ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка
Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.09.08
|
Справа №2-а-898/08
|
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючого судді Трещової О.Р., при секретарі Єжової Н.М.,
Марущенко О.О., за участю
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні
адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до Управління
Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх
справ України в АРК, третя особа інспектор дорожньо-постової служби УДАІ ГУ МВС
України в АР Крим прапорщик міліції ОСОБА_3
про визнання відсутності компетенції, протиправними дій
та зобов'язання вчинити певні дії.
Сутність спору: до Окружного адміністративного суду
Автономної Республіки Крим із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Управління
Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх
справ України в Автономній Республіці Крим з позовом про визнання відсутності
компетенції (повноважень) у посадових чи службових осіб управління Державної
автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України
АРК по вилученню у водія посвідчення на
право керування транспортним засобом без наявності відносно водія відповідного
чинного рішення (постанови, вироку) суду про позбавлення його права керування
транспортним засобом на певний строк, у тому числі при вчинені водієм
адміністративного правопорушення; визнання протиправними дії інспектора
дорожньо-постової служби УДАІ ГУ МВС України в АР Крим прапорщика міліції
ОСОБА_3 щодо вилучення 12 липня 2008 року у позивача посвідчення водія та щодо складання протоколу про вилучення документів від 12
липня 2008 року; зобов'язання УДАІ ГУ МВС України в АР Крим повернути позивачу
посвідчення водія; визнання протиправними дії інспектора дорожньо-постової
служби УДАІ ГУ МВС України в АР Крим прапорщика міліції ОСОБА_3 щодо складання
відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення від 12 липня
2008 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 08
серпня 2008 року інспектор
дорожньо-постової служби УДАІ ГУ МВС України в АР Крим прапорщик міліції ОСОБА_3
залучений до участі по справі у якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача.
Під час ухвалення постанови по справі, суд керуючись
правилами предметної підсудності, роз'єднав позовні вимоги, постановив ухвалу
про передачу справи за підсудністю в частині позовних вимог про визнання
протиправними дії інспектора дорожньо-постової служби УДАІ ГУ МВС України в АР
Крим прапорщика міліції ОСОБА_3 щодо вилучення 12 липня 2008 року у позивача посвідчення водія та щодо складання протоколу про вилучення документів від 12
липня 2008 року; зобов'язання УДАІ ГУ МВС України в АР Крим повернути позивачу
посвідчення водія; визнання протиправними дії інспектора дорожньо-постової
служби УДАІ ГУ МВС України в АР Крим прапорщика міліції ОСОБА_3 щодо складання
відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення від 12 липня
2008 року.
Отже, суд прийняв рішення про можливість ухвалення
постанови лише в частині позовних вимог, які залишені в провадженні Окружного
адміністративного суду АРК, про визнання відсутності компетенції (повноважень)
у посадових чи службових осіб управління Державної автомобільної інспекції
Головного управління Міністерства внутрішніх справ України АРК по вилученню у
водія посвідчення на право керування
транспортним засобом без наявності відносно водія відповідного чинного рішення
(постанови, вироку) суду про позбавлення його права керування транспортним
засобом на певний строк, у тому числі при вчинені водієм адміністративного
правопорушення.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги про визнання
відсутності компетенції (повноважень) у посадових чи службових осіб управління
Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх
справ України АРК по вилученню у водія
посвідчення на право керування транспортним засобом підтримав у повному
обсязі та заявив, що 12 липня 2008 року він був зупинений інспектором
дорожньо-постової служби УДАІ ГУ МВС України в АР Крим прапорщиком міліції
ОСОБА_3, який необґрунтовано склав протокол про адміністративне правопорушення
стосовно позивача, а потім незаконно вилучив посвідчення водія. Інспектор не
пояснив позивачу підстави для вилучення посвідчення, заявив, що це пряма
вказівка керівництва. У зв'язку з чим позивач вважає, що у УДАІ ГУМВС України в
АРК відсутня компетенція щодо вилучення
у водія посвідчення, та такі дії порушують його права та інтереси та потребують
захисту в суді.
В судовому засіданні представник відповідача проти
позову заперечував, та пояснив, що дії працівників ДАІ стосовно вилучення
посвідчень водія регламентовані статтями 260, 265 Кодексу України про
адміністративне правопорушення. Інших нормативних актів, які б дозволяли
посадовим особам вилучати посвідчення, представник відповідача в судовому
засіданні не зазначив. Він також заявив, що у випадку вчинення
адміністративного правопорушення правил безпеки дорожнього руху, посвідчення
водія являється знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, тому дій
посадових осіб щодо вилучення посвідчень являються законними та
обґрунтованими.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача,
розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з
частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є
захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,
інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до
адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи
бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких
рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено
інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України
компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних
осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень
(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи
бездіяльності.
Крім того, частиною 3 статті 105 КАС України встановлено, що позивач має право обрати
такий спосіб захисту свого право, як звернення до адміністративного суду з
позовними вимогами про встановлення наявності або відсутності компетенції
суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено
поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі
на виконання делегованих повноважень.
Оцінюючи
правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині
3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної
процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень
владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження
рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди
перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та
у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням
повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з
урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення
дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з
дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій
дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і
цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права
особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом
розумного строку.
Стаття
19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені
Конституцією та законами України.
Отже «на
підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у
порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на
виконання закону, за умов та обставин,
визначених ним.
«У межах
повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не
виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У
спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися
встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені
законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд
з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з
належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії;
безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої
вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто
доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій
дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно;
досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної
особи.
Судом
встановлено, що 12 липня 2008 року стосовно ОСОБА_1 був складений протокол про
адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 122 КУпАП, за
порушення правил обгону на автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, що
потягло створення аварійної обстановки для іншого транспортного засобу.
Судом
встановлено, що ОСОБА_1 має право керування транспортним засобом, що
підтверджується посвідченням водія серії НОМЕР_1, виданим ДАІ МВС УВС м. Ялти
21.02.1996 року та талоном до посвідчення водія серії НОМЕР_2, виданим ДАІ м.
Ялта 21.02.1996 року.
Судом
встановлено, що 12 липня 2007 року інспектором дорожньо-постової служби УДАІ ГУ
МВС України в АР Крим прапорщиком міліції ОСОБА_3 у ОСОБА_1 було вилучено
посвідчення водія, що підтверджується протоколом про вилучення документів.
Судом
встановлено, що в зазначеному протоколі відсутні будь-які посилання на підстави
вилучення прав та норми законодавчих актів, які передбачають наявність таких
повноважень у інспектора
дорожньо-постової служби УДАІ ГУ МВС України в АР Крим.
Судом
встановлено, що позивачем були оскаржені
дії інспектора дорожньо-постової служби УДАІ ГУ МВС України в АР Крим до
прокуратури Автономної Республіки Крим, що підтверджується копією скарги від
15.07.2008 року. За результатами звернення Управлінням ДАІ ГУМВС України в
АРК проведена перевірка, за результатам
якої відповідно до висновку від
13.08.2008 року встановлено, що посвідчення водія було вилучено у ОСОБА_1 на
підставі статей 260, 265 КУпАП та науково-практичного коментарю, в якому
зазначено, що працівники органів внутрішніх справ мають право вилучати посвідчення водія. В висновку
зазначено, що посвідчення вилучено з
метою забезпечення своєчасного та
правильного розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Щодо правомірності дій відповідача по складанню
протоколу про адміністративне правопорушення, вилученню посвідчення водія,
складанню протоколу про вилучення документів, суд виніс ухвалу про передачу
справи в цій частині позовних вимог до місцевого загального суду, як суду
адміністративної юрисдикції, тому суд позбавлений можливості надати оцінку таким
діям відповідача.
У той же час
перевіряючи питання про наявність або відсутність компетенції
(повноважень) у посадових чи службових осіб управління Державної автомобільної
інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України АРК по вилученню
у водія посвідчення на право керування
транспортним засобом судом встановлено наступне.
Так, у
відповідності до статті 1 Закону України "Про міліцію" від
20.12.90 №565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган
виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян,
власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних
посягань. Відповідно до статті 7 Закону України "Про міліцію"
передбачено, що до єдиної системи органів міліції входить державна автомобільна
інспекція.
Абзацом 2 пункту 1 Положення про Державну автомобільну
інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України №341 від 14.04.1997, передбачено, що до складу
Державтоінспекції входять департамент Державтоінспекції МВС, управління
(відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр
безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, спеціальний підрозділ
дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті
Державтоінспекції МВС, відділи (відділення) Державтоінспекції з обслуговування
адміністративних територій міст, районів, районів у містах,
автомобільно-технічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи,
підрозділи дорожньо-патрульної служби.
Отже, дорожньо-патрульна служба УДАІ ГУ МВС України в АР
Крим є територіальним підрозділом міліції - державного органу, на яку
розповсюджується дія Закону України
"Про міліцію".
Таким чином, основними законодавчими актами, які
регулюють повноваження працівників Державної автомобільної інспекції при
здісненні контролю в сфері безпеки дорожнього руху є Закон України "Про
міліцію" від 20.12.90 N 565-XII та Закон України “Про дорожний рух” №
3353-ХІІ від 30.06.1993 року.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про міліцію"
від 20.12.90 N 565-XII міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній
відповідності з законом.
Статтею 11 Закону України “Про міліцію” передбачені
наступні права працівників міліції щодо вилучення документів, що пов'язано з
порушенням правил дорожнього руху:
1) пунктом 6 - проводити огляд осіб, зазначених у пункті
5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати
документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на
шкоду їх здоров'ю. До таких осіб пунктом 5
статті 11 віднесені, зокрема, особи, які вчинили адміністративні
правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці
питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у
необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення
- до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з
моменту затримання.
2) пунктом 7 - складати протоколи про адміністративні
правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і
документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення
провадження у справах про адміністративні правопорушення.
3) пунктом 21 - обмежувати або забороняти у випадках
затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують
життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і
автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил
дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність
транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності
даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати
транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й
керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться,
товарно-транспортним документам, наявність страхового поліса (сертифіката), про
укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів; проводити технічний огляд
автомототранспорту.
Спеціальним законодавчим актом, що регулює повноваження
відповідача стосовно підстав та порядку вилучення посвідчення водія є Закон
України “Про дорожний рух” № 3353-ХІІ від 30.06.1993 року.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України “Про
дорожний рух” № 3353-ХІІ від 30.06.1993 року кожний громадянин, який досяг
установленого цим Законом віку та не має медичних протипоказань, може у встановленому
порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної
категорії (стати водієм).
Частиною 6 статті 15 Закону передбачено, що право на
керування транспортними засобами підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до частини 7,9, 10 статті 15 Закону України
“Про дорожній рух” водій може бути позбавлений права на керування транспортним
засобом внаслідок погіршення стану здоров'я, якщо воно перешкоджає безпечному
керуванню транспортним засобом, а також за невиконання встановлених обов'язків
у передбачених законодавством випадках.
Позбавлення водія права на керування транспортним
засобом внаслідок невиконання ним встановлених законодавством обов'язків
провадиться на підставі матеріалів справи про адміністративне порушення правил
дорожнього руху, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або
матеріалів кримінальної справи.
Позбавлення права на керування транспортним засобом
провадиться до повного усунення причин, що перешкоджають водію безпечно
керувати транспортним засобом, а в разі невиконання ним встановлених обов'язків
- на строк, визначений чинним законодавством.
Таким чином, Законом прямо передбачено, що позбавлення
права на керування транспортним засобом проводиться лише на підставі матеріалів
справи про адміністративне правопорушення та на строк, визначений законодавцем.
Судом також встановлено, що Законом України № 1528 від
19.02.2004 року виключена частину тринадцяту статті 15, яка передбачала право
працівників ДАІ вилучати та не повертати водіям їх посвідчення.
Таким чином, правової норми про затримання чи вилучення
документів на право користування чи керування транспортними засобами, а саме
посвідчення водія, в Законі України «Про міліцію» та Законі України “Про
дорожній рух” не передбачено.
Згідно з п.2 Положення про Державну автомобільну
інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України №341 від 14.04.1997, Державтоінспекція у своїй діяльності
керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради
України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і
розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням, нормативними актами
МВС.
Відповідно до підпункту 5 пункту 5 вказаного Положення працівники Державтоінспекції
під час виконання службових обов'язків мають право зупиняти транспортні засоби
у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки
дорожнього руху, ознак, що свідчать про їх технічну несправність або
забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони
використовуються з протиправною метою, оглядати транспортні засоби і перевіряти
у водіїв документи на право користування і керування ними, дорожні (маршрутні)
листи та відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним та іншим
документам, а також перевіряти їх наявність у базах даних автоматизованих
інформаційно-пошукових систем Державтоінспекції, у передбачених законодавством
випадках затримувати ці документи та вантажі.
Пунктами 30, 31Положення про Державну автомобільну
інспекцію Міністерства внутрішніх справ передбачені також наступні повноваження
працівників ДАІ, а саме:
- передавати в
установленому порядку матеріали на осіб, які порушили вимоги законодавства щодо
забезпечення безпеки дорожнього руху, на розгляд інших державних органів; - у випадках, передбачених
законодавством, позбавляти водіїв права на керування транспортними засобами та
вилучати посвідчення.
Отже Положення про Державну автомобільну інспекцію
передбачає можливість затримування документів на право користування і керування
транспортними засобами лише у випадках, передбачених законодавством, тобто має бланкетний
характер.
Відповідно до п.
2.4. Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції
МВС України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1111 від 13.11.2006 року, зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 29.11.2006 року за № 1243/13117, у своїй діяльності ДПС керується Конституцією
України, законами України, актами Президенкта України, Кабінету Міністрів
України, нормативно-правовим актами Міністерства внутрішніх справ та цією
Інструкцією.
Відповідно до пунктів 7.5.2., 7.5.3, 7.5.7., 7.5.11 Інструкції працівники ДПС відповідно до
статті 11 Закону України “Про міліцію” мають право
1) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні
правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи,
необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, норм і стандартів у
сфері безпеки дорожнього руху;
2) зупиняти транспортні засоби в разі порушення вимог
правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
наявності ознак, які свідчать про їх технічну несправність, а також у разі
наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою. Оглядати
транспортні засоби, перевіряти у водіїв документи на право користування і
керування ними, дорожні (маршрутні) листи, наявність страхового поліса
(сертифіката) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів, а у разі спільних з
іншими службами ОВС заходів - відповідність вантажів, що перевозяться,
товарно-транспортним та іншим документам. Перевіряти транспортні засоби за
базами даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем ДАІ і в передбачених
законодавством випадках доставляти ці транспортні засоби, документи та вантажі
до територіальних ОВС для прийняття рішення згідно зі статтею 97
Кримінально-процесуального кодексу України.
3)
складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки
дорожнього руху, здійснювати в установленому законодавством порядку особистий
огляд, перевірку речей, транспортного
засобу і вантажу, вилучення речей і документів, адміністративне затримання.
4)
вилучати в громадян та службових осіб предмети і речі, які зоборонені або
обмежені в обігу, а також документи з ознаками
підроблення, що стосуються сфери безпеки дорожнього руху, з подальшою їх
передачею в установленому порядку за призначенням.
Не передбачені такі повноваження щодо вилучення
посвідчення водія і Положенням про талон до посвідчення водія, затвердженого
Наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 02.04.1994 року № 188, на яке
посилався представник відповідача в обґрунтування наявності у відповідача компетенції з
зазначеного питання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб,
передбачених пунктом 5 статті 11 Закону України “Про міліцію”, стосовно нього
протокол про адміністративне правопорушення складався на місці, його особа була
встановлена, підстави для його затримання були відсутні. Тому до нього не могли
бути застосовані підстави вилучення посвідчення водія, передбачені пунктом 6
статті 11 Закону України “Про міліцію”. У посадових осіб відповідача не виникало
сумнівів у достовірності відомостей, зазначених в посвідченні, тому до ОСОБА_1
не можуть бути застосовані підставі вилучення документів, передбачені
Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби
Державтоінспекції МВС України.
Приймаючи до уваги, що всі перелічені підстави вилучення
посвідчення водія не могли бути застосовані до ОСОБА_1, суду необхідно
встановити чи мав відповідач повноваження вилучати при таких обставинах
посвідчення водія, керуючись статтями 260, 265 КУпАП.
Як вбачається з пояснень представника
відповідача по справі, протокол про
вилучення документів від 12.07.08
складений на підставі вимог статей 260 та 265 Кодексу України про
адміністративні правопорушення для забезпечення виконання статей 317 та 318 КУпАП.
Відповідно до статті 260 КУпАП, яка містить перелік заходів забезпечення
провадження в справах про адміністративні правопорушення, такий захід
забезпечення провадження в справі про адміністративні правопорушення як
вилучення речей та документів допускається лише у випадках, прямо передбачених
законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли
вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про
адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його на місці
вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення
своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про
адміністративні правопорушення.
Частина
друга статті 260 КУпАП передбачає, що порядок адміністративного затримання,
особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів з метою,
передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами
України, отже норма містить як бланкетний так і відсилочний характер.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок вилучення речей і документів
є стаття 265 КУпАП, відповідно до якої речі і документи, що є знаряддям або
безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого
огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у
статтях 2341, 2342, 2444, 262 і 264 цього Кодексу.
Отже
по-перше, для можливості застосування цієї статті до спірних правовідносин,
необхідною передумовою повинна бути
належність посвідчення водія до знаряддя або безпосереднього об'єкту
правопорушення та, по-друге, наявність спеціальної компетенції (повноважень) у
працівника ДАІ на таке вилучення, передбаченої законодавством.
Як вже зазначалося, жодним законодавчим актом прямо не
передбачено, як це встановлено статтею 260 КУпАП випадки вилучення посвідчень водія без
наявності відносно водія відповідного чинного рішення (постанови, вироку) суду
про позбавлення його права керування транспортним засобом на певний строк, у
тому числі при вчинені водієм адміністративного правопорушення. Передбачені
лише певні умови, при існуванні яких можливе таке вилучення - під час
затримання особи на підстави закону, якщо
посвідчення являється підробленим та інше.
Навпаки, аналіз законодавства свідчить про те, що за
загальним правилом працівники ДАІ, вже позбавлені повноважень вилучення таких
посвідчень.
Крім того, необхідно також з'ясувати питання чи
відноситься посвідчення водія до знаряддя або безпосереднього об'єкту
правопорушення. Об'єктом правопорушення
є ті суспільні відносини, на які направлено шкідливе посягання, тобто
то, чому завдається шкода. Посвідчення водія не може бути визнано об'єктом
правопорушення та навіть безпосереднім предметом посягання в сфері безпеки
дорожнього руху.
Знаряддя правопорушення це предмети матеріального світу,
які безпосередньо або з допомогою яких вчиняється правопорушення, до яких
можуть бути віднесені автомобіль, певні пристрої, підроблені документи та інше.
Як вбачається, до таких знарядь не відноситься посвідчення водія.
Крім
того, судом враховано, що статтею 318 КУпАП визначаний порядок виконання
постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або
маломірним судном.
Так,
відповідно до ч.1 ст.318 КУпАП встановлено, що у разі винесення постанови про
позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним
судном вилучене відповідно до частини п'ятої статті 265 цього Кодексу
посвідчення водія (свідоцтво, диплом) особі, щодо якої застосовано даний захід
адміністративного стягнення, не повертається.
Однак
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить на час розгляду
справи частини 5 в статті 265 зазначеного кодексу, а сама стаття 265 КУпАП
складається лише з чотирьох частин.
Відповідно до пункту 22 Положення про
порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними
засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993, № 340 позбавлення водіїв
права на керування транспортними засобами провадиться відповідно до чинного
законодавства.
Досліджуючи правозастосувальну дію статті 318 КУпАП суд прийшов до
такого висновку.
До
прийняття Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про
адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил
дорожнього руху" від 05.04.2001, № 2350-III (набрав чинності з дня
опублікування - 5 травня 2001 року у
газеті «Урядовий кур'єр» від 05.05.2001р. №79), яким було виключено частину
п'яту статті 265 КУпАП, що передбачала право на вилучення посвідчення водія на
строк до винесення постанови у справі при вчиненні порушення, за яке відповідно
до цього Кодексу могло бути накладено таке адміністративне стягнення,
працівники міліції дійсно мали право на тимчасове вилучення посвідчення водія.
Однак,
починаючи з 5 травня 2001 року
працівники міліції, а так само і працівники ДПС ДАІ, позбавлені права на вилучення посвідчення
водія, навіть якщо адміністративне стягнення за статтею КУпАП за складеним
протоколом про адміністративне правопорушення передбачає відповідальність у
вигляді позбавлення права керування
транспортним засобом.
Вчинені
дії по вилученню посвідчення водія до винесення рішення компетентним судом не
може бути розцінено і як захід для забезпечення виконання судового рішення у
разі можливого застосування судом санкції у вигляді позбавлення водія права
керування транспортним засобом при розгляді протоколу про адміністративне
правопорушення, оскільки вжиття таких втручальних заходів не передбачено чинним
законодавством.
Таким
чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача, його посадових та службових
осіб, була відсутня компетенція щодо вилучення у ОСОБА_1 посвідчення на право
керування транспортним засобом. В цьому випадку відповідач діяв у відсутність
встановлених законом повноважень на вчинення таких дій, з перевищенням своїх
повноважень, без дотримання встановленої законом процедури, без дотримання
розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Але судом встановлено, що в деяких передбачених законом
випадках, про які було зазначено у постанові, посадові та службові особи
управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства
внутрішніх справ України АРК мають право вилучати у водія посвідчення на право керування транспортним
засобом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що питання
наявності або відсутності компетенції може бути вирішено у кожному
конкретному випадку, з урахуванням всіх обставин по справі в сукупності.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про встановлення
відсутності компетенції (повноважень) у посадових чи службових осіб управління
Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх
справ України АРК по вилученню у водія
посвідчення на право керування транспортним засобом без наявності
відносно водія відповідного чинного рішення (постанови, вироку) суду про
позбавлення його права керування транспортним засобом на певний строк, у тому
числі при вчинені водієм адміністративного правопорушення взагалі, а не у
кожному конкретному випадку, не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що суд відмовив у задоволенні
позовних вимог, підстави для повернення сплаченого судового збору відсутні.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у
судовому засіданні 01.09.2008 року, повний текст постанови складено і підписано
06.09.2008 року.
На
підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158-162 Кодексу адміністративного судочинства
України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог в частині визнання
відсутності компетенції (повноважень) у посадових чи службових осіб управління
Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх
справ України АРК по вилученню у водія
посвідчення на право керування транспортним засобом без наявності
відносно водія відповідного чинного рішення (постанови, вироку) суду про
позбавлення його права керування транспортним засобом на певний строк, у тому
числі при вчинені водієм адміністративного правопорушення відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня
складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження
(апеляційної скарги).
Якщо
після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана,
постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про
апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному
обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до
Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява
про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана
апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання
заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Трещова О.Р.