Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 20/245 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.02.2012. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30.01.2012 № 20/245
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:Зубець Л.П.
		суддів: Новікова М.М. 
		Мартюк А.І. 
		при секретарі:Рибаруку М.М.
		за участю представників:
		позивача: ОСОБА_1  дов. №22 від 10.01.2012р.;
		відповідача: ОСОБА_2  дов. №04/01-17/63 від 25.01.2012р.;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні
		апеляційну скаргу Державного підприємства „Національний палац мистецтв „Україна” 
		на рішенняГосподарського суду міста Києва
		від05.12.2011р.
		у справі№20/245 (суддя Палій В.В.)
		за позовом Комунального підприємства Київської міської ради „Телекомпанія „Київ” 
		до Державного підприємства „Національний палац мистецтв „Україна”
		про відшкодування збитків у розмірі 62500,00 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ : 
		Державне комунальне підприємство “Телерадіокомпанія “Київ”, правонаступником якого є Комунальне підприємство Київської міської ради „Телекомпанія „Київ” (далі  позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства “Національний палац мистецтв “Україна” (далі  відповідач) 62 500,00 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за Ліцензійною угодою №90(2) від 05.03.2008р.
		Відповідач відзиву на позов не надав, у звязку з чим справа розглядалась Господарським судом міста Києва відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2011р. у справі №20/245 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 62500,00 грн. збитків, 625,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2011р. у справі №20/245 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. 
		Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:
		- місцевий господарський суд неповно зясував обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосував норми матеріального і процесуального права;
		- суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, чим фактично позбавив відповідача можливості приймати участь у судовому розгляді та захищати свої інтереси; 
		- укладаючи додаток №4 до ліцензійної угоди №90(2) від 05.03.2008р., сторони змінили предмет угоди, що є порушенням ст. 628 Цивільного кодексу України, однак дана обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції;
		- позивач не надав доказів на підтвердження звернення до відповідача із заявкою та отримання від нього спірного музичного твору (концерту „Перемога, свята перемога”);
		- суд повинен був залучити до участі у справі ансамбль пісні і танцю Збройних Сил України, оскільки саме від нього відповідач отримав право на використання музичних творів (в т.ч. шляхом публічного сповіщення), які були використані під час концерту „Перемога, свята Перемога”.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.01.2012р.
		Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І. 
		В судовому засіданні 25.01.2012р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2011р. у справі №20/245 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		В судовому засіданні 25.01.2012р. представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та обєктивним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. 
		В судовому засіданні 25.01.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 30.01.2012р.
		В судовому засіданні 30.01.2012р. представник відповідача підтримав раніше надані пояснення по суті спору і просив задовольнити апеляційну скаргу. 
		В судовому засіданні 30.01.2012р. представник позивача також підтримав пояснення, які надавались у попередньому судовому засіданні і просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. 
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. 
		05.03.2008р. між позивачем, як ліцензіатом, та відповідачем, як ліцензіаром, було укладено Ліцензійну угоду №90(2) (далі  Ліцензійна угода), за умовами якої (п.2.1) відповідач передає позивачу невиключне право на телевізійні покази (з правом повтору) твору (музичного концерту) на території мовлення каналу (ефірне поле ліцензіата).
		Згідно з розділом ст. 1 Ліцензійної угоди твір (музичний концерт)  це змістовно завершена частина телепрограми, яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програм і розглядається як цілісний інформаційний продукт. Концерт “Ювілейний концерт Миколи Мозгового”, який транслюється ліцензіатом на телевізійному каналі “Київ”. Публічним показом є демонстрація твору (музичного концентру), шляхом телевізійної трансляції в програмі телевізійного каналу “Київ”.
		Відповідач гарантував позивачу, що він має всі необхідні повноваження і права для підписання даної угоди та передачі позивачу зазначених у п.2 прав на використання творів. В разі предявлення претензій та позовів від третіх осіб відповідач самостійно за власний рахунок врегульовує дані претензії та позови без залучення позивача (п.п.4.1, 4.2 Ліцензійної угоди).
		08.05.2009р. сторонами було підписано додаток №4 до Ліцензійної угоди, відповідно до умов якого відповідач гарантує, що, здійснюючи передачу позивачеві прав по даній угоді, він діє в межах прав, отриманих по угоді з автором, власником авторських і (або) суміжних прав. Також відповідач гарантував, що на момент підписання даної угоди, надаючи права позивачеві, він не порушує авторських і суміжних прав третіх осіб. У випадку предявлення позивачеві претензій або позовів з причин порушення ним авторських прав третіх осіб, у звязку з виконанням даної угоди, відповідач зобовязаний самостійно розглянути та урегулювати всі претензії. У разі розглядання таких претензій у судових інстанціях відповідач зобовязаний самостійно виступити відповідачем у таких позовах без залучення до судового розгляду позивача. Позивач, в свою чергу, зобовязаний у випадку предявлення йому претензій або позовів з приводу порушення ним авторських прав третіх осіб у звязку з виконанням даної угоди на протязі 6 робочих днів сповістити про це відповідача.
		В п.2.1 додатку №4 до Ліцензійної угоди передбачено, що відповідно до умов останньої позивач розміщує в ефірі ТРК “Київ” наступні концерти: Творчий вечір Миколи Мозгового  2009р.; “Перемога, свята перемога”.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа №20/136 за позовом Державного підприємства “Українське агентство з авторських та суміжних прав” до Державного комунального підприємства “Телерадіокомпанія “Київ” (позивача у справі №20/245) про стягнення 62 500,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, яке полягало у неправомірному сповіщенні у рамках концерту Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України під назвою “Перемога, свята перемога” музичних творів, виключні майнові авторські права на які знаходяться у колективному управлінні Державного підприємства “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, без укладення ліцензійного договору та без виплати авторської винагороди.
		На виконання п.4.2 Ліцензійної угоди та п.1.2 додатку №4 від 08.03.2008р. до неї позивач звернувся до відповідача з листом від 06.04.2010р., у якому просив відповідача самостійно, без залучення позивача, врегулювати даний спір. Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування, що, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем умов Ліцензійної угоди. При цьому, про існування спору у господарській справі №20/136 відповідачу було достеменно відомо, оскільки він був залучений до участі у вказаній справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Державного комунального підприємства “Телерадіокомпанія “Київ”.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2010р. у справі №20/136, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2010р. та Вищого господарського суду України від 07.12.2010р., позов Державного підприємства “Українське агентство з авторських та суміжних прав” було задоволено та присуджено до стягнення з Державного комунального підприємства “Телерадіокомпанія “Київ” 62500,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.
		Позивач виконав рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2010р. у справі №20/136, перерахувавши 62500,00 грн. компенсації, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №37 від 21.01.2011р., №45 від 26.01.2011р., №120 від 12.02.2011р., №157 від 28.02.2011р.
		З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 62500,00 грн., завдані позивачу внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобовязань за Ліцензійною угодою.
		Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, визнавши їх нормативно та документально підтвердженими. 
		Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав. 
		Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.
		За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону (ст. 1109 Цивільного кодексу України). 
		Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
		Згідно з умовами п.7.1 Ліцензійної угоди відповідач несе повну відповідальність за зміст та достовірність твору (музичного концерту), дотримання авторських прав. У випадку предявлення претензій і позовів третіх осіб з приводу розміщення твору (музичного концерту), відповідач самостійно несе відповідальність по таких претензіях і позовах.
		Як уже зазначалось вище, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобовязання за Ліцензійною угодою та додатком №4 до неї, не вжив заходів для самостійного, за власний рахунок врегулювання спору відносно сповіщення позивачем концерту “Перемога, свята перемога”, а також надав гарантії, що при здійсненні передачі прав позивачу відповідач діяв у межах прав, отриманих по угоді із автором, власником авторських і (або) суміжних прав, але вказані гарантії не відповідали дійсності. Внаслідок таких дій відповідача позивач зазнав збитків у сумі 62 500,00 грн. 
		В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що, уклавши додаток №4 від 08.05.2009р. до Ліцензійної угоди, сторони порушили ст. 628 Цивільного кодексу України, оскільки фактично змінили предмет угоди.
		Дане твердження не може бути прийнято судом до уваги, оскільки в ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Тобто, сторони на власний розсуд визначили умови як Ліцензійної угоди, так і додатків до неї, в тому числі додатка №4 від 08.05.2009р. Належних та допустимих доказів на підтвердження оспорення сторонами додатку №4 від 08.05.2009р. ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.
		Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про отримання спірного музичного твору (концерту „Перемога, свята Перемога”) саме від відповідача, а отже не доведено вину останнього, також є необґрунтованим, оскільки судовими рішеннями у господарській справі №20/136 було встановлено, що 10.05.2009р. в ефірі телеканалу „Київ” здійснено публічне сповіщення концерту Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України під назвою „Перемога, свята перемога”, під час демонстрації якого відбулось публічне сповіщення музичних творів, виключні майнові авторські права на які знаходяться у колективному управлінні Державного підприємства “Українське агентство з авторських та суміжних прав”. На підтвердження викладеного Господарському суду міста Києва на запит останнього під час розгляду справи №20/136 Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення було надано ефірний запис програми каналу. Окрім того, вирішуючи спір у справі №20/136 судом досліджувались як Ліцензійна угода, укладена між Державним комунальним підприємством „Телерадіокомпанія „Київ” (правонаступником якого є Комунальне підприємство Київської міської ради „Телекомпанія „Київ”) та Державним підприємством “Національний палац мистецтв “Україна”, так і договори, укладені між Державним підприємством “Національний палац мистецтв “Україна” та Ансамблем пісні і танцю Збройних Сил України, а також їх виконання сторонами. Заперечуючи проти позову, Державне комунальне підприємство „Телерадіокомпанія „Київ” наголошував на тому, що ним на загальних підставах здійснювалось публічне сповіщення музичних творів у складі аудіовізуального твору концерту „Перемога, свята перемога” на підставі Ліцензійної угоди №90(2) від 05.03.2008р., укладеної з Державним підприємством “Національний палац мистецтв “Україна”. Однак Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що Державним комунальним підприємством „Телерадіокомпанія „Київ” не доведено в повній мірі правомірність сповіщення спірних музичних творів, що увійшли як складові частини до цілісного аудіовізуального твору (концерту), право на сповіщення якого одержано на законних підставах (том справи  1, аркуш справи  32). В своїх поясненнях, наданих у справі №20/136, Ансамбль пісні і танцю Збройних Сил України зазначав про те, що саме Державне підприємство “Національний палац мистецтв “Україна” повинно нести відповідальність за невиконання законодавства про інтелектуальну власність (том справи  1, аркуш справи  28).
		Згідно з ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони. 
		Відносно твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що місцевий господарський суд відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України повинен був залучити до участі у справі №20/245 Ансамбль пісні і танцю Збройних Сил України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Передусім, аналогічне клопотання не заявлялось відповідачем до прийняття оскаржуваного ним судового рішення, а апеляційна скарга не містить нормативного обґрунтування необхідності залучення Ансамблю до участі у справі саме у процесуальному статусі відповідача. Окрім того, під час розгляду справи №20/136 судом зясовувались правовідносини між Державним підприємством “Національний палац мистецтв “Україна” та Ансамблем пісні і танцю Збройних Сил України, які виникли на підставі договорів №213/2008 від 02.12.2008р. та №213-а/2008 від 07.05.2009р. Так, судом було встановлено, що згідно з п.1.2 договору №213-а/2008 від 07.05.2009р., виключне майнове право на використання твору, яке за цим договором передається від Ансамблю до Державного підприємства “Національний палац мистецтв “Україна”, охоплює усі дії (способи), що визначені як використання твору у чинному в Україні законодавстві, але не охоплює право Ансамблю дозволяти або забороняти використання твору.
		Наведене свідчить про те, що укладаючи додаток №4 від 08.05.2009р. відповідач знав про те, що він не має належних прав для укладення угоди з позивачем відносно концерту „Перемога, свята перемога”, оскільки він не укладав відповідних договорів з власниками прав на твори, що були використані в концерті. 
		Як вірно зазначив у своєму рішення суд першої інстанції, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і збитками покладено на позивача.
		В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. 
		Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.
		З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, зокрема, причинний звязок між бездіяльністю та діями відповідача (невжиття заходів щодо самостійного, за власний рахунок врегулювання спору, який розглядався у господарській справі №20/136; надання гарантій відсутності порушення авторських прав, які були порушені) та заподіяними позивачу збитками (витрати позивача по сплаті 62 500,00 грн. за порушення авторських прав на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №20/136 від 25.08.2010р.), наявність вини відповідача (відповідач знав або повинен був знати про те, що ним не було укладено договорів з авторами музичних творів або власниками авторських прав, у звязку з чим будуть порушені права останніх; відповідач свідомо не вжив заходів для самостійного врегулювання спору, у звязку з предявленням позову до позивача).
		З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. 
		Відносно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що, відмовивши в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, Господарський суд міста Києва фактично позбавив відповідача можливості надати пояснення по справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату обґрунтоване тим, що позовна заява була отримана ним лише 14.11.2011р., тобто в день, на коли судом першої інстанції було призначено судове засідання (том справи  1, аркуш справи  60). Натомість Господарським судом міста Києва було зясовано, що позов з доданими до нього документами одержаний відповідачем не 14.11.2011р., а значно раніше - 30.10.2011р., у звязку з чим суд дійшов висновку про те, що відповідач мав достатньо часу для підготовки відзиву на позов та надання доказів на підтвердження своїх заперечень. 
		Окрім того, наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (том справи  1, аркуш справи  3) свідчить про завчасне отримання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі №20/245 від 31.10.2011р., а саме 07.11.2011р., тоді як справа була призначена до розгляду на 14.11.2011р. Однак відповідач не скористався своїми процесуальними правами, зокрема, правом на ознайомлення з матеріалами справи з метою виконання вимог Господарського суду міста Києва, викладених у вищезгаданій ухвалі, в тому числі подання відзиву на позов. 
		Доказів, які б свідчили про протилежне відповідач суду не надав.
		Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. 
		З урахуванням вищенаведених обставин справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним зясуванням обставин, які мають значення для справи, у звязку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
		Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
		Керуючись ст. ст. 32-35, 43, 49, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Національний палац мистецтв „Україна” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2011р. у справі №20/245  без змін.
		2. Матеріали справи №20/245 повернути до Господарського суду міста Києва.
		3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
		 
		 
		Головуючий суддяЗубець Л.П. 
		 СуддіНовіков М.М.
		 Мартюк А.І.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...