні, та які суперечать обвинувальному висновку; на невірність кваліфікації дій ОСОБА_2 по ч.1 ст.121 КК України; а також на порушення судом вимог ст.ст.87 КПК України, та ст.129 Конституції України, щодо фіксації судового процесу.
					 У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений та основних доводах апеляцій, засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляційні вимоги та наполягали на їх задоволенні, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій.
					Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
					 Згідно з вимогами ст.374 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок і справу повертає на додаткове розслідування коли під час досудового слідства були допущені такі порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.
					 Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, у судовому засідання прокурором було змінено обвинувачення, в порядку ст.277 КПК України.
					Відповідно до ч.3 ст.277 КПК України, прокурор у постанові про зміну обвинувачення, формулює нове обвинувачення, викладає мотиви прийнятого рішення та оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх представникам.
					Крім того, у випадках, коли прокурор змінює обвинувачення, суд має зясувати, чи буде потерпілий підтримувати раніше сформульоване обвинувачення. Виконуючи вимоги закону, суд має забезпечити явку потерпілого в судове засідання, а коли це неможливо, свою думку із приводу обвинувачення потерпілий може викласти через представника або в письмовому вигляді. Якщо потерпілий не може зявитися до суду, йому направляється копія постанови прокурора за місцем його перебування.
					Пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 02.07.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», рекомендує судам у випадках зміни прокурором обвинувачення або відмови від обвинувачення в справі, що розглядається у відсутності потерпілого, відкладати розгляді справи і направлять потерпілому копію постанови прокурора, а також розясняти право відповідно підтримувати обвинувачення в раніше предявленому обсязі або вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення.
					Однак судом допущено грубе порушення прав потерпілого та підсудного, в матеріалах справи відсутні данні про вручення як підсудному так і потерпілому копії постанови прокурора про зміну обвинувачення, та про виклик потерпілого у наступне судове засідання. Таким чином, порушено право підсудного на захист та право потерпілого на підтримання раніше сформульованого обвинувачення в суді.
					 Також, в матеріалах кримінальної справи знаходяться клопотання ОСОБА_2 про огляд речових доказів у судовому засіданні (т.2 а.с.143, 152); про виклик у судове засідання свідків (т.2 а.с.123, 144, 151) та експерта №397, по кримінальній справі за ч.2 ст.309 КК України (т.2 а.с.153), які судом не розглянуті (т.2 а.с.155 протокол с/з).
					 Крім того, згідно протоколу судового засідання (т.2 а.с.155), захисником ОСОБА_2-адвокатом ОСОБА_3, під час судових дебатів, заявлено клопотання про направлення кримінальної справи прокурору для організації проведення додаткового розслідування. Отримавши таке клопотання суд повинен був відкрити судове слідство та розглянути це клопотання згідно з вимогами закону.
					Відповідно до ч.2 ст.281 КПК України, якщо виникне питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, вирішує це питання мотивованою постановою в нарадчій кімнаті. 
					В порушення даної вимоги, судом не розглянуто клопотання адвоката про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.
					 Крім того, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»від 29 червня 1990 року №5 та ст.257 КПК України, зазначено, що суди мають безпосередньо досліджувати всі зібрані у справі докази в умовах відкритого і гласного судового розгляду.
					Так, з протоколу судового засідання (т.2 а.с.111, 136) вбачається, що суд, посилаючись на ст.306 КПК України визнав причину неявки потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судове засідання поважною, при чому такі висновки суду ґрунтуються на підставі аналізу рапортів та листів про неможливість встановити фактичне місце перебування зазначених осіб (т.2 а.с.89-97, 103-106), оголосив показання останніх, що були дані ними на досудовому слідстві.
					Дані свідки не були допитані в судовому засіданні. Зазначене порушення свідчить про можливість неправильного та неповного встановлення фактичних обставин справи та істотного впливу на кваліфікацію вчинених засудженими діянь. Вказаним особам підсудний та сторона захисту мала право поставити свої запитання, але була позбавлена можливості зробити це.
					Колегія суддів наголошує, що оголошення показань свідків, які не з'явились у судове засідання, можливе лише за умови письмового підтвердження отримання свідком судової повістки та підтверджених даних про поважні причини, що перешкоджають явці свідка в судове засідання. Зазначеного положення суд не дотримався. Крім того, суд застосував положення ст.306 КПК України при оголошенні показань потерпілого ОСОБА_4, однак вказана стаття може бути застосована, виключно, при оголошенні показань свідків.
					Зазначене свідчить, що в даному випадку має місце порушення права засудженого на захист, гарантованого йому, не тільки Конституцією та Законами України, але й Міжнародною Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод», згода на обов'язковість виконання якої дана Україною, що відповідно до ч.1 ст.370 КПК перешкодило суду повно та всебічно розглянути цю справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
					Крім того, колегія судів звертає увагу на те, що рішенням Європейського суду по справі «Лука проти Італії»від 27 лютого 2001 року, було визнано, що в разі, коли вирок спирається лише або вирішальною мірою на письмові свідчення, дані особою, яку обвинувачений не мав змоги сам допитати або піддати до питові в ході розслідування чи під час судового розгляду, то право на захист виявляється обмеженим до міри, яка не є не сумісною з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції.
					Також, у справі «Колесник проти України»від 19 листопада 2009 року було визнано, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати, оскільки встановлено, що судом не було допитано ключових свідків обвинувачення, а заявник не мав можливості поставити їм запитання під час судового розгляду. Не зважаючи на те, що заявник та його захисник не заперечували проти продовження розгляду справи без допиту зазначених свідків. Європейський Суд вважає можливим розцінювати такі їх дії як опосередковану згоду на використання показань цих свідків, за умови, коли вони стають важливою частиною доказів, покладених в основу обвинувального вироку. В таких випадках Європейський суд констатує порушення Україною взятих на себе міжнародних зобов'язань, а саме - пункту 1 і підпункту «d»пункту 3 ст.6 Конвенції, а справа підлягає безумовному перегляду національними судами.
					З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла до переконання про невиконання судом, зокрема, вимог ст.257 КПК України та статті 6 Міжнародної Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», що є безумовною підставою для скасування вироку.
					 Крім того, як вбачається з матеріалів кримінальної справи (т.1 а.с.169, 170), ОСОБА_2 в перебігу десяти років з 1986 року по 1995 рік, перебував на диспансерному обліку в ЗОПЛ з діагнозом: психопатія, збуджуваний тип, ускладнений хронічним алкоголізмом; з грудня 1991 року по листопад 1995 року, перебував на диспансерному обліку в ЗОКНД з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності; з січня 2008 року по листопад 2009 року, перебував на диспансерному обліку в ЗКОНД з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів зі шкідливими наслідками; з лютого 2010 року ОСОБА_2 повторно взятий на облік в ЗОКНД з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів зі шкідливими наслідками та до теперішнього часу з обліку не знятий.
					Згідно з вимогами ст. 64 КПК України обставинами, що підлягають доказуванню в кримінальній справі є обставини, що характеризують особу обвинуваченого.
					В той же час при розслідуванні справи органи досудового слідства не в повній мірі встановили особу ОСОБА_2 , зокрема стан його здоровя.
					Так органи досудового слідства не допитали лікарів ОСОБА_2 про його дійсний стан здоровя, не витребували історії хвороб обвинуваченого та не призначили і не провели по справі судово-психіатричної експертизи, на вирішення якої необхідно було поряд з іншими питаннями поставити питання, чи може ОСОБА_2 сам реалізувати своє право на захист через свої психічні вади. 
					Такі недоліки досудового слідства не надали можливості суду при розгляді подання всебічно забезпечити права ОСОБА_2 в суді.
					Згідно з ч.1 п.2 ст.45 КПК України, участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, з моменту встановлення цих вад. 
					До осіб, зазначених у вищевказаній статті, відносяться не тільки німі, глухі, сліпі, це можуть бути також особи з іншими фізичними чи психічними вадами. Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», під особами які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізовувати право на захист, необхідно розуміти, зокрема, осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення. Єдиним документом, який міг би підтвердити чи спростувати необхідність участі захисника в справі міг би бути висновок судово-психіатричної експертизи який в справі відсутній.
					 Крім того по справі встановлено, що в ході судового слідства підсудній ОСОБА_2 заявив про те, що в ході досудового слідства до нього були застосовані недозволені методи ведення слідства та насилля. Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що у рішеннях по справах «Афанасьєв проти України»від 05.04.2005 року та «Ісмаілов проти України»від 27.11.2008 року Європейський суд підкреслив, що коли мають місце такі заяви, то суду необхідно в ході судового слідства провести повне вивчення тверджень підсудного по цьому питанню та вивчити всі наявні докази, в тому числі при необхідності визвати в суд та допитати робітників міліції, на яких посилається заявник, та працівників прокуратури, які проводили перевірку заяви.
					В той же час суд поверхово віднісся до вивчення заяви підсудного ОСОБА_2. і не задовольнив прохання підсудного про виклик до суду для допиту працівників міліції.
					 Таким чином, колегія суддів вважає, що досудове та судове слідство проведено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, тобто порушено право на захист засудженого ОСОБА_2 як на досудовому так і під час судового слідства.
					 За таких обставин, вирок районного суду не можливо визнати законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню, з направленням матеріалів кримінальної справи прокурору Комунарського району м.Запоріжжя для організації проведення додаткового розслідування.
					 При додатковому розслідуванні необхідно усунути істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону і проводити слідчі дії з дотриманням прав обвинуваченого, та інших учасників процесу.
					Крім того, для всебічного, повного та обєктивного дослідження обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне, органам досудового слідства витребувати з медичних закладів медичні документи підсудного, допитати лікарів, провести судово-психіатричну експертизу для виявлення стану здоровя ОСОБА_2 На думку колегії суддів, проведення даної експертизи має суттєве значення для вірного вирішення кримінальної справи.
					В ході додаткового розслідування необхідно допитати всіх робітників міліції, на яких посилається підсудний, провести з ними очні ставки, та вивчити та долучити до справи матеріали перевірки заяви підсудного про незаконне ведення слідства відносно нього.
					В ході додаткового розслідування органам досудового слідства також необхідно вивчити всі доводи, вказані підсудним в ході судового слідства та які є в апеляційних скаргах підсудного та його захисника і, при необхідності, провести необхідні слідчі дії.
					Вирішуючи питання який запобіжний захід відносно ОСОБА_2 необхідно застосувати на час проведення додаткового розслідування судом встановлено наступне.
					При розгляді справи колегія суддів переконалась, що тримання під вар тою ОСОБА_2 з дня затримання 16.02.2010 року до 14.04.2010 року до дня надходження справи до суду та тримання його під вартою до 16.11.2011 року на час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційним судом відпо відає вимогам ст.155, 156 КПК України та меті п.1 ст.5 Конвенції, яка полягає в недопущенні безпідставного позбавлення свободи. 
					Направляючи справу на додаткове розслідування у звязку з порушенням права ОСОБА_2 на захист, суд звертає увагу органу досудового слідства щодо необхідності згідно з вимогами ч.9 ст.156 КПК України, в судовому порядку при необхідності продовжити строки тримання його під вартою з урахуванням часу перебування його під вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах, встановлених ч.2 цієї статті, тобто з урахуванням граничних строків тримання під вартою до 18 місяців, а також положеннь ч.7 цієї статті, коли пред'явлення обвинуваченому та його захисни кові матеріалів кримінальної справи з порушенням місячного терміну до закінчення граничного строку тримання під вартою (спливу 18 місяців) обвинувачений підлягає негайному звільненню.
					 Доводи викладені у скарзі засудженого ОСОБА_2 від 17 жовтня 2011 року про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови районного ссуду від 26 вересня 2011 року, не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством не передбачений апеляційний перегляд даної категорії рішень районних судів.
					 Керуючись ст.ст. 281, 362, 365 368, 370 КПК України, колегія суддів 
					 УХВАЛИЛА:
					 апеляції засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3, задовольнити частково.
					Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04 липня 2011 року у відношенні ОСОБА_2 - скасувати.
					Справу направити прокурору Комунарського району м.Запоріжжя, через Комунарський районний суд м.Запоріжжя, для організації проведення додаткового розслідування.
					Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попереднім тримання під вартою.
					В задоволенні інших вимог апеляційних скарг засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 відмовити.
					 Головуючий
					 судді

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...