Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 15/152 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.02.2012. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2012.
Дата набрання законної сили: 25.06.2012
Результат оскарження 25.06.2012 Київський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		17.02.12
		УКРАЇНА
		Господарський суд
		Чернігівської області
		14000,м.Чернігів телефон 67-28-47
		проспект Миру,20 Іменем України Р І Ш Е Н Н Я
		 17.02.2012. Справа № 5028/15/152/2011.
		Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_2
		Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_1
		 Предмет спору: про стягнення 51466,36 грн. 
		 Суддя Федоренко Ю.В.
		Представники сторін:
		Від позивача: ОСОБА_5, договір про надання юридичної (правової) допомоги від 01.10.11.
		Від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 27.12.11.
		С У Т Ь С П О Р У:
		Позивачкою подано позов про стягнення з відповідачки 51466,36 грн. збитків вартість втраченого майна, яке передано на зберігання.
		Додаткове обгрунтування позовних вимог надано у письмових поясненнях позивачки та її представника від 06.02.12 (а.с.91-92, 100-102).
		Відповідачка позов не визнала. Посилається на те, що вона не є професійним зберігачем; договір зберігання не укладала; наданий суду документ, який видається за розписку, є першою сторінкою інвентаризаційного опису товару у магазині на день його закриття з додаванням сторінок опису попередніх інвентаризацій; надпис від імені позивачки на цьому документі зроблено пізніше.
		Додаткове обґрунтування заперечень позову відповідачкою надано у письмових поясненнях від 17.02.12.
		Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.
		Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов»язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
		Як зазначено у ч.1 ст.937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
		Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
		Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
		Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Оскільки сторони у справі зареєстровані у якості фізичних осіб підприємців на правовідносини між ними розповсюджуються і положення Господарського кодексу України який відповідно до ст.1 визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб»єктами господарювання, а також між цими суб»єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
		Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		За приписами ч.3 та 4 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов»язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
		Умови щодо предмету договору зберігання є істотними також і з огляду на те, що відповідно до положень ч.1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов»язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
		З урахуванням наведених вище вимог закону договір зберігання між сторонами повинен бути укладений у письмовій формі і містити істотні умови, які є необхідними для даного виду договорів.
		Як вбачається із матеріалів справи сторони здійснювали господарську діяльність в магазині по АДРЕСА_3, що підтверджується погодженням державних контрольних органів для отримання дозволу на розміщення об»єкту торгівлі, експертним висновком протипожежного стану об»єкту, які видані на ім»я відповідачки; ліцензіями Державної податкової адміністрації України на право здійснення торгівлі тютюновими виробами серії АВ №997726, та на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АВ №997186 на ім»я позивачки. Цей факт сторонами на заперечується.
		На підтвердження факту укладення договору зберігання позивачкою надано 18 аркушів паперу з нумерацією 1-18. На першому аркуші на правій стороні міститься надпис від руки: «18.06.2010р. Я, ОСОБА_2, взяла на відповідальне зберігання наступний товар, перелік якого є на 18 сторінках. Підпис (ОСОБА_2). Відбиток печатки ОСОБА_2
		18.06.2010 р. Я, ОСОБА_1, передала на відповідальне зберігання товар, перелік якого зазначений на 18 сторінках, на загальну суму 51466,36 грн. ОСОБА_2. 18.06.2010р. Підпис».
		З лівої сторони цього аркушу міститься перелік цигарок на загальну суму 2806,50 грн. (вказано найменування, кількість, ціна за одиницю, вартість цигарок певного найменування, загальна вартість) та надпис від руки «Всього 51466,36 сигарет 9601,65 Ост. в маг. 41864,71».
		Аркуші 2-18 містять опис товару та його вартість, виконаний в колонку, на аркушах 6-7,12-13, частково на аркушах 8-11, 14-18 містяться скорочення що не дають змогу визначити найменування товару.
		На аркушах 2-18 зроблено надпис: «Копія вірно 18.06.2010р.»та підписано позивачкою, що свідчить про те, що вказані сторінки є копіями, зробленими з оригіналу. Підпис відповідачки на аркушах 2-18 відсутній.
		19.09.11 позивачка звернулась до відповідачки з письмовою вимогою про повернення до 26.09.11 товару, переданого на відповідальне зберігання згідно договору зберігання від 18.06.10.Факт направлення вимоги відповідачці підтверджується копіями фіскальних чеків Укрпошти, описами вкладення до цінного листа та повідомленнями про вручення на а.с.28-30.
		Відповіді на вимоги відповідачкою не було надано.
		Також позивачка зверталась до правоохоронних органів в зв»язку з чим 28.11.11 Ніжинським МВ УМВС України в Чернігівській області біло винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину, про що повідомлено заявницю листом №31335 від 30.11.11.
		На вимогу суду Ніжинським МВ УМВС України в Чернігівській області було надано відмовний матеріал ЖРЗПЗ №3769 від 04.10.11 по факту заяви ОСОБА_1 щодо неповернення товарно-матеріальних цінностей з боку гр.. ОСОБА_2, які вона попередньо прийняла на відповідальне зберігання який оглянутий у судовому засіданні 17.02.12.
		У вказаному відмовному матеріалі знаходиться письмове пояснення ОСОБА_2 від 12.10.11 у якому, зокрема, зазначено наступне: «Товар, який був підакцизний, а саме цигарки залишились в приміщенні Прилуцької. Так як ОСОБА_1 хвилювалася за нього, я пішла на поступку та написала, що приймаю цигарки на відповідальне зберігання. Кожен лист опису, зданого на зберігання, як я пам»ятаю, був мною підписаний та проштампований моєю печаткою та по кожному листу була виведена сума в цілому. Наскільки я пам»ятаю текст: «усього 51466,36, сигарет 9601,65, залишок в маг. 41864,71»унизу сторінки в моїй присутності не писався. Вважаю його недостовірним. Також в моїй присутності ОСОБА_1 не написала текст, який зараз бачу на копії документа. Тому вказану інформацію, що була написана пізніше вважаю недостовірною. Цигарки були покладені в сейф приміщення по АДРЕСА_3. В подальшому приміщення було захоплено: невідомі люди змінили замки в приміщенні та відмежували мене від доступу до даного приміщення. З цього приводу я зверталась з заявою до міліції. Тому товар, який ОСОБА_1 залишила мені, знаходиться в сейфі приміщення по АДРЕСА_3 Наявність його там не можу перевірити, так як не маю доступу до приміщення».
		Прийняття на відповідальне зберігання відповідачкою товару, перелік якого наведено на першій сторінці опису від 18.06.10, підтверджується надписом відповідачки при прийняття його на відповідальне зберігання який нею підписаний та засвідчений відбитком печатки. Цей аркуш підтверджує прийняття на зберігання товару  цигарок, зазначено їх найменування, кількість, ціна за одиницю, вартість цигарок по найменуванню, виведено їх загальну вартість 2806,50 грн., що свідчить про укладення між сторонами договору зберігання товару на суму 2806,50 грн.
		Прийняття на зберігання товару шляхом підписання зберігачем опису цього товару не суперечить положенням абзацу 3 ч.1 ст.937 Цивільного кодексу України.
		Доказів про те, що від імені позивачки надпис на цьому аркуші зроблено пізніше суду не надано, а тому ці підстави заперечення позову судом відхиляються.
		Прийняття на зберігання від позивачки цигарок відповідачки підтвердила і у письмовому поясненні працівникові міліції.
		Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов»язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
		Згідно з ч.1 ст.950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
		Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості ( п.1 ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України).
		Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідно до ч.ч.1-2 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. 
		Як встановлено ч.1 та 2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов»язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов»язання.
		Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов»язання.
		Таким чином, судом встановлено, що відповідачка прийняла на зберігання товар на загальну суму 2806,50 грн., на вимогу позивачки його не повернула, а тому вимоги щодо стягнення збитків мають бути задоволені частково на суму 2806,50 грн. вартості втраченого майна.
		Заперечуючи позов відповідачка також посилається і на те, що майже відразу після проведення інвентаризації приміщення магазину було захоплене невідомими особами і вона не має до нього доступу.
		Листом від 24.01.12 директор ПП «Реламакс» повідомив, що охоронна сигналізація в магазині за адресою: АДРЕСА_3, була встановлена 17.06.10. В той же день о 14 год 30 хв. об»єкт був зданий під охорону. Договір на охорону будо укладено з власницею приміщення ФОП ОСОБА_4 Під час здачі об»єкта під охорону в приміщенні знаходилось тільки торгівельне обладнання перераховане у акті опису. Ніяких підакцизних товарів та продуктів харчування в приміщенні не було.
		Зазначене у листі підтверджується актом опису приміщення на 16.06.10, договором №28 про централізоване спостереження за станом сигналізації та реагування групи затримання від 17.06.10, фотокартками обладнання магазину по АДРЕСА_3, переданого під охорону 17.06.10 на 5 аркушах, підписаних охоронцем та клієнтом.
		В порушення кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 про прийняття мір реагування до невідомої особи, яка встановила охоронну сигналізацію на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 з приводу чого вона не може попасти до даного приміщення, було відмовлено на підставі ст.6 п.2 КПК України постановою від 13.07.10.
		В зв»язку із цим заперечення позову з підстав захоплення приміщення магазину, у якому знаходився товар, не підтверджено належними доказами і до уваги судом не приймається.
		Аркуші опису 2-18 не містить предмету договору зберігання повного переліку переданого на зберігання товару, його кількості, на аркушах відсутній підпис відповідачки на підтвердження прийняття на зберігання товару.
		Отже, аркуші опису 2-18 не підтверджують прийняття відповідачкою на зберігання товару на суму 48659,86 грн. 
		Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		А тому прийняття на зберігання іншої частини товару на суму 48659,86 грн. не може підтверджуватися лише надписом позивачки на першій сторінці опису про передання на зберігання товару на загальну суму 51466,36 грн. без наведення його переліку, вартості, копіями сторінок опису 2-18 на який відсутній підпис на підтвердження прийняття на зберігання саме цього товару, поясненнями позивачки, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.11.11.
		Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.10.11, яка додана позивачкою до позовної заяви в якості підтвердження своїх вимог, не є доказом у справі зважаючи на те, що вона скасована постановою заступника Ніжинського міжрайонного прокурора від 08.11.11.
		Згідно з ст.33, ч.1 ст.38 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Позивачкою належними та допустимими доказами не доведено передання на зберігання відповідачці товару на загальну суму 48659,86 грн., а тому у позові про стягнення збитків у цій частині має бути відмовлено.
		У судовому засіданні 17.02.12 представник позивачки подав письмове клопотання про стягнення з відповідачки 6250 грн. за надання правової допомоги адвокатом.
		Частиною 1 статті 44 ГПК України витрати, пов»язані з оплатою послуг адвоката, віднесено до складу судових витрат.
		Відповідно до ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.
		Згідно ст. 12 Закону України „Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
		До матеріалів справи додано договір про надання юридичної (правової) допомоги від 01.10.11, укладений між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_5 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №227 від 15.12.02), за яким останній надає клієнту правову допомогу, представляє інтереси клієнта у всіх установах, підприємствах та організаціях, в тому числі в органах дізнання та досудового слідства, загальних і спеціалізованих судах усіх інстанцій.
		Як узгоджено сторонами у п.3.1 цього договору розмір гонорару за договором становить 5000 грн. і сплачується клієнтом адвокату в готівковій чи безготівковій формі в триденний строк з дня підписання акту виконаних робіт.
		Зі змісту цього договору вбачається, що надання правової допомоги ФОП ОСОБА_1 не обмежується відшкодуванням збитків за переданий на зберігання відповідачці товар.
		10.01.12 ФОП ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_5 складено та підписано акт про надану правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 01.10.11 на загальну суму 4400 грн.
		16.02.12 ФОП ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_5 складено та підписано акт про надану правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 01.10.11 на загальну суму 1 850 грн.
		Як вбачається із змісту цих актів порядкові номери 1-3 змісту наданої правової допомоги акта від 10.01.12 та 3, 5 акта від 16.02.12 не дають змогу достовірно та беззаперечно визначити, що вказана у них правова допомога була надана саме щодо підготовки позовної заяви про стягнення збитків та розгляду справи у суді, судові засідання 17.01.12 у господарському суді Чернігівської області у цій справі не проводились. А тому наведені у цих пунктах розміри оплати гонорару не пов»язані з розглядом даної справи у суді і не відносяться до складу судових витрат, не підлягають відшкодуванню відповідачкою.
		Пункти 4, 5 акта від 10.01.12 та пункти 1-2, 4 акта від 16.02.12 підтверджують надання правової допомоги адвокатом по стягненню збитків по справі №5028/15/152/2011, а тому визначений у них загальний розмір гонорару адвоката - 3150 грн. відноситься до складу судових витрат, пов»язаних з розглядом даної справи.
		Сплата ФОП ОСОБА_1 коштів на загальну суму 6250 грн. за договором про надання правової допомоги від 01.10.11 адвокату підтверджується оригіналами квитанцій до прибуткового касового ордеру № 04/01/12/1/1 від 10.01.12, №05/02/12/1/1 від 16.02.12.
		На підставі викладеного позов слід задовольнити частково, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 В И Р І Ш И В :
		 Позов задовольнити частково і стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 2806,50 грн. збитків, 76,97 грн. судового збору та 171,77 грн. оплати послуг адвоката.
		В решті позову про стягнення збитків відмовити.
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		Рішення виготовлене та підписане у повному обсязі 20.02.2012 р.
		 Суддя Ю.В. Федоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...