Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-359/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.02.2012. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2012.
Дата набрання законної сили: 16.02.2012
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 5-359/11
		н/п 11/0290/143/2012 Категорія: ст. ст. 409, 411 КПК України
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О.О. 
		Доповідач Пасько Д.П.
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
			 УХВАЛА
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
			 Головуючого-судді: Паська Д.П.
			Суддів: Аліфанова Ю.Б., Дедик В.П.
			За участю прокурора: Кузьміна С.В.
			 розглянула 16 лютого 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляцію засудженого ОСОБА_2 з доповненнями до неї на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 2 грудня 2011 року, якою засудженому
			ОСОБА_2,
			ІНФОРМАЦІЯ_1,
			судимому за вироком Кіровоградського
			обласного суду від 04.12.1995 року за ст. 
			ст. 93 п. п. «а», «г»КК України 1960 року
			до виключної міри покарання - смертної
			кари розстрілу з конфіскацією майна;
			за ст. 81 ч.2 КК України 1960 р. на два
			роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
			за ст. 222 ч. 1 КК України 1960 р. на 7 років
			позбавлення волі. 
			Згідно ст. 42 КК України 1960 р. остаточно 
			визначено покарання у виді виключної міри
			покарання смертної кари розстрілу з 
			конфіскацією майна.
			Ухвалою Верховного Суду України від 
			28.03.1996 року вирок Кіровоградського 
			обласного суду від 04.12.1995 року залишено 
			без змін.
			Ухвалою Кіровоградського обласного суду від 
			19.06.2000 р. основне покарання за ст. 93 п. п. «а»,
			«г»КК України 1960 р. замінено на довічне 
			позбавлення волі, за сукупністю злочинів визначено
			вважати ОСОБА_2 засудженим до довічного 
			позбавлення волі з конфіскацією майна
			в задоволенні його заяви про приведення вироку у відповідність вимогам чинного законодавства відмовлено.
			Як вбачається з заяви ОСОБА_2 він звернувся до суду з проханням винести рішення, яким привести покарання, призначене йому 19.06.2000 року ухвалою Кіровоградського обласного суду, у відповідність з положеннями ч. 4 ст. 5 діючого Кримінального кодексу України, знизивши призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі до 15 років позбавлення волі. 
			Розглянувши заяву засудженого ОСОБА_2 районний суд виніс постанову про відмову в її задоволенні, мотивуючи це тим, що злочини, передбачені ст. 93 п. п. «а», «г» КК України, за які був засуджений ОСОБА_2, були вчинені ним в період поза 29.12.1999 р. 04.04.2000 р. і на час вчинення цих злочинів та постановлення вироку санкція вищеназваної ст. 93 КК України 1960 року передбачала виняткову міру покарання смертну кару, яка йому була правомірно призначена за вироком, а потім правомірно замінена на довічне позбавлення волі.
			В своїй апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови районного суду як незаконної і про винесення нової постанови, якою розповсюдити на нього дію кримінального закону, який, на його думку, був чинним з 29.12.1999 р. по 29.03.2000 р. і замінити йому покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком до 15-ти років. Своє прохання засуджений ОСОБА_2 обгрунтовує посиланнями на ті ж обставини і підстави, які викладені в його заяві.
			Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який заперечив стосовно задоволення апеляції як необгрунтованої, перевіривши матеріали судової справи, обговоривши доводи апелянта колегія суддів приходить до висновку, що апеляція необгрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
			В статті 5 Кримінального кодексу України мова йде про зворотну дію в часі саме закону про кримінальну відповідальність, а не іншого нормативного акту чи судового рішення. Частиною першою даної статті КК України встановлено, що зворотну дію в часі має закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
			Своїм рішенням від 26 січня 2011 року № 1-рн/2011 п. 4 Конституційний Суд України роз`яснив, що з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 29 грудня 1999 р. і до набрання чинності Законом № 1483, яким смертну кару замінено довічним позбавленням волі, який набрав чинності 29.03.2000 р., існував проміжок часу, протягом якого Верховна Рада України приймала рішення щодо внесення змін до Кримінального Кодексу 1960 року стосовно заміни смертної кари іншим видом покарання довічним позбавленням волі, що не означає, що існуючі на той час відповідні санкції статей Кримінального кодексу 1960 року втратили альтернативний характер та передбачали лише покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк до п`ятнадцяти років.
			За таких обставин Конституційний Суд України зазначив, що альтернативний характер санкцій статтей Кодексу 1960 року, які передбачали покарання за особливо тяжкі злочини, не давав підстав для призначення судами іншого покарання замість смертної кари до моменту заміни її Верховною Радою України на довічне позбавлення волі, оскільки це порушувало принцип співмірності тяжкості злочину і покарання за його вчинення та не відповідало принципу справедливості в кримінальному праві.
			Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив також, що він виходить з того, що в частині 4 статті 5 Кримінального кодексу України 2001 р. йдеться про можливість його заміни тільки іншим законом про кримінальну відповідальність, а не Рішенням Конституційного Суду України, який повноважний лише визнавати неконституційним положення закону про кримінальну відповідальність.
			Посилання засудженого ОСОБА_2 на тлумачення з даного приводу різних науковців чи навчальних установ, тобто на наукові (доктринальні) види тлумачення законів, як на підтвердження своїх доводів, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не мають обов`язкового значення.
			Судові рішення по інших кримінальних справах мають обов`язкову силу лише по справах, по яких вони винесені і не стосуються інших кримінальних справ.
			З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
			 
			У Х В А Л И Л А :
			 Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 2 грудня 2011 року по його заяві без змін.
			На ухвалу можуть бути подані касаційні скарги безпосередньо до касаційного суду Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
			 
				 
					 Судді:
					 
						 З оригіналом вірно:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...