Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-3цс10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.02.2012. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		 
		   7 лютого 2011 року м. Київ
		 
		Верховний Суд України у складі:
		 
		головуючогоЖайворонок Т.Є.,суддів:Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., 
		Гриціва М.І., Гуля В.С., Гусака М.Б., Ємця А.А., 
		Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., 
		Ковтюк Є.І.,  Короткевича М.Є., Коротких О.А., 
		Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., 
		Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,
		Охрімчук Л.І., Патрюка М.В.,  Пивовара В.Ф., 
		Пилипчука П.П., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., 
		Редьки А.І.,  Романюка Я.М., Скотаря А.М., 
		Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,  
		Шаповалової О.А., Шицького І.Б., -
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву головного редактора редакції газети «Україна-Центр» Мармера Ю.Л. про перегляд ухвали Верховного Суду України від 2 жовтня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Україна-Центр» (далі  ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр»), ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин» (далі  ТОВ «УНІАН») про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
		 
		в с т а н о в и в : 
		 
		У серпні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час прес-конференції ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була проведена в приміщенні ТОВ «УНІАН» у м. Києві, ОСОБА_2 поширив неправдиву інформацію про те, що він (ОСОБА_1) замовив його (ОСОБА_2) вбивство, заплативши виконавцю 5 тисяч доларів США. У НОМЕР_1 щотижневика «Україна-Центр» від ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» була розповсюджена неправдива інформація такого змісту: «ОСОБА_2 обвинил ОСОБА_1 «в заказе его убийства» и даже сообщил сумму «заказа» - $5000». Розповсюдженням такої неправдивої інформації принижено його (ОСОБА_1) честь, гідність та ділову репутацію, завдано йому моральної шкоди. ОСОБА_1 просив визнати вказану  інформацію такою, що не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність і ділову репутацію, спростувати цю інформацію та стягнути на його користь із ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр» 500 тис. грн. і з ОСОБА_2 1 млн. грн. на відшкодування моральної шкоди.
		 Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня               2002 року позов задоволено частково: визнано такими, що не відповідають дійсності, порочать честь, гідність, ділову репутацію, відомості стосовно того, що ОСОБА_1 причетний до замовлення вбивства ОСОБА_2, які були поширені ОСОБА_2 на прес-конференції, проведеній ІНФОРМАЦІЯ_1 в приміщенні агентства «УНІАН» у м. Києві, та відомості, опубліковані в НОМЕР_1 щотижневика «Україна-Центр» від ІНФОРМАЦІЯ_2 під рубрикою «ІНФОРМАЦІЯ_3»; зобовязано ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр» та ОСОБА_2 опублікувати спростування в щотижневику «Україна-Центр»; стягнуто на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Редакція газети «Україна-центр»  100 тис. грн. і з ОСОБА_2              20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди; у задоволенні позову до ТОВ «УНІАН» відмовлено. 
		 Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня                  2003 року рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди змінено, розмір відшкодування зменшено: постановлено стягнути на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр» 50 тис. грн. і з ОСОБА_2 15 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
		Ухвалою Верховного Суду України від 2 жовтня 2003 року рішення  Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня 2003 року залишено без змін.  
		У 2004 році ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр» звернулося до Європейського суду з прав людини із заявою про те, що під час вирішення справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій Україною порушено Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-В Р (далі - Конвенція), а саме: п. 1 ст. 6  щодо небезсторонності національних судів і ст. 10 щодо  порушення   права на свободу вираження поглядів. Втручання у свободу слова не відповідало закону та не було пропорційним і необхідним у демократичному суспільстві.
		15 липня 2010 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі за заявою ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр» №16695/04, яким  установлено наявність:
		- порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з відсутністю безсторонності судів, які розглядали справу підприємства-заявника, ураховуючи те, що позивач у справі обіймав посаду голови ради суддів Кіровоградської області; справу не було передано на розгляд до іншого суду, незважаючи на те, що Верховний Суд України задовольнив клопотання відповідача про передачу справи до іншого суду, яке обгрунтовувалось саме неможливістю безстороннього розгляду справи Ленінським районним судом м. Кіровограда; під час перегляду рішення суду першої інстанції суди не відреагували на відповідні аргументи підприємства-заявника щодо незабезпечення безстороннього судового розгляду справи (пп. 34, 35 рішення); 
		- порушення ст. 10 Конвенції, оскільки втручання в право підприємства-заявника на свободу вираження поглядів, гарантоване п. 1 ст. 10 Конвенції, не може вважатися необхідним у демократичному суспільстві (пп. 50-55 рішення); національним судом не враховано те, що розповсюджена підприємством-заявником інформація вже була публічною; підприємство-заявник нейтрально й точно передало у відповідній статті зміст обвинувачення, висунутого відносно позивача під час  пре-конференції.
		Суд ухвалив рішення щодо справедливої сатисфакції відповідно до статті 41, п. 2  ст. 44 Конвенції, присудивши ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр» 8400 євро матеріальної шкоди, 5 тис. євро немайнової шкоди та 830 євро судових витрат, які держава-відповідач повинна сплатити заявникові впродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним (п. 59 рішення). 
		Рішення Європейського суду з прав людини від 15 липня 2010 року набуло статусу остаточного 15 жовтня 2010 року.
		У заяві головний редактор редакції газети «Україна-Центр» Мармер Ю.Л. просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від                 10 грудня 2002 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від             12 березня 2003 року та ухвалу Верховного Суду України від 2 жовтня                 2003 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Підставою для перегляду зазначених судових рішень вважає ухвалення рішення Європейським судом з прав людини від 15 липня 2010 року у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» за заявою ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр» №16695/04.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини в межах його доводів, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню.
		 
		Задовольняючи позов, суди виходили з того, що  поширена інформація  є неправдивою, порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1; діями відповідачів йому завдана моральна шкода.
		Проте з висновками судів погодись не можна з таких підстав.
		Відповідно до  ст. ст. 2, 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та п. 1 ст. 46 Конвенції рішення Європейського суду з прав людини є обовязковими для виконання. Виконання рішення, крім виплати відшкодування, полягає також у вжитті державою додаткових заходів індивідуального характеру, зокрема відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum). Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.
		За положеннями ст. 10   Конвенції   кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно повязане з обовязками і відповідальністю, може підлягати формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоровя чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або  для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		У справі, що розглядається, рішенням Європейського суду з прав людини було встановлено порушення національними судами ст. 10 Конвенції, а саме: втручанням судів у право ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр» на свободу вираження поглядів, яке не було необхідним у демократичному суспільстві; суди не забезпечили баланс між потребою захищати репутацію ОСОБА_1 та правом підприємства-заявника розголошувати інформацію, яка становить суспільний інтерес у контексті виборчих дебатів;  суди не мали достатніх підстав для того, щоб прирівняти журналіста ОСОБА_2, який висловив дискредитуюче твердження, до  ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр», яке його опублікувало; суди не врахували того факту, що оскаржувана інформація була широко розповсюджена до її публікації ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр».
		Відповідно до ст. ст. 355, 360-4 ЦПК України, якщо судове рішення у справі переглядається з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, суд скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.
		Ураховуючи   викладене, заходом індивідуального характеру в цій справі слід визначити скасування ухвалених у справі судових рішень із направленням справи  на новий  розгляд до суду першої інстанції. 
		Керуючись ст. ст. 353,  360-3, 360-4 ЦПК України, Верховний Суд України  
		  
		постановив:
		 
		Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2002 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 березня 2003 року, ухвалу Верховного Суду України від 2 жовтня 2003 року   скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийТ.Є.ЖайворонокСуддіІ.С. Берднік
		С.М. Вус
		Л.Ф. Глос
		Т.В. Гошовська
		М.І. Гриців
		В.С. Гуль
		М.Б. Гусак
		А.А. Ємець
		В.В. Заголдний
		Г.В. Канигіна
		М.Р. Кліменко
		Є.І. Ковтюк
		М.Є. Короткевич
		О.А. Коротких
		В.І. Косарєв
		О.В. Кривенда
		В.В. КривенкоО.Т. Кузьменко
		Д.Д. Луспеник
		Н.П. Лященко
		Л.І. Охрімчук
		М.В. Патрюк
		В.Ф. Пивовар
		П.П. Пилипчук
		Б.М. Пошва
		О.Б. Прокопенко
		А.І. Редька
		Я.М. Романюк
		А.М. Скотарь
		Т.С. Таран
		О.О. Терлецький
		Ю.Г. Тітов
		О.А. Шаповалова
		І.Б. Шицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...