КОПІЯ
Справа № 11-472/2007 року головуючий: в 1-й інстанції: Пічугіна Н.О.
категорія: ст. 125 ч.1 КК України доповідач: Шершун В.В.
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«11» липня
2007 року колегія
суддів судової палати
в кримінальних справах апеляційного
суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.,
суддів:
Суслова М.І., Лінника П.О., та адвокатів: ОСОБА_2.
розглянула у
відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за
апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1. - адвоката ОСОБА_4. на вирок
Шепетівського міськрайонного суду від «01» червня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1р. н., уродженця с. Мала Медведівка, Ізяславського р-ну, Хмельницької області,
мешканця м. АДРЕСА_1., українця, гр-на
України, з середньо-спеціальною
освітою, пенсіонера, інваліда П-ої групи, одруженого, раніше не судимого
засуджено за
ч.1 ст. 125 КК України до 510 грн. штрафу.
Цивільний позов задоволено частково.
Стягнуто з засудженого на користь
ОСОБА_3. 2 000 грн. моральної шкоди та 700 грн. витрат на
правову допомогу. В решті позову відмовлено.
Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в закону силу залишено
попередню - підписку про невиїзд.
Згідно вироку суду ОСОБА_1. 25 травня 2006 року, близько 21 год., знаходячись у кімнаті
АДРЕСА_2., на грунті особистих неприязних
відносин, насильно схиляючи до співмешкання, умисно наніс ОСОБА_3.
легкі тілесні ушкодження, шляхом побиття її руками по різним
частинам тіла.
Крім того, ОСОБА_1. 19 червня 2006 року, близько 9 год. 30 хв., перебуваючи
на території Шепетівської центральної районної
лікарні, розташованої по вул. В.Котика, 85 в м. Шепетівка, Хмельницької обл., на грунті особистих неприязних стосунків,
знову, насильно схиляючи до співмешкання, умисно наніс ОСОБА_3. легкі тілесні
ушкодження шляхом побиття її руками по різних частинах тіла.
Як видно зі змісту апеляції захисника ОСОБА_4. в інтересах засудженого
ОСОБА_1., він просить вирок скасувати, а
справу щодо ОСОБА_1. закрити на підставі ст. 213 ч.2 КПК через недоведеність
вини засудженого.
2
При цьому,
апелянт вважає, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним
обставинам справи.
На думку
апелянта, потерпіла не довела свого обвинувачення, а суд не дав цьому належної
оцінки і не врахував, що ОСОБА_1. категорично заперечує свою причетність до
інкримінованого його злочину. Захисник також вказує, що суд не міг покласти в
основу вироку покази свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., оскільки ці особи знають про обставини справи
тільки зі слів потерпілої.
Крім того, на
думку апелянта, суд не врахував, що потерпіла звернулась в суд з обвинуваченням
лише в 2007 році, а раніше не скаржилась про побиття її ОСОБА_1., хоча і
зверталась до міліції з інших підстав.
На думку
захисника, потерпіла також не довела, що зустрічалась з засудженим 25.05.2006
року та 19.06.2006 року, і суд не врахував, що між потерпілою і засудженим були
складні фінансові стосунки, боргові зобов'язання, які могли давати підстави для
інсценізації обвинувачення.
В своїх
запереченнях на апеляцію, потерпіла вважає її такою, що не підлягає
задоволенню, а вирок - законним та обгрунтованим.
Заслухавши
суддю-доповідача, доводи засудженого в підтримку своєї апеляції, який
відмовився від застосування до нього амністії, потерпілу ОСОБА_3. та її
представника в заперечення апеляції та про залишення вироку без зміни,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів
вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1. у навмисному
спричиненні ОСОБА_3. легких тілесних ушкоджень при зазначених у
вироку обставинах відповідають матеріалам
справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.
Суд першої
інстанції обгрунтовано не взяв до уваги покази ОСОБА_1. про його непричетність
до інкримінованого йому злочину і розцінив їх як намагання ухилитись від
відповідальності за скоєне.
При цьому
місцевий суд врахував, що потерпіла ОСОБА_3послідовно давала покази про те, що
знаходилась з ОСОБА_1. у близьких стосунках, а коли вирішила припинити їх,
ОСОБА_1. став вимагати поновлення цих стосунків, повернення подарованих ним
речей потерпілій, а 25.05.2006 року, в кімнаті гуртожитку побив її, спричинивши
їй синці на грудях і животі. 19.06.2006 року, з тих же підстав ОСОБА_1. на
території Шепетівської ЦРЛ знову побив її, спричинивши їй синці на грудях і
животі.
Об'єктивно
покази потерпілої підтверджуються висновками судово-медичних експертиз № 658
від 21.06.2006 року та № 612 від 13.06.2006 року, згідно яких 25.06.2006 року
та 19.06.2006 року ОСОБА_3. були спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді
синців під правим оком і на задній поверхні грудної клітки (25.05.2006 року) та
лівої молочної залози та передньої черевної стінки (19.06.2006 року).
Ці висновки повністю
підтверджені висновками судово-медичної експертизи медичних документів № 952
від 30.04.2007 року, згідно яких сліди побоїв, нанесені 25.05.2006 року залишались і на момент огляду потерпілої 13.06.2006
року.
Також, як видно
з показів свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. потерпіла
повідомила їх про обставини і причини побиття її засудженим і вони бачили на
ній сліди побоїв.
Названим доказам
суд першої інстанції дав належну оцінку з точки зору їх достатності,
достовірності, допустимості, відносності і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1.
за ст. 125 ч.1 КК України, оскільки він навмисно спричинив потерпілій легкі
тілесні ушкодження.
3
Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про незаконність
посилання суду на покази свідків з тієї
причини, що вони родичі, близькі та знайомі потерпілої; оскільки покази цих осіб об'єктивно підтверджені висновками експертиз,
внутрішньо послідовні та узгоджуються між собою.
Наявність між засудженим та потерпілою складних боргових зобов'язань, на які
посилається апелянт, на думку колегії суддів,
слугують додатковим доказом їх неприязних відносин; а звернення потерпілої до суду лише в січні 2007 року - не може
свідчити про інсценування обвинувачення, оскільки
за період з 25.05.2006 року вона неодноразово зверталась в органи внутрішніх справ з приводу погроз і образ з боку
засудженого.
Висновки судово-медичних експертиз відповідають вимогам кримінально-процесуального закону, а тому, на думку колегії суддів,
суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу вироку. В
зв'язку з цим, вказівки апелянта про недоліки цих доказів не можуть
бути прийняті до уваги.
Безпідставним є і посилання апелянта на те, що раніше, до звернення в суд,
ОСОБА_3ніде не вказувала про її побиття, оскільки, як видно з матеріалів №
23/652 (а.с. 12), порушених за заявою дружини
засудженого - ОСОБА_10 про викрадення у неї потерпілою речей від 19.06.2006 року, в той же день в своїх
поясненнях ОСОБА_3повідомила про своє побиття як 25.05.2006 року, так і 19.06.2006 року.
Цивільний позов по справі вирішено з дотриманням вимог закону - ст.ст.
23-1167 ЦК України.
Розмір відшкодування заподіяних збитків відповідає ступеню тяжкості
вчиненого злочину, моральних страждань від
негативних наслідків, яких зазнала потерпіла, даних про матеріальний стан
засудженого та, ґрунтується на засадах розумності та справедливості.
Міра покарання призначена ОСОБА_1. з дотриманням вимог ст. 65 КК України -
з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину,
особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
На думку судової колегії, суд першої інстанції правильно врахував, що
ОСОБА_1. скоїв злочин невеликої тяжкості, те,
що засуджений є людиною похилого віку, інвалід П-ої групи, а тому
обрав йому мінімально можливе покарання.
Таким чином, судова колегія вважає, що вирок законний та обґрунтований, і
підстав для задоволення апеляції немає.
За таких обставин, колегія суддів судової палати в кримінальних справах,
керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,
ухвалила:
Вирок Шепетівського міськрайонного суду
від «01» червня
2007 року щодо
ОСОБА_1 залишити
без змін, а апеляції засудженого - без задоволення.