Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 51/280 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.02.2012. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
			01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 
				 
					 
				
				РІШЕННЯ
			
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 
			Справа № 51/28023.01.12  
				 
					 
				
				За позовом Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі:
			
			1. Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном
			2. Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" 
			до Товариства з обмеженою відповідальністю "СНН" 
			про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 2 465 537,43 грн.
			 Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)
			Гулевець О.В.
			Любченко М.О.
			Представники: 
			Від прокуратури: не зявився 
			Від позивача 1: Подолян В.І. 
			Від позивача 2: Вєдєрнікова О.С., Єфременко О.О. 
			Від відповідача: Войстрик В.А., Соломко М.М.
			 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
			Прокурор Заводського району м. Запоріжжя звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СНН" про визнання недійсними додаткових угод б/н від 17.02.2006 р., № 1/3 від 16.11.2006 р. та № 1/4 від 17.05.2007 р. до договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р., які укладені між казенним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СНН", з моменту їх вчинення, та про стягнення з відповідача на користь позивача 2 суми в розмірі 2 465 537,43 грн. В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що сторонами при укладенні спірних угод не було дотримано спеціальної процедури проведення закупівлі юридичних послуг на суму, що перевищує 30000 грн., в порушення вимог Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.
			Розгляд справи відкладався на 15.08.2011 р. у звязку з неявкою представників позивача та невиконанням учасниками судового процесу вимог суду.
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням сторін.
			У судових засіданнях, призначених на 15.08.2011 р. та 07.09.2011 р. на підставі ст. 77 ГПК України судом оголошувались перерви до 07.09.2011 р. та 26.09.2011 р. відповідно.
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 51/280.
			Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. визначено склад суду для розгляду справи № 51/280 суддя Пригунова А.Б. (головуюча), судді Ломака В.С. та Любченко М.О.
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. справа № 51/280 прийнята до свого провадження вказаною колегією суддів та призначена до розгляду на 10.10.2011 р.
			Розгляд справи неодноразово відкладався у звязку з неявкою представників прокуратури, позивача 1 та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
			Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 25.11.2011 р. змінено склад суду для розгляду справи № 51/280 суддя Пригунова А.Б. (головуюча), судді Гулевець О.В. та Любченко М.О.
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2011 р. справа № 51/280 прийнята до свого провадження вказаною колегією суддів та призначена до розгляду на 25.11.2011 р.
			Розгляд справи переносився через незявлення у судове засідання повноважних представників прокуратури та неналежне виконання учасниками провадження у справі вимог суду.
			Позивачі надали письмові пояснення по суті спору, в яких підтримали заявлені вимоги до ТОВ «СНН»та вказували на обовязковість проведення процедури державної закупівлі на закупівлю послуг у сумі, що перевищує 30000 грн., з посиланням на положення Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг». Однак, всупереч наведеним вимогам закону процедура закупівлі юридичних послуг проведена не була, недотримання яких є підставою для визнання недійсними спірних додаткових угод.
			У процесі провадження у справі відповідач неодноразово надавав відзив на позовну заяву, відповідно до яких проти позову заперечував. У доповнення до відзиву відповідач просив в задоволенні позову прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України відмовити повністю, а провадження у справі в частині позову в інтересах ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»припинити, оскільки останнім заявлялись вимоги про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005р. в цілому в межах розгляду спору у справі № 37/579, за результатами розгляду якої прийнято рішення, що набрало законної сили, про відмову в позові.
			Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про припинення провадження у справі в частині позову в інтересах ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.
			Згідно зі ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
			Суд зазначає, що в межах розгляду спору у справі № 37/579 розглянуті вимоги КП “Запорізький титано-магнієвий комбінат” до ТОВ “СНН” про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р. Натомість, вимоги щодо визнання недійсними додаткових угод до зазначеного договору, як окремих правочинів, в межах спору у справі № 37/579 не заявлялось, а тому рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір про визнання недійсними додаткових угод б/н від 17.02.2006 р., № 1/3 від 16.11.2006 р. та № 1/4 від 17.05.2007 р. до договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р. між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав відсутнє.
			Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих прокуратурою, сторонами та витребуваних судом. 
			У судовому засіданні 23.01.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
			Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
			 ВСТАНОВИВ:
			 10.01.2005р. між Казенним підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СНН” (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг № 52, за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобовязався здійснити усі необхідні юридичні дії для підписання додаткової угоди до договору №2-10/8-98 від 28.04.1998р., укладеним між Державним Комітетом України по матеріальних резервах та КП “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, про приведення цін даного договору відповідно до Постанови КМУ від 18.12.1998 р. № 19
			Відповідно до п. 2.1 договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р., виконавець зобовязався на підставі цього договору та окремого доручення/передоручення замовника представляти інтереси КП “Запорізький титано-магнієвий комбінат” в судах, в державних та недержавних організаціях, установах, підприємствах, коли це стосується чинного законодавства України та предмету договору.
			Пунктами 2.2 та 3.2 даного договору встановлено, що сторони цього договору додатковою угодою можуть змінити або доповнити перелік послуг, прав та обовязків сторін; сторони в додатку до цього договору можуть змінити або доповнити вартість та порядок оплати послуг виконавця.
			Відповідно до п. 3.3 договору встановлено, що замовник здійснює авансовий платіж на розрахунковий рахунок у сумі 200000,00 грн.
			21.06.2005р. між КП “Запорізький титано-магнієвий комбінат” та ТОВ «СНН»укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р., якою сторони погодили викласти п. 3.3 договору в наступній редакції:
			Замовник здійснює авансовий платіж на розрахунковий платіж виконавця в сумі 200000 грн., в тому числі 110000 грн. до 29.05.2005р., 90000 грн. з 30.05.2005р. Платіжним дорученням №050-4690 від 07.06.2005р. КП «ЗТМК»перерахувало 40000 грн. з суми авансу 90000 грн. ТОВ «СНН»здійснило корегування платежу і видало КП «ЗТМК»податкову накладну №01 від 07.06.2005р. Залишок авансового платежу на дату підписання угоди складає 50000 грн., рахунок фактура № 26/06-1 від 21.06.2005р.
			22.07.2005р. між КП «ЗТМК»та ТОВ «СНН»укладено додаткову угоду № 1/2 до договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р., якою п. 1.1 договору виклали у наступній редакції: «замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснити усі необхідні юридичні дії для визнання постанови КМУ №229-12 від 27.02.1998р. у частині незаконною та скасування її»; п. 1.2 договору виклали у редакції: «замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснити усі необхідні юридичні дії для визнання договору №2-10/8-98 від 23.04.1998р. недійсним у частині, а також було доповнено розділ 1 договору пунктами 1.3 та 1.4.
			Згідно з п. 4 зазначеної додаткової угоди винагорода виконавця за договором про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005р. складає 5% від різниці між загальною сумою боргу, зазначеною у п. 1.3 та сумою, яка буде зазначена у рішенні суду про визнання незаконною Постанови КМУ № 229-12 та рішенні суду про визнання договору №2-10/8-98 від 23.04.1998 недійсним у частині.
			16.02.2006р. між КП «ЗТМК»та ТОВ «СНН»укладено додаткову угоду № б/н до договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р., якою доповнено п. 2.3.3 договору наступним реченням: «замовник до моменту повного виконання даного договору частково сплачує виконавцю винагороду у розмірі 300000 грн., за його вимогою на підставі рахунку. Фактом підтвердження часткового виконання робіт виконавцем є ухвала суду про зупинення розгляду справи № 42/547 за позовом Держкомрезерву України до КП «ЗТМК». 
			16.11.2006р. між КП «ЗТМК»та ТОВ «СНН»укладено додаткову угоду № 1/3 до договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р., якою доповнено п. 1.1 договору: «замовник доручає виконавцю здійснити всі дії, направлені на підписання акту звірки між КП «ЗТМК»та Держкомрезервом України станом на 01.12.2006р. за договором №2-10/8-98 від 23.04.1998р., узгодження всіх розбіжностей між КП «ЗТМК»та Держкомрезервом з метою зменшення заборгованості КП «ЗТМК»відповідно до законодавства України»; пункт 1.2 викладено в наступній редакції: «замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснити всі необхідні юридичні дії для визнання договору №2-10/8-98 від 23.04.1998р. недійсним у частині, або для підписання мирової угоди з метою зменшення заборгованості КП «ЗТМК»відповідно до законодавства України, або для підписання графіку відповідно до Розпорядження КМУ від 29.11.2001р. №538-р»; п. 4 додаткової угоди № 1/2 від 22.07.2005р. до договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р. викладено в наступній редакції: «винагорода виконавця за договором про надання юридичних послуг №52 від 10.01.2005р. складає пять відсотків від різниці між загальною сумою боргу з урахуванням ПДВ, зазначеного у п. 1.3 цього договору за курсом НБУ на дату здійснення факту виконання робіт, та сумою з урахуванням ПДВ, яка буде зазначена в документі, який підтверджує факт виконання робіт відповідно до п. 1.4 цього договору».
			15.05.2007р. між КП «ЗТМК»та ТОВ «СНН»укладено додаткову угоду № 1/4 до договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р., якою зазначений договір доповнено п. 1.5 наступного змісту: «загальна сума боргу КП «ЗТМК», без нарахування ПДВ, перед Держкомрезервом України, яка зазначена в п. 1.3 договору, додатково включає суму відсотків, без нарахування ПДВ, за період користування позичкою після 01.12.2004р. відповідно до акту звірки, що надається Держкомрезервом України для підписання», а пункт 4 додаткової угоди № 1/2 від 22.07.2005р. до договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р. викладено в наступній редакції: «винагорода виконавця за договором про надання юридичних послуг №52 від 10.01.2005р. складає пять відсотків від різниці між загальною сумою боргу без нарахування ПДВ, зазначеного у п. 1.3, п. 1.5 цього договору за курсом НБУ на дату здійснення факту виконання робіт, та сумою без нарахування ПДВ, яка буде зазначена в документі, який підтверджує факт виконання робіт відповідно до п. 1.4 цього договору. На суму винагороди виконавця додатково нараховується ПДВ відповідно до законодавства».
			Судом встановлено, що Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" створено у процедурі реорганізації шляхом перетворення Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 154 «Про утворення Державної холдингової компанії «Титан України» та наказу Міністерства промислової політики України від 15.03.2009р. № 200 «Про перетворення шляхом реорганізації Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", наказу Міністерства промислової політики від 03.08.2009р. № 526.
			ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" є правонаступником всіх прав та обовязків Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", що, в свою чергу, було правонаступником перетвореного Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (п. 1.3 статуту ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат", затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України від 15.11.2010р. № 577 та зареєстрованого виконавчим комітетом Запорізької міської ради Запорізької області 04.01.2011р.).
			Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокуратура, та підтримуючи такі, позивачі, зазначають, що відповідно до статті 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000р. вказаний Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 30 000 грн., а робіт 300000 грн. Тому, з урахуванням абз. 3 ст. 1 зазначеного Закону, усі правочини казенних підприємств на закупівлю послуг, сума яких перевищувала 30000 грн. після 15.12.2005р. повинні були укладатись з дотриманням спеціальної процедури закупівлі, передбаченої вказаним законом. Оскільки, зміст спірних правочинів суперечить вимогам Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", тож відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини, за твердженням прокуратури та позивачів, є недійсними. 
			Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури не підлягають задоволенню з наступних підстав.
			Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
			За змістом пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. 
			Преамбула Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (Закон втратив чинність згідно із Законом України від 20.03.2008р. №150-VІ) передбачає, що цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів. 
			На час укладення оспорюваної додаткової угоди № б/н від 16.02.2006р. договору діяла редакція статті 1 Закону, яка передбачала, що державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, що забезпечують діяльність цих органів. 
			Тож, безпідставним є посилання прокуратури в обґрунтування недійсності додаткової угоди № б/н, укладеної 16.02.2006р. на Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" у редакції, що діяла станом на 16.11.2006р., де міститься поняття державних коштів, зокрема, державних, казенних, комунальних підприємств та господарських товариств, в яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг.
			Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 ГК України (в редакції Закону України від 16.06.2005р № 2664-IV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо додаткових гарантій захисту фінансових інтересів держави") для закупівель матеріально-технічних ресурсів казенне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
			З викладеної норми вбачається, що обовязковим було проведення спеціальної процедури саме щодо закупівлі матеріально-технічних ресурсів, в свою чергу, до яких нормами Господарського кодексу України у викладеній редакції не віднесено закупівлю послуг.
			За своєю правовою природою договір про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р. є договором про надання послуг.
			Згідно п. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
			Оскільки спірні додаткові угоди були укладені до договору про надання послуг та встановлювали і конкретизували умови такого, тож неможливим є застосування норми, яка встановлює обовязковість щодо проведення спеціальної процедури закупівлі матеріально-технічних ресурсів, оскільки останні не включають до свого поняття надання чи отримання будь-яких послуг.
			В свою чергу, лише Законом України від 01.12.2006р. № 424-V, який набув чинності з 11.03.2007р., абзац 2 частини 2 статті 77 ГК України викладено в наступній редакції: для закупівель товарів, робіт чи послуг казенне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". 
			Отже на правовідносини з замовлення юридичних послуг не поширюється дія абзацу 2 частини 2 статті 77 ГК України, яка діяла під час укладення спірних додаткових угод, оскільки лише Законом України від 01.12.2006р. № 424-V в цій нормі слова «матеріально-технічних ресурсів»були замінені словами «товарів, робіт чи послуг».
			Викладеної позиції, зокрема, дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено у постанові №13/189 від 11.09.2008р. та у постанові №37/579 від 07.04.2011р.
			Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.
			Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
			Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
			В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. 
			Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.
			Відповідно до п. 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
			Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
			Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.
			Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. 
			Як передбачено частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
			Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України). 
			В частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України зазначено, що волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 
			Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
			Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
			Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
			При цьому, суд враховує, що Господарським судом міста Києва в межах розгляду спору у справі № 37/529 за позовом Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” до Товариства з обмеженою відповідальністю “СНН” про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р., за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2011р., судом надано оцінку укладеним додатковим угодам №1, №1/2, №1/3 про відповідність їх законодавству, а також судом враховано виконання сторонами умов договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р. в частині надання таких послуг та їх оплати.
			Таким чином, доводи прокуратури та позивачів суперечать наявним доказам, встановленим обставинам справи та спростовуються положеннями законодавством, а відтак позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод б/н від 17.02.2006 р., № 1/3 від 16.11.2006 р. та № 1/4 від 17.05.2007 р. до договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р., які укладені між казенним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СНН", з моменту їх вчинення задоволенню не підлягають. 
			Як встановлено положеннями ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. 
			Разом з тим, суд зазначає, що поширення зазначених положень законодавства в частині застосування односторонньої чи двосторонньої реституції можливе лише у випадку недійсності правочину. Тож, оскільки підстави для визнання недійсними додаткових угод б/н від 17.02.2006 р., № 1/3 від 16.11.2006 р. та № 1/4 від 17.05.2007 р. до договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 р., які укладені між казенним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СНН", відсутні, тому у даному випадку неможливим є настання таких правових наслідків як повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсних правочинів. Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення з ТОВ «СНН»на користь ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" суми в розмірі 2 465 537,43 грн. суд відмовляє.
			Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
			Підсумовуючи вищевикладене, суд відзначає, що доводи прокуратури та позивачів не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі документами, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
			Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - 
			 В И Р І Ш И В: 
			 У задоволенні позову відмовити. 
			Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
			 Судді Пригунова А.Б. (головуюча)
			 
			Гулевець О.В.
			  Любченко М.О.
			 Дата підписання рішення: 30.01.2012р.

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...